В Україні немає жодного туристичного проекту, який відповідає міжнародним стандартам

Заступник міністра мінекономрозвитку розповів, які регіони в Україні потрібно розвивати в першу чергу, з якими країнами йде співпраця у туристичній сфері, а з якими планується прийняти безвіз.

Україна має великий потенціал, і володіє практично всіма курортними ресурсами: природними термальними водами, гідроресурсами, лікувальними грязями, хвойними змішаними лісами і морським узбережжям.

При цьому розвиток в'їзного та внутрішнього туризму здатен внести значний вклад в соціально-економічний розвиток країни. Він підштовхує до розвитку і інші галузі економіки, і, в першу чергу, однією з найбільш високодохідних – сфери послуг. Завдяки нашому географічному положенню і наявних природних багатств є всі можливості для екологічного, спортивного, паломницького, етнографічного, сільського, гастрономічного та багатьох інших видів туризму.

Про сьогодення і майбутнє туризму в Україні, а також про найбільш популярні і незвичайні маршрути розповів в інтерв'ю ТСН.ua заступник міністра економічного розвитку і торгівлі України Михайло Тітарчук.

– Яка взагалі зараз ситуація с туризмом в Україні? Українці нещодавно отримали безвіз, як це може вплинути на туристичний потік саме в нашій країні? 

– В Україні взагалі ситуація з туризмом дуже позитивна. Нарешті уряд прийняв середньостроковий план 2017–2020, де чітко прописано, що одним з пріоритетів є розвиток туризму. 

Туризм – це економіка, інновації, нові можливості, нова інфраструктура. В країнах, де працює сфера туризму добре розвинена, вона може генерувати до 10% ВВП. В уряду є чітке розуміння, що ця галузь – це і є економіка. І держава має формувати правильну політику, тобто правила гри, де бізнес, туроператори та турагентства почували себе зручно, і ми максимально робили одну справу.  Туризм – це також просування України у світі. Сьогодні туристи заново відкривають для себе Одеську область, Херсонську та Азовське море. Крім того, розвивається туризм у містах: не тільки у Києві, Львові та Одесі, а ще й у Чернівцях, Харкові, Полтаві та Чернігові. 

Безвіз – це дійсно зручно. Якщо ти всі умови виконав, ти купуєш квиток і полетів, я думаю, що це супер. Це також плюс, тому що, він дає можливість отримати безвізовий режим і з іншими країнами. Наприклад, з країнами Латинської Америки.

Я долучився до команди Мінекономрозвитку наприкінці 2016 року. Оди із п'яти напрямків, за які я відповідаю – туризм. Те, що уряд поставило це як пріоритет – дуже добре. Звичайно, проблеми є, вони є в кожній країні, але щоб зрушити це, цим необхідно займатися. В кожній обладміністрації, є представник, який відповідає за певний регіон. У нас є Нацрада, де я є головою Ради міст та регіонів і практично з кожен місяць ми зустрічаємося. Я бачу загальну картину, що в Україні в цілому, що по кожному регіону, є позитивні зрушення, є успішні проекти.

Вилкове, наприклад, 25 років там не було дороги, тому туди ніхто не їздив. Прийшов новий губернатор, поставив чіткі завдання та пріоритети, президент підтримав і за 2,5 місяці зробили цю дорогу. Мої друзі з Одеси протестували її на велосипедах і сказали, що супер і можна їхати. Взагалі, дорога дає збільшення туристів, які хочуть десь поїсти, відпочити, а може і взагалі залишитися. Тому, це є гарний приклад співпраці з місцевою владою. 

Коли кажуть, чому Київ щось не робить, це не відповідає дійсності, він звичайно має допомагати, але все на місцях. Зараз у нас триває процес децентралізації, він успішний у деяких областях. Якщо місцева влада правильно вкладе гроші, наприклад, у дороги, вони отримають інвестиції. Турист – це інвестиції.

Кіпр вкладає 20 млн євро в промоцію, а отримує дохід 2 млрд. Є цифри, є логіка, і це працює. Грузія – розміром з територію Одеської області, бюджет приблизно 15 млн. У нас, перший рік ми отримали нарешті бюджет 30,5 млн грн. (приблизно 1 млн євро), це невелика сума для України, але це перший бюджет, який ми отримали. Потім ми стикнулися з бюрократичною машиною, коли була постанова 710, що забороняла витрачати кошти на виставки і промоції. Ну от логіка така. Завдячуючи першому віце-прем'єр міністру Степану Кубіву, ми нарешті перевернули цю машину і отримали дозвіл. Зараз думаємо, як правильно її використати. У нас планується у вересні Міжнародна туристична інвестиційна виставка у Києві. У нас також у жовтні запланована власна виставка з туризму в Україні, де будуть представлені багато країн. Проблема в тому, що у нас немає консолідації. Тобто, коли ми презентуємо Україну, у нас регіон в одному місці, туроператор в іншому, авіаперевізник ще в іншому. Зараз у нас інша концепція і у нас тепер один стенд, один бренд, щоб всі розуміли, що це Україна, і вже там представлені і регіони, і туроператори, і турагентства, і авіакомпанії – це все під парасолькою держави. Це, насамперед, оптимізує використання коштів, тому що, коли місцева влада презентує себе на виставці, то це для них навантаження, а коли все це в групі, набагато легше.

– Як щодо туризму у Тернополі, Ужгороді, Чернігові та інших містах, які не дуже популярні. Відомо, що Львів та Одеса визнані головними туристичними містами України. 

– На сьогоднішній день Львів відвідує приблизно 3 млн, а Одесу — 5 млн, і це, дійсно, два найпопулярніші міста України. 

– Як планується розвивати інші міста та курорти? Є якийсь план щодо них та які це саме міста? 

– У нас фактично свій ресурс і ми промотуємо кожен регіон на виставках. Також ми максимально підсилюємо обласні адміністрації у сфері туризму, тобто коли раз на місяць робимо раду міст та регіонів, то це не просто зібралися і показали, як у нас все добре і класно, а ми намагаємося ще долучити представників бізнесу та вирішити питання інфраструктури. Наприклад, у нас виникло запитання сполучення Львів-Одеса — от як дістатися з одного міста до іншого? А ніяк. Поїзд 13 годин, літака немає, автовагонів також немає. Ми зараз підняли питання і хочемо влітку запустити автовагони, ми зараз відпрацюємо, як цей алгоритм правильно впровадити, але є вже позитив. Ми хочемо зробити так, щоб українець, або іноземець мав змогу замовити та отримати цей сервіс і потім уже, наприклад, в Одесі він буде їздити на авто. Що стосується авіасполучення, то зараз ведуться перемовини, оскільки питання дуже важке. Там є дві частоти і вони зайняті, тому ми шукаємо можливості дати частоти іншим компаніям, що запустить на літній період рейси.

Що стосується регіонів, ми коли зустрічаємося, обираємо різні міста. Коли я долучився, це був Львів, Одеса, Тернопіль і зараз Волинь (Шацькі озера). Ми коли зустрічаємося зразу визначаємо проблеми: що там з дорогами або треба готелі. Щоб люди їздили, ми робимо різні програми. Наприклад, ось зараз ми плануємо, якщо вдасться, на Півдні України, як у фільмі "Золотой теленок" – "Ударить автопробегом по бездорожью". Взяти, наприклад, такий собі кортеж і вирушити у таку експедицію, там з дронами, щоб було відео, і все це просувати. Є багато волонтерів, які їздять наприклад в такі міста, про які ми і не знаємо. Тобто, ми намагаємося максимально отримати цю інформацію і давати від себе, оскільки у нас є відповідні ресурси.

– Вам завжди вдається з місцевою владою знайти спільну мову?  

– У них немає виходу (сміється). Дивіться, влада є різна. Є, наприклад, голови, які розуміють, ось візьмемо Львівську область, там не треба нічого розповідати, вони самі все розкажуть і краще навіть їм не заважати. А, наприклад, Херсонська область, з моєї інформації, чомусь немає бюджету на промоцію свого регіону, хоча, у цьому регіоні є єдина пустеля в Україні, та багато чого ще цікавого. Ми намагаємося донести до губернаторів, що "За вас ми це не зробимо! Це ви маєте робити". 

– Так, вкласти гроші, проте, отримати потім набагато більше. 

– Так, при тому, що невеликі гроші вкласти. Чернігівська область завжди максимально брала участь у виставках. Ці всі виставки дуже необхідні. Тому що туристичні агенції зі всього світу звертають увагу на українські напрямки, та починають проонувати їх своїм клієнтам. Люди бачать Україну і що тут безпечно. Ось провели "Євробачення", у результаті дуже позитивний звіт про безпеку та на якому рівні все було зроблено – найкращому. При тому, що у нас є гібридна війна на Сході.

Простий приклад – Ізраїль. Вони все життя воюють, проте у них збільшується потік туризму, вони зуміли відділити політичну частину від військової та туристичної. 

Все має бути у "пакеті". Якщо говорити про Одесу, то це наша Бессарабія, і можна поїхати ще у Миколаїв, Херсон. Якщо це Львів – це, звичайно, Закарпаття, Ужгород. Туристи різні, якщо брати Європу, то їх більше цікавить історія. Якщо взяти Туреччину, важливо прив'язати з їхньою історією, наприклад, у нас це може бути Аккерманська фортеця, вона найбільша та просто унікальна. Тобто, такі історичні події треба об'єднувати. Якщо ми говоримо про Китай, навіть попри спрощення у візовому режимі, лише 20 тисяч громадян КНР відвідало Україну, ми питаємо "Чому?". Китайців цікавить більше промисловий туризм, вони хочуть їхати до Кривого Рогу, Дніпра, на якісь заводи, певні фабрики. Тобто, все це необхідно використовувати. Наприклад у Запоріжжя була рекламна кампанія, і приїхав представник і зробив презентацію, то там не тільки промисловість, там багато чого є.

У нас великий потенціал, і ми володіємо практично усіма курортними ресурсами. По-перше, це природно-мінеральні термальні води, це гідроресурси, це лікувальні грязі, хвойні змішані ліси, морське узбережжя. Все є. 

Наша Бессарабія – там 18 кілометрів, просто чистий пляж, тому що там не було дороги і ті землі ніхто не позаймав. Ми розуміємо, що є проблемні зони, проте, можна створити, як у Грузії спеціальні зони. Там держава взяла і зробила певні пільги, комунікації і навіть архітектурні проекти. 

У нас, коли Радянський Союз розпався, було багато курортів, потім ми перейшли на законодавство України, і те що ми встигли там притулити, вони зараз є. Наразі в Україні існує шість державних курортів: Бердянськ, Миргород, Скадовськ, Саки, Слов'янськ, Хмільник. А є ще три місцевого значення – Знаменське, Солотвино, Косів. Все регулюється законом, де чітко прописано, що може бути державним, а що приватним. Для чого це важливо, по-перше, це врятовує територію, також не буде забруднення води та ґрунту, не буде забудівлі території, по-друге, це все буде використовуватися задля лікування.

Якщо взяти Сергіївку, це курорт, який ще за Радянських часів був добре спланований. Там приблизно 15 санаторіїв, і історично так склалося, що вони належали до Молдовської СРСР. І зараз вони їх відвідують цілий рік. Тобто, ми намагаємося радити тим же обладміністраціям та бізнесу, що, якщо ви робите, щоб використовували ті умови та клімат, який є. Закарпаття – ось взагалі супер, там і влітку можна відпочивати, і взимку, і восени. 

У нас буде зустріч щодо Волинської області, і як я сказав, Шацькі озера ми плануємо включити на рівні курортів. Але знову ж таки, ініціатива має йти знизу. Медичний туризм – це реальний заробіток для держави та місцевого бізнесу. 

– Що стосується Затоки*.  Яка наразі там ситуація? Чи продовжується будівництво "Української Ніцци" та скільки наразі залучено коштів у регіон?

– Перед тим, як говорити про Затоку, треба знати історію і взагалі що відбувалося на Півдні. На жаль, ніхто до втрати Криму не зважав на те, що відбувалося на цих маленьких курортах. Спочатку Затока, Кароліно-Бугаз, Глібовка – це були дачі і все було хаотично. А поряд із цим був курорт Сергіївка, де було все сплановано заздалегідь, і відрізняється розташуванням і якістю. Фактично ж, місцева влада почала ділити ту землю, і в Затоці, як у тому Китайському кварталі, що у Шанхаї. Коли я працював головою Білгород-Дністровського району, я не мав впливу ні на Затоку, ні на Сергіївку, хоча вони були в межах району. Ще радянська влада надала їм особливий статус. Вони підпорядковуються місту Білгород-Дністровський. Мер теж фактично не має впливу, оскільки його представників немає у сільській раді, а представники цих двох міст є тільки у міській раді. Виходила така от прогалина. Своєю чергою, голова сільради вирішував питання, як йому треба. Ви чули, напевно, скандал, що голову сільради затримали, у нього підозра була, що вони там землю розпродавали. Там все розпродали, не було ні каналізацій, ні планування, державні готелі просто спалювали, а на їхньому місці з'являлися якісь будівлі, там був просто хаос.

Що трапилось далі? У Затоку пішли, бо там зручне розташування. З'явився тоді інвестор, це ще до мене було, і на рівні сільради вони домовилися, що збудують дорогу на 12 км. Мегапроект планувався. І тоді, я так розумію, між бізнесом і місцевою владою виник конфлікт. Ну зрозуміло, що там стояли гроші, щось не поділили. Після того, як було побудовано 30%, місцева влада блокує проект. Все зупинилося. 

Але проблема в чому, зняли тимчасово голову сільради, потім депутатів, затримали секретаря, який замовив естонського адвоката. Тобто, там реально безвладдя. Як і з ким там спілкуватися, коли є безвладдя? Коли я ще був головою, приїхав туди з бізнесом і кажу "Хлопці, ось у вас проблеми з дорогою, сміттям. Давайте вирішимо їх комплексно". До мене тут одразу запитання: "Вы чего сюда приехали? Вы кто, Затока никому не подчиняется". Я їм кажу, що мій роботодацець – це президент України і Затока це в межах району, тому інтереси громадян – це для мене важливо в першу чергу. Суть яка, є податок на туриста – це 1% – я пропоную домовитися та підписати меморандум і всі гроші, які будуть зароблені за сезон, ми витратимо на інфраструктуру. Не спрацьовує. Бо цей весь бізнес розділений.

Вирішення проблеми я бачу, коли пройдуть вибори, проте, і це не вирішить питання, оскільки населення приблизно тисяча людей, привезуть 500 людей з Одеси, і вони проголосують за того, хто має бути. Єдина можливість все це вирішити – це децентралізація, тоді і з'явиться влада, і можна буде щось вже планувати. 

Наша робоча група створена для того, аби почути, що там взагалі відбувається, як можна мінімізувати ризики і зробити так, що, якщо там вже є певний план і гроші вкладені, домовитися, чи інвестор добудовує, та надати можливість, щоб все спрацювали. Нам конфлікт не потрібен.

– Зараз йдуть якісь переговори?

– Нашу робочу групу створено в квітні, якщо все буде добре, наступного тижня ми плануємо зібратися вперше в Одесі. Але я думаю, що там дійсно буде хаос. Там два секретарі – Барановська і Вернигора, які представляють різні угруповання. І нам треба якось вирішити багато питань і вести з кимось діалог. А від всього цього страждає Україна, турист та район, тому що немає надходжень.

– Тобто зараз немає сенсу інвестувати кошти, тому що немає з ким вести діалог і відбудовувати район?

– Зараз одеський губернатор вирішив, що Сергіївка є одним із пріоритетів. От куди б я вкладав би гроші – це у Сергіївку. Там все добре зроблено, просто треба трохи покращити. Якщо йти далі від Сергіївки, там є село Курортне, там взагалі просто необхідно взяти ділянку і її відпрацювати – прокласти комунікації, зробити дорогу, можливо, якусь зону для готелей тощо.

– За які кошти все це буде відбуватися? 

– Якщо ми кажемо про децентралізацію, то цим займається громада, яка зацікавлена тим, щоб у них був бізнес. Тобто, якщо це дорога державного значення, то так, цим займається держава, але ініціатива має йти знизу. Ви правильно кажете, ми можемо зробити, як пілотний проект, і тоді у влади не буде виходу, але там є влада і нормальний глава обладміністрації, там все є. Нам просто треба домовитися і також зробити багато змін на законодавчому рівні, а якщо це закон – це рівень Верховної Ради, і це вже може трохи затягнутися. Але ми плануємо взяти якусь зону і якісно відпрацювати, на прикладі Грузії, Туреччини та Ізраїлю.  

– Скільки коштів вкладають в інфраструктуру та для популяризації українських курортів (іноземних інвестицій та з держбюджету)? 

– Мені важко буде вам сказати, але я знаю, що держава отримала прямих інвестицій за 2016 рік – 4,4 млрд грн. З них, яка саме сума на туризм, я не можу сказати, але не думаю, що багато. Якщо ми кажемо про інфраструктуру, то в мене немає даних, окрім цього естонського інвестора. Але з турецького боку є зацікавленність, і вони бачать, що можна робити тут готельні комплекси. Не так, що збудувати готель і все, а треба аквапарк зробити та інше, щоб всі могли приїхати родиною. От, можливо, таке з'явиться, тому що на таких радах регіонів турки вже брали участь.

Прикладом інвестицій є дорога до Вилкового Одеської області. Це вже на міському рівні. Тут можна дивитися по-різному, з одного боку дорога – це інфраструктура, а з іншого – туризм.  

– З якими країнами наразі йдуть переговори щодо підписання угод у сфері туризму та курортів і що під цими договорами мається на увазі? Відомо, що нещодавно була зустріч з послом Шрі-Ланки та планується провести спільну маркетингову кампанію у сфері туризму, також активізується двостороннє співробітництво з Уругваєм.

– Коли я долучився, у нас була така проблема, що не було якоїсь такої синхронності. Може, це історично так склалося, тому що туризм лише два роки у Мінекономіки. Не було послідовності, і ми взяли країни, до яких найбільше українців подорожують. Одне з таких місць – це Туреччина (1 млн туристів). Сім років робоча група не зустрічалася, ми її створили, завдячуючи також послу, і я був у кінці квітня і кажу: "Михайле, давайте її зробимо". Мені сказали: "Давайте". І ми підняли дуже багато питань. По-перше, у нас запрацювала система ID-карток. Для українців, в принципі, це не суттєво, але для турків це важливо. Наша статистика, за 2016 рік – 1 млн українців (це ми вже у топ-7 заходимо) до Туреччини, а турків до України в'їхало 200 тисяч – теж не мало. Але зараз у Туреччини є більше можливості відвідувати, тому що, не у всіх є закордонні паспорти, але є ID-картки. У нас у неділю до Туреччини курсує 184 рейси і це дуже серйозний потік. Тому ми очікуємо збільшення туристичного потоку звідти. 

Ми також підняли питання, щоб українського туриста ідентифікували. Тому що, було на жаль, що Росія, Білорусь, Україна – всі разом. Ми домоглися підписання меморандуму, де в кожному готелі має бути українське телебачення. Якщо готель входить до топ-5 і там є українці – він зобов'язаний повісити український прапор. Чорне море нас не роз'єднує, а об'єднує. 

З Грузією ми зараз також відпрацьовуємо зустріч робочої групи у складі міжурядової економічної комісії. 

Я також підняв питання співробітництва з країнами Латинської Америки. У нас безвіз ввели вже з Бразилією, Аргентиною, Чилі, Перу та Парагваєм. До Колумбії зараз треба віза, Венесуела та Еквадор – необхідні візи.

У нас є певні інтереси щодо інвестицій, щодо їхнього захисту та щодо туризму – це та тема, яка цікава усім. Ми підняли питання з Мексикою і Аргентиною. У нас має відбутися урядова комісія у жовтні, і аргентинці хочуть їхати сюди.

Меморандум – це те, де ми відкриваємо певні можливості, тобто лібералізація. 

От як з Китаєм ми вирішили питання. Вони можуть заповнити електронну форму у Борисполі та Одесі і отримати на місці візу – це дуже зручно. Також раніше віза коштувала 130 доларів, тепер 65, але з тим, що подається анкета, виходить десь 85. 

Ми максимально відновлюємо зв'язки. Тема туризму всім цікава. Багато українців їздять до Латинської Америки. Наприклад, в Аргентині десь 1 млн українців живуть. Тобто спочатку розвивається туризм, а потім можна переходити на економічні відносини. Наше завдання було максимально відновити зв'язки. На жаль, не всі посольства є в Україні, була ось можливість у Польщі і ми зустрілися з послом Колумбії і Перу, і все пройшло дуже позитивно. Вони писали нам листи і торговий аташе Перу має приїхати сюди.

– Які ще плануються зустрічі і можливе підписання меморандумів? 

– На сьогоднішній день, це Аргентина, Мексика, Перу, Колумбія, і ми плануємо також відпрацювати робочі групи з Грузією, Азербайджаном та Казахстаном. Тому що країни СНД швидше приїдуть до нас. 

Ми підняли питання запуску відновлення Чорноморського круїзу. До початку війни він працював. Це ж класно було: Одеса, Варна, Константа, Стамбул, Батумі, Баку. Супер. Людина може відвідати одразу декілька куточків. Тим паче, зараз безвізовий режим у українців. І знову ж це реклама для українських портових міст. Просто треба все це робити та відновлювати.

– А щодо Шрі-Ланки. Планується провести спільну маркетингову кампанію у сфері туризму, що це таке? 

– Одразу ставлю запитання: "А що ми отримаємо?". Як буде з безпекою, які пільги можуть бути. Зрозуміло, що ми будемо стимулювати їхню економіку, звісно все це плюс, подорожувати – це добре, але потрібно, щоб динаміка і у зворотному напрямку йшла. 

–  Мінекономрозвитку впровадило програму лояльності "Турист України". Що це таке? 

– Ми тільки підписали меморандум, вона поки що не функціонує, але ми плануємо її запуск вже найближчим часом. 

Що таке взагалі "Турист України" – це інструмент народної дипломатії у туризмі, який мотивує людей більше подорожувати країною. Він розрахований, як на українців так і на іноземців. У нас підтримка ПриватБанку, Visa, Національної туристичної організації з метою створення національної програми лояльності "Турист України". Якщо технічно, ти просто встановлюєш додаток на телефон і формуєш спільноту. Це об'єднання людей на тій хвилі, що необхідно подорожувати. Ми хочемо все це консолідувати під одну програму, підняти рівень культури і толерантності. 

Ця програма також дає економічне зростання. З одного боку є турист, з іншого – бізнес, який у ньому зацікавлений. Якщо у цій програмі є представники певного бізнесу, це буде означати певний пункт якості. Таким чином, ти можеш отримати якісний сервіс, готель тощо. Ми формуємо туристичні продукти і пакети.

І найголовніше, ми йдемо по політиці безготівкового розрахунку. Це дуже зручно буде і для іноземців, просто необхідно встановити додаток, ввести дані своєї картки і все. Там буде повний перелік готелів та подорожей.

Ми виступили як ініціатор, проте, технічно нам мають допомогти ПриватБанк та Visa, оскільки у них є база, люди і можливість. 

До речі, ми ще зараз працюємо над брендингом кожного регіону. В Одесі це, наприклад, якір. Є одна Україна, проте в ній треба розділяти окремі регіони.

– Цікавить також питання співпраці з приватними підприємствами для модернізації інфраструктури в Україні. Львівщину обрано регіоном для реалізації пілотного проекту державно-приватного партнерства. Як це виглядатиме на практиці? 

– Насправді, у нас дуже багато проектів в Україні, але, на жаль, немає поки що тих, які відповідали б міжнародним стандартам та категоріям. Ми обрали чотири області: Одеську, Миколаївську, Львівську та Херсонську. Львівську та Одеську я вже відвідав. Ми зустрічалися з головою облдержадміністрації, аби зрозуміти, які у них є наразі проекти, які могли б зацікавити іноземного інвестора. Наприклад, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) – це найбільший інвестор в Україні, вони вклали приблизно 12 млрд. Ми хотіли відібрати реальні проекти, щоб потім максимально їх пропонувати інвесторам. Щоб все це було відпрацьовано, але, щоб ви розуміли, партнерство це не просто меморандум підписаний на 3 сторінки, це 500 сторінок. Це реально важка робота і проект від 5 до 50 років. У Туреччині запрацював державний проект партнерства 10 років тому. Щодо гарантій, якщо це держава – це вже гарантія, якщо міжнародний інвестор, то це вже виходить на політичний рівень. Якщо говорити про ЄБРР, то тут держава автоматично підтримує, тому це серйозний гравець. Також все це можна поєднувати і з соціальною сферою. Наприклад, може бути лікарня занедбана, прийде інвестор і може сказати, що бере її та вкладає у неї кошти. Якщо це стосується туризму, то можна відбудувати і готель. 

Ми створили міжурядову комісію про державне партнерство з Туреччиною, вони приїжджають сюди вже на початку липня. Тому, ми хочемо взяти їхній.

– А що стосується приватного сектору, який займає значну частину українських курортів. Та сама Затока і Сергіївка. Чи буде якось регулюватися це, оскільки готелів там дійсно мало, і в основному доводиться зупинятися у бабусь, які просто здають свої будиночки та житло. Це можливо?

– Взагалі ми йдемо по процедурі дерегуляції, але зараз ми відпрацюємо законопроект про туризм, де підняли питання категоризації готелів. Бо, наприклад, зараз діє дуже застаріла система. Ми хочемо її відмінити та запровадити правильний регулятор, аби допомогти бізнесу. Якщо там три зірочки, то турист має розуміти, що там дійсно всі три зірки, і вони мають бути за них відповідальні. Як прокоментувати приватне, це дуже важко, бо кожен може здавати свою дачу, лазню, тому це залежить вже від людей, якщо вони хочуть, вони можуть піти туди. Тому, я вважаю, що це має контролювати місцева влада на місцях та податкова.