Бібліотеки здатні допомогти у протистоянні навалі фейків

Після появи на світовому ринку перших електронних книг, більшість футурологів із властивою їм безапеляційністю одразу заговорили про кінець епохи друкованої літератури. На їхню думку, вже протягом кількох років електронні чорнила мали повністю перебрати на себе роль друкарської фарби. Цього досі не сталося, однак ключові установи друкованої ери – бібліотеки – все ж постали перед суттєвими змінами.

Про майбутнє бібліотечної справи, боротьбу екрану з папером та сучасні зміни у підходах до читання Укрінформ поговорив із генеральним секретарем Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ Джеральдом Лайтнером. 

— Хочу почати нашу розмову із головного запитання: чи потрібні взагалі бібліотеки у сучасний цифровий час, коли всю необхідну інформацію можна знайти онлайн?

— Безперечно, потрібні. Я прийшов у бібліотечну справу 30 років тому, і вже тоді лунали ті самі запитання. У той час дуже модно було передбачати смерть бібліотек. Однак, ми бачимо, що вони нині важливіші, ніж будь-коли. Утім, цифровий час дійсно приніс свої виклики. У Інтернеті доступна неймовірна кількість інформації, але далеко не завжди – належної якості. Наочним прикладом цього є феномен фейкових новин. Інший аспект – це те, хто саме отримує якісну інформацію. Якщо дослідникові необхідно вивчити цінну базу даних, то він навряд чи звернеться до Інтернету. Хто отримує доступ до платних робіт і хто курує ці джерела?

Взагалі останнім часом ми помічаємо зміни у поведінці відвідувачів бібліотек, оскільки дослідники тепер переважно працюють із базами даних, а не друкованими книгами.

— Помітили ще якісь зміни у поведінці читачів?

— У цифровий час загострилася необхідність офлайн-комунікації. Сучасні студенти дуже хочуть спілкуватися в процесі навчання. Читальні зали нині заповнені людьми, у багатьох європейських бібліотеках відвідувачі вистоюють у довгих чергах, аби лише не бути на самоті.

Таким чином, бібліотека перетворюється у місце зустрічі. Нині бібліотека – це значно більше, ніж лише книги.

— Як виглядатиме бібліотека майбутнього?

— Пошук «бібліотеки майбутнього» – це безперервний нескінченний процес, оскільки потреби весь час змінюються. Для створення бібліотеки майбутнього необхідно перш за все змінити спосіб мислення бібліотекарів, аби вони були більш гнучкими та менш бюрократизованими і могли пристосовуватися до нових ресурсів і потреб.

— Якщо дивитися на глобальну картину світу, то бібліотеки перебувають у занепаді чи навпаки – розквіті?

— Ситуація по світу різна. Там, де політики, урядовці й інші зацікавлені сторони усвідомлюють важливу роль бібліотек у житті суспільств – читальні заклади процвітають. У протилежному випадку бібліотеки перебувають у поганому стані й не використовуються на повну.

—  Сучасний світ розвивається дуже стрімко. На появу яких технологій ви сподіваєтеся, аби полегшити життя бібліотекарів? 

— Це залежить від спеціалізації бібліотеки, адже їх є багато типів: національні, академічні, громадські і т.д. Кожній із них пасує своя технологія, тож ми намагаємося спонукати усі бібліотеки зосередитися на потребах саме своїх користувачів. Бібліотека служить передовсім своєму колу відвідувачів, надаючи специфічні послуги, тож їх важко порівнювати.

— Які тоді складнощі виникли із появою нових технологій?

— Одним із викликів є збереження цифрового надбання людства. По-перше, це потребує величезних витрат, зважаючи на ціну енергії, блоків пам'яті та інших технічних складових. По-друге, складнощі створює і безпрецедентно велика кількість інформації. Яка роль бібліотек у збереженні твітів політиків, наприклад? Які з них потребують архівування? На ці питання поки відповіді немає.

— Що робить бібліотеку хорошою?

— Якість бібліотеки залежить від бібліотекаря, його ставлення, зосередженості на потребах громади й наданні спеціалізованих послуг, а також відкритості та інклюзивності установи. Бібліотека повинна також надавати свій простір для заходів, оскільки світ не лише цифровий.

— Чи повинні бібліотеки отримувати державне фінансування, чи все ж бути прибутковими організаціями?

— Бібліотека надає послуги громадянам і повинна отримувати державне фінансування. Безперечно, додаткові фінанси можна шукати й у приватників, але базові послуги мають отримувати державну підтримку.

— Чи вбив Інтернет літературу?

— Ні, він створив іншу точку зору й розвинув новий спосіб читання. Молоде покоління нині читає меншими обсягами, але ознайомлюється з кількома текстами одночасно. Технології безпосередньо впливають на літературу, мені трапляються автори, які експериментують із цими новими підходами до читання. Тим не менш, завжди будуть такі люди, як я, які люблять сам процес читання.

— Якраз хотів спитати про ваші читацькі вподобання. Ваша домашня бібліотека – паперова чи електронна?

— Обидва типи. Я маю книги, виконанні з чудесною поліграфією, але не беру їх із собою у подорожі, коли значно зручніше використовувати електронні «читалки». Також електронні книги зручніші у разі ознайомлення з іншомовною літературою, адже дають змогу робити переклад.

— Наскільки цифровим буде майбутнє бібліотек?

— У деяких бібліотечних сферах – на 100%. Наприклад, бази даних повністю перейдуть у «цифру». Однак, я не певен, що художню літературу спіткає та сама доля. П'ять років тому нам обіцяли «безпаперове» майбутнє, але цього досі не сталося. На ринку електронних книг не спостерігається шаленого зростання. Незважаючи на всі передбачення, люди досі люблять літературу, їм подобаються книги. Майбутнє дослідницької літератури точно цифрове, але не художніх книг. Завжди будуть поціновувачі, які хотітимуть доторкнутися до паперу.

— Ви вже згадували про роль бібліотек у протистоянні фейкам. Чи вбачаєте ви бібліотеки як «маяки правди» в цьому аспекті?

— Інформація, яка змогла потрапити до бібліотеки, не є фейковою, тож ми дійсно певним чином є захисниками правди. Однак, чим далі – тим важче виконувати цю роль, оскільки кількість фейків не зменшується, а навпаки. Через це виникає потреба створити певний механізм їх контролю, який не був би надто обмежувальним. З одного боку, фейкові новини є справжньою загрозою нашим суспільствам, а з іншого – якщо зробити цей механізм надто жорстким, то він перетвориться на цензуру. Слід знайти баланс – і бібліотеки можуть дуже допомогти, доводячи правду, а не цензуруючи.

— Однак, фейки існують не лише в Інтернеті, є й фейкові книги.

— Так, тож потрібні спеціалісти, якими є бібліотекарі. Вони мусять виявляти це.

— Якщо все ж говорити про цензуру, то чи є вона ефективним засобом відгородження населення від шкідливих книг?

— Залежить від того, що вважати «шкідливими книгами». У бібліотеках немає расистської літератури, книг із закликом до насильства – всього того, що суперечить закону. Якщо говорити про німецькомовний світ, то в наших відкритих фондах немає місця для націонал-соціалістичної літератури, яка, однак, є важливою для проведення досліджень. При цьому слід ретельно обирати, хто має до неї доступ.

— Яка ваша позиція щодо сепаратистських книг? Якщо якийсь автор пише, скажімо, що провінції Квебек було б ліпше бути окремою державою, то чи варто канадським бібліотекам цензурувати цей твір?

— Бібліотеки не займаються цензуруванням літератури, адже не втручаються у зміст книг. Якщо думки автора суперечать закону – його твору нічого робити на полицях. Однак, якщо порушення закону немає, то необхідно лише вести дискусію про те, чи варто брати на зберігання конкретну книгу, зважаючи на обмежені ресурси.

— Насамкінець хотів би дізнатися про вашу улюблену книгу.

— Мої улюблені книги були написані маловідомими австрійськими авторами. Якщо слід обрати одного, то це – Томас Бернхард. Однак, протягом життєвого шляху сприйняття літератури змінюється разом із досвідом.