Російська мова у Херсоні: проблеми та перспективи

Чи є перспективи у російської мови в українській Херсонщині і які вони? — над актуальним на часі питання замислився заслужений журналіст України Юрій Анісімов.

Теоретично, проблем начебто і немає, як утім, і перспектив. Але багато хто починає замислюватися: якщо вдалося за короткий термін зруйнувати пам'ятники радянської епохи, перейменувати вулиці та парки, заборонити радянську символіку, то чому б не спробувати обмежити й сферу використання російської мови в цілому по країні і, зокрема, у Херсоні?

Таку пропозицію, однозначно, підтримають навіть ті, хто вважає, що російській мові у нас абсолютно нічого не загрожує, але сферу її використання, проте, слід істотно обмежити. Невипадково нещодавно в Києві з'явилися оригінальні «антиросійські» плакати на підтримку заходів, що вживаються щодо розширення використання української мови, як єдиної державної в усіх сферах життя.

У нашому місті в цьому плані теж багато чого зроблено. Повсюдно всі засідання обласного, міського, районних та селищних рад ведуться виключно українською мовою, як і вся офіційна документація. Обмежено викладання російською мовою в школах. Державна мова стимулюється в медичних установах. Істотні зміни проводяться у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах. На користь української мови змінюється ситуація, на телебаченні, радіо, в інтернеті і друкованих ЗМІ. Ці заходи покликані зробити українську мову основною мовою культури, науки, освіти, спорту і переважної більшості містян, а від російської мови, бажано, позбавлятися, по можливості, якщо не повністю, то хоча б поступово обмежуючи сферу її  використання.

На жаль, схоже, зробити все це в найближчому майбутньому вельми проблематично. Як  це  н е  парадоксально, але в місті поки більшість населення ще вважає за краще в повсякденному житті користуватися російською мовою. І цю об'єктивну реальність спростувати важко . Досить пройтися нашими вулицями, зайти до громадського транспорту, магазинів, ресторанів, медичних установ або на базари, як стає зрозумідлим: люди, по суті, консервативні, і багато з них ще не усвідомили сенс сучасної «мовної політики». Вони ще не готові перейти на «українське мислення» в такі стислі терміни.

У деякій мірі, їх можна зрозуміти. Причини ситуації, що склалася найрізноманітніші, але, основна, мабуть,  одна — тривале перебування Херсона, як і всього південного сходу України, в складі Російської імперії, в яку ніколи не входили західні регіони країни (тому для них проблеми російської мови, дійсно, не існує). Саме це суттєво вплинуло на населення, яке тут  проживає. Звичайно, заходи, що вживаються в державних масштабах поки не змогли кардинально змінити узус та  світогляд  людей, витравити з їх пам’яті російське та радянське минуле.

Усі хто приїжджає до Херсона, так само як до Одеси, Миколаєва, Дніпра, Севастополя, Ізмаїла, Запоріжжя, Харкова, Донецька чи Маріуполя має можливість переконатися в «засиллі» російської мови на побутовому рівні. Цьому сприяють навіть поки не знесені тут пам'ятники Потьомкіну, Ушакову, Суворову, Катерині Другій, князю Воронцову, Нахімову, деРібасу, Дюку де Рішельє і ряду інших російських або російськомовних державних та  військових діячів, які зробили свій внесок у завоювання та освоєння цих новопридбаних в XVIII столітті земель, коли ще існувала назва «Малоросія» і не існувало поняття «Україна». Вони і сьогодні своєю присутністю  немов  підтримують право своїх нащадків спілкуватися російською та волають до них не зраджувати мову своїх предків.

Закономірне і процентне співвідношення в південно-східних областях російської та української мов. І хоча такої статистики просто немає, на око модна визначити це співвідношення. Щоправда, у кожній області воно буде своїм: 45 х 50, 40 х 60 або 30 х 70 але, на жаль, не так, як хотілося б нинішньому керівництву країни. А недавні публікації  в ЗМІ про те, що в Україні зараз  проживає 95 відсотків українців, які   спілкуються   тільки  українською мовою, викликають певні сумніви.

Звичайно, було б все набагато простіше, якби титульна нація нашої країни становила в Херсоні   96,74%, як, наприклад, в сучасній Польщі, яка є однією з найбільш мононаціональних держав Європи. Що стосується України, то вона більше тяжіє до багатонаціональних держав. І Херсон не є винятком. Його населення на  березень  2015 року склало 292, 6 тис.чоловік.  А  за даними перепису населення України 2001 року 76,4% населення міста становили українці,  20,0% — росіяни, 3,6% — представники інших національностей.

Звичайно, зараз ці дані, не без допомоги  чиновників, формально змінилися на користь корінної нації, але, як відомо, мовні уподобання людей і національні традиції не підвладні  законодавцям. Утім, справа навіть не в статистиці. Подобається нам, чи не подобається, але основна проблема полягає навіть не в графі «національність», не в кількості українців чи росіян, а в тому, що в Херсоні залишається досить високим відсоток російськомовного населення. І саме це значно ускладнює ситуацію. «Війна» з російською мовою починає нагадувати бій Дон Кіхота з вітряними млинами. Зусилля докладаються титанічні, а ось із результатами щось не виходить.

До того ж методично-цілеспрямоване «видавлювання» російської мови з усіх сфер життя, починаючи з дитячих садків і закінчуючи пенсійними відомствами, здавалося би, зовні непомітне, починає викликати нерозуміння у деякої частини містян.

Таким чином, якщо ми прагнемо ввійти до Європейського Союзу та зберегти єдину, демократичну, унітарну країну з Донбасом та Кримом, може  треба  поцікавитися закордонним досвідом вирішення подібних, досить болючих, проблем? Наприклад, досвідом таких не «одномовних» європейських та заможних держав як Фінляндія, Швейцарія, Бельгія, Канада, Іспанія?.

Особливо повчальним для нас може стати досвід Ірландії, яка протягом кількох століть була колонією Англії. В результаті багаторічних кровопролитних воєн в кінці сорокових років минулого століття ірландці здобули довгоочікувану незалежність і зробили  ірландську мову державною, вкрай ускладнивши взаємини з Англією. На  ірландську мову негайно перейшли всі навчальні заклади, установи науки і культури, засоби масової інформації. Більш того, англійська мова стала темою для знущальних насмішок. Але, через деякий час ейфорія пройшла, і Ірландія змушена була… ввести англійську мову, як другу державну.

Після цього  минули десятиліття, протягом яких ірландська мова продовжує користуватися своїм привілейованим становищем у країні. Щорічно на її вивчення витрачаються сотні мільйонів доларів. Кожному громадянину, який володіє ірландською мовою, вручають спеціальний золотий значок. Здавалося б, куди вже більше? Але успіхів у суперництві з англійською мовою як не було, так і немає. З усього населення країни на сьогоднішній день… майже 90 % громадян Ірландії використовує виключно … англійську мову.

Звичайно, Україна — не Ірландія і подібне нам не загрожує. У західних та центральних регіонах це  неможливо. Але навіщо штучно намагатися позбутися російської мови в південно-східних регіонах, які можуть стати потенційним «розсадником сепаратизму»?

Кожен  розсудливий  громадянин України  добре  розуміє роль і значення української мови в нашій державі.  Чимало   херсонці вважають, що в она  повин на   залишатися єдиною державною мовою. Разом з тим, в будь-якому демократичному суспільстві ,   завжди є люди, нехай    навіть   у   меншості,    які вважають,    що не можна    відмовлятися від загально   людських    культурних    цінностей, не можна ігнорувати прав о  кожно го громадянина на вибір мови. В суспільстві ніколи не може бути  злагоди  без  паритету   між мовним складом населення країни і всією  її культурно-просвітницькою системою.  І чим раніше ми усвідомимо ці прописні істини, тим швидше Україна займе гідне місце серед цивілізованих країн світу.

Юрій Анісімов, Заслужений журналіст України.