Kaidash & sons, або «Кайдашева сім’я» на сучасний лад

5 месяцев назад 0

«Недалеко від Херсона розкинулося село Залізний Порт…» Якщо Нечуй-Левицький був би нашим земляком, то, може, саме так і почалась би його безсмертна повість про Кайдашів.

Але ж ні, його історія відбувалася під Києвом.

Та чи звикати нам до перенесення дії класичних творів у просторі й у часі? Тим більше — якщо за справу береться режисер Сергій Павлюк? Чого чекати від постановки, якою театр обіцяє відкрити наступний театральний сезон, можна було побачити 29 червня на прес-показі вистави «Кайдашева сім'я».

Загалом, ставити «Кайдашеву сім'ю» у театрах полюбляють, та й в нашому вона з успіхом йшла дуже багато років. Тому не дивно, що виникла пропозиція відновити виставу, і було це ще років п'ять тому. Режисер Сергій Павлюк погодився, але за умови: зробити не класичний варіант, а нову історію про сучасних кайдашів, яка буде глядачеві ближчою та зрозумілішою.

І робота пішла. Перш за все — робота з текстом. До того, як у театрі з'явився свій драматург, вже було два варіанти «сценарію». Наявність драматурга вирішили використати для справи, тож Сергій Павлюк і Антон Лисенко передали свої напрацювання Наталі Блок, діалоги, що почуєте — то її рук справа. Від першоджерела — лише назва, сюжетна лінія та деякі імена;  початково дія мала відбуватися ближче до нас — в Олешках.

Мріяли перший показ зробити на цьогорічній «Мельпомені» — але не склалося, не встигли. Та й на прес-показі ще й костюми не всі були готові, і декорації (сценографічне рішення Ольги Гоноболіної) ще не зовсім доведені ладу. Але це не завадило оцінити майбутню прем'єру.

А вийшло дуже цікаво. Класична фабула один в один вписалася у сучасні реалії. І нехай Кайдаші живуть не у Семигорах, а в Залізному Порту; їздять не в Богуслав на ярмарок — у Херсон на «Фабрику»; старий Кайдаш вже не стельмах — має автомийку; родина не працює на полі — всі мають відношення до курортного бізнесу, — проблеми людських стосунків ті ж самі, що півтора сторіччя тому. Тож разом із режисером і акторами будемо шукати шляхи розв'язання споконвічного конфлікту і впізнавати давно знайомі образи у їхніх сучасних іпостасях.

Риси героїв Нечуя-Левицького дійсно збагатилися «родзинками» сучасності: Кайдашиха має хист добре куховарити — тож пече та продає пиріжки курортникам. Карпо не просто суворий за характером — він повернувся з АТО, і ця суворість виправдана. Мелашка була з поетичною душею — тож сучасна любить книжки і навчається в училищі культури.

Збагатилася вистава і новими героями, яких немає в повісті (кум, кума, коханка), і сучасними акцентами (як тут без питання патріотизму). Правда, спочатку здавалося, що раз одна невістка багата западенка, то друга, бідна, буде з вимушених переселенок — але творці вистави пішли іншим шляхом. Є пісні, музика, танці (музичне оформлення Ружени Рубльової, диригент Артем Філенко, хореографія — Юрія Бусса). Є цікаві режисерські знахідки. Є на сцені вода та калюжа (замість тієї гори, яка так докучала семигірцям і яку ніхто не хотів розкопувати). З найяскравішого — боротьба за статус «хто в домі хазяїн». А хто в домі хазяїн ми знаємо: у кого пульт від телевізора, в нашому випадку — від плазми. Марення Кайдаша перетворюються на дивні примари минулого, які дають зрозуміти, що причина трагедії — то нереалізовані мрії. Ну, і, звісно, в кожного своя «білочка». Час подій значно скоротився, все відбувається десь за рік, а фінал припадає на Різдво — з надією на примирення. Загалом, прем'єру варто буде подивитися.

Але попри погляд на історію сучасним оком дещо все ж недоосучаснили. Старі Кайдаші отримали нові імена (Омелько Кайдаш став Олегом, його втілив на сцені Сергій Михайловський, Маруся Кайдашиха — Галею, Світлана Журавльова дуже переконлива у ролі прискіпливої свекрухи), а от їхні діти чомусь успадкували старовинні, і це напружує — попри те, що зараз модно давати дітям давно забуті імена, попри те, що з Мотрею навіть якось намагалися це обіграти («нормальне западенське ім'я»). Та й назва вистави «Кайдашева сім'я» вводить в глядача оману — і передбачене розчарування тих, хто прийде на українську класику — а отримає її сучасне прочитання.

Хоча, до прем'єри зміни будуть точно — обіцяє режисер, може, вони торкнуться і імен, і назви — невдовзі побачимо.

P.S. От зробив Павлюк «Кайдашеву сім'ю» таку, яку хотів — на сучасному ґрунті. А тепер думає: а чи не повернутися до класики…

Лариса Жарких