Що було до Каховського моря: історик з Херсонщини про природу, рибу та козацьку спадщину

Що приховує дно Каховського моря? Херсонський історик і краєзнавець Олексій Паталах виступає проти відновлення Каховської ГЕС, вважаючи, що це призведе до екологічної катастрофи. Він розповів про затоплені козацькі кладовища, зниклі рибні багатства та унікальну природу Великого Лугу — зелених легенів півдня України.
"Я проти відновлення Каховської ГЕС. В разі її відновлення вже через років 15 станеться повне засолення земель у пониззі Дніпра і на лівому березі" , — говорить краєзнавець.

За словами історика, на місці водосховища раніше було справжнє природне багатство, зелені легені півдня України. Система річок, озер, островів з дуже розмаїтою флорою і фауною, величезні запаси риби, починаючи від осетрових. Говорить, що саме після утворення Каховського водосховища в Дніпрі зникли осетри.

"Мій дід, якраз дійсно з корінних запорізьких козаків, який прожив 100 років, родом з села Біленьке під Запоріжжям, мені розповідав, що якось мій прадід, Олексій Павлович Паталах, піймав білугу. Вона була така, що навіть не могла влізти на добрий селянський віз, і, коли її везли, хвіст волочився по землі. І таке не було вже дуже великою рідкістю за тих часів, а карася взагалі не мали за рибу" , — ділиться розповіддю пращурів Олексій.Говорить, що в часи його далеких предків було різноманіття всякої риби: її в'ялили та сушили в печі, готували різні наїдки. Страви з осетра були не надто святковими, особливо в селян, колишніх запорожців, з прибережних сіл. Також на місці водосховища були чудові пасовища. Дід Олексія згадував, як корів, коней перевозили на острови з весни і їздили забирали лише того коня, який в роботі потрібен був.

"А корів їздили доїти просто на човнах. І надої мали високі. Кожна річка та озеро мали свої назви. Серед тваринного і рослинного світу багато було червонокнижних представників" , — додав історик.

Олексій Паталах вважає, що відновлення природи на місці Каховського водосховища позитивно вплине на екологію краю. Для зрошення та водопостачання, на його думку, доцільно встановити насосні станції. На утворених пасовищах можна вирощувати велику рогату худобу. До того ж у Дніпрі стане можливим відновлення різних видів риби: осетрових, білуги, линів, чехонь.
За його словами, орієнтовно в пониззі Дніпра є залишки фортеці. В майбутньому ті місця можна розчистити та створити археологічний заповідник. Такі природні та археологічні локації приваблюють туристів та тих, хто шукає відпочинок на природі та бажає дізнатися про минуле краю.

"Крім того, ця територія — пам’ятка археології. Це десь п'ять з восьми запорізьких січей. Це фортеці часів пізніх скіфів, часів великого князівства литовського, часів Улусу Джучи, який переважно називають Золота Орда. Велика кількість портів. Фортеці на островах — на острові Тавань, між Бериславом і Каховкою. Там були дві фортеці-супутники: Мустрит-Кермен, який контактував з Газі-Керманом, і Мубарек-Кермен, який контактував з Іслам-Керменом, Каховкою" , — розповідає краєзнавець.

Історик розповідає, що невдовзі, як спала вода, у 2023 році у Дніпропетровській області фахівці знайшли залишки затопленої останньої січової церкви, перебудованої на початку XIX століття, місце Нової Січі.

"Від Хортиці і до впадіння Дніпра в Чорне море, а певний час вважали, що до острова Тавань, до Берислава, інші вважали, що десь до Горностаївки — це була фактично одна система — Великий Луг. Тому, що велика площа, а луг, тому що випасали коней, корів, росла там переважно лугова рослинність, плавнева. Великий луг рятував від голоду — корінь рогози розрізали і з його крохмалю пекли коржі. Також використовували пташині яйця та ловили рибу" , — говорить Олексій.

Краєзнавець розповідає, що про будівництво Каховської ГЕС згадували письменники і в літературних творах. Наприклад, Олександр Довженко у кіноповісті про море з захопленням описує будівництво, а у своїх щоденниках він записав прислів'я від місцевих селян: "Нове наше море, нове наше горе". Писав про новобудову й Олесь Гончар. В одному з оповідань ідеться: іде пароплав по Каховському морю і лаються деякі старі люди. Кажуть: "Що ж ви наробили? У нас же городи там були в плавнях, з кожного куща картоплі ціле відро виходило" .

На думку науковця, на лівобережжі доцільно вирощувати вівці, які добре себе почувають на солончаках. Наводить приклад успішних землевласників таких, як родини Фальц-Фейнів, Скадовських, Вассалів, Рув'є, Потьє — французьких колоністів, які завезли на Херсонщину тонкорунних овець з Іспанії. Шерсть цю називали "херсонське золото", а розвиток вівчарства став важливим кроком для економіки краю.

"Як казали свого часу: "Вівця — це і кожух, і свита, і губа сита". Тобто цілком можна виробляти вовну, сукно, вовняні тканини. Варто побудувати суконну фабрику, тому що вівцю виростити у нас в Північному Причорномор'ї цілком реально" , — переконаний історик.

Олексій Паталах говорить, що починаючи від Хортиці та нижче — це Запоріжжя, територія козаків. Це землі від Дніпра до Буга до впадіння цих річок у Чорне море. Ще Кінбурнська коса, де від Олешок і до Прогноїв, до Геройського, це була Прогноївська паланка. За його словами, це старі козацькі землі, там багато зимівників, затоплені багато козацьких кладовищ.

"У нас мало хто знає про ці події, але це треба пропагувати. Це буде дуже цікавим в плані екологічного та патріотичного виховання нових поколінь. Є що показати: природа, фундаменти фортеці, козацький хрест" , — вважає історик.

Він переконаний, що саме через вивчення історії краю вшанування пам’яті предків починається виховання патріотизму серед молоді.