Зимовий бал в художньому музеї

Бал! Голова паморочиться, серце калатає, очі сяють! Дами у бальних сукнях і рукавичках, чоловіки в костюмах і метеликах. Загадкова епоха балів ожила в художньому музеї.

Концертна зала музею 23 лютого перетворилася  на бальну залу. Тут відбувся чудовий “Зимовий бал з історіями”, де не тільки танцювали полонез і кадриль, падеспань і гуарачу і, звісно, вальс, “короля балу” — тут розповідали про історію танців, дізнавалися про бальний етикет, навчалися “мові віяла”, проводили майстер-класи.

У червоній бальній сукні — Марія Борисенко, співзасновник Клубу "За Здоровій Спосіб Життя"

Задумали і втілили цей бал члени Клубу “За Здоровий Спосіб життя”, і було цікаво дізнатися, чому раптом сучасні люди вирішили провести справжній бал. Про це розповіла співзасновнця Клубу Марія Борисенко:

Нам цікаво зустрічатися: поїхати на море, покататися на байдарках, відсвяткувати день народження. Але дні народження проходили якось одноманітно, і я запропонувала іменинникам робити авторську програму. І якось Оля Міусова каже: “А я хочу бал…” З цього все і почалося. Анна Маленька, членкиня нашого клубу, викладає східні танці, вона і стала нас навчати. Перший бал  провели в школі №30, другий — в “Ювенті”, а зараз увійшли в смак і вирішили шукати найкраще приміщення в місті. Дуже багато передивилися приміщень, і коли прийшли в художній музей, коли дізналися, що саме в цьому залі проводилися бали, звичайно, ми з радістю вирішили, що бал має бути саме в музеї. І ми дуже вдячні за гостинність, привітність, розуміння директору і співробітникам музею.

У червоній бальній сукні — хореограф Анна Маленька, постановник балу, співзасновниця освітнього проекту «Школа життя»

Але ж так здорово і натхненно танцювали не професійні танцівники, тож без питань до хореографа і постановника балу Анни Маленької не обійшлося.

Пані Анно, чи складно було навчити танцювати аматорів?

Спочатку було дуже складно, тому що люди дорослі, були люди, які взагалі ніколи не займалися танцями, особливо непросто було з кавалерами. Але вже на другому місяці занять. коли почало виходити, вони увійшли у смак, стало легше. Але ж люди прийшли з доброї волі, тому вони хотіли навчитися, і це дуже допомагало.

До балу готувалися якось особливо?

Коли вже  вирішили, що бал проходитиме саме в музеї, то відчули відповідальність. Раніше на репетиції збиралися на одну годину один раз на тиждень — а перед балом ініціювали ідею проводити репетиції тричі на тиждень, танцювали і по три, і по чотири години, проводили репетиції навіть без мене.

Бал вийшов чудовим, сподобався і танцівникам, і глядачам, тим більше, що глядачі теж виходили на танцювальний майданчик. Більше того, організатори розповіли, що як тільки в інтернеті з’явилася інформація про бал, всі квитки забронювали за півдня. Дуже багато отримали дзвінків, і бажаючих могли записати лише на наступний бал.

Раніше Клуб проводив свої бали раз на рік, а тепер танцівники сповнені рішучості влаштовувати бали кожен сезон — за порами року. Тож маємо шанс зустрітися наприкінці весни — на весняному балу! Чекаємо разом на нову казку і втілення справжнього дива.

View the embedded image gallery online at:
http://vgoru.org/index.php/kultura/item/51178-zymovyi-bal-v-khudozhnomu-muzei#sigProId410d325505