Борис Милославський: «У команди є шанси вчергове завоювати нагороди чемпіонату»

1 год назад 0

Всі фото Олександра Крупіци

«Дніпрянка» готова поборотися за бронзові нагороди.

У чемпіонаті України з гандболу серед жіночих команд суперліги завершилося перше коло. 

Херсонська «Дніпрянка»  посідає четверте місце, маючи 8 очок після десяти матчів. Її випереджають чільний чемпіон львівська «Галичанка», срібний призер ужгородські «Карпати» та миколаївський «Реал». Позаду київський «Спартак» та ГК «Бровари». Чому так посередньо виступає на старті  шестиразовий бронзовий призер чемпіонатів країни? З цього приводу ділиться думками з кореспондентом онлайн газети «Вгору» головний тренер «Дніпрянки» Борис Милославський.

— Борисе Михайловичу, ви вже кілька місяців головний тренер   «Дніпрянка» Як працюється на новій посаді?

— Працюється добре, але сплю погано. Весь час думаю про результат. Про підготовку команди до матчів. Розслаблятися немає часу.

 

Останні вказівки Бориса Милославського підчас тайм-ауту.

— Завершилося перше коло,  наша команда    на четвертому місці.

— Тут є кілька причин. Хоча в «Дніпрянці» не суттєво змінився склад, але розпочали чемпіонат без головного нашого голкіпера Тетяни Чорнявської. А в команді хороший воротар — це пів команди і навіть більше. У перших матчах, коли ми приймали ужгородські «Карпати», поступилися з розривом більше десяти м’ячів. Бо грали, як кажуть, з порожніми воротами. Звісно, це не тільки проблема воротаря. А й всієї команди. То був холодний душ для нас. Ми побачили свої прорахунки, проблеми. Тому впевнений, що до матчів другого кола у тому ж Ужгороді ми підготуємося значно краще і дамо бій суперницям. Це не просто слова. Ми стали трішки сильнішими. Повернулася після операції Чорнявська. Тож команда потроху прогресує. Що у нас ще не виходить?  У нас переважають молоді гравці. Наш лідер в атаці юна Ганна Дябло, хоча є провідним гравцем молодіжної збірної України, як і Анастасія Калигіна з Іриною  Павлик, що теж викликалися до збірної, ще не в тому психологічному стані, аби брати гру на себе. Добре, що  в команді є такі ветерани як Катерина Кандибей та Поліна Трубіцина. Ми говоримо молоді, що ветерани можуть вам допомагати, а не брати на себе тягар організації гри. Та ж Катерина 1984 року народження. Звісно, за рахунок досвіду створює комбінації, веде гру, виводить на ударну позицію дівчат. Але молодь вже повинна приходити їм не тільки на допомогу, а й на зміну.  Ось у цьому моменті є над чим працювати. Є претензії і до крайніх гравців. Другий матч у Миколаєві  ми могли виграти, бо були за підсумками першого тайму попереду. Та й в другому таймі вели. Але наші крайні гравці, створивши багато гольових моментів, виходили віч-на-віч з голкіпером господарок, але не забивали. А раз не забиваєш, то програєш. Ще можна додати, що слабенько стояли у воротах молоді наші воротарі. Хоча слід закинути організаторам чемпіонату, чому дозволяють грати у Миколаєві в нестандартному залі. Він вузький, лише 16 метрів завширшки. Там гандболістки билися головами об  стінки, а падаючи, залітали під лавки. І ноги не витримували, адже там гума покладена на бетон. Ви думаєте скільки гравців нашої команди за три-чотири останніх сезони отримали там травми? Семеро!!! А   травми позначаються і на результаті. 

 

«Стовпи» команди (зліва на право) Катерина Кандибей, Тетяна Чорнявська, Поліна Трубіцина.

— Хто зараз грає в нашій  команді?

— Переважно учні Херсонського вищого училища фізичної культури. Вони тренуються двічі на день. Дівчата з Херсонського державного університету  зранку навчаються, інші — працюють, а увечері проводять тренування. Бо, звісно,  бюджет   команди не дозволяє повноцінно жити у наші важкі часи.

— А що, фінансування у «Дніпрянки» незадовільне?

— Я завжди кажу, що завдяки місту наша команда існує. Хоча є слушні приклади навіть у нашій області, де команди стоять міцно матеріально. Той же «Продексім» у футзалі, «Дніпро» в хокеї. Там крім зарплатні, ще є добрий стимулятор – преміальні за перемоги в матчах, за високі місця, тощо. Вони показують, як повинні працювати професійні клуби. У нас цього немає. Це  погано. Адже у наших гандбольних команд-лідерів преміальна система існує, і вона дуже стимулює.

— У цьому питані міська влада не йде на зустріч?

— Ми з цього питання навіть не говорили з міською владою, адже розуміємо, що проблем у міста дуже багато. Але є одна річ, що може запалити дівчат, стимулювати – це участь у європейських кубках. І у нас, тренерів, з’являться козирі. Ми будемо підбадьорювати їх, щоб вони більше віддавалися грі, намагалися посісти якомога  вище місце, бо  представлятимемо країну у єврокубках. На жаль, хоча за підсумками минулого чемпіонату «Дніпрянка» і завоювала бронзові нагороди, але через відсутність фінансування не змогла заявитися до єврокубкових змагань. У команді грають ще зовсім молоді дівчата, причому, 75 процентів — це місцеві вихованки з Херсона та області. Їм дуже хотілося б поїхати до інших країн. Показати свою майстерність, повчитися у закордонних команд. Та і для наших уболівальників було б цікаво, щоб до Херсона приїхала  команда з-за кордону. Дуже давно у Херсоні грала грецька команда «ПАОК» з Салоників. Це було велике спортивне свято для усього міста. І гроші тут не великі потрібні. На один-два етапи — 200-250 тисяч гривень. Ці кошти були б вкладені в наших місцевих вихованок, а не в легіонерів з інших міст. Керівництво клубу намагається знайти фінансування, але поки що безрезультатно. У команди є найнеобхідніше, але, щоб підніматися вгору, просуватися вперед і не відставати від сучасного гандболу, потрібно мати на перспективу бюджет розвитку.

– А Херсонський державний університет не допомагає, як це роблять у Львові, Тернополі?

— Ми зустрічалися з керівництвом університету. Там повна підтримка. Але вона у плані матеріальної допомоги не полягає. Хоча є хороша ідея. Наступного року у Сербії  проходитиме чемпіонат Європи серед студентських команд вузів з пляжного гандболу. Наші гандболістки у більшості є студентками державного університету і грають як у класичний, так і пляжний гандбол. Якщо університет піде нам назустріч, то є шанс поїхати на ці змагання.

— Яке завдання мінімум стоїть перед «Дніпрянкою» на сезон?

— Потрапити до матчів плей-офф і повести боротьбу за бронзові нагороди. Треба завойовувати медалі. І також готувати гравців для збірної країни. Можливості такі є. До молодіжної збірної України нині викликалися три гравці «Дніпрянки» Ганна Дябло, Анастасія Калігіна та Ірина Павлик. Як відгукувалися про їхню гру тренери? Херсонки там були на провідних ролях. Сподіваємося, що відновляться після травм, як ветерани, так і молодь. Тому вважаю, що у команди є шанси у черговий раз завоювати нагороди чемпіонату.