Обов’язкова реєстрація мобільних абонентів: захист чи поспіх?

Держспецзв’язок оприлюднив законопроект, згідно з яким мобільні оператори будуть зобов’язані реєструвати усіх без винятку абонентів, в тому числі prepaid-абонентів, які складають абсолютну більшість в Україні. У Держспецзв'язку стверджують, що "прийняття проекту Закону сприятиме підвищенню рівня національної безпеки країни у разі виникнення кіберзагроз і кібератак". Чи так це насправді?

В інтерв'ю сайту "24" керівник сектору "ІТ та Телеком" Офісу ефективного регулювання Олександр Кубраков пояснив, чому ініціатива з реєстрацією усіх мобільних абонентів потребує доопрацювання і як із цими питаннями справляються у світі.

Олександре, ініціатори законопроекту стверджують, що реєстрація покращить ситуацію з безпекою. Як саме?

Автори законопроекту не наводять розрахунків, яким чином дане рішення покращить ситуацію з безпекою. Сьогодні відсутні достовірні дані щодо впливу обов'язкової реєстрації карток на рівень злочинності. Деякі країни, в яких розглядалося це питання, відмовилися від подібних законів. Наприклад, британські експерти зазначили, що "обов'язкова реєстрація власників мобільних телефонів не дає жодних значущих покращень у процес розслідування". І значна кількість країн, в тому числі ті, які перебувають під загрозою частих терактів, не запровадили обов’язкову реєстрацію абонентів: США, Британія, Канада, Нова Зеландія ті інші.

Але ж чимало країн мають таку реєстрацію.

Подібні правила діють у більшості європейських країн. Бельгійці запровадили цю норму у 2016 році після терактів у Брюсселі, тоді ж їх приклад наслідували і наші сусіди – поляки.

Насправді кожна країна запроваджує свої правила і свої засоби захисту. Наприклад, Мексика відмовилася від обов’язкової реєстрації абонентів у 2012 році, через три роки після її введення, та одночасно ввела в дію правила, що повинні підвищити рівень безпеки. Мексиканські оператори зобов’язані вести реєстр телефонів, які обслуговуються ними, і відключати пристрої одразу після отримання заяви про викрадення. За рішенням суду мають надавати правоохоронним органам данні щодо місцезнаходження абонента. При цьому, подібні данні можуть надаватися і без рішення суду – у випадку виклику екстрених служб для швидкого реагування.

У світі існує якась система, правила, як правильно проводити цю процедуру реєстрації?

Так. Враховуючи повсюдність застосування обов'язкової реєстрації, міжнародна асоціація мобільного зв'язку виробила поради державам, які запроваджують нові правила.

1. Консультуватися, співпрацювати і спілкуватися з мобільними операторами перед, під час і після реалізації ініціативи, враховуючи не лише питання національної безпеки, але і захисту прав громадян.

Наприклад, в Румунії був прийнятий закон, який впроваджував обов’язкову реєстрацію, але згодом суд визнав його неконституційним.

2. Ставити реалістичні терміни для розробки, випробування та впровадження процесу реєстрації.

Так, у Сингапурі за тиждень до закінчення шестимісячного терміну, відведеного для реєстрації, лише половина prepaid-абонентів пройшла її. Тому уряд був змушений продовжувати терміни. Аналогічні ситуації складалися в Норвегії, Японії та інших країнах.

3. Запровадити чіткі і прозорі вимоги до реєстрації до початку імплементації ініціативи.

Існує цілий ряд документів, що можуть служити для реєстрації абонента: паспорт, водійське посвідчення, студентський квиток, ID-карта і т.д. Необхідно визначити список і механізм підтвердження особистості, а також захисту персональної інформації абонентів, яка була отримана в процесі.

4. Дозволити і заохотити зберігання електронних записів.

У Танзанії реєстрація абонентів була впроваджена у 2010 році. Тоді існували вимоги до отримання і зберігання паперових заповнених форм і копій документів (а підтвердити особу могли 12 різними документами). У випадку, коли офіс оператора не отримував папери протягом 30 днів, номер відключали. З 2015 року почали прийматися також електронні версії документів, що пришвидшило процес реєстрації і дало змогу використовувати отриману інформацію для надання інших послуг.

5. Дозволити і заохотити використання реєстрації для надання інших послуг.

Це чи не основний мотив для абонента проходити реєстрацію. Надання даних може дозволити клієнту отримувати додаткові послуги, наприклад фінансові, або адміністративні послуги від держави. За умови розробки ефективного механізму взаємодії між державними органами і операторами, громадяни матимуть змогу за допомогою мобільного отримувати свідоцтво про народження, здавати звітність в податкову, використовувати телефон замість паспорту для підтвердження особистості і отримувати сотні інших послуг. Це може стати реалізацією MobileID, яку обіцяє уряд, і яка вже працює в інших країнах – наприклад в Естонії, Австрії та інших.

6. Забезпечити фінансову і логістичну підтримку мобільним операторам для впровадження обов’язкової реєстрації.

Що потрібно Україні, щоб дотримуватися цих правил?

Проведення реєстрації усіх абонентів вимагає значних затрат від операторів, тож держава має забезпечити мінімізацію як фінансових, так і часових втрат як для компаній, так і для абонентів. Наприклад в Пакистані запити до державного реєстру для підтвердження реєстрації абонента були зроблені безкоштовними. Подібні механізми необхідно розробити і в Україні.

Зазначу — Офіс ефективного регулювання починає роботу над вивченням ринку електронної ідентифікації в Україні і запрошує усіх зацікавлених осіб до пошуку шляхів вирішення існуючих проблем.

Законопроект Держспецзв'язку передбачає реєстрацію абонентів упродовж півроку. Це реальний часовий проміжок?

Точніше оцінити реалістичність такого часового обмеження можуть мобільні оператори, однак, на нашу думку, виконати вимоги буде складно. В Україні більше 52 мільйонів абонентів мобільного зв'язку (багато хто з українців має щонайменше дві активні картки, – "24"). Якщо припустити, що 90% з них prepaid, то для реєстрації їх усіх протягом 180 днів, кожного дня, включно з вихідними і святковими, процедуру повинні проходити 260 тисяч абонентів. Такі показники виглядають малоймовірними.