«Електронна медкартка пацієнта має почати працювати вже у квітні» – Яніка Мерило

Електронна картка пацієнта, електронний рецепт, електронний рецепт, інформаційна система лікарень і телемедицина – це все має з'явитися в українській медицині в рамках впровадження "електронного здоров'я".

Коли з лікарень зникнуть паперові медкартки, хто отримає доступ до медичної інформації українців та чи не з'являться персональні дані пацієнтів на чорному ринку, в інтерв'ю "Сьогодні" розповіла Яніка Мерило, яка відповідає за координацію напрямку eHealth від Офісу президента України. 

— Яніко, як вас запросили до Офісу президента координувати напрямок eHealth?

— Вперше з тепер уже президентом ми декілька разів спілкувалися з осені минулого року, він запросив обговорити електронне урядування. І ще багато разів я спілкувалася з командою президента. Ми порівнювали, наскільки у нас збігаються погляди: як я бачу електронне урядування, а як вони. На сьогодні я рада бути у команді президента та віце-прем’єра Михайла Федорова. Я сама айтішник, працювала у тому числі в Естонії, де з 2007 року в eHealth все електронне. Також керувала інвестфондом, де управляла медичним напрямком. Тобто є маленьке розуміння і менеджменту медицини. Коли тільки почалась медреформа, ми в Дніпрі та області пілотували багато рішень, у тому числі електронний рецепт. Також запустили та масштабували рішення в інших містах області, щоб показати, що такі зміни хочуть і маленькі міста. Тобто є досвід з різних рівнів.

Ми на собі відчували, як запускається реформа eHealth, які є проблеми. Але знову ж, на мені з напрямку eHealth – загальна координація і вирішення спільних викликів, а не поточна участь на виконавчому рівні. Кожен все ж таки має свою відповідальність та свої функції. Дуже важливо мати стратегію, щоб бачити, над чим ми спільно працюємо. І це велика проблема, що цієї стратегії на сьогодні немає. Зараз головне завдання, щоб була єдина стратегія і розуміння всіх рівнів: і міністерства, і Національної служби здоров'я України, і місцевих самоврядувань, куди ми разом ідемо, які у нас є терміни. Ми домовились про спільну дорожню карту та план дій з усіма головними учасниками процесу, і через місяць має бути узгоджена спільна концепція, а через два місяці – стратегія.

— В Україні з 2017 року працює державне підприємство "Електронне здоров'я", яке займається впровадженням електронних інструментів в охороні здоров'я. Ви вже проводили аудит того, що уже зроблено?

— Аудит вже проводиться і триватиме два місяці. Нам треба розуміти, починаючи від того, які у нас реєстри існують, до цього яка готовність міст запускати нові функції. Якщо ми скажемо, давайте запускати електронну картку пацієнта, потрібно вивчити і готовність запускати її, тобто, наприклад, доступність до інтернету на місцях, наявності комп'ютерів тощо. Тобто хочемо також зрозуміти що треба підсилити і з центрального рівня, і як підтримати міста, щоб все реально запрацювало би.

— Але ж зараз уже є попередні оцінки, на скільки медичні заклади охоплені інтернетом, забезпечені комп'ютерами?

— За звітами, 94% лікарень охоплені інтернетом і мають комп'ютери. Я не вірю цьому. Я стільки їздила маленькими містами, тому не вірю, що це реальний показник. Чи у кожного лікаря є комп'ютер та інтернет, щоб вести картку пацієнта? Ну точно нема. Ці дослідження ми якраз і проводитимемо, щоб побачити реальний стан.

— З яких компонентів складається eHealth?

— В Україні прийнято вважати, що eHealth – це для первинної та вторинної ланки. У світі електронна система охорони здоров'я – це все, що будь-яким чином має відношення до пацієнта. Наведу деякі приклади: коли лікар екстреної допомоги на виклик вже має доступ до медичної картки пацієнта, він одразу бачить, якщо у пацієнта є на щось алергія. Це телемедицина. Це лабораторії, вони також повинні мати можливість вносити інформацію до картки пацієнта за результатами аналізів. Це все, що стосується якіснішого надання допомоги

— У нас зараз немає ані реєстру пацієнтів, ані демографічного реєстру. Без них можливо запустити електронну систему охорони здоров'я?

— Дійсно, Україні не вистачає демографічного реєстру. Чому він потрібен? Наприклад, в Естонії дитина при народженні отримує ідентифікатор. І далі по життю через ідентифікатор надаються послуги. Всі реєстри знають, що ти – це справді ти. Людина може змінити ім'я, переїхати, але код завжди з нею і послуги людина отримує незалежно від того, де вона перебуває. В Україні реально дуже багато реєстрів і з'єднати їх дуже складно. Навіть ім'я Олександр однієї людини в різних реєстрах може бути записано з помилками: Олександер, Александр і так далі. І реєстри не фіксують, що ось цей Олександр, який зараз живе у Харкові, це той самий Олександр, який три роки тому жив у Дніпрі. Але має бути один головний якірний реєстр, куди різні держустанови можуть робити запит і не просити довідку у людини. Це взаємодія багатьох реєстрів. Але можна вже працювати з реєстром пацієнтів, який формується з підписанням декларацій.

— Зараз існує центральний компонент, який адмініструє державне підприємство "Електронне здоров'я". І є приватні медичні інформаційні системи, які підключаються до центрального компонента. Наскільки я знаю, в Естонії і система, і центральна база – державні. Чи варто було Україні запускати підключення до даних приватних компаній?

— Я прихильниця вільного ринку, і ринок не потрібно закривати. Але повний захист даних має гарантувати держава. Я дуже боюсь держмонстрів і я не можу згадати, де в Україні є успіх та велика радість від державної монополії. Велика конкуренція надає більшу якість.

— Але ж немає єдиного стандарту серед інформаційних систем щодо авторизації в системі. Наприклад, донедавна в Helsi.me можна було зайти тільки за кодом, який система надсилає при реєстрації. Якщо цей код отримає інша людина, вона без проблем увійде до профілю, де розміщені персональні дані: паспортні дані, номер телефону, адреса. Тільки нещодавно вони змінили підхід і людина сама може встановити пароль.

— Тут я згодна. В питаннях безпеки я консерватор. Я сподіваюсь, ми перейдемо на єдину державну ідентифікацію мешканців. Сьогодні це незручно, могло би бути по-іншому, але прямої загрози немає. Але коли з'явиться картка пацієнта, рівень ідентифікації та авторизації буде ще важливішим. Смс буде недостатньо, бо, наприклад, у картці пацієнта персональні дані, які мають бути захищені. Наприклад, це може бути MobileID чи ID-паспорт, який має високий рівень безпеки. Чим більше зберігається та запитується персональних даних, тим вищим має бути рівень захисту.

— Як добре між собою взаємодіють приватні медичні інформаційні системи? Якщо запис в одній клініці робиться через одну систему, а іншого разу пацієнт приходить до іншої, де використовується інша система. Різні МІС обмінюватимуться інформацією, що це за пацієнт?

— Системи мають співпрацювати між собою через центральну базу, як зараз декларації зберігаються в центральному компоненті, так в майбутньому інформація у картці пацієнта має зберігатися на державному рівні, а медичні інформаційні системи мають взаємодіяти через центральну базу згідно з єдиним стандартом. Вони підключаються до цього компоненту, проходять акредитацію на відповідність усім правилам безпеки, а далі роблять запити до бази. Зараз перший рівень так і працює, але ще не має картки пацієнта. Є деякі медичні заклади, які мають свою систему і ще не підключилися, бо тільки зараз запускається картка пацієнта. Набагато краще головну інформацію зберігати у центральній базі, ніж багато локальних реєстрів, а потім міркувати, як їх об'єднати між собою.

— Якщо говорити про терміни, коли українці вже не носитимуть з собою паперові медкартки?

— Електронна картка пацієнта має запуститись вже у квітні на вторинній ланці. Перші медкарти вже запускаються в пілотному режимі і далі масштабуватимуться.

— Існуючі паперові медкартки оцифровуватимуться, чи дані в електронні картки вноситимуться з моменту їх створення?

— Записи робитимуться із поточних діагнозів. Тобто прийшов пацієнт – ввели дані. Це скоріше принципове рішення, чи оцифровувати інформацію минулого. Наприклад, Естонія вирішила не оцифровувати, бо це великі масштаби праці. Можливо, за якимось групами потрібно буде вводити старі дані, якщо потрібно бачити весь цикл, але масово – не факт.

— Щодо інформації, яку бачитиме лікар, пацієнт, середній медичний персонал, лаборант. Це буде повний доступ даних для всіх медиків?

— Все залежатиме від того, кому який доступ надано. Кабінет пацієнта має запуститися з січня наступного року в тестовому режимі. Пацієнт має право заборонити бачити інформацію будь кому окрім нього, або окрім свого лікаря. Якщо людина записалася до лікаря, то, мабуть, цей лікар повинен мати право доступу, якщо ти не заборонив. Або, наприклад, людина потрапляє в швидку допомогу і не має змоги відкрити доступ до своєї картки, то, мабуть, лікар екстреної допомоги повинен теж бачити картку. Це складний механізм, хто має мати право, але ключове, що сам пацієнт вирішує, кому відкривати доступ до медкартки. Окрім випадків, коли це стосується життя самої людини.

— Якщо хтось вирішить видалити з картки певні дані або змінити, щоб приховати лікарську помилку. Це можливо буде відстежувати?

— Це питання процедури: чи може лікар, наприклад, змінювати діагноз. Але завжди буде log-файл – слід кожних змін. Тобто пацієнт бачитиме, хто і що робив з його інформацією.

— Крім електронної медкартки, які ще електронні медичні інструменти будуть впроваджені?

— Електронний лікарняний, направлення, електронні рецепти на всі категорії. Буде запущена взаємодія реєстрів, щоб не було дублювання інформації.

— На жаль, в Україні багато баз даних просто продаються на чорному ринку. Чи є така небезпека з медичними даними українців?

— Дуже важливо, щоб не було однієї великої бази. Я дуже за те, щоб було кілька баз, які через ідентифікатори з’єднують інформацію. Тобто не буде одного файлу в екселі, де вся інформація, а буде ідентифікатор і інформація, яка підтягуватиметься із різних систем. Це питання архітектури, щоб не було "бога", який може скачати все. Зараз ми працюємо із уповноваженим з прав людини, який також дає рекомендації. Вони проводять зараз аудит систем. і ми дуже тісно співпрацюємо з ними.

— Як щодо фінансування? Електронна система потребує великих коштів.

— Залежить від того, що ми хочемо зробити. Аудит покаже, скільки нам потрібно на це коштів, оскільки лікарі потребують комп'ютери, інтернет. Ще й залежатиме від того, чи ми працюватимемо в хмарах, чи потрібні дата-центри. Ми зустрічались з міністром цифрової трансформації Михайлом Федоровим, і він також порушив питання державної стратегії "хмар".