Гоголівська ніч під травневою зливою

Прем'єра від господарів «Мельпомени Таврії» Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша «Майська ніч» за мотивами Миколи  Гоголя. Містична комедія від художника і режисера-постановника, заслуженого діяча мистецтв України Сергія Павлюка.

Виставу грали під відкритим небом — на базі зеленого туризму «Чумацька Криниця». Олешки зустріли глядача шаленою зливою. Довелося довго чекати, поки вона вщухне. Люди ховалися по альтанках. А актори, незважаючи на негоду, співали та танцювали, щоб врятувати гостям гарний настрій. Коли злива стихла, режисер перший вибіг на сцену зі шваброю підготувати підлогу для вистави.

Сюжет залишився гоголівським, але режисер додав до нього гумористичних барв з елементами містики. Вийшло дуже легко і весело. Образ Гоголя не типовий, зазвичай  режисери бачать його оповідачем. А тут він збирач українського фольклору, який весь час блукає і не може дістатися Диканьки.

Дуже вдало використано всі переваги живої природи. Звісно, немає кращої сцени для «гоголівської потопельниці», ніж нічний берег у лісі біля озера. Усі чотири стихії: вода, вогонь, повітря і земля переплелися. Балет танцював на помості, а з висоти глядацької зали здавалося, ніби дівчата танцюють на поверхні води. Були ігри з вогнем і ще багато цікавого.

Не обійшлося і без політичних акцентів у прямому сенсі. Герой Євгена Гамаюнова спілкувався «азаровщиною», Микола Степаненко скопіював манеру діючого Голови українського парламенту, а Віталій Пронько грав гаркавого. І коли всі три лінії цих персонажів перетиналися, можна було надірвати живота.

Віктор Овсієнко — у ролі п’янички. Це той випадок, коли роль другого плану затьмарила головних акторів. Гра була настільки вражаючою, що глядач навряд чи мав сумнів: актор дійсно хильнув зайвого перед виставою. Про це весь час шепотіли люди у залі. І навіть під час вручення нагороди від «Мельпомени Таврії» Віктор не виходив з образу. Неможливо передати того здивування, коли виявилося, що актор взагалі багато років не вживає оковитої. Містична панночка, донька сотника (Тетяна Проворова), настільки добре була загримована, що після її появи дитина серед глядачів злякалася і зайшлася плачем. Навіть після вистави при погляді на неї холонула кров.

Дуже вдало дебютувало… козеня. Так. Я не жартую. Писар (Микола Степаненко) весь час на руках тримав козеня. А воно, як мала дитина, тулилося до нього, неймовірно зворушлива сцена.

Глядачі довго не відпускали акторів зі сцени. До режисера вишикувалася черга охочих отримати світлину на пам’ять. Журналістам довелось чекати, поки Павлюка випустять із полону глядацької любові.

Режисера одразу засипали питаннями про тваринку в театральній трупі:

— Це звичайне козеня. Його тільки вчора привезли. Планувалася велика коза, яка буде ходити за Миколою, але вона багато їсть та й не цікава дітям. Тому замість неї привезли двох маленьких сестричок: чорну та білу. Я вибрав чорну, щоб було по-гоголівськи. Два дні вона з нами працює. І як на мене, краще за моїх акторів, кажуть — органічніше.

— Скажіть, як працювалося з Гоголем ?

— З цим? Жахливо! Це жахливий матеріал До цього я працював з «Вієм», де є глибинна суть — підняв проблематику духовності людини. Я робив «Страшну помсту», де — проблема проклятого роду і спокутування семи поколінь гріхів. Я робив «Ніч перед Різдвом» -різдвяне свято та таємні обряди. Відверто кажучи, цей матеріал дуже важко дався тому, що він ні про що. Він не глибокий, він поверхневий. Незрозуміло, яку проблематику витягувати. Любові — її у виставі трішки, проблема батьків і дітей — ще менша, я витягнув максимально містику.

— Прототип Азарова у виставі був?

— Усе, що відбувається — відбувається випадково. У нас у театрі є Віталій Пронько, актор з певними потребами, і ми його взяли до вистави. Спочатку він бігав у масовці. Бігає та й  бігає – нецікаво, тоді вирішили, що хай Коля (Степаненко) розмовляє незрозумілою мовою, а хлопчик гаркавий його перекладає. А Женя Гамаюнов сам свій образ вигадав. Він дуже   талановитий актор  комедійного жанру.

— Гроза, грім, злива містично, як у Гоголя. Страшно було?

— Небезпека була з погодою, небезпека була зі світлом. Усе рипіло, усе гриміло, ви чули, але ризик виправданий. Значить, я — фартовий. Єдине, що засмутило, жаби сьогодні не працювали, я з ними не домовився. Вони грози злякалися.

Незважаючи на шалені емоції глядача, режисер не задоволений грою акторів:

— Але їх можна вибачити. Цейтнот був погодний. І мало часу було для виїзду сюди на природу. Ми тут працюємо тільки п’ятий день. Я постійно міняв інсценізацію, деякі тексти дописували, деякі скидали. Сьогодні був перший прогін. У процесі вичистимо текст, він буде більш логічний, і актори будуть упевненішими на сцені.

 Вистава буде йти впродовж всього літа. Хто ще не був, бажаю встигнути подивитися.

View the embedded image gallery online at:
http://vgoru.org/index.php/kultura/item/41943-hoholivska-nich-pid-travnevoiu-zlyvoiu#sigProId63c0e58d9b