Республiка Татарстан має шанс вийти зi складу Росiї

Днями закiнчився термiн дiї договору мiж РФ та Татарстаном про розмежування повноважень, укладений десять рокiв тому. Росiя далi його не продовжує, даючи у своєму стилi "розмитi" пояснення: "Не потрiбно повертатися, смикати цю тему".  

Це означає, що, за задумом Кремля, окрема республiка тепер буде повнiстю iнтегрована в склад Росiї. Хоча, за нормами Конституцiї РФ, це протиправний крок. По сутi, Татарстан мав би здобути незалежнiсть i вже на таких умовах визначати свою подальшу долю та вiдносини з РФ. Але що вiдбувається насправдi?

Ситуацiю коментують Галiшан Нурiахмет — правозахисник, суддя, заступник президента Всетатарського громадського центру в м.Казанi, та Павло Подобєд — iсторик, спiвробiтник Українського iнституту нацiональної пам'ятi.

— У Татарстану i Росiї iсторично непростi вiдносини. Можливо, саме тепер татар надихнуть їхнi визвольнi рухи?

Г. Нурiахмет: — Слiд наголосити, що Татарстан був єдиним суб'єктом РФ, який мав такий договiр iз Росiйською Федерацiєю. Це значало, що в нас є свiй президент, парламент — юридично ми суверенна держава. Угода дiяла останнi 10 рокiв, тепер уже — нi. А у ст. 5 Конституцiї РФ зазначено, що республiки входять до складу Федерацiї лише на пiдставi договору. Ось чому де-юре ми, по сутi, уже нинi незалежнi.

П. Подобєд: — Волзьких татар вважають одним iз найбiльш самостiйницьких народiв РФ, вони вiками прагнуть вiддiлитись вiд Росiї. Ще iз середини XVI столiття, коли вiйська царя Iвана Грозного завоювали Казанське ханство, визвольний рух тут не вщухає.

Г. Нурiахмет: — Ми взагалi мали стати незалежними вiд Росiї, як i Україна, ще 26 рокiв тому. Адже 24 жовтня 1991 року Верховна Рада Татарстану прийняла постанову "Про Акт державної незалежностi Республiки Татарстан". Потiм, унаслiдок Бiловезьких омовленостей вiд 26 грудня 1991-го, прийнято Декларацiю про входження Республiки Татарстан до СНД на правах спiвзасновника — ми зробили це одними з перших. Уже в лютому 1992-го оголосили дату референдуму про повну суверенну незалежнiсть Татарстану — 21 березня 1992 року. Це давало можливiсть повного вiдокремлення Татарстану вiд Росiйської Федерацiї.

Але Москва пiшла на протиправнi дiї. За вiсiм днiв до волевиявлення, 13 березня 1992 року, за постановою Конституцiйного суду РФСР №3-П не визнала положення про державний суверенiтет Татарстану, враховуючи Конституцiю РРФСР 1978 року. Але на той час 61,4% татар висловились за рiвнiсть суб'єкта мiжнародного права! Хоч на нашому референдумi були мiжнароднi офiцiйнi спостерiгачi, Москва сказала, що "нiякого референдуму не було".

— А якi настрої серед населення тепер? Чи готовi люди вiдстоювати свою незалежнiсть далi?

Г. Нурiахмет: — Хоч люди заляканi й бояться висловлювати свою позицiю публiчно, та в бiльшостi татари не задоволенi тiєю полiтикою, яку проводить РФ. Вдумайтесь: з 1990-х рокiв у Татарстанi лiквiдували понад 4 тис. татарських шкiл, а з них 699 — минулого року. При цьому росiйських шкiл нiхто не закриває. Закривають татарськi факультети у вишах, знищують заклади культури. Вiдбувається масова русифiкацiя населення.

П. Подобєд: — Не забуваймо, що татари будуть вичiкувати. Їх навiть називають "євреями Поволжя". Цей народ дуже пiдприємливий, дуже спритний, досить мудрий. 200 рокiв тому вони з примусу царського режиму приймали хрещення, але далi сповiдували iслам, дотримувалися традицiй. Гадаю, щойно вiдбудеться послаблення хватки РФ — татари себе проявлять. I надзвичайно важливо, щоб у цiй ситуацiї Україна повелась належним чином. Думаючи про свої геополiтичнi iнтереси, пiдтримувала тих татар, якi виступають за справедливе розчленування Росiї.