Життя — це картина, яку ти пишеш

Мистецтво таке різне: констрастне, емоційне, з якогось боку зрозуміле всім, з якогось — абсолютно абстрактне. Але сила пензля та уяви робить дива. 

Сьогодні маю намір познайомити вас з Андрієм Гладеньким — самоучкою з надзвичайним талантом бачити та передавати красу. Хлопець проживає в селі Тужилів Івано-Франківської області. Любов до малювання ще з дитинства привив йому батько. Закінчивши університет за спеціальністю "Дизайнер інтер'єру", Андрій займається олійним та графічним живописом, в основному жанрово має справу з пейзажами, натюрмортами та графічними портретами. Варто також зазначити, що окремі картини Андрія Гладенького є в приватних колекціях у Польщі, Чехії, Італії та Німеччині. Пропоную дізнатись більше про художника.

Ти навчався у художній школі? Якщо так, як давалося навчання?

Ні, такої практики в мене не було, я самоучка. З дитинства відчував, що малювання — це моє покликання. Оскільки мій батько частково ним займався, я мав якесь уявлення про мистецтво та практикував з пензлем. Пізніше старався покращувати свої навички, але це стосувалося більше графіки та акварелі. Багато часу займався самостійно, але можливостей було недостатньо. Згодом, з появою інтернету, з'явилось безліч електронних книг, відеоуроків та робіт інших майстрів, тобто частково я брав інформацію онлайн. Узагалі я планував пов'язати своє життя з дизайном інтер'єру, проте після закінчення університету з'явились інші пріоритети.

Особисто для мене малювання — це паралельний світ. Тому моя намальована квітка в першому класі і зараз — це практично одне і те ж. А ти пам'ятаєш свою першу картину? Якою вона була?

Думаю, кожна людина, яка займається улюбленою справою, пам’ятає свою першу роботу. У моєму випадку це була картина аквареллю в третьому класі (сміється — прим. ред .). Це була візуалізація поезії Тараса Шевченка "Сонце заходить, гори чорніють", де я зобразив річку, поле, сині гори, освітлені заходом сонця. Думаю, картина досі зберігається в моїй рідній школі, у моєму першому класі. А ще в дев'ятому класі я продав свої перші картини, це були квіти, виконані в техніці трафаретної аерографії. В університеті — перші графічні портрети, а після нього — перші картини в техніці олійного живопису.

Розкажи про свої хобі

Ой, чим я тільки не намагався займатися: від ліплення з глини до різблення по дереву (сміється — прим. ред. ). Та наразі одним з моїх основних захопленнь є фотографія, особливо мобільна. Краса навкого нас, варто її помічати.

Чи є якись митець у галузі малювання, на якого ти рівняєшся? 

Безперечно, є. Коли мені було шість років, батько приїхав з далекої поїздки із Санкт-Петербурга і привіз мені книгу про Івана Айвазовського. Ця постать мене неабияк надихала, його картини, визнані усім світом, викликали у мене безліч емоцій, по сьогоднішній день вважаю його генієм. Зокрема його бачення величі моря, зображення шторму і краси морського неба, я в захваті! Гадаю, кращого художника-мариніста годі й шукати. Також мене надихають лісові пейзажі Івана Шишкіна, а не так давно став захоплюватися Джоном Аткінсоном. Ви бачили його картини? Нічний туман, який огортає силуети сплячого міста, — неймовірно. Я зрозумів, що також хочу творити на полотні щось схоже, хочу передавати таку ж атмосферу. З появою соціальних мереж, особливо Інстаґраму, я почав захоплюватися сучасними художниками, зокрема: В'ячеславом Палачевим, українським художником-самоучкою Юрієм Прядком, також Сергієм Маршенніковим та американським художником Джеремі Манном.

Що найлегше вдається малювати, а що найважче?

Я не можу сказати, що є чітка диференціація цих понять. Усе залежить від сюжету, будування композиції та техніки виконання. Важко починати робити щось абсолютно нове або братись за чужий тобі стиль. Адже достатньо багато часу та сил забирають портрети, тому що потрібно прописати кожну деталь.

Чи є картини, у які вкладаєш спогади?

Швидше якісь події, а не спогади. До прикладу, намалював близькій подрузі її улюблені квіти в якості подарунку, то вона так раділа, що аж розплакалася. Більше спогадів, безперечно, лишається за портретами.

Уважаєш, можна навчитися малювати чи це вроджений талант?

На мою думку, усьому можна навчитися, адже в дитинстві роблять спроби малювати абсолютно всі. Просто з часом це або переростає у майстерність, або залишається на такому ж рівні. Головне — розвиток. Через це деякі люди перестають малювати, помилково дотримуючись думки, що вся справа в таланті. Насамперед, треба любити те, що робиш, мати терпіння і розвивати в собі навички, не дати життєвим обставинам погасити в собі митця. Людям, у яких уроджений талант, легше лише спочатку, бо все одно потрібно працювати роками, шукаючи свій стиль, техніку, напрямок і вдосконалюватися в цьому. Не боятись, а вчитись на своїх помилках і вперто йти вперед, тільки тоді можна досягнути успіхів! Головне — малювати, як для себе. Додам, що для розвитку важливо малювати з натури, відвідувати різні мистецькі івенти, це багато чого дає.

Серед власних робіт маєш улюблену картину? Якщо так, то чому саме вона?

Якоїсь конкретної немає, у кожній картині є щось особливе — якась деталь, частинка, колорит. Можу сказати, що дуже подобається картина, на якій зображено Будапештський замок у зимовий період. Я намалював її у двох екземплярах. Якщо говорити про порівняння, то різницю видно. Можна простежити певний прогрес у техніці. Мені здається, що саме цією роботою я найбільше наблизився до того рівня майстерності, якого хочу досягти. 

Якщо, до прикладу, картина буде завершена, проте тобі не буде подобатись якась деталь, будеш перемальовувати?

Якщо це пейзаж чи натюрморт, то навряд: буду старатися виправити; якщо натура — не знаю: ще не стикався з таким, хоча на початках один портрет тричі перемальовував, поки не зобразив так, як хотів (сміється —  прим.ред. ).

    Коли ти зрозумів, що арт — твоє покликання?

Як я вже казав, любив малювати з дитинства, знав, що малювання стане, якщо не професією, то хобі — точно. Створивши декілька графічних портретів, мені хотілося вдосконалюватися в цьому. А почавши працювати з олійними фарбами, я зрозумів: хочу цим займатись, хочу, аби живопис був невід'ємною частиною мого життя! Живопис розкриває мене як особистість, мій почерк розповідає про мої погляди, почуття, власне бачення світу. Мистецтво навчило мене бачити красу навколо себе, помічати її там, куди ти раніше навіть голови не повертав, навчило більше все цінувати. Буває, йдеш по вулиці чи відпочиваєш десь на природі, а в уяві вимальовується картинка, як би я зобразив те, що мене оточує, на полотні.

Серед твоїх робіт можна знайти картини на різну тематику, навіть ікони. Де черпаєш натхнення?

Що стосується ікон, це замовлення для церкви, моя третя робота в такого роду живописі, та й ікони я тільки копіюю. Дуже надихають роботи інших художників та їхні досягнення. Як вже казав, я став більше помічати гармонію навколо, тому інколи навіть фотографую якусь красиву картинку, а потім перемальовую. Також багато залежить від подій, які відбуваются зі мною: подорожі, емоції, професійні знайомства. І, звісно ж, надихають люди, які в мене вірять, підтримують. А ще відгуки в інтернеті, критика та поради моїх колег.

Як вважаєщ, що важче: змальовувати чи брати ідеї з голови? Чому?

Є дві сторони медалі. Наприклад, ти робиш точну копію: тобі не потрібно думати над сюжетом та композицією, але проблемою стає саме та точність, з якою потрібно повторити картину. Це особливо стосується портретів, тому що потрібно передати точні характерні риси, певні деталі. Що стосується пейзажів, натюрмортів, точних копій не маю, завжди щось змінював, додавав своє, комбінував. Якщо з уяви — вже не потрібно турбуватися про точність, і фантазії є, де розгулятись. Але основною проблемою в такому випадку є побудова перспективи, співвідношеня об'єктів, пропорції. Ну кожному своє, як-то кажуть. Для мене найлегшим варіантом є копія, але не точна :).

На твою думку, яким має бути мистецтво?

Мистецтво має бути різнобічне, багатогранне, бо є різні техніки, стилі, напрямки. Та й люди різні, погляди, смаки. Вважаю, що воно має бути чистим та душевним проявом художника. Трішки унікальним, особливим, але близьким і зрозумілим для більшості. Повинно передавати емоції за допомогою ліній, форм, звуків, слів, танцю; викликати у людей почуття та емоції, дивувати, захоплювати; давати насолоду від побаченого, почутого, прочитаного; створювати своєрідний катарсис та завершеність; надихати людей на щось прекрасне, вчити дивитися на світ іншим поглядом, щоб побачити його красу. А для мене головне, щоб не було депресивним.

Виставляєш свої картини десь? Якщо ні, то чи хотів би? Чи, можливо, уже є в планах?

Раніше виставлявся на конкурсах, але це в шкільні роки, трохи пізніше на місцевих виставках. Був час, що  картини продавались у магазинах. Зараз переважно все малюю під замовлення, тому в наявності немає картин, тільки декілька своїх і то незакінчених, над якими ще працюю. Частину моїх робіт можна побачити в соціальних мережах, як-от І нстаґрам та Фейсбук . У планах хочу зробити свою персональну виставку лише з власними полотнами, без копій чи змальовувань, лише авторський почерк. Побачимо:).

Скільки в середньому займає написання однієї картини?

Усе залежить від складності сюжету, жанру, техніки та розмірів картини. Якщо це графіка, то 2-3 дні, формат А4-А3. Що стосується олійного живопису, то тут трохи все по-іншому. Узагалі варто би було виділити дві основні техніки написання картин — це одношаровий метод, який називається ala prima, або робота "по-сирому" і багатошаровий (поетапний) метод з прорисовкою деталей. Так от, я працюю другим методом. Художники, працюючи в техніці ala prima, за один сеанс виконують всю роботу, вони закінчують картину ще до того, як фарба засохне, тому їм і вистачає одного дня. Таку техніку часто використовують для етюдів на пленерах і майстер-класах, для цього потрібен достатній досвід, бо не кожен художник-новачок впорається за один сеанс. Оскільки я працюю в багатошаровій техніці, мені на написання картини іде більше часу, в середньому — 1-2 тижня. Суть багатошарової техніки полягає в тому, що при написанні картини фарби наносяться одна поверх одної, але наступний шар накладається після повного висихання попередньої. Головною особливістю цієї техніки є те, що вона дозволяє створити "тонкі" сюжети картин, виділити важливі акценти на них і писати картину досить довго, приділяючи увагу кожній деталі на полотні, ретельно опрацьовуючи. Відомо, що олійна фарба довго сохне, і час висихання у гамі кольорів різний, спочатку робиться підмальовок кольорами, які швидше сохнуть. Тоді основне — прописування картини фарбами плюс висихання. І завершуючи прописуванням деталей і уточненнями на картині. Тому потрібно так багато часу, хоча в годинах це набагато менше.

Охарактеризуй власний стиль. Чи хотів би працювати в інших напрямках, якщо так , то в яких саме?

Мій стиль наближений до реалізму. Я стараюся точніше і об'єктивніше передати форму, кольори і відтінки, характерні риси того, що я зображую. Показати красу і велич природи, навколишнього світу, тим самим викликати у глядача певні емоції, враження чи захоплення. Але не доводити все це до такої детальності, яка притаманна фотореалізму, гіперреалізму. Загалом хотів би зробити свій стиль міксованим, зробити якесь стилістичне поєднання. Маю бажання ще попрацювати у техніці "аерографія", а також спробувати себе у веб-дизайні.

Бачиш в майбутньому арт як основну роботу?

Думаю, так, хоча ми не знаємо, що нас чекає за горизонтом і як все складеться. Я і зараз працюю в різних галузях, які пов'язані з артом. Мистецтво у всіх його проявах — це те, що я люблю і чим захоплююсь. А займатися завжди потрібно улюбленою справою, щоб робота приносила тобі задоволення. А в якій саме галузі я буду працювати, покаже час, проте зараз основною метою є практикування і розвиток в плані живопису.

Побажай щось від себе нашим читачам.

Кожна людина в чомусь талановита 🙂 Тому бажаю, насамперед, знайти себе та своє призначення. Нехай завжди буде натхнення, а у голові буде повно цікавих ідей. Займайтеся тим, що любите, і кайфуйте від результату. Маю гадку,  що буденність не має створювати бар'єр для здійснення задуманого, бо навіть до буденності можна підходити творчо. Не бійтеся помилятись, бо лише помилки загартують вас. Пам'ятайте, щоб досягти певного успіху, потрібно невтомно працювати. І найголовніше — дивитися на світ з душею! Життя — це картина, яку ти пишеш, і кожного дня додаєш по мазку, у якому закладений твій власний світогляд. І тільки від нас залежить, які ми підберемо кольори та в якому стилі її напишемо. Бажаю, щоб картина кожного була тільки в теплих тонах! 🙂