Наталія Бордун: «Активне громадянство – це не одноразові дії, а стиль життя»
5 лет назад 0
У рамках тематичного місяця «Кадри вирішують все» редакція порталу ГУРТ висвітлює не лише важливість відбору та формування професійної команди, але й розкриває особливості навчання менеджерів неурядових організацій.
Для цього ми поспілкувалися з керівницею Інституту лідерства та управління Українського католицького університету Наталією Бордун. Пані Наталя розповіла про специфіку освіти керівників НУО, проблеми на ринку кадрів для організацій громадянського суспільства та магістерську програму з управління неприбутковими організаціями.
— Розкажіть, будь ласка, про створення та діяльність Інституту лідерства та управління.
— Інститут лідерства та управління (ІЛУ) розпочав роботу як окремий підрозділ Українського католицького університету (УКУ) в 2010 році. Тоді успішно розвивалися програми Літня школа лідерства (з 2003 року) та сертифікатна програма «Управління неприбутковими організаціями» (з 2004 року), що стали основою для діяльності Інституту.
Дуже хотілося тоді донести до активних людей основні принципи розвитку суспільства – солідарність, субсидіарність та повага до людської гідності, які є основою суспільного вчення церкви. Тому про місію Інституту дискутували недовго, і своє покликання бачимо у навчанні та формації лідерів неприбуткового сектору та їхніх команд для розвиту громадянського суспільства.
Цю місію команда Інституту реалізує через програми громадянської освіти, Магістерську програму з управління неприбутковими організаціями, програми управлінського розвитку, часто на замовлення інших ГО, дослідницькі проекти, публікації, спільноту випускників ІЛУ. Кожен із наших навчальних продуктів має на меті поширювати філософію відповідального громадянства, що для ІЛУ означає дотримуватися семи основних принципів: громадянин є джерелом влади; кожен може впливати на політичні процеси в країні; демократична свідомість формує демократичні відносини; активне громадянство – це не лише одноразові дії, а стиль життя; співдія як джерело змін, замість «вони» – «ми»; права людини визначають рамкові межі наших дій; людям потрібні інструменти, щоб діяти.
— Яка мета та ідея Магістерської програми з управління неприбутковими організаціями?
Все починалося у 2004 році. Тоді я сама навчалася на подібній сертифікатній програмі та бачила, як це навчання якісно змінює мої управлінські рішення. Згодом, у 2009 році, почала працювати над оновленням програми «Управління неприбутковими організаціями» та її ліцензуванням як магістерської.
На сьогодні Магістерська програма з управління неприбутковими організаціями ІЛУ – це єдина в Україні професійна модульна програма для громадських лідерів, керівників неприбуткових організацій із різних областей України. Це наш (ІЛУ УКУ) внесок у формування дієвого та ефективного громадянського суспільства країни. Зважаючи на велику потребу у таких програмах сьогодні, мене навіть дивує, чому інші університети не відкривають подібні магістерки.
У громадському секторі задіяні здебільшого пасіонарії, готові жертвувати частиною своїх інтересів заради добра інших людей. Люди часто працюють, не маючи профільної освіти, методом проб і помилок, багато речей роблять неефективно, втомлюються та вигорають. Професійне вигоряння в громадських організаціях можна мінімізувати, якщо відпрацювати процеси та професійно управляти ними. Намір уможливити громадським активістам доступ до якісної управлінської освіти був моєю особистою мотивацією розвивати програму.
— Чим, на вашу думку, бізнес-освіта відрізняється від освіти представників неприбуткового сектору?
— Якщо брати на рівні інструментарію, то багато подібного. Інструменти управління проектами, менеджменту, маркетингу, стратегічних комунікацій та інших сфер схожі. Відмінність у тому, з якою метою ми використовуємо ці інструменти, якою є наша кінцева ціль – власне збагачення чи вищий рівень суспільних відносин та якості життя.
Для нас важливим є світоглядна та ціннісна дискусія, що пронизує програму наскрізь. Наприклад, ми не вважаємо людей ресурсом, тому замість HR менеджменту (людські ресурси – ред.) , ми вчимо «Управління людським потенціалом».
В ІЛУ ми хочемо показати важливість бачити організацію цілісно та працювати за принципами командної роботи.
— Яка ситуація із дефіцитом кадрів у громадському секторі?
— Найвідчутніша хвиля потреби у професійних менеджерах була після 2004 року, коли багато людей із громадського сектору пішло у владу чи бізнес. Подібна ситуація є сьогодні. Думаю, це позитивне явище для країни, хоча безперечно воно забирає цікавих відповідальних людей з організацій. Зараз є багато активних молодих людей, бракує зрілих, мудрих, послідовних лідерів.
— Як організований навчальний процес Магістерської програми з управління неприбутковими організаціями?
— Із 2010 року програма розвивалася і «нарощувала м’язи». Навчання відбувається не стаціонарно, а модульно. Такий формат зручніший для наших студентів, які вже є практиками. Один раз на два місяці, протягом тижня, студенти відвідують заняття. Однак значна частина навчання – це індивідуальна та групова робота. У нас дев’ять навчальних модулів упродовж 18-ти місяців, а також добровільний міжнародний навчальний модуль, під час якого студенти вивчають досвід Німеччини та Польщі, відвідуючи організації в цих країнах.
Викладацький і тренерський склад ІЛУ формується із провідних українських та міжнародних експертів, які мають досвід практичної діяльності у своїй галузі. Для нас важливо пропонувати учасникам наших програм не лише теоретичні концепції з різних сфер організаційного розвитку, а й давати прикладні знання та вміння, що допомагатимуть ефективніше працювати і змінювати країну вже сьогодні.
Також специфіка навчання дорослих полягає в тому, що люди більше навчаються один в одного, ніж через вивчення теорії. Тому теоретичні блоки ми виносимо в дистанційне навчання, зосереджуючись на практиці.
— На що ви звертаєте увагу при відборі абітурієнтів?
— Магістерська програма позиціонується як професійна. Це означає, що студенти професійно дотичні до неприбуткового сектору. Здебільшого це керівники НУО, лінійні менеджери чи керівники окремих проектів. Для нас важливо, щоб студент застосовував здобуті навички у неприбутковому секторі. Минулого року середній вік навчальної групи становив 32 роки, однак зараз група молодшає. Приємно, що люди хочуть вчитися і працювати в громадському секторі. Основним критерієм є те, що абітурієнт мусить працювати в громадській організації або мати досвід волонтерства і бажання розвивати неприбутковий сектор.
— Ви стежите за подальшими успіхами ваших випускників?
— Так, звичайно, ми спілкуємося з нашими випускниками, щороку проводимо зустрічі. Колишні студенти формують мережу для втілення інших програм Інституту, який, крім магістерської програми, має багато інших напрямків. Наприклад, програма громадянської освіти на сході України, що реалізується через наших випускників. Також завершується серія публікацій на порталі «The Ukrаinians» – це короткі історії про людей, які повернулися після навчання і впроваджують зміни у своїх громадах. Цього року ми плануємо соціологічне дослідження про колишніх студентів – тоді зможемо оперувати точними даними. Зараз же приблизно 70% випускників залишаються в секторі.
Громадський сектор розвивається, дорослішає, і, так би мовити, набирає щирості та справжності. Команді Інституту лідерства та управління дуже приємно бути долученими до цих змін і, як в нашому мотто, зростати самим, вести інших, змінювати разом на краще нашу країну.