«Homo ferus»: пазл не склався

5 лет назад 0

Вистава «Homo ferus або сука-любов» київського академічного молодого театру, яка була презентована в рамках «Мельпомени Таврії», глядачів відверто спантеличила. Навіть тих, хто відкритий до театрального експерименту.

На що глядачі сподівалися? На яскраву незабутню постановку, яка знайде своє місце у переліку улюблених вистав. Бо це Молодий театр, один з найулюбленіших, чиї вистави завжди були одними з найяскравіших — нехай не всі і не завжди приймали їхні експерименти. Бо «Homo ferus» увійшов до переліку кращих вистав Києва, і поруч — таки кращі! Бо жодного негативного відгука не проскочило!

Але не так склалося, як гадалося.

«Homo ferus або сука-любов» — це мікс двох п‘єс Карпенка-Карого «Сто тисяч» і «Наймичка», які, до речі, непогано поєдналися, і якихось реальних подій. «Реальні події» — це, скоріш за все, перетворення однієї з героїнь, Харитини, з наймички на дитину,  виховану собачою зграєю (homo ferus, «людина здичавіла», дитина-Мауглі). Передісторії як такої немає — але нехай, ми й самі дофантазуємо.

Загалом, ідея зрозуміла: цивілізована людина страшніша за диких тварин, дівчина, вихована собаками, homo ferus, вивляється людянішою, щирішою, чеснішою за homo sapiens. І головний герой Герасим (який є водночас і Калиткою зі «Ста тисяч», і Цокулем із «Наймички») покараний, покараний двічі: і морально, і фінансово.

Але все одно пазл не складається. Навіть у дрібницях.

Як людина зі звірячими звичками, яка, якщо вірити дослідникам, має бідний словниковий запас, розмовляє складними реченнями, висловлює непрості почуття? Припустимо, недовго пробула дівчинка у тварин.

Чому на неї, таку дивну, не звертають особливої уваги — немовби вона нічим не відрізняється від навколишніх? Нехай, театральна умовність.

І з якого дива нашого ласого до грошей і жінок героя тягне до цієї напівдикунки? Любов зла — і це може бути.

Пишуть про «історію шокуючих стосунків» — а стосунків-то й не було, так, банальне згвалтування.

Хазяїн начебто є власником навколишніх земель — а паркан дірявий та перекошений. Невже це натяк на зубожіння, яке вже й до землевласників дійшло? Чи переплутали соціальний статус героїв? Або місце дії? От якби події десь у російській глибинці відбувалися — повірила б стовідсотково.

І питань усе додається й додається…

Отже, до улюблених вистава так і не потрапила. Хоча актори дуже старалися, і навіть були цікаві образи, правда, епізодичні. Хоча вітали їх традиційно — стоячи.

Але не склалося. Результат: зіпсований настрій і трохи заздрощів до тих, хто поїхав дивитися «Майську ніч» Павлюка.

  •  

View the embedded image gallery online at:
http://vgoru.org/index.php/kultura/item/41905-homo-ferus-pazl-ne-sklavsya#sigProId6278ca922e