Художниця створює унікальних ляльок з полімерної глини

Понад 400 авторських ляльок створила за 9 років киянка Оксана Сальникова.

"Образи з'являються зі спостережень. Це може бути картинка в журналі. Багато ліплю дітей – на самокаті, замислених дівчаток, які сидять в кріслі, хлопчиків з домашніми тваринками. Дівчаток купують охочіше. Спочатку я починала робити багато хлопчиків. Помітила, що вони всім подобаються, але купують більше дівчаток. Часто просять повторити якусь ляльку. Не можу. Адже кожна має унікальну емоцію, це окрема особистість. Колю роблю ляльку, усміхаюся до неї серцем. Мені потрібно, щоб вона відповіла. Якщо я буду просто тягнути усмішку, це вийде просто гримаса". – розповідає лялькарка.

— Як ви почали створювати ляльок?

— Шукала, на чому відпочити душею. Випадково У 2010 році потрапила на найпершу київську виставку ляльок в Арсеналі. Там потрібно було вистояти чергу, щоб підійти до якоїсь ляльки і роздивитися її зблизька. Я настільки була вражена, що ніч потім не спала: стільки у мене всього в голові крутилося. Наступного дня я знову поїхала на виставку, щоб знайти, в кого зможу навчитися робити ляльок. Так мене це зачепило.

Першою моєю вчителькою стала лялькарка Марина Зиміна. Вона налаштовувала своїх учнів: "Не робіть ляльок лише для себе і не ховайте вдома. Ви зобов'язані показувати людям, чим ви займаєтеся, а не просто отримувати від цього задоволення".

— З чого ліпите ляльок? Як розписуєте?

— Ліплю ляльок із пластика для запікання. Він, коли нагрівається в руках, має консистенцію і м'якість пластиліну. Дуже приємний в роботі. Насолоджуюся ним з перших дотиків, як починаю розминати. Мені подобається змішувати дві тілесних відтінки пластика – темніший і світліший. Відчуваю, що він живий, насичується моєю енергетикою.

Дуже відчуваю людей – хороша людина чи ні, сильна чи зранена. Так само відчуваю і енергетику ляльки. Вона часто диктує свій характер, те, якою хоче бути.

Тонкі риси обличчя ліплю не лише пальцями, а й інструментами. Найкраще для цього підходить стоматологічний прилад-стек – гладилка номер чотири.

Цим інструментом можна сформувати повіки, лінію губ, і навіть ямочку над губою. По-науковому вона називається соплестік – тобто для стоку сопельок. Але я вірю в іншу історію. В момент народження і ще якийсь тиждень опісля наша душа пам'ятає всі свої минулі життя. Чому немовля під час народження завжди кричить: "Ні! Що? Знову? Все спочатку? Не хочу!" А поруч стоїть його ангел, прикладає йому пальчик над губкою і каже: "Тихо, я завжди буду поруч з тобою". Так і утворюється над губою ямочка. Люблю цю історію.

Розписую обличчя ляльок пастельними фарбами чи звичайною косметикою– тіні, румяна, губки. Тонкі риси наношу найтоншими пензликами. Кожен намальований шар закріплюю спеціальним матовим лаком-фіксатором.

Очі акриловою фарбою малюю. Мені подобається, що вона значно швидше висихає, ніж олійна.

Не люблю штучного волосся. Воно здешевлює роботу. Я люблю натуральне.

Волоссячко роблю з шерсті кози або лами. Лама кучерява, а кізочка більш шовковиста. Фарбую їх або звичайними фарбами для волосся, або чаєм чи кавою. Зазвичай складно отримати світлі блондинисті відтінки. То їх якраз найкраще дає чай. Чай беру в пакетиках. Чим дешевший – тим краще, бо в ньому більше барвників.

З запеченого пластику робимо тільки голову, ручки і ніжки. Потім робимо карсас із дроту – хребет, ніжки і ручки. Потім навколо каркасу намотуємо синтепоном об'єм тіла. Потім чіпляємо до синтепонового тільця голову і ручки й ніжки з запеченого пластику. Потім шиємо ляльці одяг. Він не знімається, бо лялька статична, інтер'єрна, для настрою. Однак завдяки тому що тіло з текстилю, її легко одягнути.

— У вас дуже різні образи. Створюєте одяг самі?

— Окреме мистецтво – зробити аксесуари. Ліпила дівчину, яка чекає відльоту з аеропорту. Посадила її за столик. Поклала на столик квиток, паспорт, мобільний, ключі від машини.

Одному чоловікові ліпила його дитячий образ з радянської фотографії – хлопчик у будьонівці, у старих дитячих радянських босоніжках, у жилеточці тих часів.

Светрики лялькам часто роблю зі шкарпеток, бо потрібна дрібна в'язка, черевички сама роблю зі шкіри.

Буває, одягну ляльку, а вночі присниться: не годиться. Я вранці можу всю одежу з неї зрізати.

— Пригадайте вашу першу ляльку.

— Першу свою ляльку і досі бережу. Її звати Веда.

Сидимо-ліпимо на майстер-класі. Марина каже: "Дівчата, зараз ви ліпите голівку. Запитайте в неї, хлопчик це чи дівчинка, дідусь чи бабуся". Бачу, у мене щось носатеньке проявляється. Запитую: "Ти хлопчик чи дівчинка?" І чую в голові відповідь: "Я дівчинка". Я вийшла на балкон курити, думаю, збожеволіла, уже чую голоси в голові. Повертаюся, сідаю ліпити далі і кажу подумки: "Слухай, ну яка ж ти дівчинка? Ти ж себе не бачиш. Якби ти побачила свій носик… Може ти все таки дідусь чи бабуся?" Мовчить. Потім через хвилин 40 чую в голові: "Ні, дівчинка".

Ввечері лечу додому. Зустрічаємося в парку з дітьми і з чоловіком. Несу голову ляльки в коробочці, щоб удома її доробити. Казала по телефону своїхм: "У мене така дівчинка! Я в захопленні від того, що в мене виходить!". Відкриваю коробку, вони нахиляються над нею: "Мамо, ти впевнена, що це дівчинка?" – Так, вона мені сама про це сказала.

Ніби й маленькі очки в неї. Я їх тоді і ліпити як слід не уміла. Але я в них зазирну – такий заряд позитиву отримую. Не продавайте свою першу роботу. Ви самі не розумієте, наскільки вони енергетично наповнені.

Третя моя лялька уже брала участь у виставці в Дніпрі. Це був Мрійник – руденький, кучерявий, смішний. Це була моя перша робота, яку в мене купили. Я паралельно працювала в манікюрному салоні і робила вдома ляльок. Приносила ляльок на роботу. Клієнти помічали їх і просили продати.

Коли організовувала свою першу виставку, дуже переживала. Думала, мене засміють, казатимуть: "Скільки тобі років! А ти тут в ляльки граєшся". Мені тато так і казав: "Дитино бідна, це ти в дитинстві ляльками не награлася?" я казала: "Тату, ти не розумієш. Це зовсім інші ляльки".

— Хто ваші замовники? Яких ляльок купують найбільше?

— Першу роботу на замовлення робила одному відомому політику. Подруга каже: "У мого хорошого друга ювілей. Він купив собі на день народження справжній літак. Може собі дозволити. Що можна подарувати людині, яка все має? Зроби іграшковий літак, в який він не вміщається, бо він дуже огрядний". Я вирішила зробити по-іншому. Зліпила хлопчика з літачком в руках. Він жив у селі, там люди бідувала, діти носили подерті штанці. Зробила поруч собаку і рогатку в кишені. Рогатку, хоч і мініатюрну, зробила справжню, вона стріляла. Той чоловік – доросла і статусна людина, але досі дуже любить соняшникове насіння, носить повні кишені його. Я поки ті насінинки поліпила, в кишені поклала. Дуже переживала, щоб усе вийшло. Подруга подарувала йому цю роботу в ресторані. Казала мені, що плакав, коли брав її до рук.

Продала цю роботу за 300 доларів. Лялька ручної роботи менше цієї ціни коштувати не може. Їх купують і замовляють по таких цінах.

Одна дівчина попросила зробити їй на день народження відьмочку. Я зліпила трьох: руду, біляву і чорняву. У кожної був свій кіт відповідного кольору. Замовниця обрала вогнено-руду, нахабну. Інших потім теж розібрали.

Образи з'являються зі спостережень. Це може бути картинка в журналі. Багато ліплю дітей – на самокаті, замислених дівчаток, які сидять в кріслі, хлопчиків з домашніми тваринками.

Дівчаток купують охочіше. Спочатку я починала робити багато хлопчиків. Помітила, що вони всім подобаються, але купують більше дівчаток. Зробила дівчинку – моментально купили.

Фраза "художник має бути голодним" — точно не про мене. Люблю робити щось для душі, але я повинна мати роботи, які продаються. Створюючи певний образ і розумію, чи підійде він на день народження, чи на весілля.

Одна з останніх робіт, піратка, мені наснилася – її поза, впертість, рішучість, наглючий вираз личка. Я зробила її на одному подиху. Передала впертий надутий вираз личка. Одягнула в колготки з різнокольоровими штанинами. А зазвичай процес створення ляльки забирає два-три тижні.

Часто купують ляльок люди матеріально забезпечені. Вони нерідко привозять круті сувеніри з усього світу. Кажуть "Не повіриш, у мене вдома стільки всього стоїть красивого. Але гості бачать тільки твою ляльку".

Раз подзвонила знайома: "Роблю виставку на купальську тему. Зліпи щось". Я виліпила чотирьох дівчаток-україночок у віночках, у кожної поруч якась свою свійська тваринка.

У роботі "Муки творчості" зліпила малюка, який розфарбовує свого собаку.

Часто ліплю ангелів. Їх здебільшого замовляють на хрестини. Раз пояснювала дітям на виставці: "По науці, ангели не мають статі". Потім усвідомила, що кажу. Де ж таку науку взяти? Але звідкісь це знання в мене є.

Ліпила закоханих. Зліпила хлопчика, який дивиться крізь жовте скельце. Тільки від нас залежить, крізь яке скло ми дивимося на світ і що в нього транслюємо.

Часто просять повторити якусь ляльку. Не можу. Адже кожна має унікальну емоцію, це окрема особистість. Колю роблю ляльку, усміхаюся до неї серцем. Мені потрібно, щоб вона відповіла. Якщо я буду просто тягнути усмішку, це вийде просто гримаса.

Висота моїх ляльок – близько 40 сантиметрів. Але роблю навіть маленьких сувенірних. Їм не роблю взуття, не проробляю ручки. Але вони мають емоцію. Це саме та лялечка, яку можна брати з собою в подорожі.

Мій молодший брат працював даішником. Коли купила машину, їхала по трасі, щось порушила. Мене зупинили, перевіряють документи: "Це ви та, яка ляльок робить?" Пожурили і відпустили не оштрафувавши.

Проводжу майстер-класи, які тривають 4 дні з ранку до вечора, Роблю з дівчатами і свою ляльку. Буває, зовсім не хочу робити майстер-класи. Хочу відпочити. Але покликали мене в Одесу. А там такі групи – з іскристими очима, з гарячими серцями, з гумором. Я таку віддачу від них отримала. Зрозуміла, що студії необхідні, потрібно запалювати в людях цей вогник.

— Не пробували робити шарнірну ляльку?

— Шарнірна лялька – це не моє. Вона, звичайно, ігрова. Але для її створення потрібні математичні мізки, точність до міліметра, підгонка шарнірів. Значно більше технічної роботи, ніж творчої.

У ляльковій творчості багато напрямків для розвитку. Хтось іде в анатомію, хтось у зачіски, хтось в розпис, хтось у костюми, хтось у сюжети. Ця лялькарська творчість в Україні тільки починається.