У держорганах досі маємо 37% нелегалізованого «софта»

Фото: Тарасов Володимир, Укрінформ

Світовий Банк у січні цього року оприлюднив доповідь з оптимістичним прогнозом для України – можемо подвоїти темпи економічного зростання у короткостроковій перспективі.  Проте аналітики банку стверджують, що зростання  валового внутрішнього продукту України до 4% цього року можливе лише за умови продовження реформ та зменшення геополітичної напруги у регіоні. Водночас минулого року ВВП України, за попередніми розрахунками, збільшився на 2%, а в Держбюджеті-2018 закладено лише 3% зростання.  При таких темпах зростання, за даними міжнародного рейтингового агентства Moody's, у 2017-2018 роках ВВП на душу населення в Україні становитиме трохи більше 2 тисяч доларів і буде найменшим серед пострадянських країн. Аналогічний показник Росії за цей же період, за попередніми оцінками, становитиме понад 10 тисяч доларів, у Білорусі – понад 6 тисяч доларів.

Про те, що заважає росту ВВП України, коли покращиться економічна ситуація  і коли зможемо наздогнати  рівень економіки 2013-го року, до початку АТО на Донбасі, – в інтерв'ю Укрінформу розповів заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Михайло Тітарчук.

 — Михайле Івановичу, чому в України такий низький показник ВВП на душу населення і вважається найменшим серед пострадянських країн?

  —  По-перше, не згоден, що ВВП у нас найнижчий серед пострадянських країн. Тому що є ще Узбекистан, Таджикистан, Киргизстан… Ми, на жаль, не перші, в тому числі й за динамікою, але й не останні. По-друге, йдеться про ВВП на душу населення, а в Україні останній перепис населення був у 2001 році. Взагалі, він має проводитися кожні десять років. Уряд визначив 2018-й рік для проведення пробного перепису і в 2020-му має бути повноцінний. Крім того, офіційна статистика враховує населення на непідконтрольних територіях, але не враховує виробництво на цих територіях. Тобто на сьогодні ВВП на душу населення може бути більшим за 2 тисячі. Я думаю, що ця цифра більша, я впевнений.

— Що заважає економіці зростати  більшими темпами?

— Те, що трапилося в 2014 році, дається взнаки. Ми втратили частину промислового потенціалу, тобто – частину території. Тому в 2015 році ВВП становив мінус 9,8%. Натомість у 2016 році – нарешті отримали макроекономічну стабілізацію завдяки рішучим діям Уряду. На 2017 рік у нас прогнозувався ріст до 3%, але з тією ситуацією, що була на сході з блокадою ОРДЛО, ми фактично втратили частину зростання. Але зараз чекаємо остаточних даних по росту ВВП від Держстату.

Рівень зростання ВВП завжди прив'язуємо до Держбюджету і  розглядаємо два сценарії – реалістичний і оптимістичний. Останнім часом маємо позитивну динаміку й прогнозуємо зростання ВВП на 3% цього року. Це реалістичний сценарій. Міжнародне агентство «Moody's» – навіть 3,5%; Світовий банк – 4%. А якщо брати наш оптимістичний сценарій, то ми також розраховуємо на +4% до ВВП.

Крім того, Уряд ставить перед Міністерством економіки завдання, щоб ВВП був більшим, для нас вищеозвучених цифр недостатньо. Для помітного розвитку нашої економіки  повинні мати зростання  від 5 до 7%, і прем'єр-міністр теж робив заяву, що намагаємося дійти до цього. Звісно, треба здійснити низку реформ, які допоможуть не просто втримати макроекономічну стабілізацію, а зробити реальний стрибок.

— А які три реформи вважаєте найважливішими, щоб досягнути, наприклад, 6-7 відсотків зростання ВВП?

— Важливо, що вперше за останні 15 років Уряд нарешті затвердив середньостроковий стратегічний план, який є основою для бюджетного планування на три роки. До цього часу відповідну стратегію ухвалювали лише на один рік. Для більш ефективного управління і планування Держбюджету має бути такий стратегічний план. Щодо реформ, то по-перше, ми проводимо дерегуляцію, тобто покращуємо умови для бізнесу як вітчизняного, так й іноземного. Зокрема, намагаємося зменшити необхідність візитів до кабінетів чиновників. Наприклад, за останні три роки Кабмін скасував близько 500 застарілих нормативно-правових актів. Це – полегшення ведення бізнесу в Україні, щоб у підприємців була впевненість у тому, що буде завтра.

Друге – реформа у сфері приватизації для залучення інвестицій в економіку. Маємо близько 3500 державних підприємств. Вважаємо, що ефективний власник – це приватний власник. Водночас є стратегічні об'єкти, які не можуть бути приватизовані. Для них Урядом знайдено вигідне рішення у вигляді державно-приватного партнерства, а саме – механізм концесії. (Концесія – договір про передачу природних багатств, підприємств, інших господарських об'єктів, що належать державі чи територіальній громаді, в тимчасову експлуатацію приватним особам, іншим державам, іноземним фірмам –  ред .). Для прикладу, завдяки концесії Туреччина змогла за останні 15 років отримати 120 мільярдів доларів інвестицій. Лише за 2016 рік укладено 69 угод на 12 мільярдів євро.

Третє – цифровізація  країни. Мається на увазі індустрія 4.0, проникнення покриття інтернетом у регіони й таке інше.

 — Повернемось до концесії, чи є в Україні приклади її застосування?

— Цей процес в Україні ще на початковому етапі. 27 грудня 2017 року Уряд схвалив законопроект «Про концесії». Цей документ важливий для нас, оскільки чинне законодавство є застарілим. Ми систематизували та доопрацювали чотири закони і розробили один законопроект щодо державно-приватного партнерства. Він відповідає міжнародній практиці  з урахуванням українських реалій.

Скажу  відверто, реально багато зацікавлених в ухваленні закону, тому що концесію можна застосовувати у всіх сферах життя. Це не тільки дороги, аеропорти, порти, це можуть бути і лікарні, школи, дитсадочки. Ми навіть пішли паралельним шляхом і ще до ухвалення закону започаткували на регіональному рівні п'ять проектів. Почали з місцевого самоврядування у Житомирі, Тернополі, місті Долина Івано-Франківської області, Трускавці Львівської області, Тростянці Сумської області. Там готуються до реалізації мікропроекти державно-приватного партнерства на певних об'єктах, які можуть бути передані у користування приватним партнерам. Головна ціль – це підвищення якості надання послуг громадянам. Наприклад у Житомирі – на пральні комунального господарства.

У процесі застосування концесії проводиться прозорий конкурс, а хто виграє – модернізує, реконструює, бере в управління об'єкт. При цьому можливі ризики розділяються між приватним партнером і державою.

— Наведіть, будь ласка, приклад.

— Припустимо, маємо платну дорогу Київ-Львів, і враховано, що в день має проїжджати 38 тисяч машин. Це гарантований державним партнером трафік. Якщо проїде менше машин, то держава компенсує різницю. Водночас приватний партнер має відповідати за якість. Тобто, якщо на дорогах з'являються ями і протягом доби ці ями не залатано, то застосовуються штрафні санкції. Той, хто будує і відповідає за управління даною дорогою, зацікавлений будувати якісно, щоб менше використовувати коштів на ремонт.

 — На яких інвесторів орієнтується держава при майбутньому застосуванні концесії?

—  Найголовніше – підвищення якості, немає різниці – українська чи іноземна компанія. Якщо іноземна, то це навіть плюс для нас, бо одразу з'явиться «ланцюгова реакція», інші іноземні партнери можуть більш охоче заходити на ринок України. Це може стати сигналом. Також добре, коли вітчизняний бізнес вкладає інвестиції в країну, а не за кордон. Головне, щоб компанії були зареєстровані згідно з чинним законодавством.

Взагалі, прогнозуємо застосування концесії у сфері інфраструктури, зокрема – у портах. Першими пілотними проектами мають стати державний стивідор "Ольвія", Херсонський морський торговий порт і залізнично-поромний комплекс порту "Чорноморськ". Це і зараз можливо, але після ухвалення Верховною Радою відповідного законопроекту умови стануть більш прозорими та привабливими для інвесторів. Наразі законопроект доопрацьовують у Секретаріаті Кабміну, вносять редакційні правки. Плануємо направити його у парламент у березні.

—  Україна в результаті військової агресії  Росії втратила близько 15-18% ВВП. Коли ми зможемо  надолужити рівень ВВП хоча би 2013 року?

—  Насправді, щодо втрати ВВП 2014 року – то ця цифра – 15,75%. Розуміємо причини – Донбас, тимчасова втрата Автономної Республіки Крим. Але ми прораховували два сценарії, як повернутися хоча б до рівня ВВП 2013 року. В принципі, це можливо у найближчі три-чотири роки. За першим, «бюджетним» сценарієм – у 2021 році, а за другим  – у 2020 році. Реформи, які ми зараз здійснюємо, не можуть у перший рік показати результат, вони мають відкладений у часі ефект – стають відчутними на другий, на третій роки.

—  Нещодавно Мінекономрозвитку оприлюднило дані про 33% тіньової економіки в Україні. Розкажіть, за якими показниками вираховується  цей рівень?

— Є методологія, яка розроблена Науково-дослідним економічним інститутом, і вона у нас офіційно оприлюднена  на сайті. Загалом ми вибрали чотири методи. Основний – витрати населення і роздрібний товарооборот. Ми порівнюємо те, що купувало населення з обсягами реалізації торговельних мереж і коли бачимо незбігання, то розуміємо, що мабуть щось купувалося неофіційно, або хтось не задекларував те, що було продано, не було сплачено податок. Другий метод – збитковості підприємств. Порівнюємо об'єм збитків і кількість збиткових підприємств. Третій метод – споживання електроенергії. Якщо динаміка споживання електроенергії усіма підприємствами в країні не збігається з динамікою обсягів виробництва, тоді зрозуміло, що маємо справу з тіньовим виробництвом. І четвертий метод – монетарний. Вважається, що збільшення попиту на готівку в обігу,  яка обертається поза банківськими рахунками, означає зростання обсягів тіньових операцій – і навпаки. В кінцевому  результаті усі ці методи дають нам єдиний інтегрований індекс, відповідно до якого потім даємо статистику. 

Зауважу, що у 2012 році тіньова економіка становила 45% від ВВП, а у 2017 році – 33%. Тобто, у нас кожен рік частина економіки «в тіні» зменшується. Ми бачимо позитивну динаміку, що є результатом реформування, яке  покращує умови для бізнесу і має сприяти економічному зростанню.

—   В одному зі своїх інтерв'ю для ЗМІ ви розповіли, що Україна незабаром має звітувати в Офісі торгового представника США, оскільки вчергове з 2011 року потрапила до Special 301 Report, тобто списку країн зі значним рівнем інтернет-піратства і недостатнім захистом прав інтелектуальної власності, який щорічно готується Офісом торгового представника США. Про що розповідатимемо?

— Поїду 8 березня доповідати про сучасні кроки та теперішній стан захисту інтелектуальної власності в Україні.  Доповідь стосуватиметься трьох критеріїв. Перший пункт – боротьба з інтернет-піратством. У цьому питанні  покращилися справи, оскільки у 2017 році Україна ухвалила законопроект про підтримку кінематографії, де є  розділ про боротьбу з інтернет-піратством. Була створена кіберполіція. Це дуже потужна організація, нещодавно створена і дає непогані результати. Ми зараз чекаємо від них резюме щодо певних операцій у сфері боротьби з інтернет-піратством, які вони здійснили у лютому.

Другий пункт – колективне управління правами інтелектуальної власності. Наприкінці 2017 року Україні було надано 120 днів (до кінця квітня 2018 року) для вдосконалення діяльності організацій колективного управління. У разі бездіяльності, Україні може загрожувати позбавлення права вітчизняних виробників безмитного ввезення на територію CША продукції за 155 товарними позиціями. На жаль, за 27 років ця сфера була не врегульована, а нещодавно Верховна Рада підтримала у першому читанні урядовий законопроект про організацію колективного управління (ОКУ), який робить цю сферу некорумпованою, законодавчо врегульованою і прозорою.

Зокрема, проект закону пропонує визначити по одній ОКУ за кожною зі сфер колективного управління і  запровадити чіткі критерії відбору, згідно з якими лише організації, які мають найбільший репертуар, міжнародне визнання та реальну підтримку правовласників, зможуть набути статусу організацій колективного управління.

Третій пункт – легалізація програмного забезпечення в Україні.

—  Які заходи здійснює Уряд для такої легалізації?

— На сьогодні маємо 37% нелегалізованого «софта» в державних органах виконавчої влади. Легалізація – непростий процес і не можна за один рік це зробити. Ми створили Раду з інтелектуальної власності при Кабміні, куди входять заступники міністрів та представники бізнесу, напрацьовуємо дорожню карту по легалізації «софта».

У контексті захисту прав інтелектуальної власності хочу також зауважити, що у нас є Укрпатент, який безпосередньо відповідає за експертизу патентів і має статус Міжнародного пошукового органу та органу Міжнародної попередньої експертизи. У жовтні минулого року в штаб-квартирі Всесвітньої організації інтелектуальної власності у Женеві ми продовжили статус ще на 10 років. Всього лише 22 країни мають такий статус, а це – гроші в державну казну. Ми змогли залучити 6 країн, які роблять держекспертизу у нас.