«Тіньові гроші роблять інфляцію непередбачуваною»: інтерв’ю з головою Укргазбанку

Фото Людмила Князька-Ханова

На фото: Кирило Шевченко.

Укргазбанк – перший банк, який перейшов з приватних рук у власність держави. Щоб не допустити банкрутства банку під час кризи 2008 року, держава прийняла рішення про рекапіталізацію Укргазбанку. Сьогодні 94,94% акцій банку належить державі в особі Міністерства фінансів.

Нинішній голова правління Укргазбанку Кирило Шевченко працював в ньому під час рекапіталізації. Потім пішов до інших фінансових структур, а 2015 року повернувся як керівник. За три роки під його керівництвом банк з другого ешелону увійшов до числа лідерів. Четверте місце за розміром активів, третє – за кількістю корпоративних клієнтів. Він перший і поки єдиний з українських банків обрав стратегію "зеленого банку", або "екобанку".

"Сьогодні" попросили Кирила Шевченка докладніше розповісти про цей напрямок, а також розпитали про ситуацію в банківській сфері.

— Кириле Євгеновичу, чому Укргазбанк називають "екобанк"?

— Стратегію, яку вибрав Укргазбанк ще 2015 року, правильніше називати green-banking.

2015 року в Парижі було підписано Паризьку кліматичну угоду, яка прийшла на зміну Кіотському протоколу. Його підписали 194 країни. Це глобальна угода, яка регулює досягнення цілей зі зміни клімату. Тоді ж була створена мережа "зелених банків" – "Green Bank Network". Передбачалося, що через ці банки йтиме фінансування програм, спрямованих на досягнення цілей Паризької угоди: не допустити підвищення середньорічної температури більше, ніж на 2 градуси. Вчені підрахували, що, якщо нічого не робити в цьому напрямку, то до кінця століття середньорічна температура зросте на 10 градусів.

Було підраховано, що заходи, які дозволять досягти цілей Паризької кліматичної угоди, зажадають фінансування в розмірі 50,7 трильйона доларів. Проект розрахований на період до 2040 року.

Банки, через які проводиться це фінансування, працюють за трьома напрямками. Перше – фінансування відновлюваної енергії: сонячної, гідроенергії, енергії вітру та інших. Друге – фінансування енергозберігаючих технологій, починаючи від установки енергозберігаючих лампочок до величезних проектів модернізації устаткування. І третій напрямок – фінансування проектів, пов'язаних із захистом навколишнього середовища.

Частиною цієї системи "Green Bank Network" є і Укргазбанк.

  — Які "зелені" проекти вже були реалізовані за допомогою фінансування Укргазбанку ?

— Щоб досягти поставлених цілей, Україні до 2030 року треба вкласти в ці заходи порядку 70 млрд доларів. Ви знаєте, що ми сьогодні займаємо "почесне" перше місце за смертністю від захворювань, пов'язаних із забрудненням повітря?

Коли за часів СРСР будувалися виробничі потужності, ніхто ж не думав ні про енергоспоживання, ні про вплив на навколишнє середовище. Я, наприклад, виріс в місті, в якому межа з сусіднім містом визначалася дуже просто. У зв'язку з тим, що у нас було 17 вугільних шахт, у нас сніг взимку був сірий, а у них був меткомбінат – і сніг був червоний.

Хто був в Запоріжжі, той знає: це місто промислових підприємств. Минулого року ми профінансували "Запоріжсталі" установку фільтрів на домни. В результаті викиди СО2 знизилися в місті на 20%. Це був перший такий проект на всю країну.

Сьогодні кожен третій мегават, який вводиться в дію в альтернативній енергетиці, – це результат фінансової допомоги Укргазбанку. Якщо порахувати за всіма проектами, які ми фінансували, а це на 350 мегават тільки з відновлюваної енергетики, виходить, ми допомогли скоротити викиди в атмосферу СО2 на 785 тис. тонн. Це все одно, що ми забрали б з українських доріг відразу 350 тис. машин! А крім того, ми допомогли заощадити країні близько 335 млн тонн кубометрів газу.

— Чи є у банку проекти, розраховані на фізичних осіб, тобто на звичайних жителів України?

— У нас є різноманітні програми, пов'язані з кредитуванням покупки електромобілів. Все, що пов'язано з електромобілями, – для нас пріоритет. Тому що такий вид транспорту – найекологічніший і повністю відповідає нашій "зеленій" стратегії.

У нас навіть співробітники якщо кудись їдуть, користуються послугами служби таксі, у якій в парку виключно електромобілі. Поки що тільки в Києві, щоправда, в регіонах такої можливості, на жаль, немає. У нас біля офісів є навіть підзарядки для електромобілів.

Стосовно кредитування покупки електромобілів, завдяки співпраці зі Світовим банком і IFC (Міжнародна фінансова корпорація, що входить до структури Світового банку. – Ред.) ставки на кредитування покупки Tesla, наприклад, починаються від 0,1%. Тобто ці кредити фактично безкоштовні. Кредитуємо ми і покупку решти електромобілів. Україна минулого року навіть увійшла до п'ятірки країн – лідерів за приростом електромобілів.

На жаль, найбільше електромобілів, які ввозяться до України, це "вживані" машини з США. І далеко не на кожен з них ми готові давати кредит. В чому тут основна проблема? Я не хочу, щоб людина за кредитні гроші купила, наприклад, в Америці якийсь "металобрухт", який швидко прийде в непридатність, і людина залишиться без машини, але з кредитом.

Тому щодо "вживаних" автомобілів ми працюємо тільки з кількома партнерами, які роблять якісну передпродажну підготовку машин і в якості роботи яких ми впевнені. А взагалі, я вважаю, що правильний ринок електромобілів – це нові машини.

Кредитуємо ми також установку теплонасосів і сонячних панелей на житлові будинки. Там теж кредит на 5 років з символічними відсотками. Дахові сонячні панелі повністю окупаються за рахунок "зеленого" тарифу. Якщо на початку минулого року у нас в Україні було лише 1350 домогосподарств, підключених до "зеленого" тарифу, то до кінця року – вже 3000. Причому значна частина нових підключень – це наші клієнти.

  — А місцева влада звертається до вас з приводу кредитів на електромобілі? Багато регіонів заявляли, що хотіли б зробити такі маршрути, але поки про них щось не чути.

 — Так, ми працюємо і з муніципалітетами. Зараз у нас буде нова програма щодо електроавтобуса. Торік у нас була перша угода, коли місто з нашою допомогою закупив дуобус. Вони схожі на тролейбуси, але оснащені електродвигуном. Там, де є тролейбусна лінія, він може їхати як звичайний тролейбус. А коли лінія закінчується, він складає свої "роги" і далі їде на електродвигуні.

Я, коли почав вивчати цей ринок, дізнався, що сьогодні є стільки всього цікавого – творцям Tesla і не снилося!

Для муніципалітетів ми ще з минулого року запустили лізингові програми безпосередньо від банку, без посередників.

— С ьогодні керівники НБУ заявляють, що частка держави в банківському секторі занадто велика. Більше половини всіх працюючих фінансових установ – 54% – це державні банки або банки зі значною часткою держави. Ви згодні, що частина цієї частки потрібно знову віддати в приватні руки? Чи не загрожує це тим, що довіра населення до банківської системи впаде ще більше

— Звісно, ті періоди "банкопаду", які переживала наша країна, серйозно знизили ступінь довіри населення. Але що найстрашніше – люди, підприємства втратили величезні гроші.

Єдиним оплотом стабільності на той момент були державні банки. Я взагалі вважаю, що в період очищення ринку держбанки, і наш в тому числі, зіграли найважливішу роль. Тому що якби не було держбанків, то не було б взагалі такого місця, де б люди відчували надійність, де б не боялися.

Так, нас можна лаяти, що ми не такі технологічні. Хоча за останній час ситуація значно змінилася. Особливо коли до "родини" держбанків потрапив "ПриватБанк". Тепер ми як держбанки готові посперечатися з будь-яким іншим, хто з нас технологічніший.

Так, сьогодні довіра відновлюється. Але сьогодні проблема довіри залишається все-таки головною проблемою банків. Хоча держбанки ніколи не відчували її так гостро, як інші. І я вважаю, що ця проблема даватиме свої негативні наслідки ще не один рік.

— Як на сьогодні йдуть справи з кредитуванням населення? Зокрема, з кредитами на житло? Доводилося чути думку, що через величезну кількість проблемних кредитів, які "висять" на банках ще з часів кризи 2008 року, фінансові установи не поспішають активно впроваджувати програми іпотечного кредитування.

— У нас справді досі є величезний пул непогашених іпотечних кредитів, які були взяті до 2008 року, а зараз знаходяться під мораторієм, і поки ніхто не знає, що з ними робити. Це ті кредити, які свого часу були номіновані в іноземній валюті. За 2007 рік таких кредитів в доларах, євро та інших іноземних валютах було 96%! А потім сталася інфляція, і зобов'язання у людей стали непідйомними. І сьогодні загальна сума непогашених кредитів, які знаходяться під мораторієм, ще залишається близько 10 млн грн. І цей вантаж дуже сильно впливає на бажання банків далі займатися іпотекою. Ми займаємося, звісно, але…

Я вважаю, видавати кредити в іноземній валюті – це була наша помилка як країни в регулятивному полі. Не можна було цього дозволяти. Сподіваюся, ніколи вже наша країна не повернеться до практики іпотечного кредитування в іноземній валюті. Як показала практика, це нерозумно.

Але є об'єктивна, абсолютно природна потреба людини в житлі. І, за нашими оцінками, десь 50% українців потребують або власного житла, або поліпшення житлових умов. Тому ми минулого року почали активно займатися іпотечними програмами. Сьогодні ми працюємо з 30 найбільшими забудовниками в Києві і регіонах. Причому відсоткова ставка за іпотечними договорами з цими компаніями, нашими партнерами, починається від 5% річних в гривні.

Але багатьом компаніям ми відмовляємо в партнерстві. Це компанії, у яких є проблемні об'єкти, є проблеми з репутацією, непрозора юридична схема продажу. Упевнений, не повинно бути таких ситуацій, коли у людини кредит є, а квартири немає. Звісно, ми не всесильні, але в плані захисту клієнтів ми робимо все, що можемо.

Так, іпотечне кредитування поновлюється. Ми починали програми з 20 кредитів на місяць, а сьогодні ми видаємо їх по 40 на місяць. Але є кілька факторів, які впливають на попит. І перший, найголовніший фактор, – курс валют. Як тільки гривня починає знецінюватися, тут же вишикується черга бажаючих перевести свої заощадження в квадратні метри. І якщо у них трохи не вистачає грошей, логічно взяти кредит в банку.

Стосовно інших кредитів – так, сьогодні є певні проблеми з точки зору попиту на кредити. І причина – розмір відсоткової ставки.

Колись давно на одній з нарад в Кабміні, де зібралися промисловці і банкіри, тодішній керівник НБУ сказав: "Ось ви, промисловці, питаєте, коли банківська система дасть довгі й дешеві кредити. Відповідаю: тоді, коли ви дасте нам довгі й дешеві депозити".

Тому що не буває чудес. Кредитування проводиться в тому числі за рахунок грошей, які несуть в банк як депозити. А для ставки за депозитами ключовим орієнтиром є ставка інфляції. Адже жодна людина не віддасть гроші під відсоток нижче, ніж інфляція. Інакше вийде, що вона не заробляє, а гроші її знецінюються.

Тобто існує пряма кореляція між ставкою інфляції і відсотками за кредитами і депозитами.

— Якою, на вашу думку, буде інфляція цього року? 

— Знаєте, прогноз щодо інфляції належить до такого ж роду прогнозів, як прогноз погоди. Просто тому, що є базові чинники, які можна прорахувати, а є поведінкові, які передбачити неможливо. Скільки валюти приходить до країни і скільки йде, які соціальні виплати робитиме уряд – це передбачувано і прораховувано. І зрозуміло, що потрібно робити, щоб грошова маса не вплинула на курс.

Але, на жаль, є речі, які прорахувати і спрогнозувати неможливо. І це відбувається, насамперед, тому, що величезна кількість грошей у нас досі знаходяться за межами банківської системи. Держава ці гроші ніяк не контролює. І тут дуже багато залежить від поведінкової реакції. Тобто, наприклад, якщо завтра хтось скаже, що наймодніша валюта – це, припустимо, англійський фунт стерлінгів, всі кинуться купувати фунт стерлінгів, і через тиждень його курс не відповідатиме жодним розумним економічним обґрунтуванням.

І ми можемо скільки завгодно лаяти уряд, Нацбанк. Але гроші, які знаходяться за межами банківської системи, – це найбільша проблема для інфляції і для курсу валют.

  — Тобто курс валют, закладений в бюджеті на цей рік, теж ненадійний орієнтир?

— Це економічно обґрунтований орієнтир. 29,7 – це середній курс на рік. А за рахунок яких коливань буде такий середньорічний курс… Зараз ось долар у нас по 27, трохи відскочив.

Якби я знав, що буде з курсом хоча б через годину, напевно, літав би вже на своїй ракеті на місяць. Причому, може бути, навіть на свою місяць. Але в нашій країні це речі непрогнозовані.

—  Керівництво Мінфіну в новій стратегії щодо держбанків заявило, що частку держави в банківській сфері планується істотно знизити. Ці плани якимось чином торкнуться Укргазбанку?

— Ще в тій стратегії розвитку Укргазбанку, яку уряд затвердив 2016 року, передбачено, що наш банк буде першим, з якого держава почне виходити. І ми, власне, відтоді працюємо в цьому напрямку. Тому що, щоб щось продати, потрібно спочатку збільшити його вартість, зробити його якіснішим.

Основним нашим партнером в цьому процесі є Світовий банк. Точніше, міжнародна фінансова корпорація IFC – структурна група Світового банку. Ми працюємо з ними з 2016 року і в "зеленому банкінгу", і в інших напрямках. У жовтні 2017-го підписали меморандум про співпрацю, який передбачає в тому числі можливість входу Світового банку до капіталу Укргазбанку. У нього буде міноритарний пакет. Але в результаті ми отримаємо унікальне поєднання: з одного боку, акціонером банку буде залишатися держава, а з іншого – Світовий банк, фінансова структура, засновниками якої виступають 189 країни світу.

На підписання меморандуму до нас до України приїжджав голова Світового банку Джим Йонг Кім. Вперше за останні 15 років! А ще кілька років тому він написав листа, в якому йшлося про те, що банк відмовляється співпрацювати з Україною, тому що тут високий рівень корупції.

Зараз Джим Йонг Кім зустрічався з урядом, з народними депутатами. І сказав: вільна кількість грошей, якими оперує Всесвітній банк, – 40 трлн доларів. І тільки від вас, від України, залежить, яка частина цих грошей потрапить до вас до країни.

  — А як ви ставитеся до планів з приватизації ПриватБанку? Це найбільша фінансова установа країни. Чи не вийде так, що після передачі його в приватні руки вся банківська система України знову потрапить в залежність від політики власників?

— Так, частка держбанків на ринку України сьогодні дуже велика. При цьому є загальноприйнята точка зору, що держава – не дуже ефективний власник.

Тож в питаннях приватизації я, скоріше, оптиміст. Давайте згадаємо, що держава витратила на націоналізацію ПриватБанку 156 млрд грн. Ні на який інший банк держава ніколи не витрачала таку суму грошей. Тому напевно цей банк стане привабливим. Звісно, для цього йому треба буде пройти великий процес трансформації.