Лікарка-алерголог: вилікувати алергію неможливо, але досягти повної ремісії симптомів можна

5 лет назад 0

Останнім часом людство агресивно атакує невидимий ворог – алергени. Наше око їх не ідентифікує, але наслідки їхнього впливу очевидні й болісні: сльозотеча, свербіж, набряки, почервоніння, висипання, і це лише квіточки.

Так як алергени містяться не тільки у рослинах, вони обклали нас з усіх боків – пил, сліди життєдіяльності тварин, харчові продукти, побутова хімія…

Як захиститися від того, що є невидимим, але підступним, наскільки страшні алергени і чи можливо з ними боротися? На всі ці запитання Укрінформ попросив відповісти кандидатку медичних наук, наукову співробітницю відділу клінічної алергології Інституту отоларингології імені професора О. С. Коломійченка НАМН України Ольгу Наумову.

— Ольго, мені здається, чи останнім часом кількість людей, які страждають на різні форми алергій, справді істотно зросла?

— На сьогодні кількість пацієнтів, які страждають на ті чи інші алергічні захворювання, зростає в геометричній прогресії. За статистикою, на алергічний риніт хворіють до 10-30% населення.

Алергічні захворювання пов'язані з впливом на людину пилкових, харчових, лікарських алергенів. Також алергічні реакції у вигляді контактного дерматиту можуть розвиватися на хімічні препарати або побутову хімію. Посилює картину ще й не дуже хороша екологія, під впливом якої постійно знаходиться наш організм.

Можна сказати, ситуація майже катастрофічна, але з нею можна боротися – головне, вчасно діагностувати. Настійно рекомендую не займатися самолікуванням за рецептами своїх бабусь, а звертатися до професіоналів – вони поставлять адекватний діагноз і призначать лікування, яке може призвести до повної ремісії симптомів.

— Повністю вилікувати алергію, я так розумію, неможливо?

— Ви абсолютно праві, неможливо. Істинна алергічна реакція – це спадкова патологія, тобто генетично запрограмоване захворювання, яке може проявитися в той чи інший момент життя.

В алергології існує поняття «атопічний марш» – це послідовність алергічних захворювань, які змінюють один одного: в дитинстві у дитини починається атопічний дерматит, він плавно переходить в алергічний риніт і, якщо вчасно не проводити лікування, може призвести до розвитку бронхіальної астми.

Не кожен атопічний дерматит призводить до астми, але саме через ризик атопічного маршу потрібні обстеження та нагляд у алерголога.

— Тобто астма – це теж алергічне захворювання?

— Усе залежить від фенотипу астми, він може бути атопічний (алергічний), аспіріновий, дисгормональні (включно з дизоваріальним), холінергічний тощо.

— Якщо існує поняття «істинна алергія», то існує і псевдоалергічна реакція? Дуже часто у грудних дітей на щічках проявляється діатез, потім зникає, і у дорослому віці висип більше не проявляється. Це приклад не істинної алергії?

— Те, про що ви говорите, може бути як істинною алергією, так і псевдоалергічною реакцією, пов'язаною з порушенням з боку шлунково-кишкового тракту. В такому випадку, коли у дитини повністю сформується ферментна система шлунково-кишкового тракту, усі ці явища можуть проходити.

Але якщо ця алергія істинна, то надалі вона трансформується в інші алергічні реакції. Треба спостерігати за такими дітками.

— З яким із видів алергії до вас найчастіше звертаються?

— Найчастіше – це алергічний риніт, пов'язаний з пилковими та побутовими алергенами.

Приблизно 40% від усіх випадків – це сезонний алергічний риніт.

60% – пацієнти, у яких цілорічний алергічний риніт – на домашній пил, епідерміс тварин, цвілеві гриби.

Також є безліч випадків, коли у пацієнтів полівалентна алергія: на домашній пил, групи інгаляційних алергенів, які цвітуть з весни по осінь, на епідерміс тварин і гриби.

— При слові алергія я відразу уявляю чхаючу людину з набряклими очима. Які з симптомів мають стати дзвіночком, що пора до алерголога?

— Так, перші симптоми – закладеність носа та ринорея (носове слизотеча – ред. ). Ви абсолютно точно змалювали клінічну картину алергічного риніту: людина з червоним носом і купою паперових серветок, у неї сверблять очі і течуть сльози.

Однак ці симптоми дуже схожі на застуду, і тому пацієнти пізно звертаються до лікаря. Часто люди, які в пік цвітіння дерев вперше відчули такий дискомфорт, вирішують, що в них ГРВІ або ГРЗ.

Спочатку вони сидять вдома, знімають симптоматику парацетамолами, і лише потім, у кращому разі, йдуть до лікаря. Лікар же як супутню терапію призначає антигістамінні препарати, пацієнтам стає легше. Три тижні минуло – вони про це забули.

Десь на третій-четвертий рік людина починає розуміти, що існує певна сезонність її загострень – і звертається до отоларінголога. Ще роки два-три лікується у нього. І лише на п'ятий-шостий рік приходить до алерголога. Повірте, саме такий шлях проходять 60-70% пацієнтів.

Пізня діагностика призводить до того, що пацієнт стає сенсибілізованим до багатьох груп алергенів, подовжується період загострення і якщо раніше алергічні прояви тривали два-три тижні, то далі вже затягуються на місяці.

— Ви сказали, що вилікувати істинну алергію неможливо, втім її необхідно лікувати, щоб досягти повної ремісії. Це постійний прийом якихось препаратів?

— Є два етапи лікування алергічних захворювань: терапія, яка знімає алергічні симптоми, це якраз антигістамінні та інтраназальні топічні стероїди, бар'єрні препарати. Вони знімають симптоми алергічного риніту, зменшують кількість контакту алергену зі слизової порожнини носа.

Але основний етап – це алерген-специфічна імунотерапія. Метод, коли ми лікуємо алергію самим алергеном – вводяться маленькі дози алергену і імунна система адаптується.

На сьогодні це – єдиний метод, який може врятувати пацієнта від алергії до конкретного алергену.

— Він працює як щеплення?

— Так, його ще називають алерговакцинація. Імунна система звикає, перестає реагувати на алерген, виробляються захисні імунні комплекси. І коли при контакті з алергеном пацієнт не відчуває ніяких реакцій, він практично здоровий.

Я кажу практично, тому що ген, який відповідає за розвиток алергічної реакції, видалити ми не можемо, ми лікуємо конкретну сенсибілізацію (сенсибілізація – набуття організмом специфічної підвищеної чутливості до чужорідних речовин – ред. ).

Відмінність алерговакцинації від звичайної вакцинації – у тому, що ця терапія триває довго – від трьох років. І може затягнутися на п'ять, сім років. Усе залежить від того, як швидко пацієнт прийде до алерголога. Якщо пацієнт до цього 5-7 років ковтав пігулки і бризкав назальний спрей, знімаючи симптоми, у нього збільшується сенсибілізація, лікувати його важче.

Спочатку у людини розвивається алергічна реакція до основних або мажорних алергенів. Чим довше вона живе з цією проблемою, не звертаючись до лікарів, тим більше до її сенсибілізації приєднується перехресних або мінорних компонентів, які входять до складу багатьох інших алергенів.

Наприклад, розглянемо один з основних алергенів – пилок берези. Спочатку людина страждає всього 2-3 тижні на рік, у квітні, коли цвітуть дерева, але за кілька років у неї розвивається сенсибілізація до мінорних компонентів, які присутні в пилку трав, квітах і плодах інших рослин, і починає страждати ще й влітку.

70% пацієнтів з алергічною реакцією на березу мають перехресні харчові реакції до кісточкових (вишня, черешня, нектарин, персик, абрикос), горіхів (лісовий горіх, волоський горіх), моркви та селери.

— Яка з цих рослин містить найбільше алергенів? Я знаю, що від амброзії страждає дуже багато людей.

— Так, якщо говорити про найсильніші і найчастіші алергічні реакції, то їх викликають саме амброзія і полин.

До того ж, вони дають безліч важких перехресних харчових реакцій. Реакції, які дає перехрест з березою, створюють дискомфорт, але пацієнт може з'їсти печене яблуко або випити персиковий компот. А при

перехресних харчових реакціях, які розвиваються внаслідок алергії на амброзію і полин, пацієнтам не можна їсти вже навіть термічно оброблений фрукт.

Тому, нам просто необхідна державна програма боротьби з такими бур'янами, як амброзія та полин. Адже головна проблема алергії в тому, що ми не боремося з цими алергенами!

Три роки поспіль у нас в Інституті отоларингології імені О. С. Коломійченка діяв проект – стояли пастки і ловили пилок амброзії. Ми порівняли динаміку наростання її кількості останніми роками. Минулий рік був критичним. До того ж, якщо раніше від амброзії страждали тільки південні регіони України, то тепер вона – і в центрі країни, і на заході. Далі це все переноситься на європейську частину континенту.

Має бути державна програма боротьби з амброзією, тому що це найчастіший і найсильніший алерген. Знищивши цей бур'ян, ми зменшимо кількість пацієнтів, які страждають на алергію.

— Чи можна визначити всі алергени, на які у тебе може виникнути перехресна алергія? Останніми роками стало навіть модним – визначати за груою крові, на що в тебе може бути алергія, і багато медичних центрів пропонують цю послугу. Наскільки це достовірно?

— Це абсолютно достовірно. На сьогодні існує новий підхід у діагностиці алергічних захворювань – молекулярна алергодіагностика, яка дозволяє визначити – до яких компонентів алергену у пацієнта розвивається сенсибілізація, допомагає спрогнозувати тяжкість розвитку алергічних реакцій. Впровадження мікрочипової діагностики дозволяє побачити весь профіль сенсибілізації, яка може розвинутися у пацієнта.

В Європі цей новий напрямок зараз дуже популярний. Вони роблять такі дослідження, щоб отримати паспорт алергіка. Ідея створення паспорта алергіка – у тому, щоб можна було починати терапію навіть при мінімальних симптомах алергічної реакції, щоб не запустити каскад важких алергічних реакцій.

— Що ще, окрім спадковості та поганої екології, впливає на збільшення кількості людей, які страждають на алергічні реакції?

— Окрім екології, впливає і наше харчування. Ми іноді в себе впихаємо не найякісніші, не найкращі продукти, що згубно відбивається на стані шлунково-кишкового тракту, і часто збільшує ризики розвитку алергічних захворювань.

Ще один момент – особливо це стосується міських дітей, ми створюємо їм такі стерильні умови, що імунна система, не зустрічаючись з різними патогенами, просто не виробляє захисні імунні комплекси! Через це алергічні реакції у таких діток зростають.

— Я з дитинства пам'ятаю, що всі червоні фрукти і ягоди найбільш алергенні і їх не рекомендують вводити в раціон маленьким дітям, щоб уникнути тих же діатезів. Наприклад, полуниці найбільше в цьому плані дістається. Це правда чи побутовий міф?

— Ви торкнулися моменту істинної алергічної реакції і псевдоалергічної реакції. Червоні фрукти і ягоди, такі як полуниця, помідор, болгарський перець – містять гістамін, через який може розвинутися псевдоалергічна реакція.

Велика частина харчових продуктів зараз містить гістамін, а шлунково-кишковий тракт сучасної людини, на жаль, недостатньо здоровий.

— Гістамін – це не алерген? Бо мене трохи ввели в оману, що при алергії призначають антигістамінні препарати, тому і питаю.

— Ні, гістамін — не алерген. У нас у шлунково-кишковому тракті є фермент, який називається діаміноксидаза. Його роль у кишечнику – знешкодити гістамін, який потрапляє з їжею. Гістамін присутній всюди – це продукти, які ми всі любимо: квашена капуста, алкоголь, консервація з оцтом, соєві соуси, копчене м'ясо і риба.

Якщо наш шлунково-кишковий тракт абсолютно нормальний і там достатньо діаміноксидази, все буде добре, фермент нівелює гістамін і не дозволить йому всмоктатися в кров.

Якщо ж через якісь запальні процеси у кишечнику діаміноксидази мало, тоді гістамін всмоктується в кров і проявляється як алергічна реакція – висипання, свербіж, закладеність носа, біль у кишечнику, здуття – це псевдоалергічна реакція, яка часто буває на продукти з надлишком гістаміну.

До цих продуктів відносяться шоколад, кондитерські вироби, що містять тартразин (харчова добавка Е102 – харчовий барвник синтетичного походження – ред .), екзотичні фрукти.

Водночас екзотичні фрукти, припустимо, манго, папайя, авокадо можуть викликати у людини перехресні алергічні реакції з цвітінням трав.

— Я знаю багатьох людей з непереносимістю лактози, які не вживають молочні продукти. Це теж різновид алергії?

— Це не зовсім пов'язано з алергією, тому що є алергічна реакція на молоко, а є непереносимість лактози. Це абсолютно різні стани.

Зі свого боку, алергічна реакція на молоко теж поділяється відповідно до сенсибілізації: алергічна реакція на казеїн, і в цьому випадку пацієнтам взагалі не можна молочних продуктів, або ж алергія до альфа — і беталактоглобулінів, то у цьому випадку їм можна кип'ячене або топлене молоко, в якому ці алергени зникають.

Коли ж ми говоримо про лактозну недостатність – природжений або набутий стан, коли організм не може перетравлювати лактозу, то тут питання – це патологія чи норма? Адже спочатку первісна людина не переносила молоко і молочні продукти вживали лише новонароджені.

Але, у зв'язку з рухом людей з південного континенту до північного, виживали лише ті, у яких відбувалися мутації гена, і вони змогли засвоювати молоко. Ця мутація закріпилася і стала позитивною для людей, бо дала їм можливість вижити в холодну пору року.

На сьогодні ведеться дуже багато дискусій з цього приводу. Насправді, молочні продукти потрібні дітям в період їхнього росту для того, щоб повною мірою сформувався пул кальцію в кістковій системі.

У зрілому ж віці 80 відсотків населення не переносять молоко в чистому вигляді, а у вигляді кисломолочних продуктів — сиру, кефіру, переносить більша частина людей.

— Давайте від харчових алергій перейдемо до алергії на кішок. Ця алергічна реакція теж дуже серйозна – і дорослі, і діти запухають, чухаються, плачуть…

— Чули б ви, як вони плачуть, коли ми діагностуємо таку алергію! Багато батьків помилково думають, що алергічна реакція на тварин – це алергія на шерсть, і, як вихід, вирішують заводити лису кішку. На жаль, це не вихід, тому що у неї є слина, сеча та лупа. А це – три складові цієї алергічної реакції. Насправді, реакція відбувається на епідерміс, слину і сечу тварини, а шерсть – це опосередкований алерген.

Крім того, якщо вчасно не лікувати алергію на кішку – розвивається алергічна реакція до інших компонентів тварини, які є перехресними з собакою. Тобто у пацієнта поступово розвивається алергія на собаку, коня, мишу. У деяких пацієнтів може розвиватися навіть перехресна алергічна реакція на червоне м'ясо.

— Чи обов'язково лікувати таку алергію, адже можна просто мінімізувати або припинити контакт дитини з котами?

— Це дуже гарне запитання, тому що це головний аргумент пацієнтів, коли ми виявляємо таку алергію: «У мене вдома немає кішки». От скажіть, будь ласка, у скількох ваших колег є домашні тварини?

— Мабуть, у доброї половини.

— І що вони приносять в офіс на своєму одязі? Правильно. Алерген. А візьміть клас – де у закритому приміщенні сидять діти, і з 30-ти чоловік 15 мають тварин. Проводилося велике дослідження, і я завжди показую його своїм пацієнтам: кількість алергенів у приміщенні – майже така сама, як і у будинку, де живе тварина.

Тому ми ніколи не зупиняємося лише на анамнезі пацієнта і прик-тесті (від англ. prick – «укол» – один з шкірних алергологічних тестів, які використовуються у діагностиці алергічних захворювань – ред. ), ми робимо молекулярну алергодіагностику, щоб побачити, до яких компонентів алергену у пацієнта розвивається алергічна реакція.

Тоді можна прогнозувати, чи буде у дитини алергічна реакція до інших тварин, тому що реакція завжди така: «Добре, а собаку можна? А хом'ячка? А кролика?».

Завдяки молекулярній діагностиці ми можемо побачити усі можливі перехресні реакції. І якщо у пацієнта, у якого немає вдома тварини, титр цих алергічних реакцій до компоненту дуже високий, ми рекомендуємо проходити алерген-специфічну імунотерапію.

— Тобто не вихід – просто не заводити котика, треба все-таки провести діагностику, і, можливо, пролікуватися?

— Якщо високий рівень сенсибілізації, однозначно, так.

— Існує думка, що алергія – це психосоматика. Така думка має під собою підґрунтя?

— Це не так, оскільки, я вже говорила, що алергія – спадкове генетичне захворювання. Інша річ – ступінь вираженості симптомів. Емоційний стан пацієнта однозначно може вплинути навіть на ступінь вираженості свербежу.

— Ми раніше говорили про реакції при пилкових алергіях – там більше сльози і ринорея. А при яких алергіях зазвичай з'являється свербіж і почервоніння?

— Висипання, почервоніння і свербіж можуть проявлятися не лише при алергії, але і при багатьох інших захворюваннях: при атипиічному дерматиті, гострій або хронічній кропив'янці, різних видах алергозів (група захворювань, в основі розвитку яких лежить алергія – ред.), при глистових інвазіях, деяких патологіях шлунково-кишкового тракту.

Але причиною алергічного контактного дерматиту найчастіше можуть бути харчові продукти, хімічні речовини, побутова хімія, а також контакт з тваринами і металами. При великій сенсибілізації до пилку трав – у пацієнтів також розвиватися кропив'янка.

Сенсибілізація до одного й того самого алергену може відбуватися різними шляхами: шляхом вдихання, при попаданні через ШКТ, при контакті з шкірою. Як приклад – пшениця. Сенсибілізація до неї може відбуватися при контакті з пилком через дихальні шляхи, при контакті борошна зі шкірою, а також викликати алергічну реакцію при вживанні в їжу.

— Ви заговорили про пшеницю, і я відразу згадала ще про глютен. Зараз прямо сплеск якийсь, дуже багато сидять на безглютенових дієтах. З чим це пов'язано?

— Існує три патології, при яких глютен має бути виключений з раціону. А глютен зараз скрізь, на жаль. Їм ще й додатково наповнюють безглютенові продукти для того, щоб вони красиво виглядали. Наприклад, хлібобулочні вироби.

Перша патологія, при якій він виключається – це алергічна реакція на пшеницю, яка проявляється як алергічний риніт, бронхіальна астма, або харчова алергія.

Наступні дві патології – це целіакія і непереносимість глютену без целіакії. Обидві патології не алергічні, а пов'язані з порушенням всмоктування і ферментації глютену.

— Я знаю, що ви очолюєте громадську організацію «Українське товариство целіакії», розкажіть більше про це захворювання. Наскільки воно важке? Зараз про нього активно заговорили в пресі.

— Целіакія – це аутоімунне захворювання, яке розвивається у генетично схильних осіб при вживанні глютену.

Масово говорити про нього почали абсолютно виправдано, тому що в Україні колосальна недодіагностика пацієнтів з цією патологією.

За офіційною європейською статистикою, 1% населення Європи страждає на непереносимість глютену у вигляді целіакії. Тобто, в Україні таких пацієнтів має бути 400 тисяч. А у нас на сьогодні максимум чотири тисячі, з них – півтори тисячі дітей, які мають інвалідність з цього захворювання.

— Які симптоми цього захворювання?

— Є класична целіакія – це запори, проноси, здуття кишечника, залізодефіцитна анемія, низький зріст і недобір ваги у дітей. У жінок і чоловіків може бути безпліддя. 15 відсотків пацієнтів з діагнозом цукровий діабет 1-го типу – це пацієнти з целіакією. Целіакію називають «великий мім», бо вона ховається під маскою дуже багатьох захворювань.

Діагностується захворювання як у дитячому, так і в дорослому віці – під час вагітності, стресу або важкої вірусної інфекції захисний механізм організму руйнується і розквітає вся клініка.

Головна проблема – порушення всмоктування у кишечнику, в якому всмоктуються всі необхідні мікроелементи. При цьому захворюванні кишечник стає лисим, без ворсинок тобто, і не здатним всмоктувати необхідну кількість мікроелементів.

— Ви сказали, що буває ще й непереносимість глютену без целіакії.

– Так, це нова патологія, яка зараз стала досить часто діагностуватися. Тут ми говоримо вже про зовсім інші цифри – в Америці та Європі частота розвитку цієї патології – до 7%, у Британії – 13%, а в Австралії – 15% жителів. Таким чином, якщо ми візьмемо 0,4% населення, у яких діагностована алергічна реакція на пшеницю, 1% – з діагнозом целіакія, і 7% (як у Європі) – тих, у кого непереносимість глютену без целіакії, то виходить, що практично 9% населення України не переносять пшеницю в тій чи іншій формі.

Часто непереносимість глютену може бути супутньою патологією при аутизмі. У діток з синдромом Дауна також висока асоціація патології з переносимістю глютену.

Приберіть зі свого раціону фаст-фуд, солодкі газовані напої і випічку, яка напхана глютеном

— На завершення розмови дайте нам кілька практичних порад, як уберегти свій організм від розвитку алергічних захворювань?

— Насамперед це правильне харчування. Просто не обтяжуйте свій організм поганою їжею, і дайте можливість печінці активно вам допомагати!

Приберіть зі свого раціону фаст-фуд, солодкі газовані напої, випічку, яка напхана глютеном. Їжте більше фруктів і овочів. Особливо зеленого кольору – вони покращують роботу шлунково-кишкового тракту, відновлюють мікробіоту, яка допомагає боротися з багатьма інфекціями та проявами алергічної реакції.

Незалежно від того, є у вас схильність до розвитку целіакії чи ні, мінімізуйте вживання хлібобулочних виробів, або переведіть їх в ранг більш корисних, а це – цільнозернові.

Якщо ми починаємо правильно харчуватися, ми даємо можливість своєму організму боротися з тими або іншим недугами своїми власними силами.

Повертаючись до алергії, настійно рекомендую не займатися самолікуванням. Своєчасне призначення алерген-специфічної імунотерапії дає можливість позбутися усіх симптомів і повернути вас до нормального життя – нюхати квіти і гладити улюблених тварин без обмежень.