Всесвітній хаос – Віктор Бобиренко

Віктор Бобіренко на своїй сторінці у фейсбук виступив зі своїм баченням поточної ситуації. Текст повідомлення наводиться в авторській редакції. Думка автора це тільки його думка але: «я не поділяю ваших переконань, але готовий померти за ваше право їх висловлювати» (с).

Тут Арестович заявляє, що в ОП знали, що Путін збирається розв’язати в Україні повномасштабну війну ще за місяць, але українцям не сказали, щоб не спровокувати «всесвітній хаос».

Мені знайома з Маріуполя розказувала, що найбільше ненавидить Зеленського за його «шашлички».

За те, що він усіх заспокоював. Не переживайте, сидіть в Маріуполі, скоро будуть шашлики.

Діждались. Ледь вихопилась з дитиною. Батьки невідомо де.

Бо хтось боявся хаосу.

Це іще одне підтвердження, що влада, зокрема Офіс президента – веде себе з народом, як з бидлом. Хочемо повідомляємо, хочемо ні. Навіщо нам паніка?
А як ми тепер дізнаємося, чи могла б бути паніка? А може б не було? Чи Арестович це тепер знає заднім числом?

І ще. Якщо не кивати в такт головою навіюванням Кашпіровського-Арестовича і трошки подумати – виходять дивні речі дуже схожі або на зраду (але ж про це ніззя), або про злочинну недбалість.

1.  За цей місяць по тихому, не сіючи паніку, під виглядом навчань можна було б у прифронтових містах сформувати тер оборону. Батальони і бригади. В Сумах, коли почалося формування на другий день – бажаючих взяти до рук зброю було у десятки разів більше, ніж було зброї.
   Якщо ви, суки, знали, то чому по тихому не сформували по дивізії в Сумах і Херсоні. І по батальону в Бучі, Ірпіні і Тростянці? Де була зброя, яку можна без паніки роздати цивільним у перші години?
   Що ви РОБИЛИ місяць? Це зрада чи дурість?
2. Чому за цей місяць не провели для голів громад якихось елементарних семінарів з Громадянської оборони?
   Як треба було себе вести головам громад у перший день? Вивозити сім’ї? Йти у підпілля?

Ось у Сумській області три типових голови громад.

Один у перші ж години виїхав із громади, куди входили орки. Записався в ЗСУ. Тепер із ЗСУ повернувся в громаду. Але багато хто вважає його зрадником: бо не розділив участь громади.

Другий був у підпіллі. Ховався по навколишнім селам і на контакт з окупантами не виходив. Його теж звинувачують. Бо ховався. Не захотів красиво вмерти.

Третій заявився перед окупантами. Під дулом автоматів віддав ключі від школи, клубу, адмінбудівель. І там окупанти зробили штаби і казарми.

І його звинувачують у колаборації з ворогом.

А ніхто ж не пояснив, як себе вести службовцям місцевого самоврядування в умовах окупації.

А у нас 600 людей працює в офісі президента. А ще ж кілька сот – в Мінрегіоні. В інших галузевих міністерствах.

Що думав Шкарлет? Як бути директору сільської школи, у якої не просто вимагають школу відкрити. А запустити котельню. Щоб оркам можна було погрітися.

Вона зрадниця, чи як?

Я думаю, що це як мінімум службова недбалість.

А якщо Арестович не бреше (бо він просто талановитий маніпулятор на ставці) – це явка з повинною.

Знали, що зло на порозі. І замість того, щоб інструктувати голів громад, як вести себе і місцевим службам в умовах окупації, нас заспокоювали. Це правильне управлінське рішення? Ну да. Бо ми ж неадекватні і тут же панікувати почнемо.
І, до речі. І зараз жодних інструкцій немає. Як немає і галузевих.

А що робити тим апендиксам, які називають районні ради/адміністрації? А що має робити обласна рада в окупованому Херсоні?

Нас шарахнули на початку бою кувалдою по голові. Тому ми і втратили території.

Це ще добре, що українці тримають удар, як брати Клички на рингу. Бо ми були тотально не готові.

Не я нагнітаю — Арестович признався.

І зараз ми не будемо робити висновки і критикувати. Але вже зараз варто подумати: що ж то було за місяць до початку війни: раздолбайство, недбалість, тупість чи злий умисел?