В процесі відбору в миротворці немає різниці, якої ти статі. Головне – професіоналізм

На розмову Ксенію Капітанську вдалося вихопити з її графіку на 20 хвилин. В Україні вона буде лише три дні. А потім знову повернеться до служби в миротворчій місії на Кіпрі під егідою ООН.

Капітан поліції, патрульна поліцейська, член правління Української асоціації представниць правоохоронних органів, Ксенія Капітанська з 5 жовтня 2019 року несе службу у складі національного персоналу МВС України у міжнародній операції ООН підтримання миру та безпеки.

Чи легко потрапити до місії ООН, основні обов’язки миротворця, чи має значення стать та трішки особистого з перших вуст від жінки-миротворця.

Місце служби не обираєш, орієнтуються на твою професійність

Я перебуваю у складі національного персоналу миротворчої місії під егідою ООН на Кіпрі. Я не сама обирала місце служби, просто мої навички, здібності, рівень підготовки та вміння найбільше знадобилися саме тут.

Основне завдання – підтримка миру та безпеки в цьому регіоні.

Мій шлях до миротворчої діяльності розпочався три роки тому. Знайомий із цивільного сектору, який колись проходив службу  в Національній гвардії та служив в миротворчій місії в Судані, розповів мені, що в МВС є можливість спробувати свої сили і в миротворчих місіях.

Я написала рапорт, затвердила у керівництва і віддала його в кадрову службу. Через рік мене викликали на здачу іспиту – частини відбору. Він називається SAAT. Протягом трьох тижнів нас готували, потім ми складали іспит. Перший тиждень – внутрішній відбір на базі НАВС, під час якого перевіряють навички керування автомобілем, знання іноземної мови – англійська чи французька і загальна психологічна підготовка.

Першочергово по списку нас було 160 людей, по факту приїхало близько 120, пройшли відбір 68, серед них семеро дівчат.

Другий тиждень – коротка підготовка до самого іспиту.

Третій тиждень —  іспит SAAT із представниками Організації Об’єднаних Націй.

Після нього треба пройти медичну комісію. До слова, вона дуже прискіплива. Ти не знаєш, у яких умовах доведеться проходити службу, тому тебе готують до найскладнішого.

Після іспиту – ти знаходишся у резерві міжнародних місій. І якщо у Нью-Йорку твою анкету розглянуть і твої дані підійдуть, то тебе запросять для проходження служби.

Коли я потрапила до резерву, мені сказали: «живи своїм життям, не сиди, не чекай». Проходження відбору – це не стовідсотково, що ти потрапиш до місії.

Ще через півтора роки мені надійшло повідомлення про участь у місії. І вже 5 лютого буде чотири місяці як я служу під егідою ООН.

Перед самим відрядженням до Кіпру, я пройшла ще двотижневі курси в Національній академії внутрішніх справ. Додатковий курс англійської, перемовини по рації, медична підготовка, всі ключові моменти служби – це дуже допомогло адаптуватися.

В процесі відбору в миротворці немає різниці, якої ти статі Виключно – професіоналізм.

Перші дні служби на Кіпрі

Як тільки я прибула на Кіпр, пройшла вступний курс про особливості служби та роботи місії. Це дуже насичені п'ять днів. На шостий день ми вже заступали на службу.

До речі, саме в перші 5 днів зі мною трапилась історія, яку я ніколи не забуду. Після вступного інструктажу потрібно було скласти ще один іспит з керування автомобілем. Машини патрулів ООН дуже габаритні, ну прямо дуже здорові. Якщо немає досвіду кермувати таким авто, виникає навіть складність припаркуватись. Але для мене особливо важко було звикнути до того, що там лівосторонній рух і правостороннє кермо. А перед іспитом в тебе немає можливості потренуватися. І я їхала по місту, а мій мозок кричав: «Ти їдеш по зустрічній смузі!».

Служба у складі миротворчого персоналу для будь-кого починається зі звичайного патруля. А вже потім, якщо твої знання та навички дозволяють, можеш податися на більш високу посаду. Наприклад, я з 9 січня отримала призначення на посаду заступника командира сектору із співпраці з цивільними.

Кіпріоти розуміють, що миротворці – це безпека

Миротворці патрулюють буферну зону, виявляють порушників дозвільного режиму. Буферна зона – це не простір огороджений колючим дротом, це територія Кіпру і кіпріоти мають право там здійснювати будь-яку господарську діяльність. Там навіть є фабрики. Але, для того, щоб ООН могла контролювати ситуацію, бо саме вона відповідальна за все, що там відбувається, і був створений дозвільний режим. У місії три компоненти – поліція, військові, цивільний компонент. І коли місія надає дозвіл на діяльність в буферній зоні, всі три компоненти розглядають питання та надають дозвіл.

Громадяни, які хочуть працювати, випасати худобу чи займатися іншою діяльністю, мають подати документи на отримання дозволу. Наша задача контролювати, щоб зберігався нейтралітет та не було напруження ситуації в буферній зоні. Варто зазначити, що там лишаються позиції військових з обох сторін конфлікту. Тому, навіть наближення того ж фермера зі сторони Республіки Кіпр до позицій турецьких військових, може бути не правильно трактовано. Наше завдання цього не допустити.

Що стосується місцевого населення, то вони розуміють, навіщо місія ООН там знаходиться, вони це цінують, вони за це вдячні. В основному, ми отримуємо підтримку від громадян з обох боків.

Кіпрська місія налічує 40 % жінок, і дуже цим пишається

Мені було дуже цікаво дізнатись, як це працювати в міжкультурному та міжнаціональному середовищі. Тільки на моїй станції працюють представники з 11 різних країн. Ми всі маємо різний досвід за плечима. Наш вік від 25 до 55 років. А ще й різна культура. Але це неймовірно розвиває світогляд.У місії на Кіпрі близько 40% жінок. І це великий показник. Кіпрська місія дуже цим пишається. Коли я зізналась, що в Україні я входжу в Українську асоціацію представниць правоохоронних органів, мене відразу призначили відповідальною за гендерний напрям у моєму секторі.

Хоча, не дивлячись на те, що в місії всі говорять англійською, зі мною трапилася мовна пригода. Думаю, що цю історію я запам’ятаю надовго.

На Кіпрі проживають люди різних національностей. Не завжди вони знають англійську. Але патруль має мовну підтримку. Тобто, якщо я у своїй роботі стикаюсь з громадянином, який не знає англійської, я телефоную мовному консультанту і він мені допомагає з грецькою або турецькою.

Одного разу під час патрулювання я зустріла пастуха-індійця. Він знав лише гінді. А мені треба було перевірити в нього дозвіл на випас худоби в буферній зоні. Він був готовий на все, але не розумів, що я від нього хочу.

На жестах, мигах ми домовились, і він покинув буферну зону. Я йому показала на календарі, що завтра приїду і перевірю дозвіл. Наступного дня, коли я приїхала, там вже був його роботодавець. Виявилось, що всі документи та дозволи вони мають. Просто пастух лишив їх вдома, забув.

День миротворця регламентується змінами, але поки робота не буде закінчена, ніхто не залишить службу

Патруль працює у дві зміни – ранкова та післяобідня. Обидві зміни тривають вісім годин. Обіду, як такого, не передбачено. Ти можеш перекусити десь по дорозі. Кожного ранку патрульні приїжджають на базу та отримують план на день. Як правило, там розписані патрулі зон відповідальності по годинам. Найбільше я люблю патруль в одному із секторів своєї зони відповідальності – центр столиці. Це дуже незвичне місце для перебування миротворця – як правило, наша робота десь в пустелях та на кордонах. Але в Нікосії, прямо серед міста, є пункт пропуску.

Зізнаюсь, я люблю патрулювати саме в цій частині. Тут часто проходять різні заходи за участі представників обох общин, а також іноземців, і це дуже допомагає відчути культурне різноманіття міста. Також відкриттям для мене стало те, що свої акції протесту кіпріоти часто проводять з піснями. Тому інколи навіть не зовсім зрозуміло, що це протест.

І ніхто не здасть зміну та не піде додому, поки не відзвітує про проведену роботу. Все в електронному вигляді та дуже зручно.

Служба у миротворчій місії ООН – це повна втрата своє реальності, але незамінний досвід

Що я можу побажати тим, хто хоче потрапити у миротворчу місію? Наважитись! Це не просте рішення. Треба розуміти, що ти на рік чи два лишаєш свою реальність. Це втрата певних соціальних зв’язків. Мене не було вдома чотири місяці, зараз я прилетіла на три дні. Так, цього мало. Це треба розуміти. Є певні ризики. Але дуже допомагає підтримка родини.

І звісно, треба вивчати англійську мову. Навіть високий рівень знання мови не гарантує того, що ви відразу всіх будете розуміти, адже у цій місії багато британців та ірландців, і їхня англійська дуже своєрідна та на початку незвична для сприйняття на слух. А ще потрібна письмова англійська для написання рапортів.

Довідково : Миротворчий контингент ООН перебуває на Кіпрі з 27 березня 1964 року.

На сьогоднішній день у складі національного персоналу миротворчої місії під егідою ООН на Кіпрі служить 1 військовослужбовець Національної гвардії України та 6 поліцейських Національної поліції України, з яких 2 жінки.