«Важко сказати, яким вироком для вбивць моєї дитини я був би задоволений», — батько Каті Гандзюк

На архівному фото — Катерина Гандзюк з батьком Віктором Гандзюком, 11 травня 2018 року.

Рік тому на радницю міського голови Херсона Катерину Гандзюк вилили літр сірчаної кислоти. За три місяці вона померла у лікарні. 

Громадське поїхало до Херсона, аби поговорити з батьком Каті Віктором про рік без доньки, розслідування, непокараних замовників та зустріч із президентом.

Спершу поліція кваліфікувала злочин, як хуліганство, потім назвала умисним вбивством. Розслідування встановило підозрюваних виконавців та організатора злочину: Микиту Грабчука, Володимира Васяновича, В'ячеслава Вишневського, Віктора Горбунова і Сергія Торбіна. Вони визнали провину та пішли на угоду зі слідством, отримавши від 3 до 6 з половиною років позбавлення волі.

Підозрюваними співорганізаторами злочину, за даними слідства, є Ігор Павловський та Олексій Левін, а замовником — голова Херсонської облради Владислав Мангер. Ігор Павловський перебував під вартою, втім нібито через погане самопочуття його відпустили під домашній арешт, а згодом взагалі залишили без запобіжного заходу. Олексій Левін утік ще на початку розслідування та зараз перебуває у розшуку. Владислава Мангера арештували, він вийшов під заставу та зараз носить електронний браслет. Справу щодо нього об’єднали зі справою Левіна та призупинили у зв’язку з розшуком останнього.

Рідні та друзі Катерини Гандзюк вважають, що до злочину причетні також екс-очільник ОДА Андрій Гордєєв, його заступник Євген Рищук та правоохоронці, які допомагали тікати Левіну.

Чим жила Катя?

Три речі її цікавили понад усе: політика, книги та подорожі. Вона була незадоволена корупцією, кланово-феодальним устроєм, який склався у багатьох областях і зокрема в Херсонській, експансією Росії в Україну. Її хвилював конфлікт на Донбасі, проблеми в Криму. 

Вона була доволі активною на обидвох Майданах. На перший їздила, попри те, що була ще зовсім юна. Казала: «Тату, моє місце там!». Так само Катя була і на Євромайдані. 19-го лютого, коли все палало, я подзвонив їй і запитав, як у неї справи. Вона сказала, що готується до заліку, а в цей час, як з’ясувалося потім, Катя була серед вогню, допомагала перев’язувати хворих неподалік готелю «Козацький», бачила, як горів Будинок профспілок. 

А наcтупного дня вона отримала інформацію, що «русский мир» намагається захопити в Херсоні владу і повернулася.

Друзі Каті пригадували, що коли говорили «Катя і Херсон», одразу розуміли, що це про Катю Гандзюк.

Херсон — її рідне місто. Катя була не тільки активісткою, а й чиновницею високого рангу. Вона розуміла всі підводні камені херсонської політики. Була здатна об'єднувати навколо себе передових, відданих Україні людей. І цим створювала певний дискомфорт в обласній владі. Була дуже невигідна і незручна.

Коли почалися напади на активістів, Катя казала: «Тату, я можу бути наступною». Вона намагалася не бути одна ввечері, могла їхати в Київ з Миколаєва. Але так сталося, що на неї напали вранці. Ні Катя, ні я не могли подумати, що це станеться саме в цей час, коли багато людей навколо. Очевидно нападники це врахували. Вона виявилась беззахисною. 

Які у вас були перші думки?

Що з очима? Я розумів, як лікар, що якби потрапило в очі, то вона залишилася б сліпою. Вона могла померти у перший день, тому що сірчана кислота токсично діє на нирки, могла бути гостра ниркова недостатність та больовий шок. Тому в перший день я думав про медичні питання і під вечір — про відправку її в Київ.

  Батько убитої Катерини Гандзюк — Віктор Гандзюк, Херсон, 29 липня 2019 року Фото: Софія Омельченко/Громадське

Вона тоді називала конкретних людей, яких підозрювала у замовленні нападу?

В неї не було сумнівів: Владислав Мангер (голова Херсонської обласної ради — ред.), Євген Рищук (ексзаступник голови Херсонської ОДА — ред.) і Андрій Гордєєв (ексочільник Херсонської ОДА — ред.). 

Прізвища Павловського та Левіна звучали в нас у палаті вже на другий тиждень після нападу. Левін — професійний кілер, Павловський теж людина криміналізована, яка у своєму житті принесла не одне горе.

Під час судових засідань лунали фрази про те, що фігуранти злочину проти Каті хотіли лише завдати їй фізичного болю, але не вбивати.

Багато з представників правоохоронних органів говорять, що виконавці нібито не знали, що така кількість кислоти може вбити людину. Але, на мій погляд, вони не думали про це. Їм сказали, що треба вилити літр кислоти і заробити гроші і їм було байдуже, що станеться з Катею.  

Мене переконували, що спочатку їй хотіли переламати кістки рук та ніг. Це що? Вбити чи завдати болю? Чим ламати? Ломом? Очевидно вбили б. Я не думаю, що Мангер чи Гордєєв не розуміли, що літр кислоти призведе до смерті.

А що стосується прокурорів — вони сказали, що якби хотіли вбити — то стріляли б. Вони з таким способом вбивства не стикалися, в Україні це не розповсюджено і прокуратура не намагалася доводити вбивство. Мені сказали, що експертиза не зможе довести, що така кількість кислоти точно призведе до смерті. Тому прокуратура замінила статтю з убивства на нанесення тяжких тілесних ушкоджень.

Акція «Хто замовив Катю Гандзюк?» біля Адміністрації президента з вимогою вимагають розслідувати вбивство Каті, Київ, 15 квітня 2019 року Фото: Богдан Кутєпов/Громадське

Катя в лікарні говорила про те, що в її замовника «у шафі є погони».

Вона говорила це в тому сенсі, що поліція протидіяла розслідуванню. Я знаю, що слідство не велося перші дні. Перший день — хуліганство. Слідча група по різному оглядає місце при хуліганстві і при замовному вбивстві. 

Багато людей приїхали того ж вечора у Херсон, були акції і вже тоді почалося слідство за іншими статтями. 

Потім — приїзд Луценка в лікарню. Він пообіцяв, що справу передадуть в СБУ. Але того ж дня поліція упіймала якогось Новікова — людину, яка не була до цього причетна. Спеціально, щоб не віддавати справу в СБУ. 

Кожен рух у слідстві — після чергового копняка. І це триває досі. 

Візьмемо Левіна. Ми знали про нього на третій тиждень. Через кілька днів після того Левін утік. Але слідство його не шукало, якщо я не помиляюся, до грудня. Потім оголосили в український розшук і до травня не оголошували в міжнародний. Тобто майже рік минув. А зараз зупинили справу, тому що кажуть, — треба розшукати і затримати Левіна. 

А хто заважав його шукати у вересні, жовтні, листопаді, грудні? За інформацією наших джерел, йому допоміг утекти Артур Меріков — начальник обласного управління внутрішніх справ. От вам і «люди в погонах».

А той же Павловський. Тільки коли Катя померла і активісти писали гасла на його будинку, кидали димові шашки, його заарештували. 

Потім вийшов фільм «Слідства.Інфо» «Системне вбивство». І мені здавалося, що після цього Павловського засудять. А потім кажуть, він важко хворий. І це казали прокурори, працівники СБУ. Йому поміняли статтю. І що ми бачимо? Абсолютно нормально виглядаючи, він сидить на футболі.

Один з фігурантів справи про вбивство активістки Катерини Гандзюк Ігор Павловський (в центрі) із адвокатами під час засідання Шевченківського райсуду, Київ, 24 квітня 2019 року Фото: Синиця Олександр/УНІАН

Прокурори сказали, що ми мусимо укласти угоду зі слідством, бо інакше не буде шансів притягнути замовників, а справа виконавців розтягнеться на роки і невідомо, чим завершиться. 

Але нас обманули люди з прокуратури. Вони без нашого погодження змінили статтю обвинувачення замовникам. Вони з убивць стали тими, хто просто хотів налякати. 

Під час оголошення вироку виконавцям злочину та організатору, ви не приїхали до суду, назвавши процес спектаклем. Чому?

Все зводилося до зачитування вироку. Одна справа — підписати щось у прокуратурі, а інша — бачити ці зухвалі обличчя, які не розкаялися, сміються тобі в очі, глузують з тебе, п'ють кока-колу, їдять пиріжки. 

Прокурори зацікавлені в тому, щоб угода була підписана, тож на такому суді прокурор трансформується в адвоката. Встає і починає з радістю та ентузіазмом розповідати, які вони хороші. Як їх обманули, як вони воювали, які у них хороші діти. 

Це важко слухати. Якось я перебив прокурора, кажу: «Припиніть. Хоч при батькові цього не кажіть. Це ж убивці, це звірі, це ж кати».

Батько убитої Катерини Гандзюк Віктор Гандзюк показує дитячі фотографії Каті, Херсон, 29 липня 2019 року Фото: Софія Омельченко/Громадське

Терміни від 3-х до 6-ти з половиною років позбавлення волі, які отримали виконавці злочину, визнавши свою провину, наскільки вони справедливі?

Ми живемо у цивілізованому суспільстві, у нас немає смертної кари і, безумовно, за наших демократичних законів, ці люди мали би бути ізольовані від суспільства пожиттєво.

Банда, яка була сформована керівниками області для рекету, для відбивання земель, спалювання лісів, захоплення санаторіїв, інших своїх підлих справ. Розумієте, Левін — професійний убивця. 56 нападів на далекобійників з крадіжкою і вбивством, доведена участь у 15 вбивствах. Людина сидить у тюрмі, за законом Савченко виходить, і за кілька місяців його беруть помічником депутата обласної ради. З чого б це?

Замовників троє: Мангер, Рищук і Гордєєв. Мангер був членом партії «Батьківщина», а Рищук і Гордєєв — «Блоку Петра Порошенка». Напевно вони були відповідальні за проведення передвиборчої кампанії на Херсонщині.

Я розмовляв з Порошенком і казав, що люди, які мають такі серйозні підозри повинні піти з політичної арени. Я йому казав, що якщо ці люди підуть — це додасть йому балів. Але він не послухав мене. 

Я думаю, що і Луценко, і президент, і Грицак знали і знають, хто замовив Катю Гандзюк.

  Підозрюваний в організації вбивства Катерини Гандзюк Владислав Мангер (праворуч) під час засідання суду, Київ, 2 квітня 2019 року Фото: Богдан Кутєпов/Громадське

Чи зустрічалися ви з президентом Зеленським?

Так, я написав пост, він мені відповів і через кілька днів ми зустрілися в Адміністрації президента. Зустріч була обнадійлива, і мені здавалося, що президенту вистачить політичної волі, щоб довести справу до кінця. А менше ніж через місяць справа зупиняється. Як можна довести до кінця те, що не розслідується?

Вам погрожували?

Взимку. Коли Мангеру оголосили підозру. Мені дзвонили та мовчали в трубку. А ще — запрошували на зустрічі, де нібито мали дати інформацію по годинах — хто і як це зробив (організував та скоїв напад на Катерину Гандзюк — ред.). 

Потім з’ясували, що то були люди, пов’язані з Мангером. І головне — за мною слідкували. Зазвичай це було на кладовищі. Я приїздив до Каті, і з’являлась машина. Коли я їхав з кладовища, вона супроводжувала мене, роблячи різні реверанси. Змушувала плестися зі швидкістю 15 кілометрів на годину. Або їхала за мною. Я набирав до 90 км/г, — вона теж. Скидав до 20 км/г — вона теж скидала. Це тривало, поки ми не звернулися із заявою у слідче управління СБУ.

Звідки у вас сили та мотивація?

По-перше — це пам’ять про Катю. І я хочу, щоб торжествувала справедливість.

Батько убитої Катерини Гандзюк — Віктор Гандзюк, Херсон, 29 липня 2019 року Фото: Софія Омельченко/Громадське