«Робота вчителя буде автоматизована однією із останніх»: інтерв’ю з засновником Prometheus

Перші масові онлайн-курси запустив Стенфордський університет наприкінці 2011 року. Тоді у світі заговорили про революцію в освіті. Подібну революцію, проте вже в українській освіті, взявся творити Іван Примаченко, якого надихнув приклад Стенфорда і подібних проектів. Так 2014 року з’явилась українська платформа онлайн-курсів Prometheus.

Зараз на сайті більше 150 курсів та понад мільйон зареєстрованих слухачів.

Про те, куди рухається освіта, як на освіту вплине штучний інтелект, чого потрібно вчитися у сучасному світі – в інтерв’ю сайту "Сьогодні" розповів Іван Примаченко.

— Зараз знання дуже швидко оновлюються. Те, чого навчаєшся зараз, може застаріти, поки вийдеш на ринок праці. Як потрібно сьогодні вчитися і визначати, чого саме потрібно навчатися?

— Цікавий підхід використовує університет Minerva – університет, який створили колишні працівники Гарварду в США. За більш ніж п’ять років конкурс на одне місце до них вже більше, ніж у самому Гарварді чи Стенфорді. Перший рік відведений на навчання фундаментальних метакогнітивних навичок, як контролювати власні когнітивні викривлення; те, про що писав Канеман у своїй відомій книзі "Мислення швидке і повільне" – як працювати з даними, як навчитися ефективно вчитися. Це фундамент, який потрібен у будь-якій професії за будь-яким фахом за будь яких змін і ситуації навколо. Якщо є такий фундамент, то зміна професії – це не проблема. Ти навчишся нової професії, бо в тебе є фундамент, ти вмієш кришталево чисто мислити, ефективно розв'язувати складні завдання, комунікувати. Це не якась екзотика. Навіть хороші традиційні університети ставлять за мету навчити студентів критично мислити, навчити командної роботи. В західних університетах постійно, з першого курсу, триває командна робота, командні проекти – ти не можеш самостійно закінчити вуз. Там навчають фундаментальних речей, які знадобляться будь-де: аналітичного читання, економічного мислення. Головне – це робити акцент на закладання цього міцного фундаменту, який особливо не змінюється. Напевно, потрібно бути обережнішими з прикладними навичками, які дійсно за п’ять років можуть змінитися.

— Як щодо українських університетів? В більшості регіональних вишів навчають так само і того ж самого, чого навчали і 10-15 років тому.

— В українських вишах є сильний математичний фундамент, якщо студент хоче вивчити, то вивчить. Якщо програмістські спеціальності, то та ж алгоритміка дуже потужна. Фундаментальні наукові предмети можуть бути дуже сильними. В деяких українських університетах з’являються новітні предмети – в УКУ запустили критичне мислення для студентів і т.д. З іншого боку, є можливість долучиться до онлайн-курсів: є безліч безкоштовних курсів, які дозволяють заповнити прогалини вузів. Найпопулярніший у світі курс "Як навчитися вчитися" є в українському перекладі на Prometheus і в оригіналі на Coursera. Цей курс розповідає з точки зору науки як вчитися ефективно. Коли ми говоримо про вміння комунікувати, про проектну роботу – то дійсно, в більшості українських вузів з цим проблема. Але, знову ж таки, можна організувати проект або піти стажуватися поза межами навчального закладу. З одного боку, це складніше, бо студент українського вишу повинен бути інженером своєї освіти, складати з різних кубиків освітню траєкторію. З іншого боку, це складно на початку, але потім звикаєш і це допомагає. Студенти на Заході звикли, що університети вибудовують траєкторію, незважаючи на те, що там велика свобода вибору. Але потім студент виходить і за нього більше ніхто не готує дорогу, куди йти далі.

— Якщо говорити про тренди в освіті – які вони, українська освіта встигає за ними?

— Один із основних трендів – це цифрові технології. Але я не хотів би поки перебільшувати їх проникнення до шкіл та університетів. Звичайно, стає більше елементів змішаного навчання, коли використовуються онлайн-курси в навчальному процесі. Але поки це невелике проникнення.

Те, що масово відбувається, – це онлайн-курси для широкої аудиторії. Не всі вони є безкоштовними, наприклад, Coursera закриває частину контенту для тих, хто не сплатив за нього. З іншого боку, на базі онлайн-курсів Coursera і edX пропонують повноцінні ступені від топових університетів світу. Також з’являються мікромагістерські програми, коли частину магістерської програми можна пройти онлайн. Потім можна навчання завершити на цьому, або використати диплом й поступити на повну программу цього університету і мати перевагу при вступі. В цьому беруть участь Массачусетський технологічний інститут, Колумбійський університет – це топові університети.

Інший тренд, ще ширший, – це навчання протягом усього життя. Межа між моментом, коли людина вчиться і працює, розмивається. Раніше була чітка межа: завершив університет, отримав диплом і пішов працювати. На Заході від цього відходять: випускник школи може взяти gap year – не вступати рік до університету, а займатися власним проектом, або просто мандрувати. Потім вступають до університету, навчаються чотири роки і йдуть працювати. Згодом повертаються на магістерську програму, знову йдуть працювати, повертаються до університету на підвищення кваліфікації. Немає більше основи, на якій будується робота. Тепер з’явилися цикли: навчаємося-працюємо-навчаємося… Таке навчання здійснюється не тільки університетами, а й семінарами, короткостроковими навчальними програмами, онлайн-курсами, книжки. Це вже велика індустрія.

Ще один тренд, про який поки менше говорять, – це адаптивне навчання. Це теоретично прості системи, які відстежують, що студент знає, а що ні, і вибудовують для нього персоналізований шлях від його нинішнього рівня до очікуваного. Через те, що навчання персоналізоване, воно має бути ефективним. Сучасні сервіси вивчення англійської мови і математики базуються на такому алгоритмі. Практично їх втілити складно, тому поки їх не так багато.

Зараз багато галасу навколо штучного інтелекту в освіті. Я би поки був би обережний із заявами. В Стенфорді я багато часу провів за дослідженням штучного інтелекту і роблю стартап з ШІ. Але, насправді, ще дуже мало сервісів, які працюють на базі справжнього штучного інтелекту, машинного навчання і так далі. Здебільшого це автоматизовані сервіси, які не мають відношення до ШІ. Звісно, такі є і їх ставатиме більше. Але наскільки швидко – це складне питання, бо проблема освіти для штучного інтелекту в тому, що даних для навчання штучного інтелекту багато, але майже всі вони закрити законами про приватність інформації і вони не є у відкритому доступі. В найближчі п’ять років штучний інтелект освіту не змінить, але в найближчі 20 – можливо.

— Виходить, роль вчителя теж кардинально змінюється?

— Роль вчителя завжди була багатокомпонентною, а зараз ще більше. Звичайно, раніше головною роллю вчителя була ретрансляція знань – вчитель має знання і передає їх аудиторії. Зараз в усіх, крім підручників, є інтернет, де є безмежна кількість знань. Тому вчителі часто відчувають, що їх авторитет зменшується. Але я не вважаю, що їх роль зменшується, бо у них є інші компоненти, які стають важливішими. Вони – менеджери, які управляють класом, і ця роль дуже важлива зараз, коли учні часто відволікаються на пристрої, швидке життя навколо. Вчителі тепер стають менторами, які можуть працювати індивідуально з кожним студентом – мають побачити його слабкі і сильні сторони та побудувати траєкторію навчання. Вчитель ще виконує функцію психолога і повинен підтримувати учнів, одночасно він є освітнім дизайнером, який планує навчальну програму для класу, одного учня і опирається на сучасні методи. У вчителя дуже багато компонентів і деякі справді стали менш важливими, але вони не стають менш потрібними. Щодо побоювань, що машини замінять вчителів, є вислів Артура Кларка: "Якщо машина може замінити вчителя, то такого вчителя обов’язково потрібно замінити". Робота вчителя буде автоматизована однією із останніх на ринку праці.

— Ви сказали, що вже деякі онлайн-курси пропонують повноцінний ступінь, диплом. Онлайн-курси все ж конкуруватиме з традиційними вишами, чи вони доповнюватимуть одне одного?

— Здебільшого це співпраця. Наприклад, Coursera домовляється з Університетом Аризони про створення навчальної онлайн-програми і Coursera лише партнер. Чи можуть університети з нуля працювати виключно як онлайн-платформа? Так. Udacity спробувала це зробити. Але вони звузили свою сферу до комп’ютерних технологій і вони дуже успішні. Я не бачу для цього принципових перешкод, але, справді, зараз це скоріше як виключення, а далі буде звичайною справою.

— Тобто цілком можливо, що університети переходитимуть в онлайн?

— Це можливо для деяких університетів, які існують в умовах обмежених ресурсів. Але є речі в навчанні, які не можна передати онлайн. Не можна вивчати онлайн хірургію, наприклад. Але можна викласти теорію, можна дозволити студентам переглядати лекції. Наприклад, Гарвардська медична школа вже багато своєї теорії перенесла онлайн, втім це змішане навчання – практиктичні заняття відбуваються в університеті. Не можна замінити спілкування, нетворкінг – утворення робочих і дружніх зв’язків, які потім слугуватимуть протягом життя. З іншого боку, я не вірю в майбутнє суто офлайнових університетів без цифрових технологій

— Prometheus почав працювати 2014 року. Як з того часу змінився підхід до онлайн-курсів?

— Більшість людей спочатку задовольняли просто відео-лекції, якісь прості тести. Зараз очікують набагато більше інтерактиву, складніших завдань, дискусій на форумі, спеціалізованих навчальних модулей, які створені під цей курс. Звичайно люди набагато більше очікують інтеграції з реальністю – у нас стало більше курсів, які будуються на співпраці з компаніями, які можуть використати сертифікат як перепустку на співбесіду. Або, наприклад, Міністерство освіти визнає результати навчання як підвищення кваліфікації. І п’ять років тому ми не очікували, що можна навчатися через мобільні пристрої. Два роки тому Prometheus випустив мобільний додаток. Ландшафт онлайн-курсів серйозно змінився. Кількість курсів і слухачів зросла вибухоподібно. Якщо п’ять років тому ми сподівались, що колись у нас буде 50 курсів і 200 тисяч зареєстрованих користувачів, то сьогодні у нас більше 150 курсів і понад мільйон зареєстрованих.

— А зараз бачите, як далі розвиватиметься платформа?

— Ми хочемо, щоб курси Prometheus визнавалися державою. Ми запустили більше десятка курсів для вчителів, на яких вчаться сотні тисяч людей, і ми переклали низку курсів топових західних університетів для підвищення кваліфікації вчителів. І тепер вчитель із будь-якого куточку України може зайти на наш переклад курсу Колумбійського університету про те, як навчати дітей за найсучаснішими освітніми методиками, пройти його і отримати сертифікат. Цей сертифікат держава зараховує як підвищення кваліфікації замість місцевого Інституту післядипломної освіти, який раніше був єдиним варіантом. Це те, що відбувається з учителями, і ми хочемо поширити на інші спеціальності. Звичайно, ми працюватимемо з вузами. Вже 24 університети використовують наші курси. У нас буде купа нових курсів. Зараз не можу розкрити всі деталі.

— Цього року Prometheus залив курс "Основи програмування 2019", який замінює курс від 2015 року. Як взагалі часто онлайн-курси потрібно оновлювати?

— Це залежить від курсу. Деякі ми оновлюємо, запрошуємо викладачів і перезнімаємо лекції. Здебільшого це навіть не оголошується. Наприклад, є курс з антикорупційного законодавства – ми його кілька разів оновлювали, бо старі лекції уже не відповідають законодавству. І так постійно. Були курси, які були актуальними певний час, потім викладачі не змогли їх оновити – ми їх прибрали. Так, був курс з податкової системи, коли податкове законодавство змінилось, а курс – ні, ми його прибрали, щоб не вводити в оману слухачів. Деякі курси ми перезапускаємо, і дуже гучно, як "CS50 Основи програмування". Цей процес триває, і ми намагаємося тримати руку на пульсі. З іншого боку, є курси, які не застарівають, наприклад, "Вибрані питання європейської історії" Ярослава Грицака.

— Який реальний ефект дають онлайн-курси слухачам? Ви відстежуєте, як користувачі курсів використовують отримані знання, навички – можливо, хтось уже змінив професію?

— Ми намагаємося підтримувати зворотній зв’язок. У нас зібралася значна база історій наших слухачів. Є хлопець, який на Prometheus почав у 15 років вивчати програмування. Через рік він отримав першу роботу в одному стартапі у Львові. Є мама, яка не вакцинувала своїх двох дітей, а після прослуховування курсу з критичного мислення переосмислила своє ставлення до вакцинації. Такі приклади, коли люди змінюють глибокі переконанні, особливо коли це стосується здоров’я і життя, то це захоплює.

— Coursera і edXмають платні курси. Чи Prometheus теж використовуватиме такий підхід?

— Ми думаємо над цим. Це точно буде не для всіх курсів. Але ми розмірковуємо над тим, щоб частина курсів з підвищення кваліфікації, для тих спеціалістів, які очевидно можуть заплатити за них, стали платними, щоб ми могли робити більшу кількість якісного контенту.