Скасовані вірусом. Що очікує українські кінофестивалі та медійні івенти після карантину

Карантин, оголошений в Україні понад місяць тому, поки й на думці не має закінчуватися, що дуже боляче б'є по багатьох бізнесах, зокрема медійному.

Вимушений простій не милує буквально нікого: видання одне за одним просять підтримки у читачів, кінотеатри йдуть на всі можливі та неможливі хитрощі, аби хоч якось утриматись на плаву, а медіагрупи вже прицінюються, скільки їм коштуватиме вихід із кризи. Складні часи переживає і ринок медійних івентів: дотримуючись «карантинної» логіки, навіть після скасування режиму тотальної самоізоляції масові заходи ще певний час залишаться під забороною — відповідно, шанси, що заплановані на весну-літо фестивалі та форуми взагалі відбудуться, день у день дедалі меншають, повідомляє Media business report.

Вивчивши західний сегмент масових заходів і надивившись на метушню Каннського кінофестивалю, ми звернулись до організаторів українських івентів та попросили їх розповісти, як це — працювати та планувати в умовах, коли геть нічого незрозуміло. Хтось із них уже постраждав від пандемії й карантину, хтось перебуває в підвішеному стані, але всім доводиться вишукувати нові підходи та, на жаль, підраховувати збитки.

Онлайн поспішає на допомогу

Першим удар на себе прийняв фестиваль документального кіно Docudays UA. Від початку він мав відбутися з 20 по 29 березня, проте буквально за тиждень до старту форуму в Україні оголосили карантин. Утім, організатори не занепали духом, змінивши не тільки графік, а й формат: огляд стартує поточного тижня, 24 квітня, в онлайні.

Рішення видається абсолютно логічним, хоча простим його не назвеш. По-перше, в Україні ще не було досвіду переводу офлайнового кінофестивалю у віддалений режим, тож керівництву Docudays UA на цій ниві доведеться стати першовідкривачами, а по-друге, такий хід спричинив купу складнощів — і фінансових, і організаційних.

Приміром, за словами директора комунікаційного департаменту фестивалю Дар'ї Аверченко, певні зміни довелось вносити до програми.

«Планували понад 70 фільмів у програмі березневого фестивалю. Сюди входили також проекти VR. Проте в онлайн-варіанті ми відмовились від VR, оскільки не в багатьох удома є окуляри віртуальної реальності. Сподіваємося показати ці проекти наступного року. Також деякі дистрибутори відкликали свої стрічки, адже мали домовленості з іншими онлайн-платформами. Дуже прикро, що ми не представимо «Націю однієї дитини» Нанфу Ванг — фільм-розслідування про закон «однієї дитини» в Китаї та про наслідки, до яких це призвело. Дистрибутор уже передав стрічку на Amazon і не може згідно з угодою поширювати її на інших платформах. Умовою показу декотрих проектів в Україні був приїзд режисерів, але в режимі карантину це неможливо. В результаті у нас 70 фільмів у програмі. Всі вони — українські прем'єри, тобто будуть показані вперше і доступні лише у дні фестивалю», — каже вона.

Як перехід в онлайн вплине на аудиторію огляду, ми поговорили з виконавчим директором Docudays UA Світланою Смаль. Вона зазначає — прогнозувати щось зараз складно, проте оптимізму організатори не втрачають:

«Ми продовжуємо працювати в умовах пандемії та карантину і готуємося провести захід онлайн. Це для нас абсолютно новий досвід. Позаяк Docudays UA стане першим в Україні онлайн-фестивалем, робити точні прогнози щодо аудиторії зараз доволі непросто. Ми сподіваємося, що формат онлайн дозволить залучити нових глядачів, котрі не мали фізичної можливості відвідати форум у кінотеатрах Києва.

Утім, ризик зменшення аудиторії існує. Адже дуже багато подій відбуваються у форматі онлайн, тому конкуренція в цифрових мережах досить висока.

Зараз ми активно анонсуємо події фестивалю у соцмережах (стріми, розіграші та інші інтерактивні заходи). Наші регіональні координатори та модератори Доку/Клубів, що працюють в усіх областях України, залучають аудиторію у своїх містах, містечках і селищах. Організовуємо цікаві дофестивальні події. Наприклад, 17 квітня відбулась онлайн-дискусія «Медреформа під час пандемії: як медики долають нові виклики». Говорили про те, як протидіяти проблемі вигорання медичного персоналу на рівні системи охорони здоров'я, а після обговорення демонструвався фільм «Вигорання» видатного бельгійського режисера Жерома ле Мера. Протягом форуму стрічка ексклюзивно буде доступна на платформі DOCU/SPACE.

Покази фільмів безкоштовні й доступні для всіх. В онлайн-форматі ми зберігаємо інклюзивність фестивалю: всі іноземні проекти матимуть описові субтитри для людей з порушеннями слуху, стріми Правозахисної програми проходитимуть із перекладом жестовою мовою, також ми підготували три стрічки з аудіодискрипцією для людей з порушеннями зору. Отже, щиро сподіваємось, що армія шанувальників Docudays UA зросте».

Ну і, нарешті, про матеріальну складову детально розповів фінансовий директор фестивалю Денис Костюнін. Якщо коротенько — ситуація виявилася не такою невтішною, як можна було б очікувати.

«Збитки — це те, що ми втратили без користі. Для проведення фестивалю потрібні 12 млн грн, зараз ми витратили 4,5 млн грн. Я не можу сказати, що такі витрати є збитками для організації. Ми використовуємо продукти, які створили. Щоправда, в нас будуть додаткові певні витрати на перепрофілювання та зміну продуктів/контенту. Із 4,5 млн грн витрат має повернутися 1 млн грн, зокрема, очікуємо повернення коштів за авіаквитки для іноземних учасників фестивалю — близько 500 тис. грн. До витрат, котрі неможливо повернути, можна віднести те, що ми сплатили за зовнішню рекламу, яку розмістили перед проведенням форуму, — це 300 тис. грн. Але знову ж таки реклама спрацює, однак не такою мірою. У нас професійна команда, і ми доволі швидко ухвалили важливі рішення», — пояснив Денис, додавши, що, по суті, організаторам не довелось нічого покривати, адже витрат, які б розчинилися в повітрі, вдалось уникнути.

У  « Чілдрен Кінофесту » , а він цього року має пройти всьоме, справи не такі райдужні. Старт фестивалю запланований на 27 травня, та його організатор, компанія «Артхаус Трафік», розглядає можливість переносу всіх заходів в онлайн, аби не ризикувати здоров'ям глядачів. Основні тривоги глави компанії Дениса Іванова пов'язані, певна річ, із фінансами та бюджетами.

«Наразі ми працюємо над переходом «Чілдрен Кінофесту» до онлайн-формату, адже дата закінчення карантину поки невідома, як і механіка виходу з нього, а ми не хочемо ризикувати здоров'ям глядачів. Через карантин можливості наших партнерів також змінились, і бюджет проведення фестивалю скоротився втричі. Зараз ми чекаємо фінального підтвердження від декількох партнерів, аби зрозуміти, чи зможемо провести захід цьогоріч, не змінюючи його дат і основної концепції.

Протягом шести років «Чілдрен Кінофест» відбувався офлайн, і для нас вихід в онлайн стане певним викликом. Проте ми сподіваємось збільшити кількість глядачів за рахунок того, що дістанемося всіх регіонів України, зокрема тих міст, де немає кінотеатрів. Головне, збережемо наші основні принципи: «Чілдрен Кінофест» залишиться благодійною подією, відбудеться традиційне інтерактивне голосування глядачів за найкращу стрічку і, звісно, вже вчетверте — конкурс дитячих короткометражних фільмів», — каже Іванов.

Точних сум Денис не називає, але збитків, за його словами, компанія-організатор уже зазнала: «Готувати фестиваль ми почали ще минулого року, і частина запланованого бюджету була витрачена. Натепер наші втрати складають близько половини загального бюджету форуму. І зараз ми перебуваємо буквально в режимі виживання».

Щодо програми, то зараз «Артхаус Трафік» активно комунікує з правовласниками фільмів, які планували показати в межах фестивалю. «Очевидно, що нам доведеться дещо скорегувати програму, адже не всі правовласники можуть надати свої стрічки для показу онлайн. Утім, я вже можу сказати, що традиційно у «Чілдрен Кінофесту» буде дуже потужна програма», — з оптимізмом резюмує Іванов.

До речі, компанія «Артхаус Трафік» матиме можливість обкатати онлайн-формат задовго до «Чілдрен Кінофесту»: вже сьогодні стартував перший Фестиваль європейського кіно, який дистрибутор організував за підтримки представництва Європейського союзу в Україні. Однак від початку плани на огляд були геть інші, та й їх довелося скорегувати через карантин. «Форум мав відбутись із 19 березня по 1 квітня в шести містах на сході України. Була проведена колосальна робота з його організації, отримання прав на показ фільмів, витрачені кошти та зусилля на створення промоматеріалів, друк рекламної поліграфічної продукції й ін. Але через запровадження карантину ми спільно з партнерами вирішили провести його онлайн і тим самим розширити аудиторію. Також довелося внести зміни до програми, адже не всі правовласники могли надати стрічки для демонстрації онлайн. У підсумку перший Онлайн-фестиваль європейського кіно — 2020 відбудеться з 21 по 27 квітня. Протягом семи днів кожний бажаючий зможе цілком легально, безкоштовно і без реєстрації подивитись на сайті форуму вісім європейських кінохітів — тріумфаторів світових фестивалів», — анонсує Денис Іванов.

Скасувати не можна перенести

Онлайн — безумовно, чудовий спосіб максимально розширити аудиторію, лишень підходить він далеко не всім. Наприклад, дводенний Львівський медіафорум у такому режимі не проведеш, та й цінність цих івентів саме у знайомствах й живому спілкуванні. Вирішивши не ризикувати, організатори — ГО «Львівський медіафорум» — скасували захід, призначений на 28-30 травня.

Виконавчий директор медіафоруму Юрій Опока каже, що матеріальні збитки від такого кроку складуть декілька сотень тисяч гривень. «Аби їх якось перекрити, ми думаємо про офлайн-активності восени, а також змушені економити», — констатує він.

Але й опускати рук організатори не поспішають. «Кошти, котрі наші партнери і донори спрямовували на форум, ми зараз намагаємось (пропонуємо це партнерам) скерувати на ініціативи, що допоможуть редакціям вистояти під час кризи», — пояснює Юрій. Детально про обидві ініціативи можна прочитати тут: за допомогою однієї з них журналісти зможуть збагатитись знаннями, а друга принесе цілком матеріальний дохід.

Зазвичай фестиваль кінооператорського мистецтва «Кінооко» відбувається у квітні, проте цьогоріч його вирішили перенести на 24-27 вересня. Цікаво, що, за словами організаторів, карантин тут геть ні до чого: рішення було ухвалене ще до його початку з низки внутрішніх причин. Хоча побічно пандемія все ж змушує операторів понервувати. «Головною проблемою може стати те, що більшість кіноподій переноситься саме на осінь. Це може створити додаткові незручності для глядача, адже певні часові відрізки будуть перенасичені кінофестивалями», — кажуть у пресслужбі івенту.

Крім того, велика частина програми форуму — це студентський конкурс, і вже зараз організатори отримують купу листів від студентів із проханням подовжити термін прийому заявок, який на цьому етапі закінчується 15 червня. «Зйомки дипломних та інших робіт практично зупинені. Певна річ, ми зацікавлені у тому, аби мати гарну програму, тож будемо йти на зустріч і підлаштовуватись під реалії сьогодення», — зазначають організатори.

Вчасно ухвалене рішення також не убезпечує захід від загальної непевності ринку в завтрашньому дні, і здебільшого вона спричинена відсутністю рішення щодо державної підтримки фестивального сегмента кіноіндустрії. «Ми не знаємо, чи збереже Держкіно підтримку фестивалів та промоційних кіноподій загалом. Торік ми вже у січні-лютому розуміли, чи можливо розраховувати на підтримку, наразі такої ясності немає, і це дуже тривожно. Ми комунікуємо з приватними партнерами, адже у багатьох зменшуються рекламні бюджети через кризу, але маємо надію, що вийдемо з цього становища, не зменшуючи масштаб фестивалю», — пояснюють у пресслужбі «Кіноока».

Оцінювати, як нинішній карантин позначиться на майбутній аудиторії огляду, тут наразі теж не беруться. Забагато складових: немає цілковитого розуміння, чи вщухне на той час коронавірус, чи знадобляться додаткові засоби безпеки для проведення масового заходу, чи будуть обмеження за кількістю гостей тощо. «Працюватимемо над тим, аби залучити максимальну аудиторію. Плануємо посилити онлайн-комунікації, розглядатимемо кризові варіанти, за яких карантин триватиме і восени. Звісно, будемо розмірковувати над частковим переходом в онлайн», — кажуть організатори. Щодо фінансової складової, то й тут прогнозувати щось важко: «Зараз дуже непростий час для всієї індустрії. Ми розуміємо, що цього року не зможемо втілити всі наші ідеї, особливо з міжнародної співпраці. Прораховуватимемо різні варіанти бюджету, адже наразі замало ясності щодо режиму карантину (яким він буде за 1-2-3 місяці), тож маємо бути готові до всього».

Як ви вже знаєте, кінофестиваль  «Молодість»  спершу планувалося провести з 30 травня по 7 червня. Проте лише через тиждень після анонсу дат його команда повідомила, що захід відбудеться декількома місяцями пізніше — 22-30 серпня. У пресслужбі огляду на наш запит не відповіли, тож його фінансові втрати лишаться таємницею. Натомість нещодавно артдиректор «Молодості» Андрій Халпахчі став гостем дебютного випуску КіноTalk — першого онлайн-проекту, який форум запустив разом із KyivMusicFilm і подкастом «Чуєш, Тарантіно!». Епізод був присвячений майбутньому кінофестивалів, і в ньому Халпахчі пояснив, що на зміну дат «Молодості» вплинуло аналогічне рішення організаторів Каннського кінофестивалю, а про перехід огляду в онлайн і йтися не може — такі тут важливі особисті зустрічі.

На цьому наразі все. В наступній частині матеріалу ми розповімо вам про долю найбільших заходів українського медіаринку — не пропустіть!