Чи зможуть люди з судимістю володіти зброєю після її легалізації, – думка юриста

5 лет назад 0

Дискусія щодо легалізації зброї ведеться вже давно. На сайті президента навіть було зареєстровано кілька петицій, які набрали достатньо голосів для розгляду. Щоправда президент зауважив, що це питання наразі не на часі.

Про можливі наслідки легалізації короткоствольної зброї та чому закон не вбереже від випадкових жертв, – журналістці 24 каналу розповідає експерт з кримінального права, кандидат юридичних наук Григорій Усатий.

Чи потрібен нам закон, який регулюватиме обіг зброї?

Однозначно! Проблема в законодавчому регулюванні обігу зброї не просто актуальна, вона вже перезріла. Це потрібно зробити якнайшвидше. І ось чому: сьогодні у нас в обігу перебуває дуже багато зброї як легальної, так і нелегальної. Не звертати увагу на існування такої проблеми держава не може собі дозволити. Якщо у нас немає спеціального закону для регулювання всіх цих питань, ми наражаємо простих громадян на цілу низку небезпек.

Який закон ми хочемо аби було ухвалено?

Коли ми говоримо про врегулювання обігу зброї, варто виокремлювати обіг зброї загалом і питання щодо врегулювання обігу короткоствольної вогнепальної зброї. Така зброя є головною родзинко тих законопроєктів, які сьогодні подаються до ВРУ. Лобісти зброї хочуть дозволити населенню володіти, користуватись, застосовувати короткоствольну вогнепальну зброю. Можу сказати – постановка питання саме таким чином не на часі. Є кілька аспектів, на які я б хотів звернути увагу. Передовсім, при вирішенні цього питання ми не можемо ігнорувати думку переважної частини населення нашої країни.

 

На сайті президента було зареєстровано кілька петицій щодо легалізації зброї. Обидві набирали 25 тисяч необхідних голосів, проте чи є це достатнім аргументом для її легалізації?

Спроби дозволити населенню купувати короткоствольну вогнепальну зброю робились давно, але вони не знайшли широкої підтримки населення. Не зважаючи на те, що на сайті президента як попереднього, так і нинішнього реєструвались електронні петиції, які набрали 25 тисяч необхідних голосів, все ж за результатами соціологічних опитувань лише 11 % українців підтримують володіння зброєю, а 82% – проти.

Проте у ЗМІ часто наводять приклади наших сусідів, де легалізація зброї позитивно вплинула, зокрема, на криміногенну ситуацію в країні…

Справді, дуже часто у ЗМІ маніпулятивно згадують зарубіжний досвід успішного запровадження в обіг вогнепальної зброї цивільного призначення. Зокрема, йдеться й про молдавський досвід. Але ж всім зрозуміло – мінімізація рівня злочинності, а саме на такий потенційно можливий результат вказують прихильники легалізації короткоствольної вогнепальної зброї, не залежить від врегулювання її обігу. Зменшення рівня злочинності, передовсім, залежить від інших чинників: активізації економіки держави, ефективної роботи судових та правоохоронних органів, глобального виконання вимог чинного законодавства. Ще є один парадокс – невеличкі демократичні держави, які як позитивний приклад наводять лобісти зброї, декларують необхідність обмеження цієї свободи в питаннях щодо безпеки як громадян держави, так і суспільства. Тому вони йдуть шляхом обмеження і глобального контролю саме питання зброї.

У випадку легалізації зброї її видаватимуть лише певному колу людей, про які ризики йдеться в такому разі?

Коли ми запроваджуємо у вільний обіг продаж короткоствольної вогнепальної зброї (пістолети, револьвери), повинні розуміти – населення наражатиме себе на небезпеку. Навіть в такому спеціальному законі неможливо встановити надійні запобіжники для недопущення до зброї неадекватних осіб. А це люди з різними видами залежності (наркотики, алкоголь, психічно хворі, судимі тощо). Є такий юридичний нюанс: людина з судимістю, наприклад, за насильницький злочин чи збройний напад, після того як відбуде покарання і судимість буде знята і погашена, вважатиметься такою, що не притягалась до кримінальної відповідальності. Таким чином, ця людина на рівні з законослухняними громадянами матиме право на придбання зброї.

Окрім того, в Україні діє закон про недопущення переслідування та покарання осіб-учасників подій на території Луганської та Донецької областей (так звана зона ОРДЛО). Таким чином, право на володіння зброєю можуть отримати, зокрема, й бойовики з ОРДЛО. Є й такий ризик.

Водночас, більшість людей, які отримають зброю, все ж адекватні…

Можна змоделювати кілька ситуацій. Приміром, їде п'яний водій, а його зупиняє поліцейський, натомість кермувальник відмовляється виконати законні вимоги патрульного і відкриє вогонь на враження аби втекти з місця ДТП чи уникнути юридичної відповідальності.

Серед інших прикладів. Сьогодні суспільство агресивне і наелектризоване, тому не важко спрогнозувати конфлікт, спровокований незначним приводом. Зокрема, в час пік в метро або сутички футбольних фанів після програшу улюбленої команди.

Ще один момент – заволодіння злочинцями легальною зброєю законослухняних громадян і подальшого її використання в протиправних цілях. Йдеться про те, що зброєю мало володіти, нею ще треба вміти скористатись. Чого подекуди не вміють навіть професійні правоохоронці або військовослужбовці. Що вже говорити про звичайних громадян. Їх зброя може в них же й вистрелити. Це цілком прогнозований варіант. Ці приклади змушують задуматись.

Прихильники легалізації зброї переконують, що буде запроваджена низка запобіжників. Приміром, спочатку можна давати зброю тим, хто має досвід її використання – нашим патріотам, які воювали в зоні АТО.

Але ж зброю можуть отримати навіть патріотично-налаштовані добровольці, а у декого з них на війні травмувалась психіка. Думаю, що враховуючи негативні приклади, варто бути обережним. Особливо, коли йдеться про злочини, які вчиняються колишніми добробатами, працівниками зі структури МВС, активістами тощо. Варто згадати й вбивство ексдепутата Воронєнкова, гучне затримання вояків "Торнадо", розстріл на стаціонарному посту поліції під Биковнею, вбивство 3-річної дитини відомого бізнесмена тощо. Ми говоримо про те, що люди можуть бути патріотами, але з поствоєнним синдромом. Чи можна довіряти зброю навіть таким людям – не впевнений.

Чи не спровокує легалізація зброї хвилі самосуду?

Якщо ми хочемо будувати правову державу, тоді треба дивитись як у провідних державах світу реалізується завдання із захисту своїх громадян. Це функції правоохоронних органів. Саме так це й має відбуватись.

Зворотній шлях може призвести до чисельних випадків самосуду, перевищення дозволених меж самооборони, судів Лінча тощо. Люди не задоволені роботою правоохоронців, тому й  перебирають їх функції на себе. Як наслідок, відкривається стрілянина в центрі міста, але ж поряд можуть бути звичайні перехожі. Зброя – це джерело підвищеної небезпеки. Принципово – не можна підміняти правоохоронні органи простим рішенням – дозволом громадянам на придбання короткоствольної вогнепальної зброї.

Небезпека саме такого виду зброї в тому, що вона передбачається для прихованого носіння. Це ж не мисливська зброя, яка зберігається вдома. Масове володіння зброєю може спровокувати численні звільнення правоохоронців через ризики для життя та здоров'я під час проходження служби.

На вашу думку – наскільки актуальне наразі питання легалізації зброї?

На моє переконання, наразі запровадження такого обігу зброї – не на часі. Це не є пріорітетним питанням. Адже людей значно більше цікавить реформа землі, пенсійна, освіти, охорони здоров'я тощо.

В умовах проведення АТО, економічної кризи володіння короткоствольною зброєю автоматично знижується в рейтингу питань, які потребують негайного вирішення.

Хто такий Григорій Усатий? Експерт з кримінального права, кандидат юридичних наук. Працював в органах податкової міліції. Завідував сектором безпекового, оборонного, правоохоронного законодавства та судової реформи Центру нормопроєктного забезпечення діяльності Президента України.