Хочу бути співачкою, математиком і мати пекарню у Франції

У місті Глівіце на півдні Польщі в найближчу неділю відбудеться фінал Дитячого Євробачення 2019. Серед 19-ти учасників є представниця України 14-річна Софія Іванько.

Між репетиціями й офіційними заходами вона люб’язно погодилася відповісти на кілька запитань Укрінформу.

— Cофіє, у вас нещодавно був день народження. Вітаю вас із цим святом! Якщо не секрет, що ви собі набажали в цей день?

— Дякую! Коли я задувала свічки на торті, я загадала собі бажання, але не можу сказати, бо ще не збудеться. У принципі, думаю, всі знають яке це було бажання ( сміється ).

— Знаю, що у майбутньому ви хочете стати програмістом, як ваші батьки, або математиком. Можливо, після виступу на Євробаченні ви зміните свою думку й захочете робити музичну кар’єру?

— У мене ціль – не обирати у житті, а бути тим, ким захочу, тобто я хочу бути і співачкою, й математиком, а також відкрити у Франції пекарню й приїжджати туди іноді готувати. Тобто, я не хочу вибирати, я хочу робити все. Зрозуміло, що це буде нелегко, але думаю, що можливо.

— Чим для вас є участь у Євробаченні?

— Це дуже великий досвід, неймовірні емоції, дуже багато позитивних емоцій. Я трохи втомилася, але це не порівняти із відчуттями, які отримую, перебуваючи на сцені.

— Пісня “Spirit of Music”, яку ви виконуватимете на Євробаченні, – про що вона, у вашому розумінні, що ви хочете донести нею глядачам і слухачам?

— Я написала її сама. Я знаю, що є такі моменти, коли людям, які перебувають навколо мене, буває сумно, а я дуже люблю дарувати посмішку. Цією піснею я хотіла, щоб, коли хтось почувається сумно, просто згадував цю мелодію – наспівував її, допоки не стане краще і людина не відчує себе щасливою.

— Вже відбулося урочисте відкриття Євробачення, ви йшли червоною доріжкою. Що ви відчували у той момент?

— Я зрозуміла, що мені набагато легше співати на сцені, аніж ходити червоною доріжкою. Мені було страшно туди виходити. Добре, що зі мною була Оксана Скибінська (голова української делегації на Дитячому Євробаченні – ред .), яка допомагала. Тоді трапилася така ситуація: до мого костюма причепився аркушик паперу. Велике дякую дівчинці з Іспанії, яка зняла з мене цей аркушик.

Загалом, було страшно, але потихеньку я отримую досвід.

— Уже була перша репетиція на сцені, де відбуватиметься фінальний концерт. Відчувався якийсь стрес у той момент?

— Якщо б я виступала торік, то мені було б дуже страшно, я б уся тремтіла. А зараз я почуваюся доволі спокійно, не відчуваю стресу. Вже після виступу, я починаю про щось думати, аналізувати. А коли на сцені – то все відходить на другий план.

— На Дитячому Євробаченні в цьому році буде загалом 19 учасників. Ви вже встигли потоваришувати з кимось ближче?

— Так, мені дуже подобаються Уельс, Казахстан, а також Грузія. Учасники із цих країн – добрі, відкриті, доброзичливі. Загалом, усі доброзичливі, просто різний менталітет, та й не з усіма вдається поспілкуватися. Тут учасники також трохи розбилися на групи: одні спілкуються з одними, інші – з іншими. Тому теж з одними спілкуюся більше, з іншими – менше, але вони всі хороші.

— Чий виступ вам подобається найбільше?

— Мені подобаються всі пісні. У всіх класна графіка, у всіх сильний вокал, цікаві пісні. У цьому році дуже велика конкуренція.

— Хто може бути вашим найбільшим конкурентом?

— Тут немає конкурентів. Тобто, всі учасники достойні перемоги. Тут усі друзі.

— Як вас зустріла Польща, місто Глівіце?

— Це було дуже круто. Коли ми прилетіли, за нами приїхав лімузин, на якому ми поїхали у VIP-зал, де нас зустріли волонтери. У кімнаті було багато солодощів, їжі, гарна експозиція. Усе дуже гарно, усі дуже привітні. Дякую Польщі за такий прийом!

— Чи участь у Євробаченні якось змінить ваше життя?

— Думаю, що так. У мене буде більша аудиторія слухачів. Можливо, хтось мене впізнаватиме на вулиці.

— Хочеться більше популярності?

— Хочеться, щоб люди любили. Але, звісно, всі не будуть любити. Не просто хочеться популярності, а хочеться доносити свої думки до більшої аудиторії, мати можливість їх виражати.

— Україна на Євробаченні виступатиме під 13-м номером. Ви не маєте забобонів?

— Ні, мені це навіть подобається. Для мене це, навпаки, – хороше число. Бачу в ньому позитив.

— Ви вже остаточно визначилися з костюмом на виступ і якою буде його фінальна версія?

— Це буде рожевий комбінезон із маленьким секретом усередині. Але детальніше – до виступу не розповідатиму.