Застарілі уявлення про історію Нової Каховки спростувують журналісти

Каховський журналіст своєрідно презентував нову книзу про Нову Каховку Алли Яблонської.

Oleh Baturin Жителі Нової Каховки не знають історії свого міста і не хочуть її знати. Їм просто на..ати на це. Принаймні доволі значній (зокрема — активній в соцмережах)  її частині. На такий висновок мене підштовхує дикунська дискусія в одній з новокаховських груп у ФБ, в якій почали розміщувати багато доволі цікавих і небачених раніше архівних фотографій. 

Доволі скоро з коментарів виявилося, що власник фотографій їх розміщенням мав на меті не безкорисно поділитися своїми архівами, а тицьнути всіх носом у свої доволі дикі уявлення про історію Нової Каховки. У нього виявилося багато однодумців.

Цих людей обурило, що "велика будова комунізму" — Каховська ГЕС і постале на тлі цього будівництва "місто комуністичного раю" Нова Каховка починали будувати насправді не тільки світлі й невинні люди з янгольськими крилами і арфою в кожній руці та суперпрофесіонали своєї справи, а політв'язні, багато з яких навіки залишилися похованими в новокаховських пісках і на дні водосховища. Що злидні в країні священного комунізму були такі, що люди тягнулися на цю будову заради того аби заробити себе кусень хліба і пару чобіт раз на рік. 

Як виявилося, ці люди не знають і не хочуть нічого знати про справжню історію Нової Каховки. Не в останню чергу, мабуть, тому, що їм про цю історію нічого ніколи не розповідали. Бо згадувати поіменно і носити квіти на День першобудівників якось "зручніше" тільки таким чудовим бабусям і дідусям, а не якимось незрозумілим будівельникам, давно померлим від голоду і холоду. І не до пам'ятника загиблим будівельникам, якого нема: навіщо їх пам'ятати?

Як на мене, насправді, це — катастрофа. Місто витрачає тисячі й тисячі гривень на існування музею історії міста, проводить безліч заходів, а ніяк не наважується проговорити історію ГЕС. Свою історію. Соромиться її. Не хоче знати.

Фото: соцмережі

Говорячи про "народження нового міста" НІХТО НІКОЛИ не згадує про те, що заради цієї будови віку були затоплені десятки сіл, родючі чорноземи, мальовничі плавні, вікові кладовища з похованими там людьми, які жили на цій землі задовго до появи Нової Каховки. Звісно, навіщо їх пам'ятати. Треба забути їх на віки вічні. І плавні ці нікому не потрібні. І те що Дніпро перетворилося на річку-смердючку з Каховським болотом теж не цікаво цим сучасним захисникам радянських методів будівництва. 

Люди розміщують навіть фотографії Довженка, милуються його любов'ю до гідробудівельників, але їм ліньки взяти до рук щоденники видатного кінорежисера і прочитати, що він насправді думав про все це. Ось, приміром:

"(Затопили Запорозький Луг), чаруючі історичні запорізькі ріки, заводи й села, де люди народжувались, кохали і вмирали, — нічого не залишиться в пам'яті. Комусь так треба" (з щоденників О. Довженка).

В презентованій днями книзі про Нову Каховку Алли Яблонської згадується про те, що при будівництві Каховської ГЕС інженери, гідробудівельники "не вели прогнозових і наукових розрахунків спорудження гідроелектростанції". Зокрема, вибір місця будівництва Каховської ГЕС саме на місці нинішньої Нової Каховки пояснюється так: підійшов Сталін до карти, тицьнув пальцем на місце Каховки і сказав: Тут буде ГЕС. А Сталіну ніхто суперечити не буде. Які там наукові розрахунки, коли сам Вождь сказав!

“На будову ГЕС тягнувся люд з навколишніх сіл через злидні, — згадує на сторінках книги новокаховчанин, першобудівельник Анатолій Португальський. — Заробіток наш ледь покривав харчування та побутову невлаштованість. Мені за кілька років не вдалося зібрати гроші на костюм чи на добротне взуття. У той же час партійна еліта отримувала вдвічі-втричі більшу зарплату, зводила дачні будівлі, розкошували у санаторіях”.

Під час презентації книги я мав розмову з будівельниками Каховської зрошувальної системи. Вони згадували, що на будівництво Північно-Кримського каналу зганяли стройбатівців, які працювали через заднє коліно. І це вважалося нормою —  коли масове використання безоплатної рабської праці політв'язнів почало сходити нанівець, радянська влада переключилася на стройбат.

І це лише частка незручної історії про Нову Каховку. Яка самим новокаховчанам абсолютно не цікава. 

Сподіваюсь, що все таки не всім. Що для когось важливо зберегти не вигадану і брехливу казку про прекрасну комуністичну будову, де з ранку до ночі співають райські птахи і всі посміхаються одне одному та грають на арфах. Важливо просто знати історію міста, в якому живеш.

Фото: соцмережі