У мене за 6 тижнів боротьби з коронавірусом не заразився жоден медик — Михайло Поляк

Михайло Поляк

Інформація про те, що в Закарпатській обласній інфекційній лікарні другий місяць приймають пацієнтів із COVID-19, і при цьому ніхто з медперсоналу не заразився, стала сенсаційною (аналізи методом ПЛР працівникам проводять регулярно)! Адже на фоні повідомлень, що п'ята частина з усіх заражених в Україні — це саме медики, таке твердження виглядає справді дивно. Тим більше, що й на Закарпатті медиків серед заражених – чверть, а цілий ряд медзакладів на карантині.

Нічого дивного, повідомили мені в Обласному центрі громадського здоров'я. У Поляка, мовляв, не інфекційка, а режимний об'єкт, там усе по протоколу, жодних послаблень ні для медиків, ні для пацієнтів. Ну, а де дисципліна — там і результат. Недарма, відтак, закарпатську обласну інфекційку називають кращою в Україні.

То ж при нагоді ми спитали головного лікаря Закарпатської обласної інфекційної лікарні Михайла Поляка, як їм вдається досягати такого результату у боротьбі з COVID-19. А принагідно поговорили про те, наскільки забезпечена засобами захисту головна інфекційна лікарня в області, наскільки мотивовані лікарі, та як організована робота в медзакладі в умовах пандемії.

— Михайле Амброзійовичу, найперше, що я вас спитаю, це звісно про вражаючий результат вашого медзакладу: місяць з коронавірусом — і жодного зараженого працівника. Як?!

— Не місяць, а вже, власне, 6 тижнів. У нас були пацієнти з підозрою на COVID-19 ще до офіційної першої хворої жінки на Закарпатті.

— Тим більше. Тобто це середина березня, коли у вас з'явилися перші хворі ?

— Перший лабораторно підтверджений вірус у нас був 26 березня. Тоді ще аналізи ПЛР надсилали з Ужгорода до Києва в лабораторію на підтвердження, ну а в жінки з Мукачева в місцевій лабораторії його виявили 23 березня, і з того дня вона у нас вже лежала. Але доти була угорська сім’я з Доброні, був студент-китаєць. У них COVID-19 не підтвердився, але незалежно від цього ми працювали з ними у засобах індивідуального захисту, бо всі думали, що у них та інфекція таки є. Ми зобов'язані так працювати за протоколом.

— Ви готувалися до епідемії, маючи засоби захисту? Адже на початку всі медзаклади говорили, що їх у лікарнях майже нема.

— У нас була деяка кількість цих засобів на складах. Розумієте, ми інфекційна лікарня і маємо завжди бути готові не тільки до грипу чи гострих кишкових інфекцій. Ми створені для того, аби бути готовими до особливо небезпечних інфекцій. COVID-19 відноситься до таких. Тому запас засобів захисту має бути завжди — респіратори, маски, костюми біозахисту… У мене, наприклад, на 1 січня було 90 костюмів біобезпеки багаторазового користування, також був і запас респіраторів рівня FFP2 і FFP3. Тому що нормальний ґазда у хаті має думати і на завтра.

Якщо говорити, чому в нас ніхто не заразився… У нас в медзакладі два рази на рік незалежно від того, є інфекції чи немає, з 2003 року весь медперсонал здає залік по режимних наказах і в тому числі там є іспит на вдягання/роздягання з костюмів біобезпеки. Вони мені двічі на рік усі здають залік!

— Залік на правильність одягання-роздягання костюмів?

— Так, тут найголовніше — правильно зняти костюм, який уже заражений. Не одягнути — а саме зняти. Щоб медик не торкався голими руками, ділянками шкіри до зараженого костюма, окулярів, респіраторів.

— Це є певна послідовність, я правильно розумію?

— Так, є порядок, і йому треба слідувати, аби цей костюм біозахисту давав ефект і медик не заразився. Від цього й залежить, чи персонал заразиться, чи ні. Але в першу чергу ці костюми повинні бути у наявності. І респіратори. А навчити персонал, як з ним правильно поводитися, вже друга справа. Ось ці два фактори — запорука здорового медичного персоналу в період епідемій.

— Виходить якось дуже просто, і на фоні того, що ми читаємо, що чверть із заражених коронавірусом в Україні медики — аж не віриться!

— Тому що є багато нюансів! У медзакладі треба правильно розподілити зони — на брудну і чисту, розписати, як медперсонал повинен поводитися в них, де і скільки разів і з яким інтервалом мають обробляти поверхні. Потім треба правильно організувати роботи зі знезараження.

— Виходить, не лікарня, а режимний об'єкт!

— Так і є. Інакше інфекцію не стримати.

— А скажіть, як часто треба поповнювати запас, зокрема ваш, в обласній інфекційці?

— Я вам можу сказати, що якщо ми користуємося одноразовими костюмами, то нам їх треба на добу 60 штук. У нас мало персоналу — усього 27 лікарів, 53 медсестри та 44 санітарочки. Загалом 124 людини. І це мало, бо у нас все таки 100 ліжок.

Це щоденно один лікар у приймальні у відділенні, один — у відділенні інтенсивної терапії, два лікарі стаціонарні, які обслуговують хворих у боксах, і троє сумісників – це працівники університету, які згодилися працювати у нас на період пандемії – й дуже велике спасибі їм за це. Вони суміщають (у нас на 0,25 ставки всього) — але відпрацьовують повну зміну.

— І от на цих людей треба 60 костюмів щодня, так?

— Якщо одноразові — так. Але ми користуємо багаторазові костюми, це ефективніше і дешевше. Після того, як лікар відпрацював 4-6 годин, він роздягається, їх замочують на певний період у дезрозчині й перуть. На другий день можна знову використовувати. Ми стільки не настачимо одноразових костюмів, тому так працювати економніше. Одноразові користує приймальне відділення та відділення інтенсивної терапії, бо їм треба часто перевдягатися. А ті лікарі, що обслуговують хворих у боксах, користують багаторазові.

— Як часто поповняєте запас?

— Ми надіємося на себе у першу чергу: на власні та на гроші, котрі нам виділила облрада, закупили засоби захисту, маємо запас на 3 тижні. У мене так все розраховано, щоб ми не опинилися в такій ситуації, що все — завтра не маємо з чим працювати. Такого не допускаємо. Також допомагають волонтери та меценати. Стараємося, щоб так було і з медикаментами.

— Чи можете прокоментувати, чому так багато медиків заражені в інших медзакладах? Йдуть на карантин цілими відділеннями та навіть лікарнями.

— Причину цього мають розбирати епідеміологи, кожен конкретний випадок має бути розстежений. Я не можу це коментувати, тому що не знаю об'єктивних причин.

— Чи передбачена в інфекціоністів якась відповідальність — от як у чиновників є недбалість — за те, що заразився, не дотримався протоколу роботи?

— А якщо це сталося не з вини лікаря? У кожному випадку треба проводити розстеження та розбиратися, чому той чи інший лікар заразився. Може засобів не було, може він не був підготовлений, чи не мав практики роботи з цими засобами захисту — різні причини можуть бути. Насправді, окремо адміністрація кожної установи мала б розібратися в кожному конкретному випадку.

— У вас, лікарів, узагалі це нормально сприймається — заразитися від хворого на коронавірус?

— Ніхто спеціально не заражається, повірте.

— Як у вашому колективі сприймають пандемію, адже часто читаємо в ЗМІ, що медики в різних регіонах йдуть в відпустку, звільняються…

— У мене дуже хороший колектив. Для того, аби він такий був, його треба виховувати і навчати, я над цим працюю з 2003-го року. У мене дуже самовідданні медпрацівники — як лікарі, так і медсестри, ніхто з колективу не розрахувався з роботи на час пандемії (не враховуючи одного лікаря, який більше не міг працювати за станом здоров'я). Хоча працювати, справді, важко зараз. Пенсіонерів я особисто просив — бо вони в групі ризику, мають деякі хронічні захворювання, але ніхто не написав заяву. У мене всі працюють і, хвала Богу, всі здорові.

— У вас теоретично 100 ліжок для прийому хворих з коронавірусом. Вони усі заповнені?

— Ні, на сьогодні у нас 52 пацієнти.

— Ще два тижні тому повідомляли, що ви перестали приймати хворих: у вас лікарня переповнена?

— Два поверхи повністю заповнені, є ще дитяче відділення, але я маю приймати інших хворих! Є ж менінгіти, гастроентероколіти, сальмонельоз, я зобов'язаний тримати для цих хворих частину ліжок. Тим більше, що ці інфекції циркулюють і їх ніхто не відміняв. Не всі розуміють, що якщо в лікарні є 100 ліжок, то кількість тих, кого можна прийняти з коронавірусом, є значно меншою.

А якщо хворий поступив з підозрою, я його маю тримати в окремому боксі — і таких у мене щодня 5-8 осіб. Вони займають бокс – і ми чекаємо 2 дні результату ПЛР.

Тому 100 хворих теоретично я би міг тримати, якщо би у них всіх був підтверджений діагноз, і інших я би не госпіталізовував.

— У вас режим у лікарні напружений зараз?

— Звичайно, всі вже втомилися. Молодим трохи легше, а є ж іще пенсіонери. Але вони працюють щодня. У мене немає вахтового методу — заїхали на 7 днів, а потім відпочили. Ми не можемо собі цього дозволити із тією кількістю медпрацівників, яка є у нас. Тому працюємо у штатному режимі.

Не боїться зараз тільки дурний — кожен боїться. Але щоранку в нас йдуть нагадування про інфекційний контроль, щоб люди не забувалися, бо медики звикають, адаптовуються і можуть послабити самоконтроль. Але, хвала Богу, мої працівники навчені й ставляться відповідально до роботи: у кожного вдома є сім'я, вони знають, чим ризикують. Тому дуже стараються не захворіти.

— Хворі, які у вас переважно поступають, – важкі, середні?

— У нас троє людей зараз у реанімації — на кисневій підтримці, не на ШВЛ. Більшість мають середню важкість. Легкі — це ті, хто йде на виписку. Чекаємо результати, їх небагато — це чоловік 6 із тої півсотні.

— А як довго в середньому лежать у лікарні з коронавірусом?

— Легкі до нас не поступають. В середньому хворі лежать біля трьох тижнів.

— Це все люди з пневмоніями?

— Так.

— У нас на Закарпатті з кінця минулого тижня йде стрибок захворюваності на коронавірус — плюс 30-40 людей щодня. Це результат свят, як думаєте? Ми вже на піку чи ще ні?

— Думаю, що кількість хворих ще буде наростати тижнів зо два. Ми не досягли піку. У нас є район, де ще не зафіксовано коронавірусу взагалі!

— Так, Міжгірщина! В народі уже анекдоти про це складають, обґрунтовуючи цей факт. Цікаво, чому так? Не тестовані? Чисте повітря? Гірський імунітет?

— Не знаю, але бачите, не хворіють там — це факт. На Закарпатті найгірша ситуація наразі в Ужгороді, Ужгородському районі та Мукачеві.

— Де беруть сили медики, ваші працівники, аби щодня виходити на роботу?

— Вони втомлені, і не трошки. Але медики налаштовані на те, що будуть працювати стільки, скільки потрібно.

— Потрійний тариф, про який зараз стільки говорять, мотивує?

— О, добре, що ви про це спитали! Бо зараз ходять слухи, що лікарі, які лікують хворих на коронавірус, гроші гребуть чи не лопатами. Так я хочу пояснити людям – що це за 300%. Їх платять тільки за ті години, коли лікар був безпосередньо біля хворого. Якщо хтось думає, що за 24 години чергування — то ні, за кілька годин на добу, коли лікар безпосередньо був біля хворих. У мене за березень люди отримали по 200, 400 грн цієї надбавки. Найбільше по лікарні ця надбавка склала 700 грн.

— Вражає…

— А взагалі, лікар в інфекційній лікарні має від 3826 грн до 4772 грн. Із надбавками та доплатами середня зарплата виходить 5,2 тис. грн, найвища – 7,8 тис. грн. Не знаю, хто б дуже рвався на роботу за такі гроші. Але слухи про потрійні зарплати ходять у народі. А серед медиків тим часом наростає образа. Лікар зараз мав би отримувати ці надбавки за усі 24 години чергування, бо у нього є загроза заразитися протягом усього часу на чергуванні. А так бачимо, що трохи розходяться обіцянки з фактами. Хотілося б медикам, аби була ясність.

— Ви вже мотивуюче відео записали, до речі? Це нині тренд серед медиків. Ваші сусіди з обласної клінічної лікарні вже зі швабрами потанцювали.

— Ні, ми ще не записали. Колеги молодці, але комусь треба і працювати, а не піаритися. Ну а свій фільм про роботу лікарні й боротьбу з коронавірусом – обов'язково зробимо. Але покажемо нашу роботу, танців там не буде.