Кремлівські пропагандисти лякають поляків «українською загрозою»

Російська інформаційна війна, яку Кремль активно веде проти Заходу в останні роки, у кожній країні має свої особливості. Утім, спільним є те, що в Європі лише зараз починають усвідомлювати масштаби загроз, які виникають для країн через дії Росії у кіберпросторі.

Про те, як діє російська пропаганда в Польщі, якими є її особливості у країні над Віслою, в інтерв'ю Укрінформу розповів кандидат політичних наук, президент варшавського Центру аналізу пропаганди та дезінформації, аналітик CyberDefence24.pl Адам Лельонек.

— Цього року ви створили у Варшаві Центр аналізу пропаганди та дезінформації. Якими є завдання Центру, які цілі ви перед собою ставите?

— Ми займаємося аналітичною роботою над явищем інформаційної та психологічної війни. Більшість аналітичних центрів у Польщі зосереджуються на відслідковуванні популярних сьогодні фейкових новин чи діяльнoстi тролів у Твіттері. Однак це лише невеликий фрагмент російських дій. Зараз не вистачає широкого, аполітичного погляду на механізми і складну природу загроз. Це – робота для аналітиків. Цей напрям недостатньо розвивався в Польщі, й зараз просто не вистачає аналітичних документів чи експертів у цій сфері.

— Ви маєте на увазі Польщу чи загалом Європу?

— Це проблема не лише Польщі. Але наш центр створено в Польщі, а тому, насамперед, розглядаємо ситуацію у своїй країні. Ми хочемо стати осередком, який буде свого роду хабом у співпраці з іншими суб'єктами у Польщі та за кордоном, і намагатимемося аналізувати зовнішнє втручання в інформаційний простір Польщі чи інших держав.

— Свою діяльність ви ведете вже півроку. Які головні загрози для Польщі ви бачите у сфері інформаційної безпеки, у першу чергу з боку Росії?

— Варто зауважити, що росіяни не працюють у Польщі з фейковими новинами, як в інших країнах, а більше – з наративами, тобто суб'єктивними інтерпретаціями світогляду чи фактів. Власне, наратив – одна з найбільших загроз для Польщі, метою якої є вплив на емоції. Тобто, у польському інформаційному просторі ззовні або зсередини (завдяки корисним ідіотам або агентам впливу) нав'язується якась інтерпретація подій, на яку реагують польські користувачі Інтернету. Утім, люди, які перебувають в польському інформаційному просторі, можуть навіть не усвідомлювати, що та чи інша інтерпретація, яку вони отримують – це елемент зовнішньої стратегії або щось, що напряму вкинуто ззовні.

— Чи можете навести приклади таких російських наративів у Польщі?

— Головний напрям, на якому працюють російські пропагандисти з польською аудиторією, – це історичні питання польсько-українських відносин та в цілому підхід до України. У Польщі є декілька інтернет-порталів, які напряму вкидають елементи, заздалегідь написані в Росії, або чітко дублюють щось, що має викликати негативну реакцію в суспільстві. Це не класичні ЗМІ, а радше нішеві інтернет-портали, які віддзеркалюють переконання якоїсь групи людей. Натомість, ці люди потім переносять пропагандистські твердження у маси. Йдеться як про історичні, так і про геополітичні теми. Серед геополітичних тем, зокрема, у польському інформпросторі розповсюджується твердження, що ЄС чи Захід занепадають. Натомість, Росія – це захисник моралі, релігійних цінностей. І ніхто з реципієнтів такого типу інформації не бачить суперечностей у тому, що в Росії упродовж року офіційно виконується найбільше абортів, ніж будь-де. Для таких користувачів інтернету Росія і Путін є уособленням захисників християнства, захисників цивілізації від занепаду.

Тим часом, історичний аспект часто переплітається з іншими, наприклад темою трудової міграції українців до Польщі. Відтак, вплив на емоції посилюється історичним контекстом.

Наприклад, поляків лякають тим, що від українців йде загроза у питанні соціального захисту. Мовляв, у Польщі зросли б зарплати, якби не приїхав сюди понад мільйон мігрантів з України. У зв'язку з цим зарплати низькі через те, що українці працюють за менші гроші, ніж поляки.

Однак, люди не задумуються, що така ж схема працює і проти них, адже свого часу до західних країн емігрували три мільйони поляків. У Великій Британії агресія проти поляків-імігрантів є віддзеркаленням того, що поляки не хочуть бачити у себе. На жаль, у нас з цією проблемою ніхто не працює. Тому, це полегшує роботу російській пропаганді, яка вміло працює з емоційним впливом на суспільство.

— Крім нішевих інтернет-порталів, Росія також має свої ЗМІ, які мають іноземні версії, зокрема й польську…

— Так. Тут спостерігаються скоординовані операції на кількох рівнях – нішеві інтернет-портали, блогери, які їм симпатизують, а також польськомовна версія російського агентства “Спутник”. У статутних документах цього агентства написано, що він – один з інструментів реалізації зовнішньої політики Росії. Отже, це не ЗМІ в розумінні західноєвропейського мислення. “Спутник” ретранслює те, що вкидається в Інтернет чи соцмережі й що найчастіше є наративом, інтерпретацією або прямою маніпуляцією. Він також зміцнює або легітимізує неадекватні джерела або сумнівних експертів. Тобто, діяльність “Спутника” – це пропаганда та дезінформація. Класичний приклад – це інформаційна атака на Польщу і поширення дезінформації про те, що Польща хоче знищити радянські кладовища і пам'ятники. Це неправда і маніпуляція. Питання з пам'ятниками – це атака на імідж Польщі в ЄС та світі й намагання усунути Польщу з будь-яких дискусій щодо російської тематики. А зараз завдяки активній діяльності на українському напрямі створюється ситуація, що завдяки напруженим польсько-українським відносинам Польща не розглядатиметься Заходом як партнер, з яким можна вирішувати українське питання.

— Які цілі ставить перед собою російська пропаганда в Польщі, й якими є суспільні групи, що підпадають під вплив російської пропаганди?

— Цілі, які ставить перед собою Росія, – це дестабілізація суспільно-політичного життя у Польщі, збільшення поляризації та поділів у суспільстві. Усе це робиться з кінцевою метою внутрішнього послаблення Польщі та паралельно з цим – послаблення Польщі на міжнародній арені. Посилення цих конфліктів призводить до того, що Польща у сприйнятті сусідів, інших гравців на міжнародній арені виглядає як слабка, розсварена зсередини країна. Коли за кордоном говорять, що Польща стає на шлях фашизму, демократія знаходиться під загрозою знищення, Польща не користується довірою на Заході й упереджено ставиться до своїх сусідів, – це відбивається на внутрішній ситуації, а відлуння спостерігається в суспільній чи політичній площинах.

Росія має глобальні цілі щодо Заходу. Йдеться про атакування демократичних інституцій і демократичного порядку як такого, послаблення довіри до демократичних інституцій на державному та міжнародному рівнях, формування несприйняття усієї системи західних цінностей, підрив довіри між партнерами та послаблення зв'язків, які створені на фундаменті транснаціональних інституцій. Тобто є широкий спектр тем та дій у трьох різних площинах: перша – Захід, друга – ЄС, третя – рівень країни, і вони тісно пов'язані між собою. Тобто, атакою на країну зсередини послаблюється взаємодія Польщі з зовнішніми партнерами, послаблюється відчуття безпеки серед поляків.

— Які основні лозунги і слова-ключі російська пропаганда проштовхує в Польщі?

— Їх декілька. Це пов'язано з наративами. Наприклад: “Не можна погіршувати відносини з Росією, оскільки НАТО нас не захистить, а ЄС розпадається”, “Не можна довіряти союзникам”, “Ми для українців лише інструмент досягнення ними своїх цілей”, “Західна цивілізація наближається до колапсу”,  “США – це колос на глиняних ногах”, “У наших сусідів – Німеччини, України чи Литви ворожі плани щодо поляків, усі вони – проти нас”. Відбувається робота над зміцненням і поширенням тенденцій, які є природними до певного рівня в обмежених групах у кожній країні.

— Не секрет, що одна з найголовніших задач Росії в Польщі – розсварити Варшаву з Києвом. Зараз польсько-українські відносини перебувають не в найкращому стані. Якою в цьому є роль Росії?

— Росіяни постійно впливають інформацією на різні групи польських користувачів протягом багатьох років. Це результат їхньої праці, але й також помилок Варшави та Києва за останні понад 20 років. Наші суспільства усе ще слабо про себе знають. Попри декларації про стратегічне партнерство, з обох боків кордону бракує аналітичного розуміння процесів, а також експертів в урядових центрах та установах. Такі прогалини можна легко використовувати через нарацію, пропаганду та стереотипи.

Вирішення цієї проблеми – це питання часу і виділення коштів на проведення досліджень на кшталт того, як американці вивчили вплив Росії на вибори у США. Цим питанням мають займатися аналітики і знавці медіапростору, а не історики. Але головною проблемою є відсутність політичної волі у Києві та Варшаві.

— У  США масштаби російського впливу були величезними. Це добре продемонстрували на прикладі соцмереж.

— Так, у США росіяни активно діяли через Facebook, завдяки чому вони потенційно мали змогу впливати на 126 млн американських користувачів соцмережі. Вони також активно робили це через Twitter та Google.  Зокрема, лише одна “фабрика тролів” у Петербурзі запустила 1-3 млн твітів, на які відреагували понад 200 млн разів.  Її діяльність націлена на те, щоб виникали сварки в американському суспільстві, розширювалася поляризація. Але це лише одне зі знарядь, які використовує Кремль. Варто зауважити, що ми ще не знаємо про усі.

Аналогічна схема використовується до всіх європейських країн. Лише зараз ми почали розуміти масштаби впливу від таких дій. Раніше всі думали, що це – перебільшення. Але ж ні. Ми побачили незначну частину роботи російської пропаганди лише на прикладі Америки. А скільки інших таких “фабрик тролів” працює, і працює вже роками.

За свідченнями самих же тролів, у кожній такій “фабриці” було залучено по 300-400 співробітників, вони мали свої закордонні відділи, для них проводилися передвиборчі тренінги з питань системи американських податків, аби краще можна було сваритися зі справжніми американцями у соціальних мережах. Найкращий приклад – це фіктивний американський блогер Джена Абрамс, у якої було 70 тис. читачів у Твіттері, цитати якої подавали світові ЗМІ. Тобто свій наратив росіяни формували через її фіктивний акаунт. І найголовніше, що не потрібно було робити жодних фінансових витрат на рекламу. Можна собі уявити, скільки таких фіктивних акаунтів ще може існувати.

— Якими є ваші рекомендації щодо того, як протидіяти російській пропаганді та дезінформації?

— Насамперед, існує величезна диспропорція між Росією та Заходом у кількості коштів, що витрачаються на протидію пропаганді та дезінформації. Нам не вистачає фінансування та політичної волі для зміцнення ролі неурядових організацій у боротьбі з російською пропагандою. У нас не вистачає експертів, моделей навчання, довготермінових дій на зміцнення суспільного імунітету не лише Польщі, а Заходу загалом. Станом на сьогодні США – це двигун діяльності проти російської пропаганди в Європі завдяки американським неурядовим організаціям, які працюють у Європі і на різних рівнях підтримують третій сектор, користуючись їхніми знаннями і досвідом.

Нашим країнам потрібна політична воля з боку влади. Проблемою є те, що час діє на користь Росії. Суспільства країн Заходу вже звикли, що живуть з відчуттям гарантованої безпеки. Як їм довести, що ця безпека не дається раз і назавжди? Для того, щоб не допустити до потенційної небезпеки, ескалації й захистити себе, ми повинні витрачати на це більше коштів. Суспільство зараз цього не відчує, оскільки хоче жити так само, як до цього часу: безпечно, щасливо і без зовнішнього втручання. Складно вести профілактичну роботу з суспільством, коли чиниться тиск з боку різних соціальних груп, які часто намагаються применшувати загрозу з боку Росії. Вони або корисні ідіоти, або свідомо працюють на користь Росії, реалізують її закордонну політику. Вони кажуть, що потрібно витрачати кошти не на боротьбу з вигаданою російською небезпекою, якої насправді немає, а на боротьбу з бідністю, на пенсіонерів та дітей. І мовляв, так це ж американці і ЄС насправді схиляють Польщу до війни з Росією.

Поки що жодна країна Європи не готова витрачати значних коштів на навчання в сфері кібербезпеки. А починати потрібно вже з садочків, аби створити у людини відповідні навики. Так як змалечку дітей вчать переходити дорогу, так треба їх вчити, насамперед, критичному мисленню, а потім – як правильно користуватись Фейсбуком, Твіттером, новинами з Інтернету. Молодим людям потрібно прищеплювати відповідні навики, аби вони не стали легкими жертвами кіберзлочинців та потенційних інформаційних агресорів з-за кордону, які будуть маніпулювати їхнім сприйняттям світу і накидати їм свою інтерпретацію подій. І на це потрібні значні кошти.

Для об'єднання зусиль країн Заходу щодо протидії російській пропаганді необхідна політична воля. Без взаємодії експертів, журналістів, політиків, еліт країн Заходу, активізації громадянської свідомості ми цієї боротьби з російською пропагандою не виграємо.