Чиновниця з Білозерки арешту не уникла

Мораль і закон

Якщо дуже хочеться, то нехтувати законами в Україні можна. Але недовго, і це дорого обходиться. Зокрема, голові Білозерської селищної ради Антоніні Чередник подібна «примха» обійшлася рівно у 168 160 гривень. Чому не кругла сума? Так саме стільки й визначив суд як заставу для пані Чередник, котра ще з 2019 року проходить фігуранткою кримінального провадження про отримання неправомірної вигоди (хабара). А умовою для того, аби чиновниця залишалася на волі, була заборона для неї відвідувати селищну раду й спілкуватися з її пра­цівниками. Та якраз її Антоніна Іванівна й порушила, з’явившись туди на першу сесію нового скликання після повторного її обрання головою територіальної громади.

Відтак, місцева прокуратура після звернення групи депутатів селищної ради цілком логічно скерувала до Білозерського районного суду клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченій на тримання під вартою й звернення застави у дохід держави. Суд клопотання задовольнив, взявши Антоніну Чередник під арешт прямо в залі суду. Але це не задовольнило її саму. Адвокати (їх у селищної голови аж два) оскаржили вердикт першої інстанції у Апеляційному суді Херсонщини. Тут до розгляду апеляційної скарги колегія поставилася дуже ґрунтовно й серйозно: адже подібних справ у нас ще не траплялося.

Захисники пані Чередник були ну дуже наполегливі й винахідливі, доводячи невинуватість своєї клієнтки. Вони затято переконували, що умов застави вона не порушувала. Оскільки «приміщення, яке обвинуваченій було заборонено відвідувати, не було приміщенням Білозерської селищної ради, бо така юридична особа вже не існувала» (цитата за текстом судової ухвали). Одразу ж по тому адвокати від імені Антоніни Чередник запропонували встановити їй нову заставу — вже на суму 218,9 тис. гривень, аби тільки відвернути «побачення» чиновниці з камерою. Та цього не сталося — казуїстика й жонглювання фактами не допомогли.

Колегія суддів, із численними посиланнями на прецедентні рішення Європейського суду з прав людини, визнала, що конституційне «право на свободу й особисту недоторканність є одним із найбільш значущих прав людини» (цитата). Тому перша інстанція спочатку цілком виправдано не стала відправляти голову селищної ради до слідчого ізолятора під арешт на період слідства, а встановила грошову заставу. Та її умови Антоніна Чередник порушила, у чому сама й зізналася. Свідків такого порушення теж вистачало, не кажучи вже про публікацію про подію на офіційному сайті територіальної громади. Тому суд абсолютно справедливо змушений був змінити їй запобіжний захід, відправивши голову селищної ради в камеру до завершення слідства, аби вона ще чогось у цьому ж дусі не утнула. Відтак, Апеляційний суд Херсонщини залишив ухвалу районного суду без змін, а пані Чередник — під арештом (не домашнім).

Здавалося б, усе логічно, справедливо і у відповідності з буквою та духом Закону. Порушила умови застави — відповідай. Тим не менш, і прихильники Антоніни Чередник у Білозерці, і окремі «правозахисниці» з інтернет-видань підняли справжній ґвалт: це ж «спланована акція проти Антоніни Чередник з метою її політичної дискредитації»!

Звісно, в незалежній Україні політика й хабарі крокують поруч. Це не новина. Та все ж політики у згаданому вище кримінальному провадженні приблизно стільки, скільки правди у передвиборних обіцянках якогось кандидата. Тож не треба розкидатися інформаційним лайном перед довірливими читачами,  а дочекаємося краще вироку по справі. До речі, за ч. 3 ст. 368 КК України, що інкримінують чиновниці, Антоніні Чередник, у разі визнання винною, «світить» від 5 до 10 років позбавлення волі з конфіскацією особистого майна.

Володимир ДОРОФЄЄВ.