5 найочікуваніших українських фільмів 2017-го року

За підтримки Державного…

Фільм: "Червоний"
Режисер: Заза Буадзе

У нас жанровий ігровий кінематограф практично відсутній. І це не нормально, бо жанрове кіно — хребет індустрії. "Червоний" буде першим пристойним фільмом у цьому напрямку. В сенсі бойовик на історичному матеріалі. Фільм знятий за мотивами однойменного роману Андрія Кокотюхи. Це історія українських політв'язнів у радянському концтаборі. Сюжет стрічки розповідає про двох українців, які одночасно воювали за різні ідеали. Тепер вони на каторзі: колишній командир УПА Данило Червоний і радянський льотчик Віктор Гуров. Червоний — із заходу України, Гуров — зі сходу. Чоловіки домовилися між собою протистояти репресіям начальника табору майора Абрамова. Зробили відчайдушну спробу вирватися на волю, піднявши повстання в таборі.

Фільм: "Припутні"
Режисер: Аркадій Непиталюк
Дещо сумна комедія з сучасного українського життя. А це рідке явище. Наші режисери не вміють знімати легко про українську провінцію. Це або вивертання на глядача руїни та занедбаності українського села або щось фольклорно-мрійливе. Показати правду так, щоб не викликати відчаю зміг Непиталюк. Історія у фільмі відбувається протягом однієї доби. Мати з дочкою їдуть до своєї бабусі. На одній із автобусних зупинок Ніжина провінційний таксист Юра випадково натрапляє на молоду дівчину Свєту. Свєта та її мати спокушають Юру певною сумою грошей на поїздку у Припутні – забуте Богом і людьми село. Цей короткий візит до Свєтиної бабці Зіни для жінок — щорічний обтяжливий обов'язок. Через збіг обставин Юра змушений залишитися у селі – тепер взагалі невідомо, коли він дістанеться додому. Жінки, звісно, нічого про це не знають. Вони з'ясовують стосунки. Село Припутні, куди прямують герої майже повністю полишене його мешканцями. В Україні з такою назвою є два села. Одне з них на Чернігівщині в Ічнянському районі, де живе 674 особи. Там і відбувається дія. Ще припутень — це птах з роду голубів. Режисер порівнює персонажів свого фільму з цими дикими птахами. Тому що вони ніде не можуть прижитися. Перебуваючи на півдорозі від села до міста, не можуть знайти своє місце.

Фільм: "Коли падають дерева"
Режисер: Марися Нікітюк
Це перша повнометражна робота режисерки. Раніше Нікітюк займалася сценаріями і знімала короткометражки. За сценарій до цього фільму вона отримала нагороду на Канському міжнародному кінофестивалі. Це теж спроба показати українське село. Але не в комедійному, а в містиному сенсі. Головна героїня — дитина. Світ навколо вона бачить дитячим поглядом. Багато домислює і фантазує. Історія розповідає про боротьбу за свою свободу вибору. У Лариси на початку фільму помер батько. Вона перебуває на життєвому роздоріжжі. Закохується в бандита, який не знайшов себе у цьому житті. Оточення не дає їм права на помилку. На їх боці тільки маленька Віта. В центрі розповіді доля трьох поколінь, які проживають у жорстких соціальних рамках. В єдине сплітаються народні вірування місцевих, дика природа, розгул криміналу та пострадянська розруха.

Фільм: "Люксембург"
Режисер:Мирослав Слабошпицький
"Люксембург" — головна надія нашого кіно. Це буде психологічна драма з домішком фільму нуару в реальних декораціях зони відчуження. Багато в чому Слабошпицький базуватиметься на своєму короткому метрі "Ядерні відходи". Бо ця робота стала сенсацією на кфнофестивалях. Ще до фільму "Плем'я" зібрала велику кількість призів. Герої фільму — люди, що працюють у чорнобильській зоні відчуження. Вони живуть на руїнах ядерної катастрофи серед безкінечної ядерної зими. Коли приїжджаєш у зону відчуження, то проходиш інструктаж з техніки безпеки. Повідомляють, що територія дорівнює території герцогства Люксембург. Це така собі країна у країні. Мирослав з усіх українських режисерів найбільше розуміє суть цього простору. Він слідкував за різними етапами його існування ще від другої половини 1990-х років. Працював у агентстві "Чорнобиль Інтер Інформ"— це була організація, яка займалася туризмом у Чорнобильській зоні відчуження. Фільм обов'язково візьме приз в Каннах, я впевнений.

Фільм: "Рідні"
Режисер: Віталій Манський
Манський цією стрічкою зробив моментальний знімок українського суспільства в ці буремні для України роки. У стрічці режисер подорожує Україною. Досліджує наше суспільство після Революції гідності на прикладі власної родини. Його родичі живуть у Львові, Одесі, на Донбасі та в Криму. Після Майдану і початку війни на Донбасі вони розсварилися. Кожному з них він ставив однакові запитання про причини конфлікту. І в кожного була своя правда. Спочатку на фільм виділило фінансування Міністерство культури Росії. Проте потім, у 2014 році Департамент кінематографії мінкульту повідомив, що відкладає фінансування фільму до стабілізації ситуації в Україні. Згодом міністр культури звинуватив Манського в антидержавній діяльності і заборонив йому професійну діяльність на території Росії.