Яким же повинен бути музей?

Коли ви востаннє були в музеї? Давно? А вам було цікаво, ви запросили б туди компанію друзів або свою дитину?

Зазвичай у всіх, кого я питаю, музей асоціюється аж ніяк не з мистецтвом чи історичними розвідками, а з запиленими експонатами та нудними, монотонними екскурсіями. У кожному обласному центрі є один-два таких «храми», де з року в рік одна й та сама програма: народно-ужиткове мистецтво, соцреалізм до Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні,  виставки місцевих художників, виставки під гаслом "Живи і знай свій рідний край", а ще — ікони та козацька тема … Звісно, історію не можна забувати, але окрім хрестомійних артефактів  минулого хотілося б побачити у стінах музеїв і сучасні, нові роботи та неординарні експозиції замість картин та експонатів, що висять "рядочком". Натомість глядачу вкотре пропонують переглянути, як виглядало наше місто 100-200 років тому.

 Державні музеї все ще позиціонують себе як культурні осередки, але насправді вже давно не витримують конкуренції з сучасними медіа (кіно, відеоблоги, ютуб-канали, онлайн видання). Навіть  якщо людина обожнює художнє мистецтво, вона радше обере більш зручний для себе варіант: онлайн-екскурсію або похід до якоїсь приватної галереї. І це проблема не лише провінційних музеїв у пост-радянських державах, це світова криза. Вирішити її нещодавно намагалися члени Всесвітньої ради музеїв ICOM під час  зустрічі в Кіото. ICOM це міжнародна організація, до складу її входять кращі музеї світу, серед яких чимало українських. (Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка не є членом цієї організації)

Справа в тому, що формат роботи державних музеїв напряму залежить від визначення терміну, що таке музей. Ось як воно звучить:

Цьому визначенню вже сила-силена років (воно сформувалося ще у 60-тих) Під час засідання комітетів ICOM паризька штаб-квартира цієї організації запропуновала геть інше, нове тлумачення:

"Музей це демократичний, інклюзивний, поліфонічний простір для критичного діалогу про минуле та майбутнє. Відповідаючи на конфлікти та виклики сьогодення музей збирає артефакти й експонати від імені суспільства. Музей зберігає різноманіття підходів до пам'яті з думкою про майбутні покоління, гарантуючи рівні права доступу до цієї культурної спадщини для всіх людей. Музеї не працюють заради прибутку (але і не виключають його), це учасницькі, прозорі інституції, які функціонують в активному партнерстві і в інтересах різних спільнот для накопичення, збереження, дослідження, інтерпретації, демонстрації та посилення розуміння світу, прагнуть розвитку людської гідності та соціальної справедливості, глобальної рівності та планетарного добробуту".   

Це осучаснене визначення спричинило великий скандал у музейній сфері. Оскільки, згідно з ним, тепер не музейні працівники вирішуватимуть, які виставки організовувати, які експонати обирати та як їх розміщувати у музейному просторі, а суспільство (відвідувачі) напряму долучиться до створення виставок на рівні з "музейниками". Це принципово новий підхід, який повинен "реанімувати" музейну систему.

Цього року за це нововведення не проголосували, оскільки навіть такі відомі та пафосні музеї як Лувр, Прадо, Ермітаж не відповідають новому визначенню. Проти сучасного визначення виступали представники російських, французьких та італійських музеїв. Але в наступному році є всі шанси, що за прийняття нового визначення таки проголосують. І річний тайм-аут було взято для того, аби якраз розробити нові зрозумілі правила, за якими працюватимуть музеї.

Співробітникам Херсонського обласного художнього музею нові ідеї теж не припали до смаку, більше того наукові співробітники були обурені, що хтось зможе втручатися у їх роботу і на власний розсуд робити виставки у стінах комунального закладу. 

Залишити все так як є, чи робити "революцію" у державних музеях? На це питання намагалися знайти відповідь під час лекції Ольги Балашової в Херсоні у художньому музеї ім. Шовкуненка з промовистою назвою "Чи повинен музей перейматися тим, що хвилює суспільство?" Лекторка сама є музейним працівником, працює заступницею генерального директора з питань розвитку Національного художнього музею України, але вона не боїться екпериментувати і створювати на базі старих консервативних інституцій щось нове та неординарне. І ось чому:

"Ми з колегами колись у відвертій розмові намагались дослідити: для кого працює наш музей? — розмірковує Ольга Балашова. — Хто наш відвідувач, хто наш клієнт? Спочатку ми думали, що це простий пересічний громадянин. Але ж музеї зачиняються о шостій, саме тоді, коли наш пересічний відвідувач виходить з роботи і поспішає додому. Значить, наші відвідувачі це вчені, які працюють з архівами, рукописами, картами, артефактами, але наші музеї не в змозі повністю задовольнити дослідницькі потреби вчених. Зараз є інтернет і будь-яку інформацію легше знайти, не виходячи з дому. Тому ми дійшли висновку, що музеї працюють насамперед для людей, які в ньому працюють, тобто для нас самих, музейників. Але ж ми не просто так приходимо подивитися один на одного, задля того, аби посидіти в ошатних інтер'єрах за невелику зарплатню? І ми зрозуміли, що ми працюємо заради художників. Мертвих художників, розумієте? Аби зберігати їх твори заради майбутніх поколінь. Тобто ми застрягли між минулим та майбутнім".

У залі художнього музею були присутні місцеві художники, музейні працівники, громадські діячі та журналісти.  

Зрештою, зміни у роботі державних музеїв це не особиста примха окремих осіб, а нагальна потреба часу. Тепер у "храмів муз" принаймні є вибір — поступово занепадати або еволюціонувати. Вибір очевидний: музеї повинні-таки працювати зі складними темами сьогодення, долучати до своїх приміщень та колекцій студентів, митців, вчених, громадських діячів, аби ті створювали яскраві, конкурентноспроможні проекти, які було б не соромно демонструвати закордоном.

Головне зрозуміти, що у музеї може бути цікаво, весело, захопливо, морошно, але не нудно! Не потрібно штучно забезпечувати "відвідуваність", заганяючи туди школярів та студентів. Люди самі повинні хотіти прийти в музей, аби задовольнити свій творчий та інтелектуальний "голод".

Лекція відбулась в рамках просвітницького проєкту "Мистецтво в авангарді суспільних змін". Організатором лекторію став Одеський художній музей за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Друга лекція просвітницького проєкту відбудеться 16 листопада у Херсонському обласному художньому музеї ім. Шовкуненка, досвідом ділитимуться сусіди з Одеси, а саме Олександра Ковальчук заступниця директора з розвитку Одеського художнього музею(ОХМ). Мова піде про те, яким чином за півтора роки одеський музей зажив слави культурного та модного осередку міста.