Олексій Кириллов — херсонський голос київської оперети
5 лет назад 0
Четвертий день «Мельпомени Таврії» херсонським театралам запам'ятається як надзвичайно яскравий, святковий, видовищний. На великій театральній сцені панував Київський Національний академічний театр оперети з концертною програмою «Вечір мюзиклу».
Це було дуже красиво, стильно, вишукано. Жодних декорацій — лише гра світла. Шикарні костюми, невимовна легкість виконання складних партій, оригінальна хореографія. Ці голоси просто зачаровують — і довгі оплески після кожного номеру: «Привид опери», «Кабаре», «Бурлеск», «Хело, Доллі!», «Ромео и Джульетта»… Фрагментам з «Нотр-Дам де Парі» теж дісталося багато овацій. А ще прислухайтеся: оксамитовий голос, який лунав з вуст молодого священика Клода Фролло нам не чужий.
Знайомтесь: соліст Київського Національного академічного театру оперети Олексій Кириллов. А може, ви з ним вже знайомі, бо він — херсонець і приїздив на «Мельпомену» три роки тому з мюзіклом театру оперети «За двома зайцями».
Олексій Кирилов.
Олексію, Ви Херсон не забуваєте?
А я тут не один херсонець, є ще хлопець з хору Микола Чорний, ми разом з ним вчилися в училищі культури. Потім перейшов з училища культури в музичне учлище (там був хоровий диригент — а перевівся на факультет вокальний). Перший викладач по акторській майстерності у мене був Олег Степанович Натяжний, вокал викладали Наталя Віталіївна Лелеко, Харис Ганєєвич Ширинський — народні артисти України, тож з Херсоном в мене багато чого повязано. До речі, свого часу, коли я був трошки молодший, ми з хлопцями розвивали в херсоні хіп-хоп культуру — це інше, але все ж таки. Ми перші засновники реп-гурту «Легіон», «Роллікс», який досі існує. Але потім я почав цікавитися класичною музикою. В Херсоні закінчив школу мистецтв «Ювента» — 7 років в ній провчився і дуже дякую її директору Фірузі Анатоліївні — я не знаю, що б було, якщо б вона не помітила мене і не вирішила прийняти під своє крило.
Навчання в Києві — це був закономірний крок?
Кожна людина, ще з утроби матері, шукає сввй шлях, намагається реалізувати себе, в першу чергу як людину, розвивати свій духовний світ. Коли я почав цікавитися мистецтвом, хотів розвитку. І на той час я вважав, що Київ — це грана консерваторія, гарна база, гарні викладачі — тому я поїхав спробувати свої сили там.
Отак одразу і поступив?
Так.
А отримати роботу в театрі оперетти…
Це велике щастя, це дуже велике щастя. Кожен раз, коли ти виходиш на сцену — ти вопробовуєш себе як актора, як митця, як вокаліста. Я вже на 3-му курсі почав працювати в театрі: в 2010-му я прийшов служити в театр оперети, а в 2012-му закінчив консерваторію.
Якими були перші ролі?
Як у всіх молодих акторів — це казки. Мій дебют — роль Трубадура в дитячій казці «Бременські музиканти».
Круто! Це ж головна роль!
Так, Магомаєв її співав — це був еталон, тому хотілося виконати цю партію якнайкраще.
Про яки ролі мріяли і чи отримали їх?
Знаєте, отримав. Зараз в мене багато ролей — загалом, романтичні, але багато цікавого. «Звуки музики» — я там Рольфа граю, хлопчика 17-річного, який потім стає фашистом, я граю Мотла Камзола («Скрипаль на даху»), молодого князя Коте («Ханума»). Нещодавно у нас була постановка «Сімейка Адамсів» з литовським режисером — я там Лукаса Байнеки граю, коханого Венздей (у нас її звуть Середа). Загалом, дуже багато цікавих ролей. Але є роль, яку я виконую з великою насолодою — Гриць в «Марусі Чурай». До речі, режисер-постановник цієї вистави — головний режисер музично-драматичного театру ім. М. Куліша Сергій Павлюк. Мені дуже подобається ця роль. В драматичному напрямку — це одна з перших ролей. Колись грав у конверваторії, але там був музично-драматичний матеріал — «Засватана — не вінчана» по п'єсі Карпенко-Каромого «Лиха іскра поле спалить…», я там грав роль Данила, бандита і коханого, якого потім вбивають. Але в театрі оперети це була перша роль такого плану, такого насичення, такого драматизму. Дуже сильна вистава.
Щ е залишилося про що мріяти?
Якщо людина вважає, що вона досягла чогось, то вона перестає займатися саморозвитком. А я не хочу зупинятися, мені дуже цікаво працювати над новими ролями, з новими режисерами — це мене надихає, надає крила. І я думаю, що все ще попереду.
До Херсону встигаєте час від часу приїжджати?
Взагалі, часу дуже мало. Зараз я приїхав за три роки в перший раз. Але я дуже радий, що є така можливість приїхати до свого рідного міста і заспівати для своїх друзів, родичів і для всіх херсонців.
View the embedded image gallery online at:
http://vgoru.org/index.php/kultura/item/41741-oleksii-kyryllov-khersonskyi-holos-kyivskoi-operety#sigProId151fea2f20
Херсонські глядачі, як завжди, вітали театр оперети щиро і палко. Після програми — гарячі та червоні від оплесків долоні та бажання не розплескати те чарівне враження.