Владимир Миколаенко: Я не могу обвинять людей за их партийность

Владимир Миколаенко уже год руководит Херсоном. Подводя итоги своей работы, он много вспоминает о тяжестях, которые пришлось пережить украинскому народу — война, экономический кризис, аннексия Крыма.

В интервью "Херсонским вестям" городской голова рассказал о жизни города, о работе с депутатским корпусом, о существующих проблемах и путях их решения, а также о многом другом.

— Вы уже год руководите городом, сначала, как и.о. городского головы, теперь как полноценный мэр. Подведите итоги своей деятельности, что Вам удалось сделать за этот год, а что не удалось?

— 28 лютого я вдома, ввечері, сам для себе підводив підсумки, щоб зрозуміти, які результати. Я не пригадав жодного спокійного дня, постійні проблеми, постійні стреси. Ми пригадуємо, що відбувалось у нас у березні минулого року – захоплення Криму, потім події на Донбасі. Величезна хвиля переселенців, до нас кожного дня приїздило порядку сотні людей, які вимагали нашої турботи та допомоги. Після цього загибель наших хлопців під Іловайськом. Два тижні тому ми щодня ховали земляка. Страшні часи зараз, в які ми живемо. 21 століття, Україна знаходиться у стані війни, на її території знаходяться окупанти. Дуже важно було працювати у цьому році. Важко тому, що ми розуміли, що знаходимося на новому кордоні, на кордоні з РФ, тимчасовому кордоні, я впевнений, але врешті-решт Херсон повернувся до свого історичного призначення – місто-фортеця.

Я з гордістю та величезною вдячністю хочу сказати спасибі нашим громадянам, які дуже чітко, одні з перших, заявили, що Херсон – це Україна, а не псевдо-республіка. Херсон патріотичне місто, яке бореться за свободу, за незалежність, за соборність нашої країни. Це головна заслуга всіх нас. Той дух патріотизму, той сигнал суспільства, що ми хочемо жити в Україні, в вільній країні. Не хочемо ніякої Російської імперії, безправ’я, рабства. Ми вже ходили строєм, ми бачимо, що відбувається зараз в Росії. Нам не потрібна диктатура. Дуже важкі часи – і війна йде, і в економічному плані, ми бачимо, що відбувається з цінами, що відбувається з гривнею. Не залучаються інвестиції, йде відтік капіталу, бо бізнесмени розуміють, що коли йдуть військові дії, то краще інвестувати в інші країни. Незважаючи на все, ситуація втримується і наші громадяни бачать перспективи наступного дня. Бачать, що ми рухаємось у правильному напрямку.

— Сейчас у нас в стране новая власть, которую принято называть проевропейской, честной, свободной, в отличии от «бандитской» власти Януковича и Партии Регионов. Вы, как представитель новой власти, когда начали исполнять обязанности городского головы, обнаружили коррупционные схемы, которые работали до Вас?

— Ви знаєте, Олексій, я дві каденції був депутатом міської ради і я не можу сказати, що корупційні схеми, які там відбувались, для мене були таємницею. Ми їх бачили, ми постійно вказували на них. Коли ми прийшли, то перше, що ми зробили – це, у моєму розумінні, почали ці схеми ламати. Максимально прозоро, з залученням громадськості відбувається робота виконавчих органів. Була створена таж сама громадська рада, я ніяким чином не впливав на її створення. Величезний подив, що вони дійсно приходять і працюють. До речі, вони зробили заяву щодо Російської Федерації, що це країна-агресор, що псевдореспубліки є терористичними організаціями і запропонували розглянути це на сесії міської ради. Максимально намагаємось працювати публічно, з максимальним залученням громадськості. Я не можу сказати, що вдається робити це в усіх управліннях та департаментах, але що стосується принципових питань – громади приймає в них участь.

У нас постійно казали, що земля якимось чином розподіляється не прозоро. Я постійно дивлюсь рішення, які виносяться в сесійну залу вже після того, як вони були розглянуті профільною депутатською комісією і дають ці рекомендації. Раніше я приходив, як депутат на комісії і чиновники доповідали, а тепер для мене головне – чи підтримала депутатська комісія, чи є зауваження інших комісій. Я переглядаю ці документи після того рішень комісій, якщо є дві чи три комісії, котрі проти, то я починаю дивитися чому воно так, вникати та розбиратися з цим питанням, а якщо я бачу, що комісії підтримали, то взагалі не втручаюсь ніяким чином. Це дуже важливо, що не було ніяких звинувачень і ресурс зараз в місті залишився таким, що розподіляти практично немає чого. Я зараз акцентую увагу керівники департаменту, щоб всі вільні земельні ділянки виносились на аукціон, щоб ми не роздавали, як завжди було, а виносили на аукціон і наповнювали наш бюджет. Можливо, зараз не найкраща ціна, але місто потрібно жити, вирішувати свої проблеми, бо їх, у цьому році, стало ще більше. Ми бачили ініціативи держави. Всі ці розмови про децентралізацію, передачу влади на місця, звелося до того, що нам передали лікарні, школи, дитячі садочки, а фінансової підтримки на ці речі ніякої не передбачено.

— Вы сказали, что сломали коррупционные схемы. Можете сказать, какие именно схемы были сломаны, в каких сферах и кто должен ответить или ответил за их создание?

— Я ж не прокурор і не керівник міліції, і не суддя, щоб виносити вирок. Мені не подобалась така велика кількість у нас тендерних комітетів, їх майже півсотні і коли ми бачили, що комунальне підприємство закупало продукцію за три гривні, інше за п’ять гривень, а хтось за 7 гривень. Ми вирішили зробити більш публічним, більш прозорим – зробити єдиний тендерний комітет, залучити туди громадськість, щоб вони не фіксували тільки результати тендерів, а щоб вони були присутні і при розробленні тендерних пропозицій. Ми ж розуміємо, що декілька «вставочок» під час тендерних пропозицій, можуть визначити переможця. Була така ініціатива, але чомусь це викликало обурення суспільства, що хочуть взяти все в свої руки, хочуть самі все регулювати. Слухайте, повірте, у мене не вистачає часу онуків і дружину бачити, не то, що вникати в тендерні процедури. Я хочу, щоб ми максимально ефективно використовували наші фінансові можливості. Після того, як по поданню прокуратури, наше рішення було скасовано, ми бачили що – скандальні тендерні закупівлі в одному з наших управлінь, коли закупалось по незрозумілим цінам. Це результат того, що є 40-50 тендерних комітетів. Як можна відслідкувати все? Не все вдається.

Хотів би знову повернутися до нашої Громадської ради. Вони теж розділені на комісії і працюють паралельно з депутатами. Аналізують документи і можуть потім сказати, що їм не подобається. Якщо чиновник не довів їм, що все в правовому полі, то моя принципова позиція – знімаємо і розбираємось, щоб у суспільства не було жодних сумнівів, що все, що відбувається – відбувається на користь громади.

— Но ведь был вопрос о продлении аренды земли депутату горсовета Виктору Шевчуку, и общественный совет выступил против него. Однако депутаты все равно поддержали вопрос.

— Тут депутатський корпус визначає і голосує. Рішення в будь-якому випадку приймає депутатський корпус, але і на координаційній раді, і на комісіях, постійно залучаємо пропозиції Громадської ради. Практично 80% того, що пропонувала Громадська рада було враховано в бюджеті і зараз депутати постійно отримують результати громадських обговорень.

— Вам не кажется, что решение Общественного совета о признании Российской Федерации страной-агрессором на уровне городского совета – это популизм? Ведь это не компетенция горсовета рассматривать такие вопросы.

— Повністю погоджуюсь, що це не наша компетенція. Ми могли б приймати такі рішення, якби Верховна Рада такого рішення не прийняла б, то для того, щоб їх підштовхнути могли би прийняти своє. Але, коли головний законодавчий орган підтримав це, проголосував, ми можемо просто сказати, що підтримуємо. Моя позиція до цих квазіреспублік і пана Путіна – ла-ла-ла, однозначна. Це хвора людина.

— Почему в мэрии на руководящих должностях все-таки осталось определенное количество чиновников времен Сальдо. Вам с ними тяжело работать или Вы боитесь того, что произойдет ситуация, как с Юрием Гречишкиным, когда он после увольнения восстановился через суд?

— Я хочу Вам нагадати десь березень минулого року. Ми оголошуємо сесійне засідання, депутати приходять і навіть не голосують за порядок денний. Я Вам відповів?

— Вы не можете принять кадровые решения без поддержки депутатского корпуса?

— Я не можу сказати, що вимушений тримати людей, бо вони є депутатами. Є і це питання, але я хотів би сказати інше. Я більше 10 років носив на піджаках значок партії «Батьківщина». Коли мене обрали виконуючим обов`язки міського голови, я на наступний день зібрав працівників і кажу: « Друзі, я розумію, що були певні події, Вас до них примушували, зганяли на Антимайдан, заганяли в політичні сили ». Вони кажуть, що заганяли і ще змушували партійні внески платити. Люди і так переживали, що вони в партії, а з них ще гроші брали. Я сказав, що не буду питати, в яких вони політичних силах, якщо вони в робочий час не займаються партійною діяльністю.

У мене єдина вимога, щоб людина була професійна, порядна і патріотична.

Ми ж розуміємо, що є певна категорія людина, яка вважає, що коли прийде Путін усім буде щастя. Коли в березні минулого року деякі такі люди намагались підіймати триколори або колоради тут бігали, то я вдячний усім нашим людям, які їх вигнали. Дякую Самообороні, котра тримала ситуацію, адже після Майдану правоохоронці були дуже розгублені. Я пригадую, що у всіх силових органах була розгубленість і незрозумілість, куди рухатись далі. Тому завдяки виключно нашим громадянам ми утримали цю ситуацію.

Я сказав, що не буду розбиратись чи є у них партійний квиток чи нема. Якщо нема зауважень стосовно їх професійності, порядності і патріотизму – працюйте. Якщо займаєтесь політичною діяльністю – субота, неділя, займатися. Зараз немає Партії Регіонів, десь вона розбіглась по кущам, але з’явився Опозиційний блок. Є позиція, ми повинні її чути. До речі, у нас в міській раді з’явилось декілька депутатських груп, зараз вони якось переформатуються, це нормально, якщо це просто політика, а не зрада держави. Якщо люди приходять до тебе, ти вирішуєш їхні питання, то я буду тобі дякувати, хоч ти Опозиційний блок, чи представник Комуністичної партії. Я зараз скажу непопулярну річ, але що стосується представників КПУ міської ради, то ми з ними спільно боролись проти оборудок Партії Регіонів. Дякую Аллі Беліченко, яка завжди була принципова і вона не тільки голосувала разом з нами, а й виступала. Я не можу звинувачувати людей за їхні політичні приналежності.

— Вы не будете отрицать тот факт, что с некоторыми депутатами существуют определенные договоренности, и они получили должности взамен на «правильное» голосование?

— Буду. Немає таких домовленостей, що на тобі посаду, а ти голосуєш.

— Необязательно должность, может они получают особое отношение.

— У мене немає такого, що до депутатів я відношусь по-особливому. Вони ближче, вони мають право зайти до мене з будь-якого питання, якщо у мене є 2-3 хвилинки вільного часу, я обов’язково прийму, вислухаю. Зрозуміло, що якщо просто людина прийде, я також її прийму. Для депутатів я обов’язково знайду час і буду намагатися вирішити їхні питання, які бувають у кожного депутата, не тільки особисті, а й ті, що стосуються його округу і таке інше. Я розумію наскільки важко бути депутатом, якщо ти дійсно справжній депутат. Зрозуміло, що відношення до тих питання, котрі піднімають депутати – особливе, але ніяких преференцій у них немає. У них є можливість більш оперативно вирішувати питання. Наприклад, поки те звернення громадян дійде. Мені не дуже подобається, що кожне звернення доходить до міського голови, потім міський голова списав і воно пішло до заступників, керівника департаменту, начальника відділу і потім до клерка.

Я останнім часом постійно скаржусь на наших людей на нарадах і кажу: « Чому люди йдуть до мене? Чому вони думають, що ніхто не вирішить їхнє питання і треба йти до Миколаєнко і тоді він вирішить? ». Прийшли до мене на особистий прийом громадяни, я їх вислухав, дав команду, а там знаходять аргументи, що це не можна, так не можна. Кажу : «Не розповідайте, ми ж знаємо наше законодавство. По одному закону можна, по іншому – не можна. Ви оперуйте тим законом, по котрому можна ».

І головне, також скажу непопулярну річ, для мене принципово, щоб це було не по закону, а щоб це було справедливо. Знайдіть можливість зробити так, щоб це було справедливо.

Бажання допомогти людям у деяких чиновників дуже мало, бувають просто відмахуються від людей, а люди так розчаровуються у владі. Коли до одного ходили, тепер до другого, стукають в якісь стіни.

— Смотрите, Вам же все равно нужно собирать голоса депутатов в городском совете. В марте этих голосов у Вас вообще не было, депутаты не голосовали даже за повестку дня, сейчас уже голоса появились и все более-менее стабильно. Примечательно, что голосуют за проекты решений депутаты, которые работают в бюджетной сфере, возглавляют коммунальные предприятия, работают в горисполкоме.

— Я тут з Вами незгоден, я взагалі не дуже аналізую, хто голосував, хто не голосував. Але, коли приймали бюджет, а ми його довго обговорювали, і громадські слухання були, і громадська рада збиралась, і в сесійній залі майже дві години обговорювали, приймали правки. Після голосування бачу, що два депутати не проголосували. У мене спершу така реакція: « Усе, не підходьте до мене, проблеми Ваших округів вирішувати не будемо ». А потім подумав, до чого тут люди. Ви ж знаєте, що з минулого року я виступив з ініціативою, що депутати самі визначають титульні списки і куди використовуються гроші міського бюджету, по житловому фонду, по дорогам, по ліфтам. Тим не менш тоді у мене була така реакція, ми ж обговорили все, врахували всі пропозиції.

— Так, кто же эти два депутата?

— Та я не хочу говорити, називати прізвища ( Владимир Кривонос и Юрий Гречишкин – ХВ ). Ну не проголосували, така позиція. Має людина право на власну думку.

— Вы будете чувствовать политическую ответственность за то, что экс-регионалы, которые получают от власти лояльность и поддержку на округах, пройдут снова в горсовета на ближайших выборах?

— Так було при пані Сальдо, що депутати від опозиції не мали ніякої можливості впливати на свої округи або на ті звернення, котрі поступали на їхню адресу. Знаючи ці проблеми, я прийшов і сказав: «Хлопці, давайте пропозиції, проблеми є на кожному окрузі, давайте ми розподілимо ці фінанси в рівній частині» .

— То есть, Вы сейчас согласны помогать бывшим представителям Партии Регионов на их округах?

— Я допомагаю не їм, я допомагаю людям. Я вірю, що вони не вирішують проблеми свого особистого будинку, бо у нас депутати, більша частина, ти про кого Ви кажете з Партії Регіонів, вони десь в приватних будинках мешкають. Але ті, що звертаються і якщо воно підтверджується керівниками житлових організацій, то я не буду казати, що Партії Регіонів нічого не давати.

— Я понимаю, что они помогают не своим домам, а чужим, но как раз этим они завоевывают электорат, что поможет им на выборах.

— Ми не можемо робити заручниками тих людей, які мешкають на тих округах, де вони перемогли, тому хай люди визначаються. У кожній політичний силі є гарні люди, а є негідники, не треба вважати, що всі, хто раніше був при владі – поганий, а хто був у опозиції – хороший. Можливо, людина обманювалась, бо красиві речі казав Віктор Федорович, що почує кожного. Я вважаю, що люди мудрі. Хоч ми і вчимося на свої помилках, величезну помилку зробила наша держава, через дуже тяжкі іспити ми пройшли і вони ще продовжуються. Мабуть, так повинно було відбутись. Може, саме через це через 23 роки незалежності ми повернулись до бога. Мені просто приємно, що така кількість храмів у нас в місті і я максимально сприяю цьому. Ось Ви кажете, що у мене домовленість з депутатами, але я ніколи ні до кого не звертаюсь, щоб підтримати якесь рішення. Єдине про що я прошу – це, коли постає питання стосовно церков. Тут я звертаю увагу і особисто прошу, треба, щоб було більше церков, більше віри в нашому серці. Неважливо яких церков, ось мені дорікають, що я зустрічаюсь з московськими попами. Я зустрічаюсь з усіма, я буду підтримувати усі церкви.

— А мечети будете поддерживать?

— І мечеті буду підтримувати. Зараз вирішується питання по будівництву їхнього культурного центру. Я вважаю, що вони мають на це право. Тим більше, коли у нас така величезна кількість кримських татар, тому мечеті будемо підтримувати, і синагоги будемо підтримувати, і, зрозуміло, ті церкви, в які ми ходимо.

— Расскажите, почему городская власть не исполняет решение Европейского суда по делу Александра Васильева, которого должны восстановить в должности?

— Рішення Європейського суду стосовно Васільєва звучить так, що держава Україна повинна віддати йому дві тисячі євро.

— Восстановить в должности тоже.

— Держава Україна. У нас міська рада. Я розбирався з цим питанням, там свого часу була витримана процедура і рішення Верховного суду було виконано – його відновили на посаді, але той керівник, який був звільнений, подав до суду, виграв його, і також дійшов до Верховного суду, там визнали, що він був звільнений незаконно і його відновили. А по пану Васільєву – держава Україна повинна відшкодувати йому дві тисячі євро. Інших рішень я не бачу.

— В конце года депутаты проголосовали за отчет КП «Херсонкоммунтранссервис», если его прочитать, то там возникает очень много вопросов. Даже Ваш советник Руслан Ткаченко обратился к Вам с просьбой провести служебную проверку на предприятии. Какое у Вас вообще отношение к Александру Малышеву?

— Якщо відверто, відношення непогане. Коли в минулому році був тиск перевізників з приводу тарифів, то завдяки роботі комунального підприємства, ми ситуацію втримали. Ми знали, що є чіткий план, якщо перевізники не вийдуть на маршрути, то ми зможемо забезпечити перевезення, можливо, в менший кількості. Тут організаторські здібності пана Малишева показали себе дуже гарно. Стосовно, господарської діяльності підприємства, у мене практично немає питань, бо менше всього нарікань на роботу нашого підприємства. Навіть «нічні» маршрути виконує практично тільки наше підприємство. Ніколи не було жодної відмови від КП по наданню послуг нашим військовим, куди було потрібно було їм їхати – вони забезпечувались транспортом. На похованнях також працює транспорт нашого комунального підприємства.

Що стосується фінансової діяльності, то звучали певні пропозиції, що комунальне підприємство може працювати більш ефективно. Я дав розпорядження перевірити діяльність всього підприємства, з залученням депутатів і громадськості. Бажано, щоб це була не просто громадськість, а люди, котрі розбираються у цьому напрямку роботи. І перевірити фінансово-господарську діяльність стосовно використання коштів, стосовно наповнення міського бюджету цими коштами. Я думаю, десь у кінці березня-початку квітня, ми будемо мати цю інформацію і якщо дадуть пропозиції, що можна налаштовувати підприємство на більш ефективну роботу, то ми змінимо бюджет стосовно і цього підприємства, і комунальний ринок, і «Сервіс-центр».

-Летом Вы обещали разорвать контракт с фирмой «МИС», которая самовольно подняла тарифы на проезд еще до решения исполкома. Однако контракт не разорван, а фирма продолжает работать.

— Перевірити їхню фінансову діяльність може Головтрансінспекція, я особисто розмовляв у Києві з керівником цієї організації і він сказав, що їм заборонено усі перевірки Кабінетом міністрів. Я, як міський голова, звертався особисто до Арсенія Яценюка, просив надати дозвіл на проведення перевірки, щоб знайти підтвердження і забрати ліцензію у цього підприємства. Мені не дуже приємно про це казати, але навіть Арсеній Петрович нічого з цього приводу не відповів. Якщо інспекція не може зробити перевірку і забрати у них ліцензію, то ми, навіть, у судах нічого не зможемо зробити. Були чіткі порушення, було зафіксовано все, потрібно було тільки, щоб Головтрансінспекція вийшла, отримала дозвіл на перевірку і зафіксувала те, що потрібно забрати ліцензію.

— Вообще, стоит ли людям ожидать повышение стоимость проезда в общественном транспорте? Ведь Ваш советник Руслан Ткаченко обрисовал не очень радужные перспективы и сказал, что транспорт будет останавливаться, а троллейбусное депо может обанкротиться.

— Я прочитав це інтерв’ю. Він молодий, амбітний, дуже активний, займається транспортом, я не хочу це коментувати, але є деякі зауваження. Але мені дуже не подобається ті люди, які кажуть: « я, я, я, я – все гарно, а ось вони – все погано ». Я завжди кажу – ми. Є певна команда, яка прийшла, яка намагається покращити життя в нашому місті. Я не виділяю себе з цієї команди і не кажу: «я зробив, я хочу, я герой» чи щось таке. Він каже: «я тут, я такий, а вони усі негідники» . Тут у мене питання, я більш детально передивлюсь це інтерв’ю, бо мені там деякі акценти не дуже сподобались.

Я взагалі дуже критично відношусь до своєї діяльності, до діяльності своїх підлеглих і хочу, щоб у людей навіть думки не було, що комунальні служби працюють не дуже добре. Бачу, що зроблено на чотири з мінусом, а хочеться, щоб виключно п’ятірка була.

— Все-таки, какие перспективы общественного транспорта?

— Транспорт буде працювати. Я думаю, що наступного тижня ми привеземо нові тролейбуси з Києва, які нам передають згідно рішенню Київради. Зараз повернулась наша делегація з Вільнюса, там також вирішується питання стосовно того, що ми будемо купувати у них транспорт за нормальними цінами. Буде транспорт працювати, пріоритет – електричний транспорт. І ці спекуляції, що зупиняють, продають – я вже втомився від брехні. У кого якась хвора думка в голові десь виникне – вона зразу десь вилізає в інтернеті. Не хочу ображати інтернет, є там гарні думки і деякий раз дякуєш і думаєш, як сам до цього не додумався. Але дуже багато бруду, дуже багато брехні. Я розумію, що у нас є люди, які називають себе журналістами, але вони заробітчани. Хто заплатить гроші, то і будуть слухати.

— Стоимость проезда останется на нынешнем уровне?

— Так, вартість і в тролейбусі, і маршрутці залишиться на цьому рівні. Якщо нічого не трапиться, і паливо не буде по сорок гривень. Хоча є чітка вимога законодавства, якщо вартість палива піднімається на 10% — ми повинні переглядати тарифи, але я думаю, що тут і перевізники бачать, що люди будуть неспроможні платити гроші, тому будемо максимально використовувати електротранспорт і будемо дякувати нашим маршрутчикам за те, що вони з розумінням ставляться до ситуації, яка зараз в державі, і в нашому місті. І будемо вирішувати питання з навігацією, і наші люди зможуть їздити катерами на свої дачні ділянки.

— В апреле прошлого года Вы подписали договор с частным предпринимателем Виталием Каменским о создании фильма за 50 тыс.грн. Однако его никто так и не увидел.

— Я не можу сказати, що його не було. Я навіть дав команду, щоб його розповсюдили у нас на сайті.

— Что это вообще за фильм?

— Про місто наше, про бачення, перспективи, розвиток. Ми взагалі хочемо у нашому місті, в червні, провести туристичний і економічний форум. Треба донести до гостей усі привабливість нашого міста, можливо, фільму і не вистачить. Я не бачу ніякої проблеми, що ми презентуємо наше місто. Ми просто чекаємо цих гостей, щоб вони приїхали до нас з грошима. У нас дуже гарні, професійні, трудолюбиві люди, ми потребуємо інвестицій.

— В городе будет проходить процесс десоветизации?

— Олексій, я вважаю, що абсолютно правильно, мабуть, повертати історичні назви, але умовно, коли ми Перекопську змінюємо на Катерининську – виникає певне напруження. Звернулась церква Московського патріархату – перейменувати вулицю Радянську на Володимира Великого. Ми тільки нещодавно назвали площу біля монастиря на Таврійському. Коли ми парк Леніна назвали Міським, то жодних фінансових затрат для цього не потрібно було. А навіть вулицю Радянську перейменувати, там знаходяться якісь будинки, їм треба буде робити якусь перереєстрацію, це додаткові кошти, а їх у людей немає.

— У нас здесь был глава Каховской РГА и он сказал, что для этого дополнительной платы никакой не нужно.

— Якщо ти підприємець, у тебе є юридична адреса, була вулиця Радянська стала, наприклад, Петлюри – ти повинен перереєструватися? Мабуть, повинен. Я особисто вважаю, що у нас багато вулиць Ілліча, Ульянова. З цим щось потрібно робити, але дуже обережно, дуже виважено. Треба вивчити це питання.

— В городе уже не один год говорят о проблеме бездомных собак, однако дальше разговоров дело не доходит. Тем временем, собак становится все больше и больше…

-Олексій, я з Вами не погоджуюсь. Ми передали приміщення з господарським двором, з облаштованими вол`єрами, громадській організації, котра займається стерилізацією цих тваринок. Ми передбачили хороші гроші на ветеринарів, на придбання медичного обладнання, столів, ламп тощо. Для того, щоб відловлювати, чіпувати, стерилізувати. Деякі мені кажуть, що завжди відстрілювали і треба робити так, але не можна так робити – це живі істоти. Ніхто відстрілювати їх не буде, але наводиться порядок і я знаю, що зараз близько 400 тварин знаходиться у цієї громадської організації, на стерилізації та чіпувані. Вони не постійно там знаходяться, їх потім відпускають, і вони вже, коли стерилізовані не несуть таку загрозу. Я мінімум раз на тиждень отримую інформацію про те, що відбувається і хочу сказати, що тут прогрес рухається. У нас були домовленості з додатковими громадськими організаціями, котрі приїдуть у наше місто і будуть допомагати у цьому питанні. Поки що не вирішена конкретна дата, але для мене це питання принципове, бо я розумію, що це безпека наших громадян.

— Все равно стерилизованные собаки могут напасть, лаять, испугать ребенка.

— Знищувати їх ніхто не буде. Вони ж агресивні, коли у них йде процес зацікавлення баришнями, тоді вони агресивні, а якщо собака стерилізована – баришня не цікава і вона не проявляє жодної агресії. Ми будемо вирішувати і вирішимо це питання, але зробимо це виключно гуманним способом.

— Например, создать приют для бездомных собак.

— У нас же є на вул. Бурзі, ми будемо розширювати, бо там непристосоване було для земель, ми їх тримали на вул.Паровозній. Але будемо розширюватися, передбачили транспорт, який буде відловлювати собак.

— На прошлой сессии горсовета депутаты проголосовали за сокращение финансирования газеты «Херсонский вестник». Теперь нет денег на печать, ведь зарплата – защищенная статья. Как дальше будет выходить газета?

— Я буду намагатися переконати депутатів в тому, що ця газета потрібна. Раніше депутати казали, що це газета Сальдо, вона його прославляє. Повірте, зараз я жодним чином не впливаю на редакційну політику газети. Хочу сказати, що ця газета доступна для висловлення власної думки кожного депутата. Я вважаю, що це абсолютно правильно, бо не може бути міська рада без власної газети.

— Сейчас происходит очевидный конфликт между городской и областной властью, однако все участники отрицают его сущестование. Вы, думаю, тоже будете отрицать, поэтому хочу спросить, как часто Вы общаетесь с Андреем Путиловым лично, о чем Вы говорите и не просили ли Вы прекратить его все информационные нападки друг в друга.

— На днях спілкувались. Я не певен того, що Андрій Станіславович знає про ці інформаційні нападки. Я також не часто відслідковую ЗМІ.

— Он же лично заявлял, что обнаружил коррупционную схему в городском совете.

— Там дуже цікаво відбувалось. У нас є проблема, з державним казначейством. Я на нараді у Андрія Станіславовича озвучив, що для мене незрозуміло, чого державне казначейство буквально впродовж одної доби провела платіж на два мільйона гривень, згідно рішенню суду. Ми не отримуємо грошей взагалі, а тут терміново 2 млн. було списано. Я попросив його розібратись з тим, що там робить керівник казначейства. Після цього, Андрій Станіславович сказав, що ці 2 млн. – корупційні оборудки міського керівництва. Я йому зателефонував, кажу: «слухай, я піднімав це питання, тепер ти тут щось про мене кажеш», а він: «це не про тебе, це ваша юридична служба або хтось інший, розберіться між собою». Я розібрався, приношу йому і кажу, що це було в 2013 році, там є акти виконаних робіт, були накопичені борги і люди подали до суду. Потім було знято це питання. Всі інші якісь публічні нападки – я не реагує, я розумію, що у мене є особисто багато «радників», які намагаються щось в вуха шептати – я так розумію, що і до Андрія приходять також і показують в бік міста, але у мене є гарна звичка – я нікого не чую, коли мені щось в вуху шепчуть. У мене є власна думка і створена репутація про ту чи іншу людину, і дуже важко таким нашіптуваннями зламати це враження, бо воно формується роками.

— Вы чувствуете, что идет борьба за Херсон между областной и городской властью, как это было при Костяке и Сальдо?

— Я особисто не відчуваю. Якби Вам сказати, воно все одно нікуди не дінеться, бо завжди було, коли люди змінюють думки від того, в якому кріслі сиділи. Я, до речі, звернувся до Валентини Січової, вона зараз заступник голови ХОДА, ми взяли на баланс цю лікарню залізничників, ми утримуємо два диспансери, які повинна утримувати обласна рада – психоневрологічний і туберкульозний, а це 8,5 млн.грн. з міського бюджету щорічно. Ще дві спецшколи – 6,5 млн.грн. Ми неодноразово просили область прийняти це, бо не можемо фінансувати з міського бюджету, і не повинні, є чіткі вимоги закону. Валентина Івановна каже: « Я вас не чую ». Крісло змінилося, вона вже не чує. Це мені не подобається, коли люди тільки міняють і крісла, і вже начебто тебе не чують. 10 млн. лікарня залізничників, 8,5 млн. – диспансери, 6,5 млн. – спецшколи. Уявіть собі це? Але ж там люди, ми тягнемо.

— Вы будете выдвигать свою кандидатуру на очередные выборы городского головы?

— Так, я вважаю, я повинен це робити, бо є певна команда, яка приходила з програмою, обіцянками, змінами у нашому місті. Ми не змогли, я думаю за певних об’єктивних причин, виконати все те, що ми обіцяли.

— Сейчас в условиях войны, экономического кризиса, ухудшения уровня жизни у населения, появляется хорошая возможность на победу у реваншистов-регионалов. Как Вы будете доказывать избирателям свои преимущества над этими людьми?

— Дуже важко чути, коли, наприклад, Арсеній Петрович презентує не дуже популярні закони і пенсійні, і інші. Тут виникає дуже велика проблема, у нас деякі люди, які працюють в міській раді, отримують пенсію. Це бувші військові, займаються мобілізацією, мають доступ до державної таємниці і вони зараз пишуть заяву, що будуть уходити, бо прийняли закон і вони кажуть, що будуть або працювати, або отримувати пенсію. Пенсія у них більше, ніж ті півтори тисячі, які вони отримують в міській раді. Велика кількість людей просто піде. Я думаю, що люди працюють на пенсії не через гарне життя і забрати у них 15% — це також не дуже, м`яко кажучи популярний крок. Або кроки по збільшенню електричної енергії, збільшення вартості тепла, газу і таке інше. Я не виключаю того, що будуть більш потужні незадоволення, бо ми бачили, як воно призвело до вартості іноземної валюти. Коли у нас почались спекуляції, я розумію, що це було свідомо якимось підприємцями зроблено – були вилучені товари і був створений ажіотаж, попит, щоб на цьому заробити. І після цього уряд каже, що це ще не реформи, а реформи нас чекають попереду, то мене це дуже непокоїть. Взагалі, мені дуже не подобається слово реформи, бо попередні керівники доказали, що під реформами закладено виключно погіршення нашого життя. У моєму розумінні, якщо ми робимо реформи, то жити нам буде краще, не сьогодні, але завтра-післязавтра. Я казав би все-таки про покращення. Ні як Віктор Федорович, але тим не менш. Мене просто лякає, коли уряд починає казати про реформи, у мене вже внутрішнє напруження, бо я розумію, що це напруження виллється на мене.

І ось на днях, результати цих реформ призвели до того, що люди, котрі торгують у невстановлених місцях ледь не побили наших інспекторів, які намагались їх завести в ринки. Для мене це принципове питання, бо не можна перетворювати наші вулиці в торговельні містечка. Ми впорядкували це питання на залізничному вокзалі, на 40 років Жовтня, Ілюши Куліка, і працюємо для того, щоб люди пішли на ринки, бо там є вільні місця. Але вони думають, що їм там буде невигідно, а вигідно там, де вони створюють незручності для інших. І вони вже починають цим спекулювати: «А як нам жити? Нам треба заробляти гроші, створіть мені робоче місце ». А робочих місць, за великим рахунком, немає. У мене було свято, коли я пару тижнів тому приїжджав на суднобудівний завод, де вони заклали буксири і ми розуміємо, що підприємство працює. Я з Федіним їздив у Києв, допомагав вирішувати питання щодо фінансування їхніх проектів по будівництву судів. І я не питаю у Федіна, яка у нього політична приналежність, взагалі цього не знаю, я розумію, що це наше підприємство, там працюють наші херсонці і треба забезпечити їх роботою. Я тут не дивлюсь, що умовно Федін буде балотуватися і виграє, мені байдуже, якщо він зараз залучить якісь кошти, забезпечить людей роботою на підприємстві, зі стабільною заробітною платою – нехай будуть такі депутати. Якщо він не грається в ігри «Путін – класний парєнь », а він не балується такими речами, він вирішує господарські питання, то немає різниці, яка партія прийде, якщо ця партія, або її представник займається тим, що вирішує проблеми городян.

Беседовал Алексей Симончук, "Херсонские вести"