«Квітка життя» з тубусів та «замуровані» у смітті картини херсонського художника Жуковського

Художник-наївіст Олександр Жуковський пережив окупацію Херсона і зараз покидати місто не планує. Під час повномасштабної війни він створив декілька мистецьких проєктів, серед них — різноколірна металева квітка з тубусів від артилерійських снарядів, що стоїть на подвір'ї Олександра. "Ця квітка може приймати різний стан, —  каже художник . — Ось вона закрита, а ось бутон розкрився і вона розцвіла, треба лиш потягнути за спеціальне кільце".  розповідає про художника, який вірить, що мистецтво здатне зцілювати навіть під час війни.
Жуковського попросили розмалювати тубуси, щоб продати їх на аукціоні й допомогти грошима військовим, які боронять Херсонщину.

Художник розповідає: трохи подумав і запропонував інший варіант — зробити з тубусів мистецький витвір, який би щось символізував.

"Зброя ж за своєю суттю — знаряддя вбивства, а я хотів перетворити цю її частину на щось більш живе, так і народилась ця квітка , — каже митець. —  Я її назвав «Квітка життя». Якщо кошти з її продажу допоможуть врятувати життя хоча б одного воїна, то вона виконає своє призначення" .

Підставку під "квітку" Олександру колись подарував друг із Києва. Чоловік каже: не одразу придумав, що з нею зробити, але тепер вона дуже влучно "вписалась у конструкцію". Він сам зробив під неї шкіряну підкладку.
Поряд із "Квіткою життя" стоїть інший проєкт художника — "Капсула часу". Цей мистецький витвір щойно повернувся зі Львова, де був на виставці. "Капсулу" Жуковський створив ще під час окупації Херсона російською армією.

"У цій штуці замуровані три картини, які я тоді намалював: «Херсонська окупація», «Пукін» і «Незвані гості»,  — розповідає він. —  Коли стало трохи лячно, що за ці картини мене могли вбити чи забрати кудись, я придумав, як їх сховати" .

Олександр створив оболонку з бруду, цементу та проволоки, що лишились після ремонту будинку. 

"Зробив таку «ковбасину» і сховав картини на самому видному місці" , — каже художник. Пізніше він знайшов пісочний годинник і поєднав його у композиції. " Я обіцяв кураторам зробити перформанс, коли настане мир: розбити цю капсулу і дістати картини. Але зараз думаю: може, і не треба їх діставати, те зло на картинах нехай залишається замурованим", — додає митець."Довоєнне" коло херсонських митців у більшості виїхало з міста: хтось ще під час окупації, інші — коли місто почали обстрілювати російські війська. Зараз у Херсоні майже не відбувається виставок чи яких-небудь мистецьких толок. Сам Жуковський пережив окупацію і з міста виїздити не планує.

"Окупація, потім звільнення. Здається, що це було буквально вчора, але вже третій рік триває, — каже Олександр. —  Зараз магазини і кафе відкриваються, люди потроху живуть. А обстріли — як рулетка, не знаєш, прилетить тобі чи не прилетить. Я вже майже не реагую на сирени чи вибухи. Звик" .

Але, говорить, розуміє колег, які покинули місто — у багатьох сім'ї, діти. Контакт підтримують одне з одним переважно у соцмережах. Його власна сім'я виїхала також. Олександр зараз живе в Херсоні сам із двома собаками.Художник-наївіст працює у цьому стилі й зі скульптурою. Олександр показує на одну з них, яка також красується на відкритому подвір'ї:

"Ось я видовбав хлопчика з каменю. Семен Храмцов допомагав мені його розмалювати. Хтось скаже, що це якась фігня, а мені здається, що за допомогою мистецтва можна показати людям, як по-різному можна сприймати життя і світ.  Мистецтво здатне зцілювати, навіть під час війни " .
Жуковський згадує, як ще до російського вторгнення інколи ловив себе на думці, що Херсон — надто галасливе місто, а він хотів би інколи побути у тиші. 

"Місто було як мурашник, так хотів колись прогулятись пустими його вулицями , — каже митець. —  Нині моя мрія здійснилась, але я хотів зовсім не так. Треба бути обережними зі своїми мріями, бо вони здатні ставати реальністю. Зараз місто, яке і топили, і бомбили, — майже пусте, але мені недобре від того" .