Ахтем Сеїтаблаєв: Я щиро радію, що цікавість до «Кіборгів» перевершила всі мої сподівання

Довгих передмов і довідок ця людина вже давно не потребує – його біографія є у вікіпедії, а численні фільми, серіали, проекти – всі на ТБ.  Проекту ukrainky.com, вдалося взяти інтерв'ю у відомого актора та режисера Ахтема Сеїтаблаєва.

Варто відзначити: Ахтем дуже приємний співрозмовник, в дечому скромний і "нематеріальний", якщо можна так сказати. Він з тих чоловіків, для яких головне не успіх чи рекордні збори, як у стрічки "Кіборги", а гідність, щирість, відчайдушність – як у справжніх героїв.

Ахтеме, якою була перша реакція глядачів на "Кіборгів"?

Ще до офіційної прем'єри ми робили попередні покази фільму у різних містах України. Я щиро радію, що цікавість до "Кіборгів" перевершила всі мої сподівання. Наприклад, в Маріуполі спочатку була заявлена одна зала для перегляду, а потім – дві, в яких фільм демонструвався одночасно. Кількість бажаючих зросла. У Дніпрі – спершу дві, а потім шість. У Львові – одна, а потім чотири зали. В Тернополі спочатку одна, потім – три. Фідбек, який я отримав від глядачів, мене надихає. Адже наша картина про те, хто ми є, про те, що конкретно від кожного з нас залежить дуже багато, про народження нових людей нової країни, про формування української політичної нації. Ми вміємо жартувати, радіти, воювати, дружити. Не все у нас нині добре, є багато болю… Ми спробували порушити питання, які турбують сьогодні українців і які ми ставимо, зокрема, в соціальних мережах. У нашому фільмі вони набувають більш емоційного забарвлення та, сподіваюсь, більшого сенсу. Розумієте, коли про це говорять на війні, де кожна хвилина може стати останньою, слова мають зовсім інше значення. І я дуже тішуся тим, що глядачі це відчули й зрозуміли.

Як відреагували на картину бійці, які безпосередньо брали участь у захисті Донецького аеропорту?

Хтось знаходив деякі невідповідності у відображенні воєнних дій, хоча у нас були консультанти – люди, які воювали. Але й вони інколи сперечалися з приводу тих чи тих подій. Приємно, що й консультанти – Євген Жуков позивний "Маршал", Кирило Недря позивний "Доцент", Андрій Шараскін позивний "Богема" – дуже тепло відгукнулися про фільм. Євген Жуков, наприклад, написав коротко: "Був. Бачив. Плакав. Спасибі команді". У Маріуполі командир батальйону морської піхоти сказав лише одно слово "Молодці". Повірте, ці слова дорогого коштують.

У ваших героїв є реальні прототипи?

Так. І навіть більше: сценарій фільму був написаний за спогадами реальних людей. Я особливо радію з того, що у шести персонажах "Кіборгів" впізнають себе, свого побратима, друга ті, хто воював. З одного боку – це архетипи, а з другого – за кожним персонажем стоять реальні люди. Траплялося навіть, коли ті, хто пройшов війну, після фільму полемізують. "Так це ж казав мій побратим", – каже один. "Та ні, почекай, це сказав мій друг зовсім в іншому місці", – відповідає другий. Виходить, що наші образи впізнаванні, і це дуже важливо для мене.

А яка сцена чи епізод викликає найбільший емоційний відгук?

Найчастіше звертають увагу на те, що у фільмі є гумор, хоча за жанром "Кіборги" – військова психологічна драма. Але глядачі відзначають, що після її перегляду хочеться жити. Люди сміються навіть під час тих сцен, які ми не вважали веселими. Фільм викликає сильні емоції, і це не може не тішити. Хоча на зйомках я намагався підходити до роботи як лікар, – вимикав свої емоції, інакше вони заважали б мені працювати.

Напевно, починаючи роботу над стрічкою, ви надихалися фільмами видатних режисерів. Якими саме?

Так, їх було декілька. Знову й знову передивлявся "Апокаліпсис сьогодні" Френсіса Форда Копполи, "Дюнкерк" Крістофера Нолана, "Падіння чорного яструба" Рідлі Скотта, "Володар бурі" Кетрін Бігелоу і навіть "В бій ідуть одні "старі" Леоніда Бикова. Кожен з цих фільмів по-своєму прекрасний.

Був період, коли в українському кіно переважали сильні та яскраві жіночі образи. А останнім часом з'явилося багато чоловічих, напевно, у зв'язку з трагічними подіями, які переживає Україна. Як вважаєте, збережеться ця тенденція чи кіно знову звернеться до образів сильних жінок?

Не згоден з вами. Впродовж останніх двох років виходили фільми, в яких були потужні як жіночі, так і чоловічі історії, наприклад "Гніздо горлиці", "Моя бабуся Фанні Каплан" та інші. Але прийшов час і чоловікам сказати своє слово – вони люблять, цінують, захищають тих самих чарівних жінок. Вважаю, що мають бути різні фільми.

А ви збираєтесь продовжувати знімати картини з сильними чоловічими характерами?

Певним чином, так, адже зараз у мене триває підготовчий період до екранізації повісті Івана Франка "Захар Беркут".

Ви – однин із найпопулярніших акторів-чоловіків в Україні. Прагнули до цього чи так склалося само собою?

Було б нездоровим кокетством стверджувати: "Ні, я ніколи не хотів бути популярним". Це не так. Але спеціально для цього нічого не роблю. Намагаюся чесно виконувати свою роботу, яку люблю. І якщо вона пов'язана з певною популярністю, це ще й приємно. Можливо, це свідчить про те, що моя робота цікава людям.

Але, напевно, вам надто тісно в акторський професії – саме тому опанували режисуру?

Я працюю як режисер уже понад 20 років. Це різні професії, але вони перетікають одна в одну, доповнюють і допомагають одна одній. І це чудово, що у мене є змога переключатися. Хоча в кожній з цих двох професій переживаю зовсім різні відчуття.

У своїх фільмах ви доволі рідко виступаєте як актор. Навіть в "Кіборгах" не взяли собі ролі. Чому?

Важко поєднувати одночасно. До речі, в "Кіборгах" я зіграв невеличку роль – лікаря, але потім вирізав з остаточної версії стрічки.

Попри свою зайнятість в кіно і на телебаченні, ви ще й граєте в театрі. Навіщо вам це потрібно, адже аудиторію фільму чи серіалу не порівняти з кількістю глядачів у театральній залі?

Театр – це моя система координат, мій фундамент. Тому я хочу і люблю грати на сцені, і буду продовжувати це робити, допоки вистачить сил.

Особливо, якщо вашою партнеркою є Ада Миколаївна Роговцева…

Ви уявляєте, яка це радість!

А чого ви у неї навчились як у актриси й людини?

Сказати, що я вже всьому у неї навчився – неможливо. Під час кожної нашої зустрічі продовжую вчитися – і жити, й любити життя у всіх його проявах, і любити кожну його мить… А що стосується професії… Вона така нескінченна, що вчитися можна повсякчас. А коли перебуваєш поряд з видатною актрисою, то намагаєшся увібрати все – наскільки це вдається. От уявіть людинку, яка знає, скільки буде два плюс два – і все. І раптом вона опиняється поруч з людиною, яка володіє знаннями вищої математики чи квантової фізики. Так і ти поряд з Адою Роговцевою. Тому що Ада – як космос, вона – як мама, вона – як небо.

Ви дуже яскраво виступили в шоу "Танці з зірками". Чому вирішили взяти в ньому участь?

Мене вмовила моя молодша донька. Їй разом зі старшою дуже кортіло подивитись, як тато танцює. І я погодився. Я люблю виклики. І ще я подумав, що цей проект дивляться також в Криму, і мені таким чином вдасться підтримати моїх рідних і земляків. Хвала Всевишньому – так і сталося.

З таким навантаженням чи вистачає вам часу, наприклад, на спілкування з дітьми? Як ви його проводите?

Проводимо дуже просто: разом ходимо в кіно. Але, на жаль, спілкуюся з ними не так часто, як хотілося б.

Ваша старша донька пішла вашим шляхом – стала режисером та акторкою. Ви схвалили її вибір?

У мене не було навіть змоги схвалювати чи ні. Вона з трирічного віку виявляла талант. А я схильний до того, щоби підтримувати дітей у їхніх починаннях.

Молодші діти вже проявляють творчі здібності?

Син захоплюється історією і географією, а молодша донька має артистичні задатки. Що з цього вийде – побачимо згодом.