Дитячий психолог – про небезпечні підліткові тренди у соцмережах

З дитячим психологом…

– Щоб відповісти на це питання, треба розглянути два аспекта. Перший – підліткова криза, непростий і цікавий період життя. Вони вже не діти, але ще й не дорослі. Нестабільні, не знають, що хочуть, однак розуміюь, що вже не такі, як були, а й іще не такі,як мама й тато. У цей момент невизначеності, що робити далі, куди рухатися,підлітки легко  на гачок тих, хто пропонує хоч якісь варіанти того, як можна діяти, чим займатися, що взагалі можливо. І дуже легко приєднуються  до різних спільнот. Другий аспект – у дітей є якісь незадоволені потреби: у визнанні, у спілкуванні, Якщо ці потреби незадовольняються у реальному житті, у родині, якщо батьки не визнають підлітка рівноправним, не дають право вибору, занижують його самооцінку, гідність, він шукатиме визнання за межами дому. У наш вік нових технологій всі здебільшого користуються соціальнимим мережами, то діти тікають туди.

– За яким принципом будується робота таких груп?

– Це квест. Дитині, хлопцю або дівчині, дається якесь завдання, яке потрібно виконати. Виконання зняти на фото чи відео, надіслати модераторам – і отримати наступне завдання. Підлітки нестабільні, їх кидає з боку в бік, вони наче перевіряють свої межі, і психологічні теж. У такому віці, що готові сильно ризикувати. І починається – одне задання виконав, друге-третє-десяте,це дуже захоплює, це азарт, і раптом останнє завдання– вистрибнути з вікна, або пробігти біля машини, яка їде. Іноді підлітки навіть не усвідомлюють, що це може призвести до самогубства. Але буває, що й усвідомлюють. Якщо у нього немає мети в реальному житті, то їм нав’язують мету, що треба померти заради когось-чогось. Я казала про незадоволені потреби, то ці модератори груп дуже тиснуть на психологію. Вони багато спілкуються з підлітками через приватні повідомлення, з’ясовують, які в них проблеми, що їм болить, і можуть завдання навіть будувати таким чином, щоб вони торкалися цих потреб.

– Чи можна говорити про якісь групи ризику? Діти з неповних, неблагополучних сімей?

–  У групі ризику діти з родин, де немає довіри між дітьми і батьками. Ззовні це можуть бути цілком благополучні сім’ї, де батьки – прекрасні люди, поважні викладачі університету, наприклад, добре забезпечені фінансово. Але довіри до батьків у дитини немає. Вона не може їм розповісти все, бо вважає, що її за це покарають, заборонять спілкуватися у соцмережі. Тобто дитина не може розраховувати, що її зрозуміють, натомість думає, що її насварять, покарають.  Якщо є довіра між дитиною і батьками, то шанс, що підлітки “купляться” на ці групи, дуже малий.

– Ваша думка як психолога: з якою метою організовуються такі групи?

– Одна з версій – це спосіб заробляння грошей. Тому що багато людей готові платити великі гроші, щоб переглянути страшні відео, зйомки реальних самогубств. І роблять це. Інший спосіб – заробляти гроші переглядом відео, дотичним до того, що відбувається у групах, на ютубі. Зараз серед підлітків популярно створювати свої ютуб-канали: що більше переглядів, то більше грошей цим заробляють. І хочу виділити ще одну потенційну мету, яка навіть може вважатися благою – це привернути увагу до повноцінного спілкування батьків і дітей, до проблеми довіри між ними. Але ось ця мета виражена у такий дивний спосіб. Це – як варіант.

– Ви багато говорите про довіру, що може призвести до її втрати?

– Довіра до батьків формується дуже довго. Все починається, коли дитина ще зовсім маленька. Наприклад, коли ми кажемо, що я зараз піду, куплю булочку – а потім нас немає по 3-4 години. Або таке, популярне: дивися, який метелик гарний – а поки дитина відвернулися, мама кудись іде, наче кидає дитину. Отакі випадки невинного, як здається, обману призводять до втрати довіри, з часом ця недовіра стає все більшою. А відновити довіру у підлітковому віці вже досить важко

– Наскільки я знаю, у вас таке ставлення до ситуації з підлітковими групами самогубств, мовляв, не треба панікувати…

– Дійсно, зараз така виходить ситуація, що ця інформація дуже швидко поширюється, батьки репостять у себе на сторінках все по цій темі, повідомляють друзів, це все нагнітається, люди все більше лякаються. І цим ажіотажем самі ніби роблять рекламу цим групам, цим самогубствам. Таким чином, лише підігрівають цікавість підлітків: що ж там такого у тих групах відбувається, як же туди потрапити? Підійти до дитини знічев’я і спитати: «А там тьотя Маша казала, що є такі групи самогубців, ти ж не належиш до такої?»- не найкраще рішення. Підліток, може, про ці групи раніше й не чув.

– Або: “Я забороняю тобі користуватися цією соціальною мережею, бо там відбуваються страшні речі”.

–  Це один з найшвидших способів втратити довіру у підлітка. А ще гірше – дізнатися пароль, зайти під ним на персональну сторінку, прочитати повідомлення. Не дай Бог, підліток про це дізнається – довіри точно більше не буде.

– Але проблема підліткових суїцидів існує, і проблема з цими групами теж існує. Звісно, не всіх учасників, але найбільш вразливих підлітків у них можуть довети до самогубства. Як діяти батькам, на що звернути увагу, щоб вчасно дізнатися, що проблема таки існує?

– Потрібно цікавитися, чим дитина живе. Прекрасно, якщо батьки “в друзях” у соціальних мережах у дітей. Вони бачать, що вони репостять, які пишуть статуси, бачать все віртуально-соціальне життя своїх дітей. Якщо побачили, що діти щось приховують, блокують свою сторінку, щоб до них не могли зайти і прочитати, то на це треба звернути увагу. Не треба зразу панікувати, не обов’язково це означає щось страшне. Можливо, з подружкою посварилася чи просто хоче  побути наодинці. Але варто звертати увагу на тематичні малюнки, символіку, наприклад, ті ж кити, на інші незрозумілі речі. Просто попросіть пояснити, що це значить, навіщо, чому цікавить. Може змінюватися поведінка, вони можуть трохи замикатися у собі. Але знову ж, це не обов’язково значить щось страшне. Підліткам властиво замикатися, не пускати інших у своє особисте. Однак вартоне випускати питання зі свого поля зору, особливо, якщо з’явилася якась таємна переписка, яку підліток від всіх ховає. Насправді,  якщо існує довіра, підліток підійде до батьків і запитає: ось  в такій групі, таке запропонували зробити, як ви думаєте, навіщо це,  що ви про це думаєте.

– Ми не можемо говорити про підлітків лише як про об’єкт. Маємо говорити про них як про суб’єкт у цій ситуації. Що робити підліткам, щоб не стати жертвою маніпуляцій? Бо я впевнена, що далеко не всі учасники цих груп мають на меті покінчити життя самогубством. Дехто заходить з цікавості, а потім їх чіпляють на гачок. Як підліткам зрозуміти, що їх втягують туди, куди не треба?

– Одразу залишайте групу, якщо помічаєте підозріле. Наприклад, модератори суворо попереджають: тільки ж нікому не кажи, не кажи батькам, інакше ми тебе знімемо з квесту. Це повинно насторожити: чому, якщо все нормально, про це ніхто не має знати? Існують телефони довіри. Це не дуже розповсюджено, їх не афішують. Хоча, якби вони були написані на кожній шкільній дошці,  було б набагато краще. Але в інтернеті підліток може знайти ці телефони довіри, якщо вже склалася така ситуація, що складно або й неможливо поговорити з батьками.