Олександра Хичій: «Канада розуміє – послаблення санкцій щодо Росії не зупинить агресії проти України»

За даними перепису населення 2016 року, в Канаді проживає 1 млн 359 тис. 655 мешканців українського походження, що становить близько 4% населення країни. Українці нерівномірно розпорошені територією Канади, сповідують різні релігії та далеко не завжди говорять українською мовою. Однак, багато з них певним чином долучені до Конгресу українців Канади, адже ця парасолькова організація об’єднує під своїм дахом усі українські громадські організації країни.

Аби краще зрозуміти, чим живуть наші співвітчизники за океаном, Укрінформ поспілкувався з президентом Конгресу українців Канади Олександрою Хичій. Вона лише минулого року була обрана на цю посаду після того, як її попередник Павло Ґрод очолив Світовий конгрес українців.

— Як ви оцінюєте сучасний стан відносин між Україною та Канадою?

— Вони перебувають на найвищому рівні за багато років, і КУК уже довго працює з канадським урядом, аби забезпечити такий стан справ. Нам також допомагає те, що міністром закордонних справ Канади є українка Христя Фріланд, яка вболіває за Україну.

— Наскільки нині Україна важлива для Канади?

— У країні проживає 1,4 млн канадців українського походження. Це – потужний електорат, тож, думаю, Україна значиться дуже високо у пріоритетах Канади на міжнародній арені. Окрім цього, Україна зараз знаходиться у стратегічній позиції, адже захищає Західний світ від російської агресії. Не лише Канада, а й усі держави світу, й особливо ЄС, мусять поважати її за це.

— Нещодавно Канада оголосила про масштабне розширення санкцій проти Росії. Чи вважаєте ви наявні санкції достатнім тиском на Кремль?

— Поки в Україні триває війна й Крим залишається окупованим, міжнародній спільноті варто посилювати санкційний тиск.

— “Друзі Кремля”, на жаль, активні по всьому світу. Чи ведеться у Канаді мова про можливе скасування чи послаблення антиросійських санкцій?

— Не думаю, що подібне може трапитися зараз. Канада розуміє, що послаблення санкцій не досягне тих результатів, яких очікує світ, а саме зупинення агресії проти України.

— Наскільки ефективною є комунікація між Конгресом українців Канади та офіційним Києвом? Чи чують українські можновладці “голос канадської діаспори”?

— Чують, тим паче Президент Порошенко двічі приїздив до Канади за час своєї каденції й представники Конгресу обидва рази зустрічали його. Також кожного разу, коли в Україні проходить з’їзд Світового конгресу українців, делегати КУКу беруть у ньому участь й зустрічаються з представниками українського уряду.

— Як щодо Оттави: чи можете ви тут достукатися до влади?

— О, так! В Оттаві у нас працює потужна команда, ми підтримуємо постійний контакт із канадськими міністрами та їхніми офісами. Представники Конгресу регулярно зустрічаються з урядовцями, які ухвалюють рішення, що стосуються нашої громади. Більш того, ми сформували мережу, котра пов’язує кожного канадського депутата та певного члена громади, що дає змогу безпосередньо доносити нашу позицію до законодавців.

— Останнім часом в Україні поновилися дискусії стосовно необхідності запровадження подвійного громадянства. Яку позицію з цього приводу займає Конгрес?

— Чітко сформованої позиції у нас немає, оскільки ми усвідомлюємо складнощі такого кроку. З одного боку, справедливими є побоювання стосовно можливого російського втручання через надання паспортів у прикордонних областях. З іншого боку, велика українська діаспора переймається долею України, хоче брати участь у вирішенні її проблем й прагне зберегти українське громадянство. Ми закликаємо уряд вивчити це питання й дослухатися до думки діаспори, збалансувавши при цьому безпекові аспекти.

— На вашу думку, лібералізація візового режиму між Україною та Канадою – це питання років чи десятиліть?

— Уже є певні полегшення, адже останні роки прохачам видають довготривалі візи. Режим віз і міжнародних подорожей швидкими темпами змінюється по всьому світу, що може допомогти Україні, якщо вона пристосовуватиметься до нових норм.

— Які суттєві зміни в и запровадили у Конгресі після того, як замінили   на посаді президента Павла Ґрода?

— Великих змін не було, ми далі йдемо шляхом, прокладеним Павлом. Єдине, на чому я хочу більше зосередити увагу, – це на розвитку української громади в самій Канаді. Наразі ми дуже багато часу присвячуємо Україні, й це залишатиметься нашим пріоритетом, але необхідно також зав’язати ширші контакти із громадою в Канаді. КУК співпрацює з Канадським інститутом українських студій при університеті Альберти у вивченні всеканадського перепису населення 2016 року. З його допомогою демограф Олег Воловина намагається скласти карту проживання українців. Як виявилося, українці проживають у дуже неочікуваних місцях, включно із північними територіями Канади. Нам треба сконтактувати із усіма.

— Які виклики постануть перед Конгресом у найближчому майбутньому?

— Передусім, зав’язування контактів із якомога більшою кількістю членів української громади. Перепис населення показує, що наша громада – дуже різноманітна. У ній є ті, хто розмовляє українською, й ті, хто вже втратив мову, є прибічники різних віросповідань. Однак, ми прагнемо знайти підхід до кожного, у тому числі до тих українців, які досі не брали активної участі у житті громади.

— Наскільки нині КУК є привабливим для молоді?

— Подібне питання постає перед кожною організацією. В останні кілька років ми почали дуже ефективно працювати у соціальних мережах, таким чином шукаючи підходи до молодого покоління. Над цим зосередимо роботу й в майбутньому, залучаючи різноманітних експертів.

— На жаль, війна в Україні триває вже 5 років. Чи зменшилася за цей час підтримка канадською громадою українського війська?

— Підтримка триває, у різних регіонах Канади втілюється багато проектів. Однак, українське військо протягом останніх років зазнало суттєвих змін і, на щастя, потреба в нашій допомозі нині значно менша. Тепер ця підтримка важлива, передусім, у моральній сфері. Необхідно дякувати військовим, які захищають від російської агресії кордони не лише України, а всієї Європи.

— Режим вільної торгівлі діє між нашими державами вже два роки. Чи помітили ви за цей період збільшення інтересу до України з боку канадських підприємців?

— Так, зацікавлення стало більшим. Провідну роль у просуванні торгівлі грає Канадсько-українська торгова палата, яка постійно контактує із підприємцями. Чудова нагода розвинути зацікавлення буде під час конференції щодо реформ в Україні, що відбудеться на початку липня в Торонто. Для участі у ній до Канади приїдуть міністри з усього світу, а паралельно з офіційними зустрічами працюватиме Український дім, на зразок того, що діяв у Давосі. Зараз саме розробляється проект того, як саме він виглядатиме, але торгівля точно відіграватиме у експозиції помітну роль.

— Тож КУК долучиться до підготовки й проведення конференції?

— Звісно, ми є партнерами Українського дому. Програма конференції ще формується, і ми сподіваємося, що й КУК й Світовий конгрес українців братимуть участь у зустрічах у Торонто.

— Цього року в Канаді відбудуться парламентські вибори. Яка вірогідність того, що після них пріоритетність України у зовнішній політиці Канади стане меншою?

— Невелика, адже підтримка України у Канаді – позапартійне питання. Яка партія не очолила б уряд, ми не очікуємо зменшення важливості України. Водночас, важливо, аби українці у Канаді брали активну участь у виборах. Те, що ми бажаємо Україні – щоб її громадяни були залучені до політичного життя країни, – ми також зичимо й нашій громаді у Канаді. Виборцям слід не залишатися осторонь, а мати вплив на рішення, які ухвалюватимуться партією, що очолюватиме уряд Канади.

— Чи не найбільшою загрозою для цілісності українських виборів була російська пропаганда та інші ворожі дії Кремля. Наскільки зараз впливова російська пропаганда в Канаді?

— Ця проблема існує. Були особисті напади на Христю Фріланд, а в січні вийшов ганебний репортаж Кісельова, спрямований проти канадських політиків українського походження. Варто очікувати загострення цього напередодні виборів. Росія вже настільки зіпсувала собі репутацію, що багато ЗМІ не приймають від неї матеріалів, натомість росіяни купують платну рекламу. Варто бути обачними щодо цього. Як показала ситуація в США, уваги потребують і соціальні мережі. Щоразу, як у канадських ЗМІ з’являється прихильна до України стаття, набігають тролі й критикують її.

— Насамкінець хотів спитати – чи відчувається у Канаді втома від України?

— Ні, не помічаю цього. Коли наші предки приїхали до Канади, то багато років із нетерпінням чекали на незалежність України, тож ми, їхні діти, не можемо зрадити. Так, розвиток демократії – не легка справа, але здаватися не можна! За останні 5 років в Україні відбулося більше позитивних змін, аніж за попередні два десятиріччя, тому діаспора й міжнародна спільнота повинні наполягати на продовженні реформ. Ми не сміємо складати руки.