Євген Марчук про «формулу Штайнмаєра»

1 месяц назад 0

Обопільне розведення сил і засобів біля Золотого і Петровського зірвано. Контрольовані Росією бойовики обстріляли ділянки розведення. Київ справедливо заявив, що процес відкладається, оскільки для старту розведення сил і засобів необхідно 7-денне дотримання режиму тиші. Тут же на Україну з критикою обрушився голова російського МЗС Сергій Лавров. За його словами, умова семиденного перемир'я на переговорах, нібито, не звучала.

Колишній представник України в Тристоронній контактній групі (ТКГ) Євген Марчук нагадує, що умова про семиденне дотримання припинення вогню для старту синхронного розведення сил і засобів є в рамковій ухвалі, яка була підписана всіма учасниками ТКГ ще в 2016 році. Відповідаючи на питання сайту "Сьогодні" після зустрічі в Дипломатичній академії України, Євген Марчук також розповів, як з'явилася на світ горезвісна "формула Штайнмаєра", і чому неможливе розведення сил і засобів відразу по всій лінії розмежування.

— Відведення сил і засобів в районі Петровського і Золотого мало розпочатися ще 7 жовтня. Але контрольовані Росією бойовики зірвали домовленості. Для розведення потрібно, щоб режим припинення вогню дотримувався мінімум 7 днів. Росія ж каже, що Україна це вигадала, і таких домовленостей немає.

— Все дуже просто. Потрібно подивитися на рамкове рішення, яке підписане в 2016 році всіма учасниками ТКГ. Воно, до речі, є на сайті ОБСЄ. Там записано, що семиденний режим тиші обов'язковий. Не може бути розведення, коли година тиші. І тоді, так, була дискусія. Але остаточно домовилися і підписали всі сторони, що спочатку семиденний режим тиші – це обов'язкова умова. Крім того, в цьому рамковому рішенні, яке вже тоді регулювало розведення в цих трьох пунктах, було передбачено, що якщо буде вдалим розведення, тоді це рамкове рішення регулюватиме розведення й на інших ділянках. Адже ці мікроскопічні розведення по кілометру. З військової точки зору – це не найскладніші розведення.

Я навіть чув від Лаврова, він говорив про те, що вигадали якихось 7 днів. Він давно відомий маніпулятор. Це обов'язкова умова, підписана, в тому числі, і російською стороною. Більш того, якщо одна зі сторін (теж так записано), або в процесі розведення, або при завершенні розведення, порушує режим розведення, інша сторона може (так і записано) негайно повертатися на вихідні позиції.

Коли в 2016 році розводили в Петровському і Золотому, саме це правило і діяло. І тоді вдалося розвести. Але в зв'язку з тим, що Путін, після того, як вони зовсім зіпсували стосунки з Порошенком, надав команду повністю заблокувати результативність в будь-якому напрямку в Мінському процесі, практично з того часу ні по чому не вдалося домовитися на технологічних і навіть на гуманітарних рівнях. У тому числі й щодо розведення за півтора року, оскільки був застій, війська по обидва боки, звинувачуючи один одного, повернулися на вихідні позиції.

Тепер це буде повторне розведення, якщо станеться. Зараз багато нових проблем. Так звана "формула Штайнмаєра", яка, як тепер відомо, підписана Україною. Викликає великі тривоги, з цим багато асоціацій. Тому зараз вже немає таких умов, які були в 2016 році.

— Саме з приводу "формули Штайнмаєра". Коли вона з'явилася в дискурсі ТКГ а потім вже дійшла до найвищого рівня?

— Все саме навпаки. У ТКГ "формула Штайнмаєра" ніколи не обговорювалася. Коли я вже очолював українську частину ТКГ, росіяни кілька разів ініціювали внесення до порядку денного розгляду того, що тепер називається "формула Штайнмаєра". Більш того, їх навіть підтримував модератор ОБСЄ в політичній групі Морель (французький дипломат П'єр Морель – Авт.). Українська сторона жодного разу і не обговорювала, і навіть не бралася до будь-якого тексту того, що називається "формулою Штайнмаєра". Тому що в моїх приватних дискусіях (приватних, мається на увазі під час перерв на каву з Гризловим), оскільки переговори завжди починалися один на один, я тоді ще пояснював, що немає навіть такого поняття, як "формула Штайнмаєра". Я десь тоді знайшов, що журналісти по свіжих слідах запитали про формулу самого Штайнмаєра. Він сам здивувався (це я прочитав), а про яку це формулу ви говорите? Адже вони з Фабіусом (колишній міністр закордонних справ Франції Лоран Фабіус – Авт.) просто написали пропозицію Лаврову. "Формула Штайнмаєра" – це вирваний з Мінського документа – Комплекс заходів (це лютий 2015 року) – окремий пункт, який йде під №11-10, абсолютизували його і вивели, як самостійний не просто документ, а формат нормалізації. Це зовсім не відповідає дійсності, по-перше. По-друге, дуже шкодую, що наша сторона відразу сприйняла таке словосполучення, як "формула". Формула – це зовсім інше. Це всього навсього пропозиція Фабіуса і Штайнмаєра Лаврову. А вже з російської сторони пішла дефініція, що це формула.

— Тобто, Кучма зробив помилку, коли підписав відповідного листа Сайдіку?

— Він не міг сам підписати. Це я виключаю.

— Це була директива Зеленського…

— Ну, ви чули, Роман Петрович Безсмертний сказав (я не знаю, може він знає), що "формула Штайнмаєра" (той документ, який був підписаний) була підписана в кабінеті Зеленського. Я цього не виключаю. Не міг Леонід Кучма підписати документ без текстового узгодження з президентом.

— Чи вважаєте Ви, що Україна, в такому випадку, усвідомлено потрапила в пастку Росії?

— Ну це навіть не в одну пастку, тому що, розумієте, Росія – це ж дуже досвідчена машина і на людському, і на всіх інших рівнях. Крім того, що вона дуже розвідувально забезпечена інформацією про всі переговорні процеси … Я в цьому переконувався кілька разів. Це не наше забезпечення. Крім того, вони не тільки прогнозують, але дещо знають наперед, з чим ми їдемо на переговори. Тому що на кожні переговори розписується технологія, повноваження, ми ж там не самодіяльністю займаємося. Хоча я й був волонтером, але все було узгоджено: рівень компромісів, різного роду відходів і нападів і т. ін.

Тобто, росіяни почали виставляти умови. Відчувши, що для Зеленського, як для нового президента і молодого політика, дуже важливо мати хоч якийсь результат. Росіяни зробили перший хід – це обмін. На людському рівні сприймається супер. Але в цьому виді діяльності дуже багато такого, що можна було зробити краще. Але це не можна говорити так просто, тому що для матері, дітей, батько повернувся, яка різниця, якою ціною. Він повернувся і це правильно.

Росія зробила Зеленському гарний пас і він був сприйнятий суспільством. І потім вона зробила другий пас: прямі переговори (між Путіним і Зеленським – Авт.) і взагалі нормандська четвірка може бути тільки після офіційного підписання "формули Штайнмаєра". І причому назвали це "формула Штайнмаєра". Я дуже здивувався, чому наша сторона, ніхто з ТКГ, категорично не протестував, що не можна це називати "формулою Штайнмаєра".

— А зараз озвучується вже нова умова – закріплення "формули Штайнмаєра" в новому законі про особливий статус Донбасу.

— Якщо вже підписали і назвали, що це "формула Штайнмаєра", тобто, ми пішли на другу умову. А тепер це називається законодавча імплементація. І там, до речі, в тексті, якщо уважно прочитати, це виглядає, як готовий блок в якийсь закон. Адже той закон, який називається "про особливий статус", або "особливості місцевого самоврядування", він не передбачає (в крайньому випадку та версія, яка діє до 31 грудня 2019 року) врегулювання військових аспектів.

А той новий закон, який розроблятиметься, яким він буде? Якщо Україна тепер уже пообіцяла, що може вмонтувати ( "формулу Штайнмаєра" в новий закон – Авт.) … Бо в самому тексті того, що підписане, написано, що може бути імплементовано … І якщо цей закон буде передбачати: всеосяжне припинення вогню, розведення, відведення, розмінування, демілітаризацію, а потім при цьому і взяття під контроль, як там написано, відповідно до Конституції і українського законодавства … Українське законодавство не допускає можливості, щоб вибори на території, яку Україна не контролює, яка організаційно веде військові дії проти Києва, могли відбутися. Не кажучи вже про інші складові: участь політпартій, політпостатей, медіа і т. ін.

Тобто, якщо ця "формула Штайнмаєра", в тому вигляді, в якому вона підписана в Мінську, буде 13-м пунктом в цьому законі, а попередні 12 передбачатимуть створення всіх умов відповідно до українського законодавства, і буде виписана чітка закономірна послідовність … Не вирвані 10 і 11 пункти з Комплексу заходів, а як складова в цілому Комплексу, тоді ще можна думати. Але і там є досить багато моментів. Імплементація в закон – це досить непроста проблема. Ще потрібно адаптувати цей можливий варіант закону для сприйняття громадськістю, щоб у нас не вийшло так, як з розведенням, коли населення з тривогою сприйняло це, як розведення в односторонньому порядку, що ми віддаємо ворогові землю, за яку поклали людські життя. Тобто, навіть цей проект закону потрібно дуже серйозно винести на публічне обговорення. Там не може бути таємниць, тому що закон не таємний. Тим більше, він не може бути для своїх таємним, коли для ворога він відкритий, і в ньому передбачені якісь умови ворога. Проект цього закону має бути обговорений не тільки в парламенті.

— Не можу також не запитати про неодноразові заяви президента про можливість відведення сил і засобів відразу по всій лінії зіткнення. Технічно і з точки зору безпеки це взагалі можливо?

— Ні. Це категорично неможливо. І я не знаю, хто порадив президенту, але це зовсім не стикується з реаліями. Думаю, що військові тут його взагалі не зрозуміли. Чому? Будь-яке розведення – це один з обов'язкових елементів врегулювання. Після Другої світової війни в світі було 220 таких конфліктів. ООН їх дуже серйозно моніторила, миротворці і т. ін. І там, серед дуже великої різноманітності, є деякі закономірності. Взаємне, синхронне, дзеркальне розведення військ, не відведення, з постійним контролем території, – це один зі складових елементів врегулювання. Чому за це так чіпляються, начебто так виглядає, та ж Меркель? Тому що її, і того ж Макрона, консультують фахівці.

Але щоб відвести (по всій лінії – Авт.), потрібно зробити кілька пробних розведень. Тому що там дуже багато складових елементів. Крім суто військових, там є багато елементів гуманітарних. І на що спіймалась наша молода влада? Вони несвоєчасно обробили, які можуть бути категоричні несприйняття цього. І треба було дуже серйозно пояснювати все людям, а найголовніше, розуміти, що розведення – це третина військових проблем. А дві третини – це соціальні, гуманітарні та економічні. Київ повинен був щодо тих населених пунктів, біля яких відбувається розведення, проявити додатковий клопіт.

Що, не можна було провести кілька наших навчань щодо відведення? Так, є ризик, це війна. Партнер – диявол. Але це військові проблеми. А гуманітарних там дуже багато. Потрібно було посилити київську присутність невійськового характеру в цих населених пунктах. Не людьми, а якимись діями. Крамнички відкрити, перукарню, збільшити відділення поліції. Адже війська не виходять за Станицю Луганську або Золоте. Вони підходять досить близько. А люди це сприймають, як тривогу, що займуть цю територію. А треба людям показати, що над територією будуть періодично висіти дрони, станції нічного бачення на вежах, які "бачать" не на кілометр, а на три.

Я знаю, що це (розведення – Авт.) незворотна складова реалізації нормалізації. Чому? Тому що якщо нічого не робити і залишати все, як є, не проявляти жодних ініціатив, це наближає нас до точки неповернення. Відбувається природне заморожування і погіршення всього, що там є. Тому сама ініціатива повинна бути. Але, як я кажу, з калькулятором, сантиметром і експертами все повинно бути прораховано. І необхідно врахувати всі можливі диявольські ходи з того боку. І продемонструвати своїм громадянам: нічого не змінюється з точки зору безпеки, навпаки, Київ виділив додаткові заходи, відремонтували водопостачання, підвели газ і т. ін. Ще раз повторю для нашої влади, щоб вони зрозуміли. Військові розведення здійснять. Але 70% проблем – це проблема і турбота цивільної влади, київської і місцевої.