«Я перша українка, яка поселилася в Гонконгу»

— Після розпаду Радянського Союзу не було роботи і грошей. Тому приєдналася до друзів, які їздили в Китай продавати песиків. Там цінували пекінесів, один міг коштувати 1000 доларів, — каже  51-річна Олена Ванг  із Києва. 22 роки живе в Гонконгу. Відкрила український ресторан "Іван Козак".

В одній поїздці до Гонконгу, який на той час був територією Англії, познайомилася з чоловіком Айваном. Разом повернулися в Україну, де одружилися та зробили мені документи на проживання в Китаї. У консульстві виявилося — я перша українка, яка поселилася в Гонконгу.

— Після переїзду не працювала. Виховувала сина й дочку. Коли вони підросли, вирішила зайнятися власною справою. Тоді сумувала за домівкою і нашою культурою. Не було земляків, із якими могла поспілкуватися. Захотілося мати в Китаї рідний куток. Запропонувала чоловікові відкрити український ресторан. Це було 17 років тому.

На оформлення закладу витратили майже чотири місяці. Усі декорації возила з України. В Києві замовляла дубові меблі, що потім переправляли морем. Досі їх не змінювали. Багато речей — рушники, скатерки, глечики ­батько допомагав збирати по родичах.

На вході до ресторану поставили статую козака в повний зріст, який тримає бочку. Це наш талісман. Його замовляла в китайських майстрів. Щоб мали із чого змалювати, привезла з України сувенірну глиняну пляшку. Але коли приїхали забирати козака, в нього було китайське обличчя. Підняла крик, що так не буде. Довелося пів дня позувати, щоб із мого обличчя зробили нового козака.

Коли відкривалася, переманила жінку з одного київського готелю. Кухарів і персонал привезла з України.

Усі продукти купуємо в Китаї в іноземних магазинах. Самі робимо соління — з помідорів, огірків і капусти. Женемо самогон. Довго підлаштовувалися, щоб продукти нагадували за смаком українські. Овочі і картопля тут — водянисті. Наприклад, щоб вийшли деруни, потерту картоплю треба ­добре віддушити від юшки. Китайцям найбільше подобається наш борщ, оселедець під шубою, олів'є з куркою та котлети по-київськи. ­Люблять сало, яке солимо й коптимо.

За адресою ресторану зареєстрували спільноту "Українці Гонконгу". Організовуємо вечори для діаспори. Найбільше людей збирається на Різдво, Великдень і День Незалежності. Буває, приходять близько 70 осіб. У таких випадках закриваємо ресторан і святкуємо.