Світової фінансової кризи не уникнути

Сучасну світову економічну систему можна порівняти з пірамідою: вона базується на безперервному зростанні. Незважаючи на вбудовані соціальні підпрограми, що варіюють від національних особливостей, це соціальне забезпечення, пенсійні програми. Экономічна система залишається капіталістичною. І тому вона схильна до періодичних системних криз.

Модель безперервного розширення і розвитку завжди приходить до якихось рамковим обмеженням і для переходу на новий етап необхідно пережити кризу, який, слідуючи старої логічної конструкції, містить заперечення себе в собі, і криза як наступний етап розвитку.

Криза, що насувається, можливо, стане однією з найглибших. Розвиток сучасних виробничих сил вже давно увійшло в протиріччя з надбудовою керуючої нею. Сучасне виробництво здатне забезпечить практично всіх жителів Землі прийнятним рівнем життя, системи ж розподілу додаткового продукту не здатні це зробити.

Якщо в кінці 19, початку 20 століть класична політекономія розглядала станову несправедливість розподілу додаткового продукту то сьогодні ми можемо констатувати регіональну несправедливість розподілу.

Одним з найгостріших протиріч сучасного світу є крайня нерівномірність розподілу ресурсів між регіонами глобального світу. Подібна незбалансованість була завжди, з настанням ери комунікації питання стало небувало гостро. Щільність міграційних потоків як якийсь маркер переселення народів «Next».

Колись Римську імперію розвалив натиск варварського оточення, основним бажанням яких було отримати римське громадянство. Це дуже нагадує сучасну міграційну кризу.

Мігранти хочуть стати європейцями. А масово отримуючи громадянство, створюють інкапсульовані громади з суспільною свідомістю своєї Батьківщини. І подібні громади, як карикатура на громади-фаланги Сен-Симона, що руйнують суспільний устрій.

Якщо уявити сучасний світ як будинок, то ісламські революції, рухи за права різноманітних аутсайдерських частин суспільства є «перфораторами» руйнують стіни нашого спільного будинку для перепланування.

Ще однією моделлю можна уявити піраміду, щоб нагорі все було добре, то внизу все повинно постійно рости. Але далі рости в межах планети Земля вже нікуди. Зараз світової фінансової кризи не уникнути, але залишається відкритим питання про час і місце вибуху.

Сучасні Сполучені Північноамериканські Штати, будучи фронтиром сучасної суспільної формації, досягнувши межі лінійного (експансивного) розвитку являють собою одну з точок напруги. Ситуація ускладнюється і концентрацією в США загальносвітових керуючих структур. Це той базис, який вже не відповідає сучасному розвитку виробництва і гальмує його. Їх економіка є маркером розвитку, але протягом правління Трампа вона не перейшла в реальний сектор з віртуального. Після ж перемоги Байдена, каже він, всі системи, інструменти і фігури тіньового уряду розкрилися, відступати нікуди, а економічна складова себе не виправдала.