Що й чому чекає на херсонські бібліотеки — скорочення чи оптимізація?

Херсон — місто, де знакове перехрестя може зайняти генделик, консерваторія — перетворитися на руїни, а бібліотека — у ніщо. Чи це традиція — економити на культурі, чи відсутність уявлення, що таке культура, чи невміння формулювати прогресивні й рятівні для книгарень ідеї — спробувала розібратися блогер та активістка Євгенія Вірлич (фрагмент).

23 листопада відбувся Круглий стіл з питань оптимізації бібліотек Централізованої бібліотечної системи міста Херсона. Приводом для цього стала рекомендація виізної депутатської комісії  з питань освіти, спорту, культури, медицини, соціального захисту населення, охорони навколишнього середовища та у справах молоді, а точніше — репліка депутата від Опозиційного блоку Артема Кияновського і подальша рекомендація за результатами цієї пропозиції: “…щодо скорочення деяких філіалів бібліотек та передачі деяких з них до загально-освітніх закладів міста – шкіл”.  Щоправда, потім пан Артем піклувально “наголосив на підтримці дитячої літератури”. Тільки от як підтримувати дитячу літературу, якщо ті філіали, які “хоче” скоротити Артем Олександрович, є дитячими бібліотеками, невідомо.

Ніхто не казав того, що сказав

Під час Круглого столу в приміщенні бібліотеки ім. Лесі Українки було спекотно. І не тому, що зрештою увімкнули опалення – людей було багато, причому прийшли не лише працівники бібліотек: були присутніми чимало діячів культури, просто небайдужих людей, підтримали бібліотеку і віддані читачі.

Давайте оптимізувати неоптимізоване!

Пропозиція “оптимізувати” та “поєднати”, яка пролунала від Артема Кияновського, обурила громадськість, а головне — викликала справжній подив фахівців. Справа у тому, що є філіали бібліотек, які знаходяться поряд один із одним — через стінку. Теоретично їх можна, звісно, об’єднати, але це суперечить внутрішньобібліотечним положенням, згідно з якими дитяча бібліотека має бути окремим закладом.

Чия проблема, що пан Артем та деякі його колеги не знають, які бібліотеки у нас дитячі, а які — ні?

Власне, це можна не знати, але хоча б прагнути дізнатись. Під час Круглого столу дізнались.

Інший маразм — це об’єднання зі шкільними бібліотеками. Дивно, що про це каже людина, яка вже багато років працює у сфері освіти, а отже, непогано знайома зі специфікою функціонування як освіти, так і культури. Об’єднати шкільні та публічні бібліотеки неможливо навіть теоретично: у них принципово різні задачі та різні сфери управління. Це все одно, що запропонувати об’єднати музичні школи із музичними класами шкіл, а художні школи — із художніми класами загальноосвітніх закладів.

А чого? Оптимізація ж, економно.

Слушне зауваження щодо відсутності нормальної техніки пролунало від панотця Сергія Чудиновича: в бібліотеках елементарно немає мікрофонів! Тому доводиться підвищувати голос… 

Керівництво бібліотеки весь час намагалось закупити принаймні пару мікрофонів, аби не принижуватись вічним позичанням. Блокувала це на корню очільниця управління культури, яка нині благополучно перебуває в декретній відпустці. Жодної заявки вона не погоджувала. Так само важко було придбати комп’ютерну техніку і навіть книги. Проте капітальні та поточні ремонти — скільки завгодно!

Чарівним чином із початком декретної відпустки пані Косенко в бібліотеках стали набагато більше закуповувати техніки і книг. Соупадєніє? (с) Тому відсутність мікрофонів, скоріш за все, справа часу. Особливо коли це пролунало публічно…

P.S.

Ідейні натхненники скорочень та об’єднань бібліотек явно злякались резонансу і навряд чи будуть діяти настільки зухвало, як діяли. Усі ж інші дійшли висновку, що необхідно осучаснити бібліотеки.Також депутати зробили вигляд, що вперше чують про проблему неймовірного смороду в бібліотеці, хоча це проблема вже понад 20 років. Останні років сім вона стала особливо гострою. І про неї, знову ж таки, неодноразово керівництво бібліотеки повідомляло, проте на депутатському рівні вирішення питання блокувалось. Бібліотека потребує здійснення робіт із капітального ремонту системи каналізації або навіть реконструкції. Численні поточні роботи з очищення не допомагають: справа набагато серйозніша і призводить до захворювань через численні випаровування шкідливих газів. Із власного досвіду додам: доки я працювала в цьому приміщенні, мені доводилось щотримісяці змінювати контактні лінзи, які я зазвичай змінювала раз на рік — виїдало парами газів. 

Залишається сподіватись, що проблему смороду в бібліотеці таки буде подолано і жодна бібліотека при цьому не постраждає. Якщо для цього необхідно буде час від часу ставити на місце депутатів та інших представників влади, нагадуючи їм про особливості їхньої роботи, залюбки це зроблю. Не вперше. Культура дорожча.До речі, жодним чином міську систему бібліотек не підтримало керівництво Обласної бібліотеки ім. Олеся Гончара. Дивно…

Євгенія Вірлич

повна версія — ТУТ

фото автора