Україна експортує більше, ніж імпортує, але фермери не хочуть ризикувати — інтерв’ю з Володимиром Лапою

Напередодні Нацбанк покращив прогноз зростання зарплат українців у поточному році: номінальної з 12,9% до 15,2 відсотків, реальної — на 6,1%. На фоні досить невтішних інфляційних очікувань — 2022, які, до речі, стосуються не лише нашої країни, а й всього світу, прогнози державного регулятора виглядають на перший погляд досить оптимістично. Разом з тим, без будь-яких окулярів всім та кожному чітко видно, як піднялася ціна на газ, а для сільгоспвиробників стало неможливим купувати міндобрива, оскільки їхня вартість зросла на 40 відсотків. Зрозуміло, що ці чинники вплинуть на вартість продуктів та інші товари. Але в нашій державі, каже радник зі стратегічного розвитку Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), колишній заступник міністра агрополітики Володимир Лапа ситуація буде дещо краща, ніж в інших країнах. Дійсно, інфляція в США, приміром, найвища за останні 40 років, а в Євросоюзі — з часів його створення, тож ціни зростатимуть скрізь.

А ось про те, чи не “з’їсть” інфляція цілком і повністю очікуваний ріст доходів українців — далі в інтерв’ю яке дав виданню Realist.online Володимир Лапа.

— Днями в Українському союзі промисловців та підприємців заявили, що нашій владі вже сьогодні слід серйозно задуматися про стратегію продовольчої безпеки, оскільки через стрімкі цінові енергетичні коливання можливі суттєві втрати врожаю. Наскільки обґрунтованими є подібного роду скептичні прогнози?

— Поза всяким сумнівом, певний негативний вплив на сектор буде, але якщо не станеться різкого загострення військово-політичної ситуації, ніякої катастрофи, гадаю, не станеться. Тим більше, що останні два роки ми мали рекордні врожаї. Слід сподіватися, що 2022-й продовжить і закріпить цю тенденцію.

— За оцінками фахівців, близько 50% собівартості аграрного продукту складають мінеральні добрива, ціна яких останнім часом значно зросла. Як це вплине на кінцеві ціни?

— Насправді ця частка дещо нижча, аніж ви озвучили і складає приблизно 40%. Варто розуміти, що підвищення цін на добрива, передусім, пов’язане зі зростанням попиту, але фінального результату це не змінює. Тому, очевидно, якщо ми говоримо про сорок відсотків у структурі затрат, а також про те, що за останні півтора роки вартість мінеральних добрив зросла у три рази, то зрозуміло, що собівартість врожаю зросте.

— Як корелюється той факт, що ми маємо рекордні врожаї, а ціни на вітчизняну олію, яйця, тощо, у нас дорожчі ніж на цю ж українську продукцію на естонських чи то пак польських прилавках?

— Пояснюється все тим, що, приміром у Польщі податок на додану вартість (ПДВ) аграрної продукції складає 7%, тоді як в Україні 20 відсотків. Відповідно, 13% відмінність у цінах виключно за рахунок оподаткування. Крім того, обсяги бюджетної підтримки аграрного сектору у нас набагато менші, ніж в Європейському Союзі. А див не буває і дешева продукція просто так з повітря не з’являється…

— Ну, окрім того, “аграрка” за підсумками минулого року у структурі ВВП складає не мало — не багато — близько 20%. Тобто, бюджетний тягар на АПК досить серйозний.

— Так, і держава через ПДВ, все стягує до бюджету. Разом з тим, з точки зору аграріїв, чинна політика — це ані плюс, ані мінус. Питання тут полягає у політичній площині, яка стосуються взаємовідносин держави і споживачів. Якщо держава справді готова здешевити вартість товарів споживання, то відповідно потрібно йти протореною країнами-ЄС стежкою, коли ПДВ на продукти харчування є значно нижчим ніж у нас. Звичайно, що такі кроки потягнуть за собою певні бюджетні витрати. Не виключено, до речі, що вони можуть виявитися достатньо суттєвими. Але так чи інакше — це питання макроекономічного і політичного вибору на рівні держави.

— Країни ЄС з розвинутою ринковою економікою регулюють ціноутворення від 10% до 40%. На переважну частину продукції аграрного сектора контроль досягає від 88 до 97%. Натомість в Україні у 2017 році уряд скасував державне регулювання цін на продовольчі товари та послуги на ринках, що на переконання експертів і призвело до зростання вартості на соціально значущі продукти харчування. Чи варто у цій царині щось змінювати, в тому числі на законодавчому рівні?

— За часів, коли було державне регулювання, інфляція складала 15-17% і вище. У минулому ж році, наскільки я пам’ятаю, загальна інфляція становила 11 відсотків, а продовольча близько 12,5%. Тобто, ці показники очевидно нижчі, ніж в період держрегулювання, тому відповідь очевидна.

Варто окремо відзначити, що сама ефективність державного регулювання в українських реаліях має свою специфіку, одним із елементів якої є корупційні ризики. За рахунок цієї складової помітно зростає фінансове навантаження на бізнес, тоді як на зниження цін це фактично не впливає. Загалом, інфляційні показники набагато більше залежать від валютного курсу та паритету зовнішньої торгівлі: є імпортна ціна, є експортна. Ну, і крім того, зрозуміло, що якщо 40% у структурі собівартості аграрної продукції складають енергоресурси, а вони переважно імпортні, то це безпосередньо впливає на ціну кінцевого продукту.

Якщо ж говорити про регулювання, то ЄС, наприклад, зовсім нещодавно прийняв регламент, що обмежує надбавки для великих торговельних мереж, які фактично диктують свої умови маленьким і середнім фермерам. Але знову ж таки, там з-під дії цього регулювання виводять невеличкі торгові точки, аби малий бізнес від цього не страждав. До речі, і в Україні наразі є декілька законодавчих ініціатив, які передбачають подібні механізми.

— За деякими підрахунками, зараз великі торгові мережі заробляють на продажі сільськогосподарських товарів 45-50% від закупівельної ціни, у той час, коли виробник отримує близько 10-13 відсотків. Яким чином усунути цей дисбаланс?

— 50% — це не лише торговельні надбавки. В цій цифрі криються й інші приховані платежі, але, час від часу і справді надбавки є захмарними, тому тут питання і до законодавців, і до підприємців, які, з урахуванням хоча б чесної конкуренції не мали б виходити за певні червоні лінії.

— 1 липня минулого року Верховна Рада після тривалої процедурної епопеї таки скасувала мораторій на продаж сільгоспземлі, запровадивши цілком нові правила гри для землевласників та користувачів. Як це вплинуло — глобально і локально на аграрний сектор?

— Попри ґвалт, який здійняли навколо цього питання окремі політики, катастрофи, як бачимо, не сталося. Ніхто з України землю не вивозить, а її — землі — ціна не падає і не зростає, а знаходиться в діапазоні 30-40 тисяч гривень за гектар. Тому вже сьогодні можна говорити, що ми достатньо плавно увійшли в земельний ринок, що в принципі досить добре.

— Як би ви оцінили станом на зараз баланс ринку експорту та ринку внутрішнього споживання?

— Загалом, Україна набагато більше експортує ніж імпортує. Співвідношення складає 22-26 мільярдів доларів на $7-8 млрд. Тобто, в принципі у нас достатньо позитивний баланс і саме аграрний сектор, до речі, якраз і є одним із основних джерел валютних надходжень в Україну (за даними Держстату, понад 50% усіх зовнішніх прибутків у минулому році принесла саме аграрна промисловість і це єдина галузь, яка у 2021-му зафіксувала точку росту понад 10%- ред.).

Разом з тим, дійсно, є певні види продукції, яку ми могли б виготовляти самі, але поки що залишаємося імпортозалежними. Одним з секторів, де збільшується імпортозалежність є молочна галузь, оскільки, починаючи з 90-х років виробництво молока у нас, на жаль, системно зменшується. Але в цілому загальна картина є достатньо позитивною.

— Чи такою ж позитивною є картина держпідтримки аграрного сектору?

— Раніше йшлося про те, що бюджетна підтримка АПК має становити не менше одного відсотка від валового випуску аграрної продукції. Це набагато менше, ніж в Європейському Союзі, де аналогічний показник складає близько 10%.

Але й цього розриву опинилося замало і згодом фразу “не менше одного відсотка” замінили формулюванням “до одного відсотка”. В результаті маємо близько 4-5 мільярдів на підтримку аграріїв і фермерів в Україні. Виходячи з цих обсягів, ми навряд чи можемо говорити про те, що підтримка агропромислового комплексу є визначальним фактором розвитку. В таких умовах, кожен фермер, сільгоспвиробник чи холдинг вимушені шукати внутрішні резерви своєї платоспроможності. Одним словом, державна підтримка наших фермерів і сільськогосподарських виробників є мізерною в порівнянні з їхніми конкурентами з інших країн.

— Анонсуючи нещодавно розгляд в парламенті у другому читанні реформи системи зрошення, міністр аграрної політики Роман Лещенко, серед іншого, підкреслив, що з поточним станом управління українські аграрії і землевласники не можуть впливати на рішення про експлуатацію інфраструктури, її ремонту чи заміни обладнання при тому, що саме вони володіють потрібною для управління інформацією про стан земель і потребу у водному ресурсі. Відштовхуючись від цього, влада пропонує закріпити керівні функції за юридично оформленими об’єднаннями користувачів-аграріїв (ОВК). Це, як на вас, крок у правильному напрямку і яким чином це рішення може змінити “погоду” на ринку АПК?

— Якщо хтось був на півдні Одещини влітку позаминулого року, то міг на власні очі побачити досить сумну картину. Там не було врожаю навіть по баштанним культурам — висохло буквально все… Тому дійсно питання зрошення не можна недооцінювати. Але проблема полягає ще й у тому, що землі перебувають переважно в оренді, оскільки її можуть купувати тільки фізичні особи, а не сільгосп підприємства. З урахуванням того, що земля є орендованою, ніхто не хоче ризикувати та інвестувати великі кошти в інфраструктуру і обладнання, оскільки не знає напевно: будуть продовжені угоди про оренду, чи ні. З точки зору і кліматичних викликів, і реалій земельних взаємовідносин, законопроект про який говорить профільний міністр Лещенко є дуже важливим і потребує схвалення Верховною Радою.

— Якщо оцінювати ситуацію, з урахуванням в тому числі військово-політичних викликів під тим кутом, що склянка все ж таки напівповна, то чи слід українцям очікувати серйозних і неприємних цінових “сюрпризів” на продукти харчування у поточному році?

— Варто віддати належне, що уряд вживає певних заходів, які б мінімізували появу тих “сюрпризів”, про які ви говорите. Мова йде, зокрема, про встановлення пільгової ціни на блакитне паливо для виробників харчових продуктів. Я думаю, це дещо згладить динаміку цін, щонайменше на хліб та молочну продукцію. Хоча знову ж таки, дані тих аукціонів, які відбулися, показали дещо не такі обсяги газу, на які розраховувала харчова промисловість. Разом з тим нічого аж такого екстраординарного не відбудеться. Тим більше, що напевно, чимало наших читачів застали той період, коли в 90-х інфляція сягала сотні і тисячі відсотків, тому їх навряд чи чимось ще можна здивувати. Але якщо без іронії, то ще раз підкреслюю: якщо не буде загострення військових подій, то не буде і ніякого апокаліптично-цінового сценарію. Стосовно ж інфляції, то це не лише українська проблема. В Сполучених Штатах, приміром, цей показник рекордний за останні сорок років. Але ми бачимо як центробанки багатьох країн (і наша тут не є виключенням) змінюють парадигму монетарної політики з підтримки економіки на стримування цін. Очевидно, що за місяць чи два ми цього ефекту не побачимо та не відчуємо, але до кінця 2022 року, скоріше за все, буде мати місце охолодження цінової динаміки на товарних ринках. Втім, найближчим часом інфляція в Україні, власне як і в інших державах, буде залишатися ще достатньо високою.

Джерело Realist.online

* Редакція може не розділяти думку автора матеріалів. Публікації подаються в авторській редакції.