Україна – один із світових лідерів у дитячому сегменті YouTube

5 лет назад 0

Микола Рогинець.

Термін «відеоблогер» не так давно, але міцно ввійшов у наш лексикон. Ті, хто молодше, мало не поголовно і ледь не з дитсадівського віку мріють опанувати цю професію, а старші дивляться на них з якимось поблажливим скепсисом, мовляв, що це за професія така, і чи професія взагалі?

Чому 13-річні рвуться в інтернет-середовище, з якої кількості підписників починається монетизація на каналі, блоги на яку тему найбільш цікаві українцям, у яких нішах може спробувати себе блогер-початківець і скільки років найменшій українській блогерці з 28 мільйонами підписників, – Укрінформу розповів Микола Рогинець, який є CEO мультиканальної YouTube-мережі AIR і сертифікованим YouTube-фахівцем (Audience Growth, Digital Rights).

— Миколо, як визначається популярність відеоблогера? Я почну з жартівливого запитання: від якої кількості підписників людині вже можна впевнено представлятися «зіркою YouTube»?

— Сьогодні помітним вважається блогер, у якого 200-300 тисяч підписників. Якщо у тебе 500 тисяч – значить, ти вже впевнений і зростаючий блогер. А блогера, у якого більше мільйона підписників на поточний момент, дійсно можна вважати популярним.

Але важливі не лише підписники, але і кількість переглядів. На це потрібно звертати особливу увагу, оскільки велика кількість підписників не завжди є запорукою масової кількості переглядів. Буває зовсім навпаки – мало підписників, а переглядів купа.

— Коли ми говоримо «блогер», то насамперед маємо на увазі людей, які створюють контент на платформі YouTube. Але ж і ті, хто веде свою активність в Facebook, теж блогери?

Звичайно, вони теж блогери. Але якщо говорити про відеоблогерство, то на Фейсбуці їх дуже мало. Відеоблогерство добре розвинене, як ви правильно сказали, в YouTube і Instagram. Якісь платформи – більш успішні, якісь — менш, але ці дві – зараз у лідерах.

Ще є специфічні платформи, наприклад «Twitch». Це більше для геймерів, але там теж працюють відеоблогери. («Twitch» – відеострімінговий сервіс, який спеціалізується на тематиці комп'ютерних ігор, у тому числі на трансляціях геймплею та кіберспортивних турнірів. – ред .).

Також є «Tik Tok» – соціальна мережа, що дозволяє створювати короткі музичні відео, прямі ефіри і обмінюватися повідомленнями.

— Ой, яка знайома назва! Моя донька – «тіктокер», у неї там більше 100 тисяч підписників. Поясніть мені феномен цього явища. Я розумію, коли відеоблогер щось продукує, створює контент – дитячий, музичний, кулінарний. А «Tik Tok» – взяв відому пісню і відкриваєш під неї рота. У чому фішка?

— Спочатку платформа «Tik Tok» називалася «musical.ly», і в її основі якраз і лежав ліпсинг, тобто імітація співу під відомі композиції.

Прикол у тому, що це досить легкий з точки зору створення контент: достатньо увімкнути музику, камери – і все. Тут відіграють роль два чинники: популярна музика, яка сама собою є хорошим контентом, і те, як її грає людина в кадрі.

Той, хто більш артистичний, хто може показати себе несподівано, забавно, мило, красиво, енергійно, та як завгодно, той і стає помітним, а потім і популярним. Якщо у вашої доньки стільки підписників, – супер, молодець.

— Тобто, вона теж відеоблогер?

— Так. Просто це дуже специфічний контент.

— Скільки загалом відеоблогерів в українському YouTube?

— Напевно, мільйон – від початківців з парою десятків підписників до суперзірок з мільйонами підписників. І таких в Україні теж сотні тисяч.

— Чи не прогнозуєте ви, що така кількість людей – відеоблогерів, які хочуть щось донести світу і мають свої YouTube-каналів, у недалекому майбутньому замінить собою засоби масової інформації? Адже практика показує, що «фішка» донесення інформації «очі в очі» дуже добре працює.

— Тут можливий певний мікс, але не повна заміна, оскільки блогери все ж таки не працюють у форматі ЗМІ.

Основне завдання ЗМІ – оперативно, своєчасно, достовірно і адекватно надавати актуальну інформацію про події, які відбуваються в тій чи іншій сфері. У блогера інше завдання. Він більше схожий на аналітичне видання: обробляє інформацію і представляє свою думку чи позицію щодо цього питання. Це якщо говорити про серйозний контент, якого в українському сегменті відеоблогів поки дуже мало.

Наш основний контент – розважальний, в якому відеоблогер взагалі ніяк не конкурує з новинним ЗМІ. Але, безумовно, успішно конкурує з розважальними.

— Блоги на яку тематику є найбільш популярними у нас?

— Музика, геймінг, спорт. Класичний спорт – меншою мірою, комп'ютерні ігри – більшою.

Різні розважальні канали на кшталт «Зроби сам» або гумористичні. Також ми окремо виділяємо категорію Lifestyle-блогів – в яких люди розповідають про себе, про те, як вони живуть, про свій стиль і спосіб життя.

Безумовно, кулінарна сфера. У світовому YouTube кулінарні канали – дуже розвинені і суперпопулярні. А у нас їх не так багато, і це, мені здається, – величезна можливість для бажаючих зайнятися відеоблогерством.

Звичайно ж, один з найбільш популярних – це дитячий контент.

— Зізнаюся, що як мама чотирирічної дитини,я якраз є цільовою аудиторією дитячих каналів. Але при цьому щоразу, коли мій син пролистує мультики і хоче дивитися, як якісь діти бігають по двору від свого тата, переодягненого у Шрека, або тітка з різнокольоровим волоссям розпаковує кіндери – я щиро дивуюся – чому?

— Дітям подобається дивитися на інших дітей, спостерігати, як вони проводять час, у що грають, розглядати іграшки, яких у них немає. Тому, до речі, їх так цікавить «розпакування», про яке ви згадали.

Діти люблять дивитися на місця, в яких вони ще не бували, – так вони пізнають світ. Раніше, у дошкільному віці, ми пізнавали навколишній світ більшою мірою через батьків і через свій двір – зараз вони роблять це в Інтернеті.

Добре це чи погано – покаже час, але однозначно – це вже є великий прорив. Раніше у дітей ніколи не було такого доступу до подібного обсягу інформації. І багато хто відзначає, що нинішні підлітки набагато більш розвинені з інформаційної точки зору, ніж це було десятиліття тому.

Далі все буде тільки збільшуватися, тому що вже стає нормою, що у 3-4 роки дитина сидить з планшетом або мобільним телефоном і вибирає, що їй дивитися.

— От тут у мене виникає питання – а чи не наткнеться вона при самостійному перегляді відео в YouTube на щось, що їй нашкодить? Наприклад, блогер раптом почне говорити і показувати щось недобре, що лякає, що закликає до насильства. На якому етапі це відстежується і не допускається в ефір?

— Той приклад, що блогер раптом почне щось говорити, нами моментально не відстежується, оскільки YouTube все ж таки глобальна платформа, але механізм заблокувати ефіри цього блогера є – скарга від підписників або глядачів.

Будь-які прояви шокуючих, деструктивних, таких, що закликають або провокують до насильства речей заборонені політикою YouTube. І якщо у когось в контенті звучить щось подібне, то будь-хто може і повинен поскаржитися. Скарга буде обов'язково розглянута.

Окрім усного контенту, є ще і те, що відбувається в кадрі, сам відеоряд. І ось якраз тут у YouTube є алгоритми, які дозволяють фільтрувати речі, які можуть нашкодити або образити чиїсь почуття. Це активно працює, і алгоритми постійно вдосконалюються.

Ми зі свого боку модеруємо це руками. Тобто, кожне відео на каналі, що знаходиться у нас, ми дивимося і модеруємо. І якщо бачимо явне порушення або протиріччя з правилами, обов'язково працюємо з нашими партнерами, пояснюємо і наполягаємо на тому, щоб контент або редагувався, або видалявся.

— Ви – це компанія «AIR», яка є офіційним партнером YouTube в Україні?

— Так. Ми багатоканальна медіамережа, сертифікований партнер YouTube. Крім цього, у нас є рекламне агентство, яке працює з відеоблогерами, допомагає рекламодавцям і брендам інтегруватися в контент блогерів. У нас є фестиваль відеокреативу, відеоблогерів і відеокультури «Відеожара».

Також у нас є академія, де ми навчаємо блогерів працювати з YouTube і Instagram.

— І що, кожен бажаючий може навчитися?

— Сказати, що навчитися цьому може кожен, було б помилкою, але як спроба – це доступно абсолютно кожному. Можливість і шанс є у всіх.

Ми працюємо у форматі навчальних курсів, на які можна прийти в реальному житті, а можна підключитися через Інтернет і пройти їх в режимі онлайн. Курси ведуть фахівці компанії та блогери, які можуть навчити новачків, спираючись на свій власний досвід.

Насамперед блогер – це людина, у якої є своя аудиторія. У початківця її немає, тому він повинен її завоювати. На цьому етапі дуже багато залежить від самої людини, від того, наскільки вона хоче навчитися, чи готова вона працювати, шукати себе, свою аудиторію, свій формат контенту.

Комусь це дається дуже легко — або за збігом обставин, або від природних талантів, а комусь складно. Я бачив і такі, і такі випадки. Як у будь-якій професії.

— Тобто відеоблогер – це вже не хобі, а нова професія?

— З нашої точки зору, це професія. Тому що для заняття відеоблогінгом справді потрібен великий набір знань, навичок, а також весь або практично весь твій час.

А враховуючи те, що ти ще й гроші на цьому заробляєш, то, звичайно, – це справжня професія.

— З якого моменту блогер вже може почати заробляти гроші? Від чого це залежить і який механізм їх отримання?

— Основний механізм для всіх блогерів, і для початківців в особливості, – це рекламний механізм самого Google, який інтегрований в YouTube. Це та реклама, яка показується на перегляді відео або на сторінках YouTube-каналів.

Тут дуже проста механіка – рекламодавець платить, Google цю рекламу показує на сторінках YouTube або на контенті блогера. Після того, як рекламний показ здійснено, тобто глядач подивився рекламу, рекламний дохід, який був сплачений, ділиться між Google і блогером.

Потім, коли блогер починає рости, йому стають доступними інші джерела доходу. Тоді на перший план виходять прямі контракти з рекламодавцями, якийсь бренд приходить до блогера і каже: ось ти покажи мене, а я тобі заплачу. Чим популярніший блогер, тим більше у частці його доходів прямих контрактів з рекламодавцями і меншою є та первісна монетизація, яка автоматично в нього працює просто тому, що він робить блог на Youtube і там ця реклама показується.

В Instagram не так, там немає вбудованої монетизації, отже для того, щоб блогер почав заробляти в Instagram, йому треба стати помітним, великим і тільки тоді до нього почнуть безпосередньо приходити рекламодавці.

На Youtube ти, маючи тисячу підписників і чотири тисячі годин перегляду за останні 12 місяців, вже можеш отримати монетизацію на своєму каналі. Спочатку це, звичайно, будуть невеликі гроші.

— А які це – невеликі? З яких грошей стартує початківець блогер?

— Якщо ми говоримо про покази контенту для української аудиторії, то вартість за тисячу переглядів складе в середньому від п'ятидесяти центів до долара. От порахуйте, за тисячу переглядів він має до долара, 10 тис. переглядів – 10 доларів, 100 тис. переглядів – 100 доларів, це непоганий результат.

Питання оподаткування кожен вирішує для себе сам, у нас є партнери – фізичні особи, які, як і будь-які інші громадяни України, платять свої податки, є блогери, які працюють як підприємці, у них відкриті ФОПи, є юридичні особи.

— У відомих блогерів аудиторія – до 30-ти і самі вони  до 30-ти. Можна стверджувати, що блогер – виключно молода професія у всіх сенсах?

— Вони різного віку, але в основному – так, це молодь. До того ж віковий бар'єр постійно знижується – головною дійовою особою одного з найбільш популярних у світі дитячих каналів – українського «Kids Diana Show» є дівчинка Діана, їй зараз близько 5 років. У неї на каналі, по-моєму, 28 млн підписників. Зрозуміло, що їй допомагають батьки, вона не сама взяла камеру і почала знімати, але вона – професійний відеоблогер.

— На світовому рівні це великий показник підписників?

— Це величезний показник. І Україна – один зі світових лідерів у дитячому сегменті.

— А коли ці діти-блогери або підлітки-блогери дорослішають, вони зазвичай продовжують працювати в цій сфері чи шукають себе в інших сферах?

— По-різному, деякі залишаються, деякі йдуть. У пострадянському періоді я спостерігаю вже третю зміну поколінь блогерів. Це дуже динамічне середовище і постійно залишатися на піку популярності надзвичайно складно. Основне завдання – визначитися, чи я хочу цим займатися далі.

Деякі колишні популярні блогери кидають, йдуть у творчість чи бізнес, намагаються по-іншому жити і заробляти. Деякі залишаються, дорослішають, змінюють контент, намагаються по-іншому знімати для своєї аудиторії, яка теж дорослішає.

У нас є гарні приклади тих же КВК-ків, які пройшли шлях від медійних персонажів до найвищих професійних і кар'єрних вершин. З КВК вони перейшли на телебачення, в концертну діяльність, стали шоуменами, ведуть свої медійні проекти, у блогерів схожа історія відбувається і буде відбуватися.

Якщо подивитися на зарубіжних блогерів, то видно, що багатьом з них вдалося з віком залишитися у блогосфері і успішно розвиватися. Подивіться на ту саму Кім Кардашьян, у неї божевільний Instagram, і вона на ньому заробляє величезні гроші. Я думаю, що це велика частина її доходів, так що її по праву можна вважати успішним блогером.

— Ви сказали, що в українському сегменті YouTube ще багато ніш, які можна заповнювати. Як думаєте, на яку тематику слід звернути увагу людям, які хочуть спробувати себе в ролі блогера?

— Я вам чесно відповім: зараз будь-які ніші, окрім комп'ютерних ігор, як на мене, практично не зайняті.

Особливо якщо ми говоримо про серйозний контент, який створюється дорослими для дорослих.

Якщо людині є що сказати, якщо вона є експертом, має свою позицію з питань у своїй сфері знань і може переконливо і цікаво говорити про неї в кадрі – це буде працювати.

За кордоном політики-експерти давно зрозуміли, що YouTube-канал – це інструмент, і його треба використовувати

Я вже говорив, що Україна – один зі світових лідерів у дитячому сегменті контенту і в цьому навіть обганяє Росію, але якщо дивитися на дорослий експертний контент, то Росія все ж таки знаходиться попереду. У них більш розвинені YouTube-канали суспільно-політичних оглядачів.

До речі, перший політик на пострадянському просторі, який почав активно використовувати і досяг приголомшливих успіхів, – це Олексій Навальний зі своїм блогом. У нього вже давно перевалило за мільйон підписників. Це приклад того, як через брак доступу до ефіру на державних ЗМІ, підконтрольних владі, куди його не запрошують, людина використала технології – і отримала потрібний результат.

— Наш новообраний президент теж, по-моєму, успішно використав нові технології і можливості Інтернету.

— Так, Володимир Зеленський теж активно пішов у цей напрямок і досяг успіху. Просто Навальний зробив це три роки тому, а він лише цього року.

За кордоном політики-експерти давно зрозуміли, що YouTube-канал – це інструмент, і його треба використовувати. У нас це поки відбувається дуже в'яло.

— Хто ще з українських політиків намагався створити і «розкрутити» свій YouTube-канал?

— Команда Петра Порошенка щось починала робити, але дуже мляво, а потім взагалі закинула. Їм не вистачило масштабного і системного підходу до роботи з YouTube.

Свого часу, як це не дивно, доволі великий як на ті часи канал був у Олега Ляшка. Він туди «заливав» ролики, які не створювалися спеціально для YouTube, це були вирізки або фрагменти його виступів у Верховній Раді або на телебаченні. Він і його прес-служба були одними з перших у тодішньому вакуумі на YouTube.

Такими простими, нескладними діями можна було збирати доволі непогану аудиторію.

Зараз в цій ніші в основному працюють і незалежні українські телеканали, і найбільші медіа-групи, у них досить великі канали на YouTube – і їх активно там дивляться.