Така чарівна «Керамічна казка»

У рік 2020-й Херсонський художній музей увійшов з новою виставкою «Керамічна казка». Вже з 2 січня відвідувачі із захватом занурюються в чарівний світ художньої порцеляни, майоліки та глиняної іграшки.

Ця експозиція поєднала унікальну музейну колекцію двох старовинних російських гончарних промислів «Гжель» і «Димківська іграшка» та порцеляни відомих українських заводів. Всі ці експонати (а їх майже півтори сотні) несуть людям радість і надзвичайно подобаються дітям.

Петро Печорний. Тарілка «Ілля Муромець»

Вважається, що саме глина була одним із перших матеріалів, який «підкорила» собі людина. Мистецтво створення керамічних виробів розвивалося з давніх-давен і в Україні. А наприкінці XVIII століття в нас вперше стали випускати порцеляну — благо є великі поклади каоліну на Волині та Чернігівщині, де і почали будувати заводи.

Але музей запрошує не в настільки вже далеку подорож — лише у 50-90-ті роки минулого століття, саме цей часовий проміжок охоплює представлений фарфор відомих українських заводів (Полонський, Городницький, Київський експериментальний та Слов'янський керамічний комбінат). Цю продукцію розробляли відомі українські художники. До речі, є тут і унікальні авторські вироби: композиція творчого подружжя Зяблових «Цирк» має велику колекційну цінність, представлені статуетки всесвітньо відомого українського скульптора-фарфориста Владислава Щербини, тарілки з широко відомої серії Петра Печорного, знаменита фарфорова статуетка «Гарний урожай» Валентини Трегубової та багато інших. Достатньо одного погляду на ці тендітні та вишукані твори, щоб назавжди полюбити порцеляну — один із найвитонченіших різновидів художньої кераміки.

Ніна Квітницька. Скульптури «Бабуся і внучка», «Родинний портрет».

А вироби російських гончарних промислів охоплюють пізніший час — 80-90-роки ХХ століття. До речі, відбиралися вони безпосередньо в майстернях художників і є дуже цінними авторськими зразками.

Що ви уявляєте, коли чуєте слово «гжель»? Скоріш за все, блакитно-синій розпис на білій порцеляні. І будете праві, бо це і є класична порцелянова гжель, яка вирбляється з білої глини з великою домішкою каоліну. Саме така глина видобувається переважно у Підмосков'ї і свого часу саме її навіть закуповувала Англія для виробництва своєї славетної порцеляни. Традиційна гжель має монохромний підглазурний розпис кобальтом, який і надає фарфору вишукані синьо-блакитні кольори. А ми маємо змогу побачити роботу відомих майстринь промислу — Людмили Азарової (саме її розпис визначав свого часу «обличчя» гжелі) та Ніни Квітницької, які вражають своєю фантазією і художнім смаком.

Юлія Пєтліна. Годинник «Під деревом».

Так, гжельска порцеляна з характерною біло-синьо-блакитною палітрою є однією з найбільш відомих в світі. Але не тільки це називається гжеллю. Існує і кольорова гжель — її також представлено в експозиції. Кольорова гжельська майоліка (біло-синя гжель — це порцеляна, а кольорова — майоліка) дивовижно життєрадісна. Для створення цих барв майстри використовують натуральні фарбники з різнокольорової глини, які називають ангобними. Багато є цікавих авторів, але особливо звертають на себе увагу твори Юлії Петліної, однієї з провідних художниць гжельського промислу — її роботи дуже креативні та вишукані.

Валентина Племянникова.«Весільна трійка» 

Неможливо пройти повз вітрини з яскравою та щирою димківською іграшкою, яка викликає захват і у дітей, і у дорослих. Цей російський народний художній промисел виник у XV-XVI століттях, його витоки поринають в давнє минуле і пов’язані з місцевим в’ятським святом «Свистопляски» або «Свистунії». Сьогодні народна іграшка з червоної глини є всесвітньо відомою і улюбленою. Кожна з цих білих фігурок, розписаних аніліновими барвниками та сусальним золотом, унікальна, бо створена вручну — другої такої самої годі й шукати! І що найцікавіше: на перший погляд здається, що ці вершники, барині, півні, індики мають досить схожий геометричний орнамент, але твори кожної з майстринь, в тому числі Валентини Племянникової, Галини Баранової, Лідії Фалалєєвої та інших, визначаються безпомилково. І хоча в нашому південному кліматі димківський іграшці доволі спекотно, музейники добре дбають про те, щоб зберегти її та частіше радувати нею око відвідувачів музею.

Галина Баранова. «Човняр з собаками».

А ще згадують ті часи, коли музей мав фінансуваня і самостійно формував колекцію, закуповуючи твори мистецтва. Розповідають цікаві історії, пов’язані з появою у музеї цих експонатів і особливо про те, як важко було довезти ці крихкі вироби з Москви та Вятки до Херсона неушкодженими (у безлічі коробок, у звичайному потязі!). Мабуть, тому і не наважуються погодитися на те, щоб ці експонати поїхали погостювати в інші міста. А їх запрошують, адже такої унікальної колекції класичної та кольорової гжелі та димківської іграшки немає більше в жодному музеї України!

А нам, херсонцям, повезло: маємо змогу поринати у світ керамічної казки у себе вдома. Принаймні, до кінця зими.

View the embedded image gallery online at:
http://vgoru.org/index.php/kultura/item/49211-taka-charivna-keramichna-kazka#sigProId4fd084d886

View the embedded image gallery online at:
http://vgoru.org/index.php/kultura/item/49211-taka-charivna-keramichna-kazka#sigProId35e40a4e23