У Херсоні представили «Фронтовий Кобзар»

Пішов художник у добровольці

Херсонський обласний краєзнавчий музей може похвалитися кількома цінними історичними виданнями «Кобзаря». Тепер до них додався ще один – либонь, унікальний. У музеї презентували «Фронтовий Кобзар», де до віршів Тараса Шевченка художник-ілюстратор Сергій Пущенко додав  колажі з портретами бійців 5-го добровольчого батальйону, котрі пішли на фронт у найтяжчі для держави часи – намальовані власноруч або за світлинами фотокореспондентів.

Харківський митець Сергій Пущенко сам вступив у лави добровольців буремного 2015-го. Дослужився до старшого лейтенанта (тепер у відставці), і мав красивий позивний «Маестро». Тож  малював не просто «фактурних» хлопців, а своїх бойових побратимів, частина з яких наклала головами в боях за волю України. Деякі з цих портретів Сергій Миколайович також привіз на презентацію, і чи не в кожного з його героїв – незвичайна доля.

«друг Тихін» — найстаріший доброволець України

Ось  «Тихін», котрий є, мабуть, найстарішим добровольцем  в сучасній історії України. На фронт у 2014-му пішли двоє його синів, котрі відважно билися з російською «десантурою» під Іловайськом, під кулями виходили з оточення. Тоді сивий батько сказав: «Діти повинні жити», й також записався у добровольці – був сапером та водієм.

«Я Україні волю стережу»
До портретів  бійці 5-го добровольчого додали свої напутні слова –проникливі й глибокі, які примушують зупинитися та вдуматися в них. Жінка-фронтовичка, приміром, вклалася в одну фразу «Не важливо, хто в тебе попереду – важливо, хто за тобою». А солдат другої штурмової роти «Друг Чечен» записав вражаючий вірш: «Не думаю, яка то буде дяка. Від зрад численних клято затужу. Але я знаю, хто я – я собака. Я найдорожче – Україні волю стережу».

Кажуть, що коли гримлять гармати – музи мовчать. Проте доля й життєвий шлях художника з позивним «Маестро» доводить, що є на війні час і для гармат, і для мистецтва. Недарма ж народилася і виставка портретів добровольців, і «Фронтовий Кобзар» — вірші поета-бійця, українського патріота дуже органічно з ними поєднуються.  Шкода тільки, що у створенні та виданні незвичайної книги її укладачу допомагали хіба що все ті ж добровольці, а ніяк не держава, і не багаті меценати – все робив за свої скромні заощадження. Та коли «Фронтовий Кобзар» нарешті побачив світ, на його презентацію радо позбігалися чиновники з облдержадміністрації та міськради. Проголошували пафосні промови, завчено тицяли Сергію Пущенку паперові грамоти. Той приймав і тільки ввічливо посміхався – мабуть, звик, що «допомога»  від влади буває саме такою.

Сергій ЯНОВСЬКИЙ.
Фото автора
Новий день Полина Светлова