«Рай — це кімнатка під дахом. З килимком і кріслом»

Шість історій із війни на Донбасі розповідає вистава "Погані дороги" режисерки ­Тамари Трунової, 36 років.

Її показали в столичному ­Довженко-Центрі. Постановку готували за однойменною п'єсою драматурга 43-річної Наталії Ворожбит. Писала її на замовлення лондонського театру Роял Корт. Прем'єра у Великій Британії відбулася в листопаді 2017-го.

— Їздила на Донбас, збираючи матеріал для сценарію фільму "Кіборги", — розповідає Ворожбит. — Вражень лишилося ще й на п'єсу. Коли постійно перебуваєш на Сході, дізнаєшся багато особистих драм. Писання стає психотерапією. "Погані дороги" — про жінок, їхні стосунки із чоловіками. П'єса не вимагала особливого знання механіки війни. Це лише психологія, взаємини між людьми. Протягом року після першого показу виставу більше ніде не можна було показувати. Такі умови поставив британський театр. Випросили дозвіл поставити п'єсу в Україні раніше терміну. Нашим глядачам це необхідно саме зараз.

— Герої "Поганих доріг" живуть на лінії розмежування, — говорить театрознавець Анна Липківська, 51 рік. — Вони різні. Є журналістка, яка закохалася в кіборга. Їздить за ним на фронт. Але в чоловіка є дружина, коханки на кожному блокпосту. Жінка везе пошматоване тіло коханого, яке віддали для похорону. Дівчина, що потрапила в полон до ДНРівського бойовика. Жодна з цих історій не має фіналу. Бо вони не завершені й у житті. У виставі є постійний образ доріг. Майже весь час на заднику сцени показують відео, зняте з машини. Це символ того, що всі ми перебуваємо в русі. Але не знаємо, куди дорога нас приведе.

Існує й певна точка неповернення. У виставі є образ раю — кімнатка під дахом. Із базарним килимком, старим кріслом, телевізором. Це втілення радянського затишку. Персонажі намагалися видряпатися нагору жолобом. Але марно.

Це не просто постановка, а звернення до нашої колективної травми війною, яка ще не загоїлася. При цьому вистава не заганяє в депресію, не викликає відчуття безнадії. Є очищенням через трагічне переживання. "Погані дороги" — перша українська вистава, що базується на документальному матеріалі, але передає це художніми методами. Ворожбит не сфотографувала події, а переосмислила їх. Соціальний досвід не залишається емоцією, а переходить у ранг мистецтва. Це той шлях, яким має йти український театр.

Додатково виставу "Погані дороги" 25 і 31 жовтня покажуть на столичній Сцені 6.