«Україна повинна мати стратегію деокупації та реінтеграції» — представник президента в Криму

Автономна Республіка Крим отримала нового представника президента. На цю посаду Володимир Зеленський призначив Антона Кориневича – юриста-міжнародника, кандидата юридичних наук і доцента кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Ще у вересні минулого року, одразу після спорудження так званого "кримського мосту" і початку фактичної блокади Росією вільного судноплавства в Азовському морі і Керченській протоці, Антон Кориневич зайняв позицію експертів і юристів-міжнародників, які не бачили сенсу розривати Договір про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 4 грудня 2003 року. Тоді з-поміж інших своїх колег, тепер вже представник президента в АР Крим наголошував, що Договір між Україною і РФ від 2003 року ще може бути використаний у Міжнародному трибуналі ООН з морського права, який, власне, і постановив звільнити 24 українських військовополонених моряків.

У інтерв'ю сайту "Сьогодні" Антон Кориневич розповів, чому закон про вільну економічну зону "Крим" потрібно суттєво змінювати, як модернізують КПВВ "Чонгар" і "Каланчак", і чому так важливо розробити стратегію деокупацію і реінтеграції Криму. 

— З огляду на Ваше відносно нещодавнє призначення, які три головні пріоритети Ви ставите перед собою на цій посаді?

— Нашими пріоритетами є три великі блоки – головні кити, в межах яких ми будемо працювати: зовнішня політика, внутрішня політика і міжнародне право. В питанні зовнішньої політики ми говоримо про те, що Крим не повинен сходити з порядку денного міжнародного співтовариства. Представництво президента в АРК готове відігравати більш активну роль в царині зовнішньої політики. Про Крим повинні постійно згадувати і говорити. Внутрішня політика – це захист прав кримчан і внутрішньо переміщених осіб, щоб їм з Україною, з їх материнською державою, було комфортно. Що до блоку міжнародного права, ми говоримо про те, що Крим – це Україна, і тому, що це визначено в національному законодавстві України – Конституція України, і тому що так визначає міжнародне право.

— Від кого Вам надійшла пропозиція обійняти посаду? Що говорив президент Зеленський під час зустрічі? Яке його бачення?

— Пропозиція надійшла від Офісу президента. Безумовно, я зустрічався з президентом перед призначенням. І це абсолютно логічно, бо це посада Постійного представника президента в АР Крим. Володимир Олександрович говорив, що ми завжди маємо працювати на те, щоб Крим повернувся під контроль України, що Крим – це Україна, що в сьогоднішній ситуації ми маємо працювати з людьми. Люди мають бути нашим пріоритетом.

— Чи є у президента своя візія? Чи це ще буде випрацьовуватися у трикутнику президент-представник президента в Криму-парламен т ?

— Знаєте, у президента є дуже конкретна візія: Україна повинна зробити все для того, щоб кримчанам було комфортно і зручно з Україною. І саме тому у нас є пріоритет – це реконструкція та облаштування КПВВ, зокрема "Чонгар" і "Каланчак". Це перший проект, який покаже, що Україна може зробити добру справу для кримчан – для громадян України, які перетинають адміністративну межу.

Звісно, ми напрацюємо і стратегію деокупації та реінтеграції Криму, і інші нормативно-правові акти, необхідні для того, щоб привернути увагу до Криму і зробити людям кращі умови в Україні. Все це відбуватиметься і в межах трикутника, про який ви сказали, і в інших форматах. Ми відкриті і готові до співпраці з усіма, хто працює з кримською тематикою. Ми чудово знаємо, що у представників правозахисних неурядових організацій є дуже багато ініціатив. Наприклад, так званий "Кримський порядок денний" – ми готові з цим працювати і бути тією ланкою, яка просуває вперед найкращі ідеї по Криму.

— Ви вже згадали про облаштування КПВВ. Мова йде про покращення інфраструктури тільки з українського боку?

— Безумовно, тільки з українського боку. Те, що робиться на тимчасово окупованій території – це робить держава-окупант. Зі свого боку ми говоримо про два основні КПВВ – "Чонгар" і "Каланчак". Вони повинні бути реконструйовані, умови там мають бути суттєво покращені. Про що ми говоримо? Це, в першу чергу, освітлення. Його не вистачає, як в самій зоні КПВВ, так і у так званій нейтральній зоні між нашими КПВВ і пунктами пропуску держави-окупанта на тимчасово окупованій території. Якщо люди перетинають цю адміністративну межу вночі, що часто відбувається, то ця так звана нейтральна зона просто нічим не освітлюється. По-друге, це дорожнє покриття, як для автомобільного транспорту, так і для людей, які перетинають адміністративну межу пішки. Простіше кажучи, треба покращити дорожнє покриття, щоб люди змогли комфортно переносити і перевозити свої речі. По-третє, це санітарно-гігієнічні умови: туалети, кімната матері і дитини. Не кажучи вже про централізоване водопостачання, якого немає, вода просто привозиться, і опалення взимку.

Тобто, загальна ідея в тому, щоб КПВВ стали зручними, як для людей, які перетинають адміністративну межу, так і для людей, які там служать. Ясно, що це будуть тимчасові споруди модульних типів. Капітальних споруд там не буде, бо це тимчасова адміністративна межа. Крим повернеться під контроль України і ці КПВВ більше будуть нам непотрібні. Але наразі, звичайно, нам треба покращити ці умови – це очевидно.

— Якщо ми вже торкнулися проблемних питань, давайте поговоримо про внутрішньо переміщених осіб, які для українського правового поля є нерезидентами. Де тут вихід? Відмінити закон про вільну економічну зону "Крим"?

— Питання комплексне і важливе, і, звичайно, воно хвилює кримчан. Всі ми знаємо, що закон про вільну економічну зону "Крим" дійсно піддається абсолютно конструктивній і обґрунтованій критиці. Думаю, що цей закон варто серйозно змінювати, над ним треба серйозно попрацювати українським експертам. Можливо, залучити міжнародних експертів. Тому що там дійсно є дуже багато проблемних питань.

Щодо питання кримчан-нерезидентів. Кримчани, які проживають на території Криму, не вважаються резидентами України, відповідно мають обмеження щодо отримання банківських та інших послуг. Ми над цим питанням обов`язково працюватимемо. Будемо дивитися, яким чином його краще вирішити, або в межах напрацювання змін до цього закону, або в інший спосіб. Кожна кримська неурядова організація про це говорить – це одне з головних проблемних питань. Тому, я думаю, вже найближчим часом ми почнемо його вирішувати. Це важливо і я вам гарантую, що це питання не буде залишено поза нашою увагою.

— Уточню: закон про ВЕЗ Крим має бути змінений чи відмінений?

— Це дуже серйозне питання. Ми повинні його проаналізувати всі разом. Все-таки, треба подумати про внесення дуже суттєвих змін. Закон треба дуже серйозно перепрацювати.

— Ще одне проблемне питання – нелегальні маршрутні перевезення. Може б держава взяла це під особистий контроль?

— З цим проблемним питанням ми, звісно ж, знайомі і знаємо, наскільки дійсно непросто дістатися від КПВВ до міст, де, власне, можна отримати адміністративні послуги. Ми, звичайно, в курсі цієї ситуації і знаємо, що дуже багато перевізників не є зареєстрованими. Тобто, вони взагалі знаходяться поза правовим полем, працюючи без будь-якої реєстрації. Це питання ми вже обговорювали з Херсонською ОДА і взяли в роботу. Вже найближчим часом будуть проводитися наради щодо перевезень. Тому це питання так чи інакше ми будемо намагатися вирішити якраз в координації з Херсонською ОДА, щоб виправити цю ситуацію і ввести її в правове поле.

— Є ще одна проблема – побори і прискіпливий огляд речей. Як тут нашим громадянам діяти, перетинаючи КПВВ? З одного боку, оглядати речі треба, щоб уникнути небезпечних ситуацій. Проте, з іншого, дуже часто люди жаліються, що не можуть швидко перетнути межу.

— Ви праві, тому що це дійсно перетин двох площин. Це питання національної безпеки держави і, водночас, забезпечення прав людини. Ми чули і від правозахисників, що ці, умовно кажучи, допити на адміністративній межі чи огляд речей, інколи відбуваються досить дивним чином. Ми почали з цим працювати. Думаю, цю ситуацію можна суттєво покращити, щоб ми більше не говорили про порушення прав людини і порушення прав наших громадян, які перетинають адміністративну межу. Ще раз наголошу, що ми про цю ситуацію знаємо від кримських правозахисників. Ми 15 липня в Києві з ними зустрічалися, там були присутні, якщо я не помиляюся, 17 організацій. Вони виклали нам всі проблемні питання, які їх турбують. Ми домовилися тримати зв’язок і координувати наші зусилля.

— Днями у Представництві ЄС у Москві заявили, що українці, які на території окупованого Криму отримали російські паспорти, тепер не можуть отримати шенгенські візи для виїзду в країни Євросоюзу. І, що найдивніше в цій історії, окупаційна російська влада радить кримчанам отримувати українські біометричні паспорти.

— На початку ми перелічили три наші пріоритетні блоки. Але, насправді, під цими трьома китами є базис: Крим – це Україна. Це аксіома і будь-які зміни щодо цієї позиції є неприпустимими ні в середині держави, ні на міжнародній арені з боку міжнародного співтовариства.

Повертаючись до вашого питання. Крим – це Україна, відповідно РФ не має права вважатися сувереном цих територій. Відповідно, вона просто держава-окупант, яка тимчасово контролює ці території. Тому абсолютно логічно і правомірно, що так званий закордонний паспорт громадянина РФ, виданий на території Криму, не визнається правомірним документом державами, які вважають, що Крим – це Україна. Тому, це абсолютно правомірна і логічна позиція.

І саме тому, вочевидь, кримчани залишили собі громадянство України і оформлюють українські біометричні закордонні паспорти, щоб мати можливість виїхати за кордон, в тому числі в країни Шенгенської зони. Так званий паспорт громадянина РФ, виданий в Криму, не є правомірним документом для всього міжнародного співтовариства. Тому те, що вони не можуть в цей так званий документ отримати шенгенську візу – це абсолютно логічно. І саме тому, вочевидь, ми говоримо про те, що адміністративні послуги, в тому числі оформлення закордонних паспортів, є досить популярним серед громадян України, що проживають на території тимчасово окупованого Криму.

— Вже шостий рік незаконної анексії і окупації, а у України немає стратегії деокупації і реінтеграції Криму. Весь цей час ми тільки реагували на кон’юнктуру, а Росія була на декілька кроків попереду.

— Ви праві. Дійсно, за останні п'ять років вся робота, яка велася по Криму, по-суті велася досить хаотично. Ми направду мали державні органи, громадські організації, які займаються питаннями Криму, але вони не дуже співпрацювали між собою. Тобто, існувала ситуація, коли кожен займався чимось своїм і не мав якихось спільних позицій. І тому, власне кажучи, один із посилів, який ми зараз несемо – це те, що ми готові співпрацювати з усіма, жодним чином не намагаючись обмежити чи применшити роль інших стейкхолдерів, державних органів і неурядових організацій. Україна має почати працювати по Криму більш системно.

Щодо стратегії з деокупації і реінтеграції Криму, певні напрацювання звичайно були. Але сьогодні нам треба почати напрацьовувати всеохоплюючу концепцію. Не важливо, як ми її назвемо, головне, щоб вона стосувалася питань деокупації і реінтеграції Криму. Вочевидь, ми повинні мати концепцію чи програму державної політики щодо тимчасово окупованої території АР Крим і міста Севастополя.

Все це дуже комплексні питання. І, що найголовніше, в рамках напрацювання цієї стратегії ми маємо, нарешті, почати грати першим номером, а не реагувати постійно другим номером на те, що робить держава-окупант, яка брутально все порушує. Вона брутально порушує міжнародне право, права людини, її представники вчиняють воєнні злочини і злочини проти людяності.

Ми повинні на це реагувати, і це правильно. Але, крім реакції, ми маємо розуміти, що ми зробимо, щоб деокупувати і реінтегрувати Крим, і як ми будемо це робити? Умовно кажучи, якщо Крим завтра вільний і повертається під контроль України, що ми робимо? Що робить конкретний державний орган чи установа? Це, звичайно, праця не одного дня, але треба починати.

— Чи має це бути проголосовано у Верховній Раді?

— Можливо. Це повинно мати правову основу і юридичну силу. Проте, яким чином це буде оформлено, не так важливо. Важливо, щоб це було, і важливо, щоб це було зрозуміло для людей. Щоб це не були, знаєте, десять томів по п`ятсот сторінок. А щоб люди могли зрозуміти, що Україна робить і буде робити заради деокупації і реінтеграції Криму. Тобто, це має бути досить простий для розуміння людей текст.