Денис Чернишов: «Для «тюремної» реформи просимо 20 млрд на 3 роки»

Заступник міністра юстиції порівняв реформу пенітенціарної системи з тим, що відбувається в країні, розповів, що необхідних для ремонту Лук'янівського СІЗО креслень не існує, і про людину, що має шанс вийти з "довічного".

— Денисе Вікторовичу, пенітенціарна система України вже кілька років активно реформується. Розкажіть, на якій стадії зараз дана реформа, чи близько її завершення?

— З людьми, які говорили, що таку реформу можна провести хіба що за тиждень, що можна швидко перебудувати всі будівлі, всіх співробітників звільнити і набрати нових, мені дискутувати немає про що. Звичайно, все це далеко непросто. Адже пенітенціарна система – це країна в країні. І ми у себе проходимо всі ті ж етапи реформ, які відбуваються і в державі, тільки, відповідно, у зменшеному виді. Тобто проводимо реформу освіти, медичну реформу та багато інших.

Скажімо, медики вже виведені з підпорядкування начальників колоній, вони перебувають у державній установі "Центр охорони здоров'я" Державної кримінально-виконавчої служби України. Триває процес "демілітаризації" медиків, тобто це з часом буде повністю громадянська служба. Це, до речі, один з важливих напрямків медичної реформи, бо погони лікаря на якість медичних послуг позитивно не впливають, мають значення лише професіоналізм та досвід.

Якщо говорити про реформи взагалі, то у нас є плани як короткострокові, так і довгострокові. От не щодавно підрозділу Мін'юсту здавали свої фінансові пропозиції на наступні три роки. Здали і ми, говорячи про те, що нам необхідно у пенітенціарній системі і що ми можемо реально освоїти. Запросили ми понад 20 мільярдів гривень. А ось скільки дадуть і на які напрямки – це побачимо. Ми ці напрямки детально розписали. Зокрема це будівництво нових будівель слідчих ізоляторів, поліпшення умов утримання ув'язнених у колоніях, поліпшення медичного обслуговування, інженерно-технічні засоби безпеки (ті ж периметри навколо місць ув'язнення) і багато іншого. Щось, звичайно, ми вже робимо, наприклад, за минулий рік поставили тисячі відеореєстраторів та відеокамер там, де необхідно за умовами безпеки. Причому, підкреслю, йдеться про безпеку не тільки наших співробітників, але й самих ув'язнених.

Словом, плани величезні … Мене, часом, критикують за те, що я завжди підкреслюю: все впирається в гроші! Але ж так і є. І перенавчання персоналу – це гроші: оренда приміщень, переїзди, оплата інструкторів, викладачів … І будівництво, і ремонт, і точно все. Нічого, на жаль, безкоштовно не буває, тому і просимо мільярди.

— Який стан справ з продажем старих та будівництвом нових слідчих ізоляторів? Як йдуть справи з продажем старих і будівництвом нових слідчих ізоляторів?

— З продажем нічого не відбувається, бо ми і не збиралися їх продавати. А ось з будівництвом нових ізоляторів є проблеми, пов'язані з тим, що інвестор, відповідно, хоче побачити прибуток, і оцінює ризики зараз входити в такий проект. Наприклад, по Лук'янівському СІЗО в Києві поки інвесторів немає. Там ситуація така: ми даємо інвестору ділянку землі, на якому він будує новий ізолятор. Побудував, ввів в експлуатацію, туди перейшли ті, що перебувають під вартою на Лук'янівці, після чого ми віддаємо інвестору ту землю, на якій зараз знаходиться СІЗО. Я зустрічався приблизно з 10 можливими інвесторами, зокрема міжнародними, але інтересу з їхнього боку поки немає. Кажуть: міняйте умови, давайте домовлятися так, щоб ми побачили свій прибуток. Потім будемо оцінювати ризики і вирішувати, чи входити в проект.

— Чи може інвестор, побудувавши СІЗО, заробляти на ньому: логістика, харчування, інші напрямки бізнесу?

— Поки законодавчо у нас це питання не вирішено.

— Ви раніше говорили, що в Одесі ситуація з переселенням СІЗО краща, ніж к Києві. Як зараз?

— Там, оскільки в одному місці знаходиться відразу чотири наших установи, дійсно ймовірність вирішення питання вища. Але сам процес колосально непростий. Почнемо навіть з того, що не всі мають допуски до проектування, а потім і будівництва режимних об'єктів. Ви ж розумієте, що злочинний світ багато б віддав, щоб роздобути креслення наших секретних установ.

Про ремонти. Велике спасибі Міністру фінансів України Оксані Маркаровой, за допомогою якої вдалося отримати окремий рядок у бюджеті країни на ремонт Лук'янівського СІЗО . Виділено на рік 120 млн гривень. Але! З’ясувалося, що креслень ізолятора в повному обсязі просто немає. Адже основна будівля ізолятора побудовано ще 1859 року. Отже, треба проводити обстеження, наприклад, де який фундамент, яке навантаження він може витримати, де несучі стіни, як проходить вентиляція і багато іншого. З’ясувалося, це окремий великий обсяг роботи, теж вимагає фінансування …

— Відомо, що нещодавно ви з народним депутатом Юрієм Мірошниченком, головою підкомітету ВР з питань реформування пенітенціарної служби, діяльності органів виконання покарання і пробації, відвідали Качанівську жіночу колонію в Харкові, знамениту хоча б тим, що там провела певний час Юлія Тимошенко. Там є сектор для довічно засуджених жінок. Скільки їх зараз, розкажіть про відвідування, взагалі про колонію.

— Рівень Качанівської колонії завжди був вельми високим, там є виробництво, отже, є засоби, щоб робити необхідні удосконалення. Звичайно, межі вдосконаленню немає, але умови там дуже добрі. Загалом по Україні в місцях позбавлення волі перебувають близько 1600-1700 жінок, ясно, що цифра постійно змінюється. У секторі для довічно засуджених жінок – всього 23 особи, але на момент наших відвідин їх було 20. Дві жінки перебували в судах, одна на лікуванні.

— Минулого року стався унікальний для нашої країни випадок: зі згаданого сектора на свободу вийшла засуджена довічно за вбивство Любов Кушинська. Нагадаємо, що свою провину вона не визнавала ніколи, відсидівши необхідний за законом термін, зокрема з урахуванням так званого "закону Савченко", вона була помилувана президентом країни. Чи є зараз хтось із довічно засуджених, не обов'язково жінок, хто може "піти стопами" Кушинської і теж розраховувати вийти на волю? Може, на когось вже документи готуються?

— У Кушинської був випадок винятковий саме через те, що вона, як ви правильно сказали, свою вину не визнала. Відповідно, за законом, вона не мала права звернутися до президента з клопотанням про помилування. З таким клопотанням до глави держави звернувся народний депутат. Порядок такий: потрібно відбути 20 років позбавлення волі, потім можна звертатися з клопотанням про помилування. Спочатку його розгляне спеціальна комісія з помилування. Вона може, наприклад, винести позитивне рішення, а президент може з ним не погодитися. Але якщо і помилує глава держави, слід ще відбути 5 років і лише після цього можна вийти на волю.

Серед засуджених довічно чоловіків є Ігор Трубіцин, який визнав свою вину, щиро розкаявся, відсидів уже понад 25 років. Ми з народним депутатом Юрієм Мірошниченком зустрічалися з Трубіциним, розмовляли з ним, бачили щире каяття. Запитали його, приніс він вибачення родичам тих, кого колись вбив. Ігор відповів, що намагався зробити це неодноразово, але, на жаль, його вибачення прийняті не були.

Крім усього іншого, Трубіцин зумів зібрати гроші і створив спеціальний фонд, з якого фінансується газета "В'язень". Видається вона, відповідно, на волі, але в її редагуванні, в процесі верстки та в інших аспектах найактивнішу участь бере сам Трубіцин, який отримав вже в ув'язненні другу вищу освіту. У газеті пропагуються християнські цінності і, навпаки, всіляко вітається відходження тих, хто перебуває під вартою від "цінностей" кримінального світу.

Трубіцин і його фонд співпрацюють з аналогічними міжнародними організаціями та фондами, спілками колишніх і теперішніх в'язнів, словом, Ігор веде активну позитивну діяльність. Тому, якщо задатися питанням, чи представляє ця людина небезпеку для суспільства, якщо його випустити на волю (а основна місія пенітенціарної системи – підвищення безпеки суспільства), то, на мій погляд, немає, не представляє. Неможливо стільки років прикидатися, ніби розкаявся, думаю, це щиро.

Ігор вже кілька років подає клопотання про помилування. Два роки колонія у Вінниці, де перебуває Трубіцин, підтримує його, дає йому позитивні характеристики для комісії з помилування. Поки, проте, помилування не відбулося. Напевно, і цього року Трубіцин подасть таке клопотання, подивимося, яке буде рішення. Думаю, у позитивному випадку це був би хороший приклад для всіх засуджених, приклад не тільки щирого каяття, а й великої праці над собою.

Кушинська. Свою провину ніколи не визнавала і була помилувана. Фото: А. Корчинський

Помилування: депутати Ради не ухвалюють новий закон

Як заявив "Сьогодні" заступник міністра юстиції Денис Чернишов, динаміка рішень ЄСПЛ щодо пенітенціарної системи України загалом позитивна. Однак є й програшні для нашої держави справи.

Так, 12 березня ЄСПЛ ухвалив рішення у справі "Півнів проти України", де засуджений на довічне ув'язнення Пєтухов скаржився на те, що немає "світла в кінці тунелю", тобто він не бачить можливості колись вийти на свободу, навіть якщо розкається. Далі наводимо у викладі це рішення ЄСПЛ.

Заява Пєтухов подав ще 11 червня 2013 року. Предмет скарги: порушення статті 3 Конвенції про права людини. Тобто відсутність можливості умовно-дострокового звільнення для довічно ув'язненого (заявник не має перспективи звільнення і можливості перегляду його довічного ув'язнення).

Зараз, йдеться у рішенні Суду, в Україні іноді "довічників" звільняють за станом здоров'я, проте мова звичайно йде про безнадійно хворих. Суд не визнав таку процедуру "можливістю звільнення". У Суду також є претензії до українського "Положення про порядок здійснення помилування" людей, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини і деякі інші. Згідно з цим "Положенням", вони можуть бути помилувані "у виняткових випадках за наявності надзвичайних обставин". Суд визнав таке формулювання розпливчатим, незрозумілим, внаслідок чого засуджені не знають, на якій підставі вони можуть отримати право на звільнення.

Питання у Суду також викликав порядок обчислення строку, який необхідно відбути довічно ув'язненому, перш ніж звертатися з заявою про помилування до президента. За "Положенням", треба відбути 20 років, щоб отримати таке право. Смертна кара в Україні була замінена на довічне ув'язнення 2000 року, і тому наш уряд наполягав, що лише 2020 року перші "довічники" можуть звертатися з клопотанням про помилування. Однак Суд стривожений тим, що ще за станом на 6 липня 2016 року понад 70 довічно засуджених в Україні вже відбули 20-річний термін покарання, 40 з них просили про помилування, але всі отримали відмову. Суд зазначив неузгодженість позиції уряду України і правозастосовчої практики, назвавши це показником відсутності прозорості та впевненості в застосуванні помилування.

До того ж, у згаданому рішенні Суд звернув увагу на непрозорість в Україні самої системи помилування, адже відповідна Комісія при президенті країни не мусить пояснювати причини відмови, її рішення не публічні і не підлягають оскарженню. Відмовили – і крапка! На думку суддів ЄСПЛ, інститут президентського помилування у нас – це "сучасний еквівалент королівської площі", гуманний, проте водночас не дає ніяких процесуальних гарантій довічно засудженим.

У підсумку Суд вирішив, що Україна має виплатити Пєтухову за згадані порушення 20 770 евро. Це рішення, звичайно, стане пілотним у відповідних справах (тобто для них будуть застосовуватися такі ж рішення на основі прецеденту).
Як же Україна реагує на такі порушення прав людини, зокрема щодо довічно засуджених.

Виявляється, пояснили "Сьогодні" у Мін'юсті України, відомство давно вже підготувало проект нового закону "Про пенітенціарну систему", де пропонується кардинальне вирішення багатьох питань, пов'язаних як з ув'язненими, так і з персоналом установ виконання покарань, пробації та інших підрозділів. Наприклад, там врегульовані проблеми соціальних гарантій особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, такі як пільговий залік вислуги років для призначення пенсій, житлове та медичне забезпечення, безкоштовний проїзд для низки категорій, оплата комунальних послуг у розмірі 50% від нарахованих сум і багато інших.

Окремо в законопроекті представлені розділи, що стосуються довічно засуджених. І пропонуються саме заходи, здатні зняти претензії до України в цьому питанні з боку ЄСПЛ.

Пропонується можлива заміна довічного ув'язнення позбавленням волі строком на 15 років. Обчислення цього нового покарання починається з дня заміни довічного ув'язнення на м'якше. І ця заміна можлива лише коли "довічник" вже відбув не менше 10 років ув'язнення, не має високого ступеня ризику здійснення повторного правопорушення і склав особистий план реінтеграції в суспільство.

Кримінальне провадження в суді щодо такої заміни здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів (відзначимо слово "професійних", тобто мова не може йти про народних засідателів, активістів і таке інше. – Авт.). Виходить, якщо заміна довічного ув'язнення на м'якше покарання й відбудеться, то такий засуджений все ж проведе в місцях позбавлення волі не менше 25 років.

Законопроектом пропонується також для засуджених, як на певний строк, так і на довічне ув'язнення, які в місцях позбавлення волі працюють, зараховувати термін покарання з розрахунку 3 робочих дні за 4 дні відбуття покарання. Якщо врахувати, що загалом за рік "набігає" близько 240 робочих днів, то засуджений має можливість за цей період зменшити термін відбуття покарання приблизно на 80 днів.

Додатково, від оплати роботи засуджених на рахунку особи, що відбуває покарання, адміністрацією колонії резервується не менше 10% коштів, які є власністю засудженого. Вони остаточно перераховуються щодо цього не пізніше дня звільнення ув'язненого, він виходить на свободу, маючи у своєму розпорядженні певну суму грошей.

Старанне виконання засудженим доручених робіт і надання послуг за договорами цивільно-правового характеру або за трудовими договорами вважатиметься заходами заохочення, що надалф може позитивно вплинути на умовно-дострокове звільнення.

Такі основні положення нового законопроекту. Як нам розповіли в Мін'юсті, проект Закону України "Про пенітенціарну систему" давно зареєстрований, вже пройшов всі профільні комітети Верховної Ради, однак … до залу засідань ВР для розгляду його не виносять вже близько двох років. А тим часом ЄСПЛ накладає на Україну нові штрафи (компенсації) за порушення прав ув'язнених довічно, як це видно на прикладі справи "Півнів проти України".

Новий закон міг би поліпшити імідж нашої країни в міжнародних організаціях і зменшити навантаження на Держказначейство, яке й має розраховуватися за рішеннями Суду. Але, на жаль, у депутатів так і не дійшли руки, щоб його розглядати …