«Кожен, хто кудись їде, має заповнити особисту декларацію» — посл України в Італії

Вулиці в Італії спорожніли через коронавірус.

Поки в Китаї спалах коронавірусу йде на спад, в Європі, навпаки, набирає обертів. ВООЗ тільки оголошує пандемію, коли вся 60-мільйонна Італія вже четверту добу на карантині, а канцлерка Німеччини Ангела Меркель пророкує, що до 70% німців можуть захворіти на хворобу, викликану COVID-19.

Найінфікованішою в світі після Китаю є саме Італія. На вечір середи захворіли вже майже 12,5 тис. осіб, померли 827 осіб. Причому показник смертності тільки за добу збільшився на 31%. Школи, університети, торгові центри – в Італії закрито все. Без поважної причини поїхати кудись теж не можна. Влада дозволила людям тимчасово не платити за рахунками і іпотекою. Лікарні перевантажені, медики не справляються. Влада не виключає і жорсткіших заходів і готується направити на боротьбу з наслідками коронавірусу 25 млрд євро.

Сайт "Сьогодні" розпитав у Надзвичайного і Повноважного Посла України в Італії Євгена Перелигіна, як донедавна емоційна і бурхлива Італія живе на карантині.

— Чому в Італії так швидко поширився коронавірус? Перший випадок зафіксували 21 лютого, пізніше, ніж у Німеччині, але хвороба почала поширюватися шаленими темпами. Чи є цьому якесь пояснення?

— Є багато пояснень. Треба, щоб медики, епідеміологи та інші спеціалісти проаналізували величезну кількість фактів і даних. Тоді можна зробити висновки. Я, наприклад, звернув увагу на той факт, що станом на 9 березня в Італії вже було проведено близько 50 тис. тестів, і це набагато більше, ніж в інших європейських країнах.

— Ну, наприклад, у Великій Британії проведено більше 26 тис. тестів.

— Треба подивитися, скільки було проведено тестів у Німеччині, Франції та ін. Так, в Італії з проведених 50 тис. тестів виявлено 10 тис. інфікованих. Тобто, кожен п’ятий тест позитивний. По-друге, як зазначають окремі місцеві експерти, для правильних висновків треба знати і всю статистику в країнах ЄС з точки зору того, від чого помирали люди протягом останніх двох місяців. Бо цілком імовірними могли бути летальні випадки через печінкову чи ниркову недостатність, що була спричинена коронавірусом, але цього не записали. В Італії багато тих, хто, на жаль, померли, були похилого віку і мали певні хронічні хвороби. І італійські медики від початку епідемії визнавали, що людина померла від загострення хронічної хвороби, викликаної коронавірусом. Водночас я не знаю, як в інших країнах ведеться така статистика.

Також слід враховувати, що північ Італії, де спалах хвороби і виник, є одним з промислових, туристичних та культурних центрів Європи, де перетинаються шляхи з Німеччини, Австрії, Швейцарії, Франції, Словенії. Кількість людей, які приїжджають і виїжджають щодня в цей регіон, – величезна. І тому, хоча Італія і була першою європейською країною, яка заборонила авіасполучення з Китаєм, "європейське" розповсюдження коронавірусу розпочалося саме звідси.

— Коли влада Італії почала впроваджувати перші обмеження?

— Зараз чую багато критики про те, що уряд Італії вагався з прийняттям серйозних рішень щодо обмежень. Але я з цим не згоден. Перший урядовий декрет з 22 на 23 лютого, який на той момент мав силу тимчасового закону, а потім парламент його затвердив, надавав всю повноту влади щодо здійснення надзвичайних заходів префектам на місцях. Саме цим декретом префекти, за погодженням з МВС, бо вони йому підпорядковані, і мали здійснювати обмежувальні заходи. У цьому зв’язку пригадую, що в Мілані після відповідного декрету префекта ми в Генеральному консульстві України, як і в усіх інших установах міста, припинили надання послуг, крім екстрених випадків (наприклад, якщо людина втратила документи, або інші ситуації коли треба було терміново поїхати до України).

Разом з тим, протягом першого тижня роботи в нових умовах почала з'являтися заспокійлива інформація і багато місцевих установ вже планували відновити режим "докризового" функціонування. Проте буквально через три дні нова хвиля зараження людей в регіоні і ось тут всі зрозуміли, наскільки ситуація є серйозною і що треба вводити карантин. Тому, мені здається, центральним і місцевим органам треба було з самого початку бути наполегливішими у реалізації положень урядового декрету. До речі, так згодом і сталося, коли італійський уряд прийняв другий декрет, з жорсткішими обмежувальними заходами, за ними ми зараз і живемо.

— Розкажіть про основні обмеження.

— В соцмережах цей декрет ще називають "я працюю з дому". В документі є цікавий елемент, який я випробував на собі, – кожен, хто кудись їде або відвідує публічну установу, має заповнювати особисту декларацію.

— Вона десь в електронному вигляді є?

— Так, вона є на багатьох сайтах в електронному вигляді. І ти несеш відповідальність, навіть кримінальну, за правдивість заповненої інформації. Кримінальна відповідальність може бути у випадку, якщо ти контактував з тим, хто відомо вже інфікований і перебуває на лікуванні чи карантині, і це не зафіксував у декларації. В декларації також треба вказувати мету поїздки до іншого міста або з якою метою відвідуєш публічну установу. І якщо ти порушуєш, а такі випадки є, і пишеш, що їдеш до іншого міста допомогти батькам похилого віку, а з’ясовується, що там з батьками живе твій старший брат, сестра чи ще хтось, тобто є кому допомогти, то тебе можуть за це покарати, в тому числі і штрафом. Вчора я був в одному міністерстві і незважаючи на те, що зустріч з одним з керівників була запланована заздалегідь, я 15 хвилин заповнював декларацію, що я ні з ким з інфікованих не контактував, не був у зоні спалаху хвороби, не маю припису від лікаря щодо самоізоляції тощо.

— Знаєте, у нас по телеканалах кажуть, та і в інтернеті пишуть, що, мовляв, італійці такі емоційні, вони не можуть обмежити спілкування, саме тому коронавірус в Італії так швидко поширився. Також кажуть, що самі італійці поставилися до можливої епідемії дуже легковажно, вважаючи, що COVID-19 – це щось типу звичайного грипу.

— Я не розділяю таку думку. Так, італійці емоційні, але не легковажні. До того ж багато хто останнім часом пояснюють виникнення серйозних проблем поганою комунікацією. Тобто, уряд недостатньо комунікував з населенням, неправильно розповідав, тому люди не повірили, що це дуже серйозно, і в зоні спалаху продовжували звичайний режим спілкування, в тому числі і контакти з інфікованими. Вважаю, що частка правди тут є, але це не може бути поясненням на всі випадки. Я вже казав, що, на мою думку, влада запізнилась із серйозними обмежувальними заходами для всієї країни десь на тиждень. Розумієте, з одного боку від початку була заборона прямого авіасполучення з Китаєм, в аеропортах встановили інфрачервоні сканери температур, а з іншого – десятки щоденних потягів з півночі країни на південь курсували без всякої перевірки. І сьогодні ми вже знаємо, що окремі випадки зараження людей на півдні країни відбулися саме через контакти з тими, хто приїхав з північних регіонів.

— Яка зараз взагалі обстановка в Італії? Ми бачили світлини черг біля супермаркетів. Чи дійсно така паніка серед населення?

— Ні, зараз вже черг взагалі немає, бо до супермаркету пускають не всіх одразу. Якщо супермаркет великий, пускають по 20-30 осіб. В менші – по 5-10 осіб, не більше. А решта чекають на вулиці в черзі, дисципліновано зберігаючи дистанцію один від одного не менше одного метру. Тому іноді здається, що черга дуже велика. А є такі черги, коли люди стоять один від одного на відстані 2-3 метри. В самому супермаркеті черг немає. Немає і загальної паніки, хоча в соцмережах можна побачити пости про те, "як люди змітають з полиць дешеві продукти".

Плюс, що ще треба враховувати, і це урок для всіх, – Італія не була готова, що така кількість людей почне купувати засоби особистого профілактичного захисту і гігієни (дезінфікуюча рідина для рук, маски, засоби для прибирання приміщень тощо). Тільки зараз, після додаткових заходів та рішень уряду, вже відчувається, що дефіцит долається. Два тижні достимулювали виробництво, зменшуючи податки для виробників. Ми в консульстві щодня користуємося усіма цими засобами, включаючи маски, і тому добре обізнані з усіма тенденціями в цій сфері, володіємо ситуацією.

— Ресторани і бари зачиняються о 6-й вечора?

— Так, але це почалося тільки з 10 березня. Вчора пообіді в кафе, де звичайно на бізнес-ланчі с 12:30 до 14:30 все було забито, зараз взагалі нікого немає. Максимум дві людини сидять п’ють каву. Ну а вже після шостої нікого немає. Є також інформація, що найближчим часом вони взагалі будуть закриті на певний час. Крім того, дуже незвично бачити порожніми вулиці і площі Рима.

— Кінотеатри, школи, університети – все закрито?

— Тепер так, а ще вчора кінотеатри продавали квитки таким чином, щоб в радіусі одного метру поруч з тобою в залі нікого не було, щоб глядачі сиділи в так званому шаховому порядку. Побачив це на власні очі, бо минулого тижня відвідували показ французького кіно. До речі, і той кінотеатр, де ми 27-28 лютого провели перші дні тижня українського кіно, теж зараз закрили. Ми, до речі, два дні з українського тижня кіно провели, а потім за рекомендацією перенесли показ інших українських фільмів на післякризовий період. Хоча тоді ще не було прямої урядової заборони, як зараз.

— До якого числа діятимуть такі жорсткі обмеження?

— До 3 квітня. Стосовно віддаленішої перспективи, вже відомо, що великі концерти, конференції, виставки – все скасовано. Наприклад, архітектурне бієнале, яке проводиться раз на два роки, перенесено з травня на вересень. У мене було дві міністерські конференції наприкінці квітня (я ж ще постпред України в ФАО), всі вони перенесені на кінець червня. Тому, ми впевнені тільки в тому, що буде до 3 квітня. Але є пропозиції вже зараз завершити навчальний рік. До речі, щодо шкіл. Вони зачинені, але діти щодня займаються онлайн. Увесь клас підключений по відеоконференції, ставить запитання, відповідає, робить домашнє завдання. Діти навіть жаліються, що навантаження стало більше, бо не зробити домашнє завдання або просто посидіти на уроці не вийде. Тобто, заняття не припинилися. До речі, Google і Microsoft з цією метою відкрили всі платні освітні програми до кінця червня, щоб навчальний процес не зупинявся.

— Днями в соцмережах почали активно розповсюджуватися перекладені пости італійських лікарів про те, що у них катастрофа, лікарів не вистачає, багато тяжкохворих і все на межі колапсу. Яка ситуація насправді?

— Не можу сказати ні "так", ні "ні", оскільки в деяких випадках у поширенні таких постів відчувається, на жаль, внутрішньополітична боротьба. Багато постів дійсно присвячені дуже складній ситуації в лікарнях. Але водночас в цих же постах є заклики для об`єднання італійців, допомагати один одному, віра у подолання цієї епідемії. Це особливо простежується у постах на кшталт: "Я дуже стомлена, але я йду на роботу, бо якщо не я, то хто?"

— Від вчора Австрія і Словенія закрили кордон з Італією.

— Вчора вони офіційно припинили залізничне сполучення.

— Але, я так і не зрозуміла, чи вони евакуйовуватимуть своїх громадян. А як щодо українців? Чи є бажаючі виїхати?

— По-перше, до цього часу жодного бажаючого бути евакуйованим до України не було. По-друге, до сьогодні здійснювались десятки авіарейсів щодня, у всіх була можливість повернутися. Тому я думаю, що всі, хто хотіли виїхати, змогли виїхати. Розумієте, ситуація в Італії є не така, як в китайському Ухані, коли провінція була закрита і треба було організовувати спеціальний борт, щоб забрати тих, хто хоче виїхати. Я мав розмову нещодавно з представником аеропорту Рима, останні три дні на рейсах з/до України літаки були не заповнені. Все ж таки зараз люди в Україні прислуховуються до рекомендацій не їхати до Італії. І з Італії в цей період невизначеності особливо ніхто не летить до України.