Сльози та зізнання на показі «Війни химер» у Новотроїцьку

2 года назад 0

Всі фото Ілони Полесової

Мандрівний Docudays UA продовжує свою подорож Херсонщиною і 13 грудня, у середу, він привів нас до Новотроїцьку.

Подивитися фільм «Війна химер» режисерок Анастасії і Марії Старожицьких  до Будинку культури прийшло близько шістидесяти глядачів, серед них учасники АТО разом зі своїми сім’ями, а також школярі та місцеві жителі.

У Новотроїцьку фестиваль уперше, про документальне кіно про права людини тут чули, але своїми очами ще не бачили. Фільм глядачі сприймали усі по різному. Дівчата та хлопці-школярі сиділи тихенько утираючи сльози, місцеві жіночки дивилися кіно з придушеним гнівом на обличчі, а учасники АТО жваво обговорювали події на екрані. Чоловіки шепотіли один одному хто де був, що бачив, в кого була яка зброя. Їх очі блискотіли дивним світлом, наче вони бачать не страшну картинку війни, а щось рідне, знайоме та близьке. Як пізніше розповіли присутні учасники АТО, всіх їх тягне і манить назад на війну, наче додому.

Атмосфера під час усього перегляду була досить напружена. Коли стрічка закінчилася, у залі на декілька хвилин повисла мертва тиша.

Координаторка показу  та керівниця Громадської приймальні БО «Фонд милосердя та здоров'я» Олена Старюк запитала аудиторію про їх враження та емоції від «Війни химер». Через секунди зала просто вибухнула коментарями і дискусія тривала майже годину, настільки вразив людей фільм.

«Моєму онуку саме сьогодні виповнилося б 27 років. Він загинув під Іловайськом. Коли його ховали, як і в фільмі, труни не відкривали, бо тіло по частинах збирали. Моїй дочці, його мамі, майже кожного дня сниться один і той самий сон. Ніби стоїть Едік і каже «Мамо, мене там не має». Можей дійсно не він там… Я б хотіла щоб усі батьки перестали плакати, з нас вже досить цієї війни», — розповіла глядачка, бабуся загиблого під Іловайськом бійця.

На фото Едуард Ушаков, позивний «Кейн». 13 грудня хлопцю мало виповнитись 27 років.

У фільмі Анастасія говорить, що коли Лавр був на війні вона його відчувала ніби поруч, а коли він повернувся додому, то став їй ніби чужим. Цю сцену прокоментував один з глядачів, учасник АТО.

«Мені це відчуття знайоме по собі. На війну тягне знову й знову. Я й зараз був би там, але мені вже 64 роки і здоров’я не дозволяє. Зараз мій внук там воює. Я прийшов, він пішов».

Олена Старюк також представила глядачам Олександра Бондаренка, учасника АТО та «живу книгу» подій Іловайська. Йому пощастило вибратися з «котла» з трьома пулями та залишитися живим.  Олександр відповів глядачам на питання про події в фільмі та про те, через що довелося пройти йому самому. Зараз учасник АТО вже адаптувався до нормального життя, знайшов роботу і тепер допомагає реабілітуватися таким же АТОвцям.

Після завершення дискусії Олена також провела юридичну консультацію за проханням місцевих жителів.

Ось така насичена видалась подорож з Мандрівним Docudays UA.

Організатори Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA  в Херсонській області:

ГО «Нова генерація»

БО «Фонд милосердя і здоров’я»

Партнери Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA  в Херсонській області:

  • ГО «Режисер.орг»
  • Онлайн газета «Вгору»
  • Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Гончара
  • Херсонська обласна бібліотека для дітей ім. Дніпрової Чайки
  • Бібліотека-філіал №3 Херсонської ЦБС
  • Кіноклуб «Кінолюбителі Херсону»
  • ХОЦ «Успішна жінка»
  • Кримськотатарський культурно-спортивний центр «Куреш»
  • Кінотеатр «Ювілейний», КП «Кіновідеопрокат» Херсонської обласної ради